31.08.2020 Справа № 914/350/20
Господарський суд Львівської області у складі судді Гоменюк З.П., при секретарі Зусько І.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт», Київська обл., м.Бровари
до відповідача Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго», м.Львів
про визнання незаконним та скасування рішення
за участю представників:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Горбунов С.О.
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» до Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» про визнання незаконним та скасування рішення.
Ухвалою від 17.02.2020 р. позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу 10-денний строк з дня вручення ухвали на виправлення допущених недоліків шляхом надання суду акту про порушення в оригіналі або копії належної якості та відомостей про наявність у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до позовної заяви.
Ухвалою суду від 10.03.2020 р. відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 30.03.2020 р.
Ухвалою суду від 30.03.2020 р. задля дотримання карантинного режиму та з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 і убезпечення населення від вказаної особливо небезпечної хвороби суд постановив відкласти підготовче засідання у справі та повідомити учасників справи про дату, час і місце розгляду справи додатково ухвалою суду.
Ухвалою від 16.06.2020 р. суд призначив підготовче засідання на 02.07.2020 р.
В судове засідання 02.07.2020 р. сторони явку повноважних представників не забезпечили.
Ухвалою суду від 02.07.2020 р., занесеною до протоколу судового засідання від 02.07.2020 р., підготовче засідання відкладено на 06.08.2020 р.
В судовому засіданні 06.08.2020 р. оголошено перерву до 13.08.2020 р.
Ухвалою суду від 13.08.2020 р. відмовлено в задоволенні клопотання позивача про поновлення строку на подання відповіді на відзив та клопотання відповідача про об'єднання справ №914/350/20 та №914/602/20 в одне провадження, відкладено вирішення клопотання позивача про призначення експертизи, відкладено підготовче засідання на 27.08.2020 р.
27.08.2020 р. позивач наручно через канцелярію суду та за допомогою системи «Електронний суд» подав ідентичні клопотання про закриття провадження у справі (вх.№27298/20 та вх.№25379/20).
В судовому засіданні 27.08.2020 р. представник позивача заперечив проти заяви відповідача, у зв'язку з чим в судовому засіданні оголошено перерву до 31.08.2020 р.
Позивач надіслав на електронну адресу суду підписані ЕЦП клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№25384/20) та заперечення на клопотання про відкриття провадження (вх.№25385/20).
У клопотанні про відкладення позивач просив суд відкласти розгляд справи на іншу дату у зв'язку з неможливістю забезпечення явки, зумовленою значною територіальною віддаленістю позивача.
Щодо даного клопотання суд зазначає таке.
Відповідно до ч.1 ст.177 Господарського процесуального кодексу України, завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з'ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
Частиною другою статті 182 ГПК України визначено дії, які вчиняються судом у підготовчому засіданні.
Як встановлено ч.2 ст.183 ГПК України, суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження у випадках: 1) визначених частиною другою статті 202 цього Кодексу; 2) залучення до участі або вступу у справу третьої особи, заміни неналежного відповідача, залучення співвідповідача; 3) в інших випадках, коли питання, визначені частиною другою статті 182 цього Кодексу, не можуть бути розглянуті у даному підготовчому засіданні.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п.1 ч.3 ст.202 ГПК України).
Згідно з ч.ч.1- 3 ст.56 Господарського процесуального кодексу України, сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника
Значна територіальна віддаленість позивача, місцем знаходження якого є м.Бровари Київської області, не може бути обґрунтуванням його неявки та причиною відкладення розгляду справи. З протоколів судового засідання у справі вбачається, що представник позивача був присутній в судових засіданнях 06.08.2020 р., 13.08.2020 р. та 27.08.2020 р., при чому в останньому засіданні суд оголошував перерву для надання можливості подати заперечення на клопотання відповідача про закриття провадження.
Отже, незважаючи на відстань між місцем розгляду справи та місцем реєстрації підприємства, позивач неодноразово забезпечував явку свого представника в судові засідання, тому причини його неявки в дане судове засідання не можуть бути визнані поважними.
З метою уникнення тривалого і можливо ускладненого доїзду до Господарського суду Львівської області позивач, за бажання, міг обрати для представництва своїх інтересів шляхом участі в судових засіданнях представника (адвоката), який би знаходився територіально ближче до місця розгляду справи.
