вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"12" серпня 2020 р. м. Київ Справа № 911/2808/18
Розглянувши матеріали справи за позовом Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі філії «Будівельно-монтажна фірма «Укргазпромбуд»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Швейне об'єднання «Робочий стіль»
про зобов'язання вчинити дії та стягнення 125 820,00 грн.
Суддя Карпечкін Т.П.
Секретар судового засідання Беркут Я.О.
За участю представників:
від позивача: Євтіхієва К.Л. (довіреність № 1-2354 від 07.07.2020 року);
від відповідача: Мінченко Я.І. (довіреність № 07-08/5/19 від 07.08.2019 року).
Обставини справи:
В провадженні Господарського суду Київської області на новому розгляді перебуває справа № 911/2808/18 за позовом Акціонерного товариства «Укртрансгаз» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Швейне об'єднання «Робочий стіль» про зобов'язання поставити товар та стягнення 125 820,00 грн.
Рішенням Господарського суду Київської області від 21.02.2019 року у справі № 911/2808/18, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2019 року, позов задоволено повністю. Зобов'язано ТОВ «Швейне об'єднання «Робочий стіль» вчинити дії по виконанню умов договору про закупівлю № 1709000047/096 від 05.09.2017 року. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Швейне об'єднання «Робочий стіль» на користь Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі філії «Будівельно-монтажна фірма «Укргазпромбуд» 125 820,00 грн. пені, 3 145,50 грн. судового збору та витрати, пов'язані з участю у розгляді справи в сумі 1 484,40 грн.
Постановою Верховного суду від 11.11.2019 року у справі № 911/2808/18 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Швейне об'єднання «Робочий стіль» задоволено, постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2019 року та рішення Господарського суду Киїсвької області від 21.02.2019 року у справі № 911/2808/18 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Київської області.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 911/2808/18 визначено суддю Карпечкіна Т.П.
Ухвалою від 02.12.2019 року справу № 911/2808/18 прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 08.01.2020 року.
В підготовче судове засідання 08.01.2020 року сторони з'явились, однак вимог ухвали суду від 02.12.2019 року не виконали, підготовче засідання було відкладено на 27.01.2020 року у зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів. Зокрема, на виконання вказівок постанови Верховного суду від 11.11.2019 року у справі № 911/2808/18 у позивача було витребувано: докази дотримання порядку прийняття товару по якості, чи викликались представники відповідача; обґрунтовані письмові пояснення на якій підставі товар залишено на відповідному зберіганні; обґрунтовані письмові пояснення де знаходиться наразі товар і в якому стані; письмові пояснення що до того, чи звертався позивач за заміною товару до відповідача. У відповідача було витребувано обґрунтовані письмові пояснення чому не було вирішено питання про заміну товару та усунення зауважень позивача.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.02.2020 року призначено у справі № 911/2808/18 судову товарознавчу експертизу. Проведення експертизи доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.
У зв'язку з надходженням апеляційних скарг на ухвалу Господарського суду Київської області від 12.02.2020 року у справі № 911/2808/18, матеріали справи № 911/2808/18 були надіслані до Північного апеляційного господарського суду для перегляду вищезазначеної ухвали в апеляційному порядку.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2020 року апеляційні скарги позивача та відповідача на ухвалу Господарського суду Київської області від 12.02.2020 року у справі № 911/2808/18 задоволено, ухвалу від 12.02.2020 року у справі № 911/2808/18 скасовано, а справу № 911//2808/18 передано для подальшого розгляду до Господарського суду Київської області.
Після повернення матеріалів справи № 911/2808/18 до Господарського суду Київської області, справу № 911/2808/18 передано для розгляду судді Карпечкіну Т.П.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.07.2020 року підготовче засідання у справі № 911/2808/18 призначалось на 10.08.2020 року. В підготовчому судовому засіданні 10.08.2020 року судом оголошено перерву на 12.08.2020 року.
В підготовчому судовому засіданні 12.08.2020 року за згодою представників сторін закрито підготовче провадження та здійснено перехід до розгляду справи по суті. В судовому засіданні 12.08.2020 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти позову заперечував.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.
Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.
