10.09.2020 Справа№ 914/2186/20
Господарський суд Львівської області у складі судді Гоменюк З.П., розглянувши матеріали
заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Логістік Україна», м.Київ
про забезпечення позову
у справі №914/2186/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Логістік Україна», м.Київ
до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми «Адекс», м.Львів
та відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Авантаж Інспект», м.Одеса
про визнання права власності
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Логістік Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми «Адекс» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Авантаж Інспект» про визнання права власності.
До позовної заяви було додано заяву про забезпечення позову (вх.№2010/20 від 26.08.2020 р.), в якій заявник просив суд накласти арешт на напіввагони, визнання права власності на які є предметом його позовних вимог.
Ухвалами суду від 28.08.2020 р. позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали на усунення допущених недоліків шляхом надання суду: доказів сплати судового збору в сумі 20028 грн, даних про прізвище, ім'я та по батькові особи, яка підписала позовну заяву, відомостей про наявність у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до позовної заяви, попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи; заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Логістік Україна» про забезпечення позову разом з доданими до неї документами повернено заявнику.
08.09.2020 р. до суду надійшов супровідний лист (вх.№26120/20), в якому позивач зазначив про усунення ним недоліків позовної заяви та надання суду нової редакції позовної заяви із виправленими недоліками, а також додав оригінал квитанції про сплату судового збору.
До супровідного листа долучено і заяву про забезпечення позову. У заяві заявник просив суд до набрання законної сили рішенням суду заборонити відповідачам, а також іншим особам, які можуть вчиняти юридично значимі дії щодо напіввагонів, відчужувати такі вагони, передавати їх в оренду, оперування, лізинг або іншим чином розпоряджатись ними, а також вчиняти будь-які дії спрямовані на розпорядження ними та заборонити Акціонерному товариству «Укрзалізниця» і філії «Головний інформаційно-обчислювальний центр» Акціонерного товариства «Українська залізниця» вносити будь-які зміни до автоматизованого банку даних вантажних вагонів (АБД ПВ), щодо власника, орендаря або оператора напіввагонів.
Пунктом другим частини першої статті 138 Господарського процесуального кодексу України передбачено можливість подання заяви про забезпечення позову одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Відповідно до ч.ч.1, 3, 4 ст.140 Господарського процесуального кодексу України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з'ясування питань, пов'язаних із зустрічним забезпеченням. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.
Суд, ознайомившись з матеріалами заяви про забезпечення позову та матеріалами справи, не вбачає необхідності у наданні додаткових доказів та пояснень, а відтак, і виклику заявника, чи існування виняткового випадку для призначення заяви до розгляду в судовому засіданні з викликом сторін.
Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив наступне.
В позовній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер Логістік Україна» стверджує, що 09.11.2018 р. між ним як позикодавцем та відповідачем 1 як позичальником було укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги, а 07.12.2018 р. приватний виконавець своєю постановою передав йому як стягувачу за виконавчим написом приватного нотаріуса напіввагони: модель 12-132 1994 року випуску №52225984, модель 12-132 1994 року випуску № 52176807 , модель 12-132 1994 року випуску № 52302460 . У зв'язку з цим, позивач вважає себе добросовісним набувачем даних напіввагонів.
Як вказує позивач, зі змісту листа Регіональної Філії «Львівська Залізниця» Акціонерного Товариства «Українська Залізниця» йому стало відомо про існування справи №910/14499/18 про визнання права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння та зобов'язання вчинити певні дії, позовні вимоги в якій стосуються належних позивачеві напіввагонів.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.12.2019 р. у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Авантаж Інспект» до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Адекс» про визнання права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння та зобов'язання вчинити дії було відмовлено, проте постановою Північного апеляційного господарського суду це рішення скасовано; визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Авантаж Інспект» право власності на напіввагони за номерами 52176807, 52302460, 52225984; визнано протиправним внесення Філією «Головний інформаційно-обчислювальний центр» Акціонерного товариства «Українська залізниця» до автоматизованого банку даних парку вантажних вагонів (АБД ПВ Укрзалізниці) стосовно напіввагонів за номерами 52176807, 52302460, 52225984 ознаки «Власний вагон. Власник Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «Адекс»; скасовано реєстрацію власних вантажних вагонів за номерами 52176807, 52302460, 52225984 в АБД ПВ за Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційною фірмою «Адекс»; витребувано з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми «Адекс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авантаж Інспект» напіввагони за номерами 52176807, 52302460, 52225984.