Крім цього, позивач вправі брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції як у приміщенні іншого суду, так і поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та електронного цифрового підпису, тобто взяти особисту участь в розгляді справи, не вчиняючи жодних дій, необхідних для прибуття до Господарського суду Львівської області.
Суд також враховує те, що позивач у поданих запереченнях повно та чітко виклав свою позицію щодо клопотання про закриття провадження, а в судових засіданнях та раніше поданих заявах - і щодо інших пояснень відповідача та питань, які виникали в ході підготовчого провадження.
Серед принципів господарського судочинства є, зокрема, верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, розумність строків розгляду справи судом.
Застосовуючи при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
За наведених умов, суд вважає, що підготовче провадження в даній справі тривало достатньо часу для реалізації позивачем своїх процесуальних прав, а наведені у клопотанні обставини не можуть слугувати виправданням для відкладення розгляду справи, тому в задоволенні клопотання позивача слід відмовити.
Присутній в судовому засіданні 31.08.2020 р. представник відповідача підтримав подане клопотання про закриття провадження у справі.
У клопотанні зазначено, що предметом спору у справі є визнання незаконним та скасування рішення комісії ПрАТ «Львівобленерго» з розгляду актів про порушення, оформленого протоколом. Відповідач вказав, що у Правилах роздрібного ринку електричної енергії описано процедуру складання актів про порушення Правил та порядок розгляду актів із застосування відповідної методики розрахунку, правове регулювання яких є відмінним від того, що було передбачене раніше чинними Правилами користування електричною енергією.
Відповідач звернув увагу суду на те, що за нормами, які діяли раніше, рішення комісії енергопостачальника мало негативні наслідки для споживача - за несплату нарахувань за безоблікове споживання постачання електричної енергії могло бути припинене, тому законодавець передбачив специфічну процедуру оскарження рішення комісії до суду з забороною застосування до споживача відповідних санкцій. Разом з тим за чинним на сьогодні законодавством акт про порушення і рішення комісії оператора системи жодним чином не впливають на споживача, оскільки дійсність цих документів оператор системи зобов'язаний підтвердити у судовому порядку, і до рішення суду оператор системи не має права застосовувати до споживача жодних санкцій.
Відповідач вважає, що його рішення щодо розгляду акту про порушення не встановлює для позивача будь-яких обов'язків, крім рекомендації сплатити нараховану суму електричної енергії, тобто рішення оператора системи не є обов'язковим до виконання актом, а є різновидом претензії, в разі незадоволення якої заборгованість може бути визнана лише за рішенням суду. На переконання відповідача, рішення комісії оператора системи не має жодних правових наслідків для споживача, відтак прийняттям цього документа його право не порушене, а, ідентично претензії, таке рішення не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, як і не підлягає судовому розгляду взагалі, тому провадження у справі підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Заперечуючи проти клопотання, позивач заявив, що внаслідок прийняття відповідачем необгрунтованих та безпідставних висновків, описаних в акті про порушення, на ДП «Укрспирт» було покладено неправомірний обов'язок з відшкодування вартості нібито необлікованої електроенергії.
Позивач вважає, що обраний ним спосіб захисту є належним, а Правила роздрібного ринку електричної енергії регулюють, в тому числі, порядок дій споживача при незгоді з донарахованим об'ємом електроенергії, зокрема передбачають: розгляд судом спірних питань між споживачем та постачальником електричної енергії або оператором системи чи іншим учасником роздрібного ринку за зверненням споживача або іншого учасника роздрібного ринку; оскарження шляхом звернення до суду рішення Регулятора, енергетичного омбудсмена або учасника роздрібного ринку, який розглядав звернення/скаргу/претензію; вирішення в судовому порядку спірних питань, які виникають між учасниками роздрібного ринку щодо проведення розрахунків за електричну енергію, надані послуги оператора системи чи постачальника послуг комерційного обліку, спірних питань щодо відшкодування збитків та/або визначення їх розміру, спірних питань, які виникають між сторонами при складанні акта про порушення та/або визначенні обсягу та вартості необлікованої електричної енергії тощо.