У зв'язку з чим, в судовому засіданні 12.08.2020 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд
Як вбачається з матеріалів справи, Публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз» в особі філії «Будівельно-монтажна фірма «Укргазпромбуд» звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Швейне об'єднання «Робочий стіль», згідно якого просить суд:
- Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Швейне об'єднання «Робочий стіль» вчинити дії по виконанню умов Договору про закупівлю №1709000047/096 від 05.09.2017 року, а саме поставити позивачу на умовах даного договору формений одяг (одяг робочий) - комбінезон піскоструминника (3 Ми Ву Нм ПМ) розміром (умовним позначенням (за обхватом грудей (см) та зростом типової фігури) 50 (100), зростом 170 см в кількості 3 шт., розміром 50 (100), зростом 176 см в кількості 4 шт., розміром 52 (104), зростом 170 см в кількості 1 шт., розміром 52 (104), зростом 176 см в кількості 3 шт., розміром 54 (108), зростом 170 см в кількості 2 шт., розміром 54 (108), зростом 176 см в кількості 4 шт., розміром 54 (108), зростом 182 см в кількості 5 шт., розміром 54 (108), зростом 188 см в кількості 2 шт., розміром 56 (112), зростом 176 см в кількості 1 шт., розміром 56 (112), зростом 182 см в кількості 4 шт., розміром 56 (112), зростом 188 см в кількості 2 шт., розміром 58 (116), зростом 176 см в кількості 1 шт., розміром 58 (116), зростом 182 см в кількості 3 шт., розміром 58 (116), зростом 188 см в кількості 2 шт., розміром 60 (120), зростом 176 см в кількості 1 шт., розміром 60 (120), зростом 182 см в кількості 1 шт. та розміром 62 (124), зростом 188 см в кількості 1 шт., загальною вартістю 83880 грн., якість якого відповідає умовам Договору та вимогам тендерної документації, опублікованої в електронній системі закупівель згідно оголошення № UA-2017-07-24-000270-b.
- Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Швейне об'єднання «Робочий стіль» на користь акціонерного товариства «Укртрансгаз» 125820 грн. пені та витрати, пов'язані з розглядом справи.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами було укладено Договір про поставку № 1709000047/096 від 05.09.2017 року (далі - Договір), згідно якого відповідач зобов'язався у строк 10 календарних днів після надання покупцем письмової заявки поставити позивачу товар всього на суму 83880,00 грн. Позивач 30.11.2017 року звернувся до відповідача із Заявкою щодо поставки товару 3101ВИХ-17-1091, однак, як стверджує позивач, товар у визначений Договором строк поставлений не був, у зв'язку з чим позивач просить суд прийняти рішення про зобов'язання відповідача поставити обумовлений Договором товар. Також за прострочення поставки за період з 01.02.2017 року по 30.06.2018 року позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача передбачену Договором пеню.
Відповідач в ході попереднього розгляду спору проти позову заперечував та подав до суду в якості доказів поставки товару за Договором електронну експрес-накладну № 59000320534362 від 27.02.2018 року, згідно з якою товар був отриманий представником позивача 02.03.2018 року. Крім того, відповідач наголошував, що відповідальність за порушення умов договору вже застосована за рішенням Господарського суду Київської області від 23.04.2018 року у справі № 911/292/18.
Під час касаційного перегляду Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 11.11.2019 року у справі № 911/2808/18 зазначено, що під час нового розгляду спору суду необхідно врахувати факт того, що відповідно до електронної експрес-накладної № 59000320534362 від 27.02.2018 року відповідач поставив позивачу товар-комбінезон піскоструминника 11-01 (ЗМи Ву НмПм). Однак, вказаний товар позивачем не був прийнятий, оскільки за його твердженням, не відповідав по якості умовам додатку № 2 тендерної документації «Технічні вимоги і якісні характеристик предмету закупівлі», та залишений позивачем у себе на відповідальному зберіганні.
Таким чином, недотримання відповідачем вимог по якості товару позивачем розцінені як не поставка за Договором, у зв'язку з чим, нараховано відповідачу відповідальність за прострочення поставки та подано позов про зобов'язання відповідача поставити товар.
Однак, як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 11.11.2019 року у справі № 911/2808/18, якою скасовані рішення судів попередніх інстанцій (якими задоволено позовні вимоги), суди не здійснили повне і всебічне з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення спору у цій справі, не дослідили належним чином докази, наявні в матеріалах справи, а висновки судів ґрунтуються на неналежних та недопустимих доказах.
Верховний Суд наголошує на необхідності дослідження обставин спору з врахуванням ст. 689 ЦК України, якою встановлено, що покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.
Як звертає увагу Веховний Суд, умовами укладеного між сторонами Договору про закупівлю № 1709000047/096 від 05.09.2017 року, розділом V сторонами погоджено умови поставки товару, так, зокрема, поставка здійснюється окремими партіями на підставі письмової заявки покупця (п. 5.1. договору), конкретна кількість товарів, що підлягає поставці в одній окремій партії, її номенклатура та асортимент, вантажоотримувачі визначаються покупцем в односторонньому порядку та вказуються ним в письмовій заявці на поставку (п. 5.4. договору), місце поставки товарів - DDP-склад покупця (п. 5.6. договору), приймання продукції за кількістю і якістю провадиться покупцем відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 р. № П-6 та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 р. № П-7 (п.5.7. договору), датою поставки товарів вважається дата підписання сторонами або продавцем й структурним підрозділом - управління покупця видаткової накладної (п. 5.8. договору).