Позивач зазначив, що він взяв участь у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів.
На переконання позивача, право власності на напіввагони за номерами 52176807, 52302460, 52225984 належить саме йому, що підтверджено постановами виконавця, а відповідачі не визнають права позивача на спірне майно. Позивач вважає, що таке невизнання його прав вбачається з того, що відповідач 1 не повідомив позивача про розгляд судом вищезгаданої справи, як і того, що відповідач 2 після подання ТзОВ «Інтер Логістік Україна» заяви про вступ у справу у статусі третьої особи з підстав належності йому напіввагонів не відкликав позовну заяву та після відмови у позові судом першої інстанції подав апеляційну скаргу на рішення.
У зв'язку з цим, в позовній заяві у справі №914/2186/20 позивач просив суд визнати за ним право власності на напіввагони: модель 12-132 1994 року випуску №52225984, модель 12-132 1994 року випуску № 52176807 , модель 12-132 1994 року випуску № 52302460 .
В заяві про забезпечення позову ТзОВ «Інтер Логістік Україна» зазначило, що з огляду на те, що відповідачами не визнається його право на напіввагони, існують обґрунтовані ризики того, що відповідачі можуть вчиняти дії, направлені на знищення спірного майна, чи будь-яким іншим чином перешкоджати позивачеві володіти, користуватись та розпоряджатись спірним майном на законних підставах.
Зазначені ризики можуть бути реалізовані, оскільки відповідачами вчиняються дії направлені на перешкоджання законному володінню позивача спірним майном, а саме
Заявник звернув увагу суду на те, що ТзОВ «Авантаж Інспект» є відповідачем у низці судових спорів щодо стягнення із нього грошових коштів, відтак, у випадку задоволення пред'явлених позовних вимог з ТзОВ «Авантаж Інспект» буде стягнено грошові кошти, а разі відсутності у нього коштів буде відбуватись звернення стягнення на майно, у тому числі спірні напіввагони, у зв'язку з чим позивач вважає, що існує реальна загроза невиконання рішення суду у справі про визнання права власності.
Розглянувши подану заяву, суд прийшов до висновку про необхідність вжиття заходів забезпечення позову з огляду на наступне.
Відповідно до ст.136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно із ч.1 ст. 137 ГПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами щодо наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Саме лише посилання у заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Відповідно до положень статей 316, 317, 319 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Порядок внесення (зміни) даних по власних вантажних вагонах до автоматизованого банку даних парку вантажних вагонів регламентує внесення (зміни) даних по власних вантажних вагонах до автоматизованого банку даних парку вантажних вагонів.
Порядок розповсюджується на вантажні вагони, що перебувають у власності операторів, підприємств, організацій, установ, громадян - суб'єктів підприємницької діяльності, які орендують їх в інших власників або якими вони володіють на підставі договору управління майна, договору про спільну діяльність тощо, а також на вагони, які перебувають на балансі державних вагонних компаній.
Відповідно до п.1.2. Порядку, ГІОЦ Укрзалізниці - державне підприємство «Головний інформаційно-обчислювальний центр Укрзалізниці», однією з функцій якого є ведення інформаційних баз та класифікаторів вантажних вагонів.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, предметом позову у даній справі є вимога позивача про визнання права власності на напіввагони, а в заяві про забезпечення позову заявник просить суд заборонити відповідачам та іншим особам відчужувати такі вагони, передавати їх в оренду, оперування, лізинг або іншим чином розпоряджатись ними, а також заборонити Акціонерному товариству «Укрзалізниця» і його філії вносити зміни до автоматизованого банку даних вантажних вагонів щодо власника, орендаря або оператора цих напіввагонів.