Крім того позивач зазначив, що спірне питання - неправомірне нарахування електроенергії відповідачем є актуальним і залишається невирішеним, тому твердження відповідача про відсутність спору є необгрунтованим та таким, що не відображає реальної суті обставин справи.
У ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип доступу до правосуддя, згідно з яким кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, процедурні гарантії, закріплені в ст.6 Конвенції, гарантують кожному право подання скарги щодо його прав та обов'язків цивільного характеру до суду чи органу правосуддя. Таким чином втілюється право на звернення до сyдy, одним із аспектів якого є право доступу, тобто право розпочати провадження у судах з цивільних питань. Кожен має право на подання до суду скарги, пов'язаної з його або її правами та обов'язками; на це право, що є одним з аспектів права на доступ до суду, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав є неправомірним рішення у справі (рішення ЄСПЛ у справі «Голдер проти Сполученого Королівства»).
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, здійснюючи тлумачення положень Конвенції, вказував, що право на доступ до правосуддя не має абсолютного характеру та може бути обмежене: держави мають право установлювати обмеження на потенційних учасників судових розглядів, але ці обмеження повинні переслідувати законну мету, бути співмірними й не настільки великими, щоб спотворити саму сутність права (рішення «Ашінгдейн проти Великої Британії).
У статті 13 Конвенції закріплено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Для того, щою право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (рішення у справі «Белле проти Франції»).
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Законом може бути визначений обов'язків досудовий порядок урегулювання спору.
З положень ст. 124 Конституції України вбачається, що в Конституції України не встановлено обмеження доступу до правосуддя, окрім випадків, коли законом визначено обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору. Інших обмежень доступу до правосуддя Конституція України не містить.
Згідно ч. 1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом (ч.1 ст.4 ГПК України).
Відповідно до положень ст.20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.
Частиною другою статті 20 Господарського кодексу України встановлено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.
Спір між сторонами у справі виник з господарських правовідносин, а рішення комісії відповідача, оформлене протоколом, породжує виникнення у позивача обов'язку сплатити кошти за порушення, якого він, на його думку, не вчиняв.
Суд не може погодитися з відповідачем в тому, що рішення комісії могло тягнути за собою негативні та обов'язкові для споживача наслідки лише за раніше діючими Правилами і не може спричиняти таких наслідків за чинними Правилами без підтвердження його дійсності у судовому порядку за позовом оператора системи, тому не може оскаржуватись споживачем.
Відповідно до п.8.2.5. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.20148 р. №312, у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником оператора системи, від якого споживач одержує електричну енергію, порушень цих Правил, у тому числі фактів безоблікового споживання електричної енергії, на місці виявлення порушення у присутності споживача (представника споживача) або іншої особи, яка допустила представників оператора системи на об'єкт (територію) споживача для проведення перевірки (за умови посвідчення цієї особи), оформлюється акт про порушення згідно з формою, наведеною в додатку 8 до цих Правил.
За визначенням п.1.1.2. Правил, актом про порушення є документ установленої форми, який складається для фіксації факту порушення на об'єкті споживача цих Правил та який є підставою для визначення обсягу та вартості необлікованої електричної енергії;
На підставі акта про порушення уповноваженими представниками оператора системи під час засідань комісії з розгляду актів про порушення визначаються обсяг необлікованої електричної енергії та сума завданих споживачем збитків. Рішення комісії оформлюється протоколом, копія якого видається споживачу. У разі причетності споживача до порушення цих Правил у протоколі зазначаються відомості щодо обсягу та вартості необлікованої електричної енергії. В такому разі разом з протоколом споживачу надаються розрахунок обсягу та вартості необлікованої електричної енергії з посиланням на відповідні пункти глави 8.4 цього розділу та розрахункові документи для оплати необлікованої електричної енергії та/або збитків (п.8.2.6. Правил).
Згідно з абз.1, 2 п.8.2.7. ПРРЕЕ, кошти за необліковану електричну енергію та суми збитків перераховуються споживачем на поточний рахунок оператора системи. Споживач має оплатити розрахункові документи за необліковану електричну енергію протягом 30 календарних днів від дня отримання рахунка.