Разом з цим, розділом VII Договору сторонами погоджено підстави відповідальності у разі невиконання та неналежного виконання своїх зобов'язань за договором. Так, пунктом 7.2. Договору встановлено, що за постачання товару неналежної якості або некомплектного товару продавець виплачує покупцю штраф у розмірі 20 % від вартості товару неналежної якості або некомплектного товару.
Водночас, пунктом 7.4. Договору сторонами визначено, що за порушення строків поставки товарів стягується пеня у розмірі 1% вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.
У зв'язку з чим, Верховний Суд звертає увагу, що спір у справі про зобов'язання ТОВ «Швейне об'єднання «Робочий стіль» виконати умови договору, саме поставити товар відповідно до договору та заявки позивача, виник у зв'язку з тим, що за твердженням позивача, відповідач свої зобов'язання щодо поставки товару не виконав. В той же час, матеріали справи містять докази, які вказують на порушення відповідачем не зобов'язання з поставки та відповідних строків, а пов'язані зі спором щодо якості поставленого товару, що має інші правові наслідки.
Враховуючи правила доказування в господарському процесі, позивач, звертаючись з позовом про зобов'язання виконати умови договору щодо поставки товару та нарахування пені з підстав не здійснення поставки товару, має довести, зокрема обставини не здійснення поставки товару за таким договором та наявність підстав для відповідальності за невиконання/неналежне виконання умов договору. Суд, під час розгляду справи за такими позовними вимогами має відповідно до статті 237 ГПК України встановити з достовірністю такі обставини.
У зв'язку з чим, касаційна інстанція вказала, що під час нового розгляду спору суду необхідно встановити з достовірністю обставини щодо нездійснення відповідачем поставки товару за укладеним між сторонами договором, на підставі якого ґрунтуються позовні вимоги, з'ясувати належним чином чи здійснювалась поставка товару, на яку суму, чи дотримано було порядок приймання товару, чи відповідав поставлений товар вимогам по якості, якщо товар не відповідав якості, то чи звертався позивач до відповідача з вимогою про заміну товару, з урахуванням порядку встановленого у договорі та вимогах ст. 689 ЦК України, якою встановлено зобов'язання покупця прийняти товар або вимагати заміни товару, у випадку якщо товар неналежної якості.
Разом з цим, суд касаційної інстанції зауважує, що встановлення вказаних обставин впливає на правильність вирішення спору, оскільки, застосування відповідальності до постачальника на підставі п. 7.4. Договору залежить від наявності або відсутності порушення строків поставки, з урахуванням всіх умов поставки за договором, в той час, як порушення щодо якості тягнуть за собою відповідальність, передбачену п. 7.2. Договору.
У зв'язку з чим, суд касаційної інстанції зазначив, що під час вирішення спору необхідно врахувати факт поставки відповідачем позивачу товару - комбінезон піскоструминника 11-01 (ЗМи Ву НмПм) відповідно до електронної експрес-накладної № 59000320534362 від 27.02.2018 року, який не був прийнятий, оскільки не відповідав по якості умовам додатку № 2 тендерної документації «Технічні вимоги і якісні характеристик предмету закупівлі». З врахуванням відповідного факту дослідити наявність підстав для застосування до відповідача відповідальності згідно умов пункту 7.4. Договору у вигляді нарахування пені за прострочення поставки в сумі 125 820,00 грн за період з 01.02.2018 року по 30.06.2018 року та зобов'язання відповідача поставити товар.
При цьому, Верховним Судом зауважено на необґрунтованості висновків судів попередніх інстанцій щодо нездійснення відповідачем поставки товару за укладеним між сторонами договором, на підставі якого ґрунтуються позовні вимоги, суди не з'ясували належним чином, чи здійснювалась поставка товару, на яку суму, чи дотримано було порядок приймання товару, чи відповідав поставлений товар вимогам по якості.
Касаційний суд зазначає, що задовольняючи позов суди попередніх інстанцій виходили з того, що факт нездійснення відповідачем поставки товару є доведеним, у зв'язку з чим наявні підстави для нарахування пені за договором, однак, встановлюючи обставини нездійснення відповідачем поставки товару за договором, суди обмежились лише посиланням на доводи позивача, викладені у позові та не надали належної правової оцінки доводам відповідача, викладеним у поясненнях.