На переконання суду, невжиття заходів щодо заборони відповідачам та іншим особам вчиняти дії щодо відчуження, передання в лізинг майна, визнання права власності на яке є предметом спору у справі, та заборони підприємству, яке здійснює облік права власності на вантажні вагони, вносити зміни до автоматизованого банку даних вантажних вагонів стосовно власника цього майна може істотно ускладнити ефективний захист порушених прав позивача у випадку задоволення позову та визнання за ним права власності.
Суд виходить з того, що саме по собі визнання права судом не призведе до подальшої можливості ТзОВ «Інтер Логістік Україна» фактично вступити в свої правомочності власника та не дозволить йому повною мірою реалізовувати повноваження щодо володіння, користування, розпорядження майном без необхідності ініціювати подальші судові процеси для поновлення своїх прав у випадку, якщо дане рухоме майно буде перебувати у власності третіх осіб, які при неодноразовому відчуженні речей можуть бути невідомі навіть відповідачеві 2. Натомість, вжиття таких заходів забезпечення позову у даній справі уможливить ефективне та остаточне поновлення позивача в правах, за захистом яких він звернувся до суду.
Потенційна можливість відповідача 2, право власності котрого визнано судовим рішенням, відступати своє право власності на оспорювані напіввагони, як і можливість відчужувати це майно іншими особами, яким станом на сьогоднішній день вже могли бути передані ці речі, про що заявник міг і не знати, випливає з самого змісту права власності - права власника вчиняти стосовно свого майна такі дії. Крім того існування судових спорів про стягнення коштів з відповідача 2 може спричинити передання товариством майна - напіввагонів своїм кредиторам як в порядку добровільного, так і примусового погашення заборгованості.
Отже, наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування заходів забезпечення позову щодо заборони відчуження майна та заборони внесення до АБД ПВ змін про власника цього майна підтверджена достатніми доказами, тому вжиття таких заходів є обгрунтованим та необхідним.
Водночас вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до завершення розгляду справи.
При цьому заходи забезпечення позову, які полягають в забороні вчинення дій щодо майна, відповідають вимогам, на забезпечення яких їх слід вжити, оскільки стосуються дій виключно з майном, про яке існує спір у справі
Вищезгадані заходи забезпечення позову, вжити які суд має намір, є співмірними з заявленими позивачем вимогами, оскільки негативні наслідки, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів (неможливість позивачеві у випадку визнання права власності володіти, користуватись, розпоряджатись майном, необхідність встановлювати осіб, яким було передано майно, звертатись до них з відповідними вимогами, в тому числі і в судовому порядку, та нести пов'язані з цим витрати тощо) значно переважають можливі негативні наслідки від вжиття таких заходів, оскільки заборона відчужувати і передавати в лізинг майно не тягне за собою повну неможливість використання цього майна в господарській діяльності і не припиняє володіння ним відповідача 2, а також вжиття заходів не здатне нанести жодних збитків іншим особам, які не мають права власності на майно (в тому числі АТ «Українська залізниця» та її філії). Заборона вчинення дій щодо передачі напіввагонів в лізинг зумовлена тим, що лізингоотримувач може набувати право власності на майно у випадках, визначених договором лізингу, наприклад після сплати вартості об'єктів лізингу.
Разом з цим, на переконання суду, вжиття інших заходів, про які просить заявник, та які полягають в забороні передавати майно в оренду, оперування і, відповідно, забороні підприємству Укрзалізниці вносити зміни до АБД ПВ стосовно оператора, орендаря цього майна не є співмірним, оскільки в такому випадку негативні наслідки для відповідача 2 та інших осіб переважатимуть можливі негативні наслідки для позивача у випадку їх невжиття. Суд вважає, що заборона використовувати майно будь-яким іншим шляхом крім особистого користування ним, що випливає з заборони передавати його в оренду і оперування, тобто користування іншим особам, є надмірним втручанням у здійснення права власності відповідачем 2, а останній, навіть враховуючи наявність спору про право власності та необхідність забезпечення позовних вимог ТзОВ «Інтер Логістік Україна», має право передавати майно в користування (без можливості його відчуження та перереєстрації права власності на нього) третім особами і одержувати від цього прибуток, здійснюючи таким чином свою підприємницьку діяльність.