З вказаного випливає, що саме рішення комісії породжує обов'язок споживача оплатити вартість необлікованої електричної енергії, зазначену в протоколі та виставленому на підставі рішення рахунку
Положення абз.3 п.8.2.7. Правил щодо звернення оператора системи з позовом до суду для підтвердження факту безоблікового споживання електричної енергії та стягнення вартості необлікованої електричної енергії у разі незгоди споживача з фактом безоблікового споживання електричної енергії та відмови від сплати вартості необлікованої електричної енергії не свідчать про те, що рішення комісії не має жодного правового значення для споживача, оскільки у разі прийняття судом рішення на користь оператора системи споживач однаково буде зобов'язаний сплатити визначену рішенням комісії суму.
Вищезгадана норма стосується дій оператора системи, необхідних для отримання зі споживача коштів за необліковану електричну енергію і не містить заборони споживачеві самостійно звертатись до суду, ініціюючи розгляд справи для спростування факту безоблікового споживання електричної енергії та заперечення вартості необлікованої електричної енергії.
Більш того, абз.4 п.8.2.7. Правил прямо визначає, що спірні питання, які виникають між сторонами при складанні акта про порушення та/або визначенні обсягу та вартості необлікованої електричної енергії, можуть вирішуватись судом та не передбачає, що таке вирішення здійснюється лише шляхом звернення оператора системи з позовом для підтвердження факту безоблікового споживання електричної енергії та стягнення вартості необлікованої електричної енергії.
Відповідно до абз.5 п.8.2.7. Правил, якщо судом прийнято рішення, яким спростовано факт безоблікового споживання електричної енергії споживачем та/або відмовлено оператору системи в задоволенні позову щодо стягнення зі споживача вартості необлікованої електричної енергії, розрахованої на підставі акта про порушення, та за умови набрання рішенням суду законної сили оператор системи скасовує відповідний акт про порушення.
З вказаного випливає, що рішення, яким спростовується факт безоблікового споживання електричної енергії споживачем не обов'язково є рішенням, яким одночасно відмовлено оператору системи в задоволенні позову щодо стягнення зі споживача вартості необлікованої електричної енергії.
Пункт 7.11. Правил визначає, що на період розгляду судом спірних питань щодо порушення споживачем цих Правил та/або умов договорів, наявність яких передбачена цими Правилами, припинення електропостачання такого споживача, пов'язане з оскаржуваним фактом порушення, не здійснюється за умови своєчасного надання споживачем до моменту відключення відповідної ухвали суду про прийняття позовної заяви до розгляду.
Отже, Правила передбачають можливість споживача звертатись з позовом до суду для вирішення спірних питань щодо порушення ним цих Правил, питань стосовно визначення обсягу та вартості необлікованої електричної енергії, спростування факту безоблікового споживання електричної енергії, а актом, яким оператор системи підтверджує всі ці потенційно оспорювані обставини, є саме рішення комісії відповідача, оформлене протоколом, яке і може бути оскаржене споживачем.
Суд вважає, що вимога про скасування рішення комісії про визначення обсягу недоврахованої електричної енергії та її вартості може розглядатись господарським судом, оскільки таке рішення комісії безпосередньо впливає на права та обов'язки відповідного суб'єкта господарювання в контексті його відносин з оператором системи, встановлюючи обсяг і вартість недоврахованої електроенергії.
За висновками Великої Палати Верховного Суду у справі №522/12901/17-ц, не встановлює для споживача будь-яких обов'язків і є різновидом претензії саме акт про порушення, складений працівниками електропостачальної організації, а з врахуванням вищенаведеного стосовно природи рішення комісії, таке рішення, безумовно, не може розцінюватись як необов'язкова претензія на рівні з актом про порушення.
У клопотанні про закриття провадження відповідач зазначає, що рішення комісії оператора системи не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, як і взагалі не підлягає судовому розгляду, тому провадження у справі підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Дане твердження відповідача є суперечливим, оскільки йдеться про дві окремі підстави для закриття провадження у справі.
Як було встановлено судом вище, спір щодо визнання недійсним рішення комісії оператора системи, який виник між двома юридичними особами, може розглядатись в порядку господарського судочинства.
Суд також не вважає, що в даному випадку можливим є закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору, так як закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення спору та припинив існування в процесі розгляду справи, і якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
З матеріалів справи вбачається, що предметом спору є визнання незаконним та скасування рішення комісії ПрАТ «Львівобленерго», яке на даний момент існує, не скасовувалось та не визнавалось незаконним відповідачем, судом чи іншими органами або особами, тому предмет спору у справі не є відсутнім.
Суд приходить до висновку, що справа підлягає розгляду в межах заявлених позовних вимог, а закриття провадження у справі обмежило б право позивача захищати свої порушені, невизнані та оспорені права, визначати межі заявлених вимог та способи захисту прав, що фактично було би відмовою в судовому захисті і порушенням принципу доступу до правосуддя.
У зв'язку з цим, клопотання відповідача задоволенню не підлягає.
Здійснюючи розгляд справи в підготовчому провадженні, суд вважає за необхідне вирішити раніше подане позивачем клопотання про призначення експертизи.
В даному клопотанні, як і в інших заявах та усних поясненнях, позивач зазначав, що для нарахування споживачу вартості необлікованої електроенергії оператор системи повинен був з'ясувати наявність факту механічного пошкодження пломбувального матеріалу (з боку третіх осіб) та, як наслідок, встановлення факту втручання у роботу засобів вимірювальної техніки, що стало можливим внаслідок пошкодження пломбувального матеріалу. На думку позивача, лише наявність всіх цих обставин, підтверджена експертизою, могла би стати підставою для нарахування споживачеві вартості електроенергії, проте відповідач протиправно не ініціював проведення експертного дослідження з визначення факту порушення пломбувального матеріалу саме споживачем та взагалі не з'ясовував факту втручання в роботу ЗВТ.
Позивач звернув увагу суду на те, що в доданих до акту про порушення поясненнях його представника зазначено, що розрив пломби міг статися внаслідок самовільного відкривання замка на дверцятах ввідної комірки, спричиненого постійною вібрацією, або внаслідок неякісності пломб, тому саме по собі порушення цілісності пломбувального матеріалу без з'ясування характеру порушення цілісності, що свідчило б про механічне втручання не є достатньою підставою для притягнення до відповідальності споживача.
Враховуючи необхідність спеціальних знань, позивач просив суд призначити інженерно-технічну експертизу пломбувального матеріалу і ввідної комірки дооблікового кола та лічильника обліку, проведення якої доручити Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз, та поставити на вирішення експертизи наступні питання:
- який механізм пошкодження (розрив, розріз, перетирання тощо) пломбувального матеріалу, на якому встановлена пломба ОЖ1660 з відбитками тавр оператора системи на дверцятах ввідної комірки 0,4 кВ на об'єкті споживача - Борокське МДП ДП «Укрспирт» за адресою: Львівська область, Сокальський район, с.Борок? Чи має виявлене пошкодження ознаки механічного втручання з боку третіх осіб (споживача)?
- враховуючи спосіб кріплення пломбувального матеріалу, на якому встановлена пломба ОЖ1660, до дверцят ввідної комірки РП-0,4 кВ, чи можливе самовільне пошкодження пломбувального матеріалу внаслідок вібрації або самовільного відкривання дверцят?
- чи було можливе та чи було втручання у роботу засобів вимірювальної техніки з метою спотворення показників споживання?
ПрАТ «Львівобленерго» вказувало на те, що ПРРЕЕ не вимагають проведення експертизи при такому порушенні як порушення цілісності пломбувального матеріалу, а заважаючи на те, що засоби вимірювальної техніки, лічильники, трансформатори струму знаходяться на території та у відповідальності позивача, саме він відповідає за їх збереження. Як зазначив відповідач, позивач ніколи не повідомляв про неякісність пломб, не звертався до ПрАТ «Львівобленерго» про встановлення додаткових пломб чи пломб підвищеної надійності в зв'язку з сильною постійною вібрацією шафи ввідної комірки РП-0,4 кВ.
На думку відповідача, позивач через свого представника погодився з зафіксованим в акті порушенням, визнав факт порушення цілісності пломбувального матеріалу, таке порушення (розрив пломбувального матеріалу з пломбою, яка унеможливлювала доступ до засобу обліку) було очевидним, зафіксованим фотозйомкою в присутності споживача, через що проведення експертизи є непотрібним.
Крім того відповідач зазначив, що позивач, за бажання, міг самостійно звернутись до експертних установ та провести відповідне дослідження, чого ним зроблено не було.