Такий підхід ґрунтується на принципі верховенства права, закріпленому у статті 129 Конституції України, відповідає засадам справедливого суду, закріпленим у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та відображає реалізацію принципу необхідності дотримання при обранні заходу забезпечення позову належного балансу інтересів всіх зацікавлених осіб.
Заходи забезпечення позову, які вважає за необхідне вжити суд, не зупиняють діяльності відповідачів та не порушують прав третіх осіб, а є спрямованими на їх захист, запобігають ймовірним порушенням прав позивача, забезпечуючи збалансованість інтересів сторін, та не суперечать ст.137 ГПК України.
Як встановлено ч.ч.5-6 ст.140 ГПК України, залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Враховуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку про часткову обгрунтованість поданої заяви про забезпечення позову та необхідність вжиття деяких з заходів, про вжиття яких просить заявник.
Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Логістік Україна» про забезпечення позову у справі №914/2186/20 задоволити частково.
2. Вжити заходів забезпечення позову.
3. До набрання законної сили рішенням суду заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційній фірмі «Адекс», м.Львів, вул.Котлярська, 10, кв.11 (ідентифікаційний код 19337742), Товариству з обмеженою відповідальністю «Авантаж Інспект», м.Одеса, вул.Академічна, буд.20Б, оф.8, каб.№3 (ідентифікаційний код 39400733), а також іншим особам, які можуть вчиняти юридично значимі дії, відчужувати та передавати в лізинг напіввагони: модель 12-132 1994 року випуску №52225984, модель 12-132 1994 року випуску №52176807, модель 12-132 1994 року випуску № 52302460 .
4. До набрання законної сили рішенням суду заборонити Акціонерному товариству «Українська залізниця», м.Київ, вул.Єжи Ґедройця, буд.5 (ідентифікаційний код 40075815) і Філії «Головний інформаційно-обчислювальний центр» Акціонерного товариства «Українська залізниця» м.Київ, вул.І.Франка, буд.21 (ідентифікаційний код ВП 40081258) вносити будь-які зміни до автоматизованого банку даних парку вантажних вагонів (АБД ПВ) щодо власника напіввагонів: модель 12-132 1994 року випуску №52225984, модель 12-132 1994 року випуску № 52176807 , модель 12-132 1994 року випуску № 52302460 .
5. Дана ухвала набирає законної сили в день її постановлення, тобто 10.09.2020 р.
6. Ухвала є виконавчим документом в розумінні ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» і може бути пред'явлена до примусового виконання протягом трьох років.
7. Стягувачем за цією ухвалою є: Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Логістік Україна», м.Київ, вул.В.Тютюнника, 5-Б, оф.11 (ідентифікаційний код 38346686).
8. Боржниками за цією ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «Адекс», м.Львів, вул.Котлярська, 10, кв.11 (ідентифікаційний код 19337742); Товариство з обмеженою відповідальністю «Авантаж Інспект», м.Одеса, вул.Академічна, буд.20Б, оф.8, каб.№3 (ідентифікаційний код 39400733); Акціонерне товариство «Українська залізниця», м.Київ, вул.Єжи Ґедройця, буд.5 (ідентифікаційний код 40075815); Філія «Головний інформаційно-обчислювальний центр» Акціонерного товариства «Українська залізниця» м.Київ, вул.І.Франка, буд.21 (ідентифікаційний код ВП 40081258); інші особи, які можуть вчиняти юридично значимі дії стосовно напіввагонів: модель 12-132 1994 року випуску №52225984, модель 12-132 1994 року випуску №52176807, модель 12-132 1994 року випуску № 52302460 .
Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та в строки, передбачені ст.ст. 254-257 ГПК України.
Суддя З.П. Гоменюк