Також відповідач звернув увагу суду на те, що позивач не довів для чого в цій справі потрібне проведення експертизи, які спеціальні знання є необхідними, а проведення інженерно-технічної експертизи в цій справі є недоцільним, оскільки таке дослідження не може підтвердити факт розриву пломбувального матеріалу 09.10.2019 р., на даний час предмет експертного дослідження є відсутнім, після складання акту про порушення засіб обліку залишився під напругою та був перепломбований, про що зазначено в самому акті.
Відповідно до пункту 8 частини 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд вирішує питання про призначення експертизи.
Згідно з частиною 1 статті 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:
1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;
2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Судовою експертизою є дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства (ст. 1 Закону «Про судову експертизу»).
Аналіз положень ГПК України дозволяє зробити висновок про те, що судова експертиза є одним із видів доказів та може призначатися судом у випадку, коли суд вважає, що має дійсну потребу у спеціальних знаннях для встановлення певних фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Виходячи з повноважень, наданих суду ГПК України, та принципу диспозитивності дослідження обставин справи, оцінка доказів повинна ґрунтуватися на всебічному, повному та об'єктивному розгляді доказів у судовому процесі, з врахуванням сукупності всіх обставин. Отже, якщо суд доходить висновку, що для того, щоб надати оцінку певним обставинам справи йому не вистачає певних знань, суд вправі призначити судову експертизу, поставивши перед експертом конкретні запитання.
Відповідно до п.8.2.4. ПРРЕЕ, у разі виявлення представниками оператора системи пошкоджень чи зриву пломб та/або індикаторів, установлених у місцях, указаних в акті про пломбування, або пошкоджень відбитків тавр на цих пломбах, пошкодження розрахункових засобів вимірювальної техніки, явних ознак втручання в параметри розрахункових засобів вимірювальної техніки з метою зміни їх показів, самовільних підключень до електричних мереж розрахунок обсягу електричної енергії, який підлягає оплаті, здійснюється відповідно до порядку, визначеного главою 8.4 цього розділу.
Глава 8.4. Правил стосується визначення обсягу та вартості електричної енергії, необлікованої внаслідок порушення цих Правил.
Так, згідно з п.8.4.1. Правил, оператор системи визначає обсяг та вартість електричної енергії, необлікованої внаслідок порушення цих Правил та/або виявлення фактів безоблікового споживання електричної енергії, самовільного підключення до об'єктів електроенергетики і споживання електричної енергії без засобів вимірювальної техніки, відповідно до вимог цієї глави. У разі своєчасного (до виявлення порушення представниками оператора системи) письмового повідомлення споживачем оператора системи про виявлені ним пошкодження засобів вимірювальної техніки, пошкодження або зрив пломб (за умови відсутності явних ознак втручання в роботу засобів вимірювальної техніки) чи пошкодження індикатора (за умови наявності активного елемента індикатора) або спрацювання індикатора (за умови відсутності підтвердження заводом виробником індикатора факту його спрацювання внаслідок дії магнітного поля) положення цієї глави не застосовуються.
Підпункт 1 та 2 ПРРЕЕ встановлюють, що визначення обсягу та вартості необлікованої електричної енергії здійснюється оператором системи на підставі акта про порушення, складеного у порядку, визначеному цими Правилами, у разі виявлення, зокрема, таких порушень як:
1) порушення цілісності пломб, цілісності пломбувального матеріалу, на якому встановлені пломби (дріт, кордова нитка тощо), порушення цілісності гвинтів, на яких закріплено пломбувальний матеріал (далі - пошкодження пломб), або відсутність на засобах вимірювальної техніки пломб з відбитками тавр про їх повірку чи пломб з відбитками тавр оператора системи або інших заінтересованих сторін, установлених на кріпленнях кожуха лічильника електричної енергії (за умови наявності акта про пломбування, складеного в порядку, установленому Кодексом комерційного обліку, або іншого документа, який підтверджує факт пломбування і передачу на збереження засобів вимірювальної техніки, установлених пломб, та за умови втручання споживача в роботу засобів вимірювальної техніки);
2) пошкодження або відсутність пломб з відбитками тавр оператора системи чи інших заінтересованих сторін, установлених на засобах (вузлах) вимірювальної техніки в місцях, указаних в акті про пломбування, складеному в порядку, визначеному Кодексом комерційного обліку, або в іншому документі, який підтверджує факт пломбування і передачу на збереження засобів вимірювальної техніки та установлених пломб (крім пломб, установлених на кріпленнях кожуха лічильника електричної енергії).
На підставі вказаного можна зробити висновок, що для визнання пошкодження пломб (до якого належить і пошкодження пломбувального матеріалу, що вбачається з визначення у пп.1 ч.1 п.8.4.2. Правил) порушенням Правил необхідною умовою є підтвердження раніше здійсненого опломбування належним актом про пломбування або іншим документом. Одночасне доведення факту втручання споживача в роботу засобів вимірювальної техніки також є обов'язковим для існування складу порушення, проте лише у випадку, якщо мало місце пошкодження пломб, встановлених на кріпленнях кожуха лічильника електричної енергії. У разі пошкодження пломб, встановлених в будь-яких інших місцях, окрім кріплень кожуха лічильника електричної енергії, Правила не передбачають необхідність встановлення факту втручання споживача в роботу ЗВТ, що прямо випливає з тлумачення підпункту 2 пункту 8.4.2. ПРРЕЕ.
В акті про порушення зазначено, що відбулось пошкодження пломбувального матеріалу з пломбою ОЖ1660 на дверях ввідної комірки 0,4 кВ, тобто дана пломба разом з пломбувальним матеріалом не була встановлена на кріпленнях кожуха лічильника електричної енергії.
У зв'язку з цим, суд вважає, що в даному випадку встановлення факту втручання споживача в роботу ЗВТ не є обов'язковим для можливості стверджувати про наявність порушення, а дослідження обставин втручання в роботу ЗВТ не входить до предмету доказування у справі.
Суд погоджується з відповідачем в тому, що дослідження того, чи мало місце пошкодження пломбувального матеріалу, не потребує спеціальних знань, так як пломбувальний матеріал фактично є ниткою, на якій міститься пломба, а з наданих відповідачем фотографій можна зробити висновок про те, чи є ця нитка цілою або пошкодженою, і без залучення судового експерта.
Також в суду виникають сумніви стосовно того чи проведення судової експертизи, про яку просить позивач, взагалі є можливим з врахуванням того, що від дати можливого порушення пройшов значний час (майже рік), місцезнаходження пломбувального матеріалу разом з пломбою ОЖ1660 є невідомим, а після складання акту про порушення було проведено перепломбування дооблікових кіл.
Суд вважає, що встановлення механізму пошкодження пломбувального матеріалу, тобто яким саме способом була порушена цілісність нитки, на якій встановлена пломба, в будь-якому випадку не здатне надати інформацію про обставини, що входять до предмету доказування, оскільки Правила роздрібного ринку електричної енергії не розрізняють порушення споживача, які полягають в пошкодженні пломб (порушенні цілісності пломбувального матеріалу), за механізмом, причинами такого порушення.
За умовами п.8.4.4. ПРРЕЕ, факт пошкодження пломб та/або індикаторів, та/або засобів вимірювальної техніки, факт втручання споживача в роботу засобів вимірювальної техніки, крім випадків спрацювання індикаторів (фіксації індикаторами впливу фізичних полів), має бути підтверджений експертизою, проведеною спеціалізованою організацією (підприємством), яка має право на її проведення відповідно до законодавства. До отримання оператором системи результатів експертизи положення цієї глави не застосовуються для визначення обсягу та вартості необлікованої електричної енергії, за винятком випадків, передбачених цим пунктом.
У разі визнання споживачем факту пошкодження пломб та/або індикаторів, та/або засобів вимірювальної техніки, факту втручання в роботу засобів вимірювальної техніки, про що окремо зазначається в акті про порушення, письмової відмови споживача від проведення експертизи або ненадання власником засобів вимірювальної техніки чи споживачем оператору системи документів, що підтверджують передачу засобів вимірювальної техніки на експертизу (з винесенням, у тому числі, питань від оператора системи) протягом встановленого цим пунктом строку (якщо оператором системи були передані засоби вимірювальної техніки їх власнику для направлення на експертизу), обсяг та вартість необлікованої електричної енергії визначається оператором системи відповідно до положень цієї глави без проведення відповідної експертизи.
Отже, положення даного пункту Правил передбачають, що проведення експертизи не є обов'язковим, зокрема, у разі визнання споживачем факту пошкодження пломб та зазначення цього в акті про порушення.
З наданого відповідачем примірника акту, оригінал якого оглянуто судом в судовому засіданні, вбачається, що представник споживача зазначив, що порушення пломби могло статись при переміщенні дерев'яної підставки, яку використовують для зняття показів. Таким чином, споживач визнав, що порушення пломби (пломбувального матеріалу) дійсно мало місце, зазначивши при цьому можливі причини такого порушення, а встановлення (або визнання) факту втручання в роботу ЗВТ не є необхідним при пошкодженні пломби, розміщеної не на кріпленнях кожуха лічильника електричної енергії, як зазначалось судом вище, тому обсяг та вартість необлікованої електричної енергії можуть визначатись без проведення експертизи.
Дослідження того чи відбулось пошкодження пломб внаслідок вібрації, самовільного відкривання дверцят або переміщення дерев'яної підставки, як і дослідження того з чиєї вини - споживача або ж третіх осіб це сталось, не видається необхідним у зв'язку з тим, що ПРРЕЕ покладають відповідальність за збереження пломб саме на споживача і презюмують його вину у разі недотримання цього обов'язку. При цьому Правила звільняють споживача від відповідальності за пошкодження пломб виключно у разі своєчасного (до виявлення порушення представниками оператора системи) письмового повідомлення споживачем про виявлені ним пошкодження, проте докази такого повідомлення в матеріалах справи відсутні.
Враховуючи все вищенаведене, суд не вбачає потреби у використанні спеціальних знань судового експерта для встановлення обставин, які входять до предмета доказування у справі, і вважає за можливе при вирішенні спору обмежитись доказами, наявними в матеріалах справи, тому клопотання позивача не підлягає задоволенню, а відповідна експертиза - призначенню.
Приписами ст.185 ГПК України встановлено, що у підготовчому засіданні суд постановляє ухвалу (ухвали) про процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті. За результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про: 1) залишення позовної заяви без розгляду; 2) закриття провадження у справі; 3) закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Суд не встановив обставин, які б перешкоджали закінченню підготовчого провадження і призначення справи до розгляду по суті.
Відтак, зважаючи на те, що судом вчинено всі необхідні процесуальні дії для виконання завдань підготовчого провадження у даній справі, суд приходить до висновку про наявність підстав для закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Керуючись ст.ст. 99, 100, 102, 173, 181, 183, 231, 234, 235 ГПК України, суд
1. Відмовити в задоволенні клопотання Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» про призначення експертизи.
2. Відмовити в задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» про закриття провадження у справі.
3. Закрити підготовче провадження у справі та призначити справу до судового розгляду по суті на 12.10.2020 р. о 11:00 год. Засідання відбудеться в приміщенні Господарського суду Львівської області за адресою: 79014, м.Львів, вул.Личаківська, 128, зал судових засідань №3 (2-й поверх).
4. Визнати явку представників учасників справи в судове засідання необов'язковою. З урахуванням епідеміологічної ситуації в України, учасники справи можуть подати до суду заяви про розгляд справи за їхньої відсутності.
5. Запропонувати учасникам справи:
- зареєструватися в системі обміну електронними документами між судом та учасниками судового процесу (створити поштову скриньку електронного суду), розміщеній на офіційному веб-порталі судової влади України за адресою: https://e-court.mail.gov.ua, та подати до суду заявку про отримання процесуальних документів в електронному вигляді у конкретній справі, яку необхідно роздрукувати на офіційному веб-порталі судової влади України. Детальнішу інформацію про переваги «Електронного суду», а також інформацію у справі, що розглядається, можна отримати на сторінці Господарського суду Львівської області на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за адресою: https://lv.arbitr.gov.ua/sud5015
- надавати суду всі необхідні документи в електронному вигляді на електронну адресу суду, через особистий кабінет в системі «Електронний суд», поштою, факсом або іншими дистанційними засобами зв'язку.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
В судовому засіданні 31.08.2020 р. оголошено вступну та резолютивну частини ухвали. Повний текст ухвали складено 07.09.2020 р.
Суддя З.П. Гоменюк