Разом з цим, за поясненнями відповідача, які 14.02.2019 року надавались у суд першої інстанції, ТОВ «Швейне об'єднання «Робочий стіль» було здійснено поставку товару 27.02.2018 року, відповідно до електронної експрес-накладної.
Одночасно, позивач у листі від 22.03.2018 року вказує на те, що поставлений по договору товар не відповідає по якості умовам додатку 2 тендерної документації «Технічні вимоги і якісні характеристики предмету закупівлі», також позивач зазначає, що товар ним не прийнято і він знаходиться на відповідальному зберіганні.
Тобто, приймаючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції не проаналізував вказані пояснення сторін, не з'ясував належним чином, чи було здійснено поставку товару, чи відповідала вона вимогам по якості, якщо товар не відповідав якості, чи звертався позивач до відповідача з вимогою про заміну товару, з урахуванням порядку встановленому у договорі та вимог ст. 689 ЦК України, якою встановлено зобов'язання покупця прийняти товар або вимагати заміни товару, у випадку якщо товар неналежної якості.
Суд касаційної інстанції зауважує, що встановлення вказаних обставин впливає на правильність вирішення спору, оскільки, застосування відповідальності до постачальника на підставі п. 7.4. Договору залежить від наявності або відсутності порушення строків поставки, з урахуванням всіх умов поставки за договором.
Разом з цим, міра відповідальності у договорі за порушення строків поставки товару та поставку товару неналежної якості є різною та відповідно до вимог законодавства потребує належного правового обгрунтування щодо наявності підстав для застосування.
Так, у випадку порушення строків поставки позивачу необхідно було довести суду наявність обставин щодо порушення відповідачем строків поставки.
Суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, вказаного не врахував та встановивши невиконання відповідачем зобов'язання щодо порушення строків поставки товару, дійшов передчасних висновків про наявність правових підстав для стягнення пені, нарахованої за період з 01.02.2018 року по 30.06.2018 року у зв'язку з неналежним виконанням договору відповідачем, оскільки не врахував пояснення відповідача у справі щодо здійснення ним поставки товару, та надане відповідачем листування між сторонами у справі, в якому позивач, зокрема посилається на поставку відповідачем товару неналежної якості.
Також, касаційний суд звернув увагу, що суд апеляційної інстанції, дійшовши висновку про те, що відповідачем не здійснювалась поставка товару по договору припустився суперечливих висновків, оскільки, відхиляючи доводи відповідача про здійснення поставки товару в повному обсязі, суд зазначив, що вказаний товар не був прийнятий позивачем, оскільки, на думку останнього, не відповідав по якості умовам додатку № 2 тендерної документації «Технічні вимоги і якісні характеристик предмету закупівлі».
Згідно з Окремою думкою судді Верховного Суду Вронської Г.О. від 11.11.2019 року у справі № 911/2808/18 позивачем не було здійснено поставку товару відповідачу на суму 83880,00 грн. у визначений пунктом 5.5 Договору строк, оскільки суд апеляційної інстанції відхилив доводи Скаржника про те, що ним було здійснено поставку товару в повному обсязі відповідно до наданої позивачем заявки, та зазначив, що експрес-накладна № 59000320634362 від 27.02.2018 року не містить жодних відомостей ні про найменування товару, який був переданий відповідачем перевізнику, ні про кількість цього товару. Тому вимога позивача про зобов'язання поставити товар за Договором є обґрунтованою, доведеною, підтвердженою належними доказами і має бути задоволена.
Згідно з п.п. 1-3 ч. 1 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
Згідно зі ст. 316 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
З огляду на вказівки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 11.11.2019 року у справі № 911/2808/18 під час нового розгляду судом досліджено та встановлено наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 05.09.2017 року між Публічним акціонерним товариством «Укртрансгаз» в особі філії «Будівельно-монтажна фірма «Укргазпромбуд» (покупець) та ТОВ «Швейне об'єднання «Робочий стіль» (продавець) укладено Договір № 170900047/096 про закупівлю (далі - Договір), відповідно до розділу І якого, продавець зобов'язується поставити покупцю товари, а покупець - прийняти і оплатити такі товари. Найменування товарів - Форменний одяг (Одяг робочий), код за ДК 021:2015 181 10000-3. Номенклатура, асортимент, кількість товару та ціна за одиницю товару визначається згідно специфікації до договору, яка є невід'ємною його частиною.
Відповідно до п. 3.1. Договору сума визначена в договорі становить - 83 880,00 грн. (з ПДВ).
Пунктом 5.1. Договору визначено, що поставка товарів здійснюється окремими партіями на підставі письмової заявки покупця.
Згідно з п. 5.4. Договору конкретна кількість товарів, що підлягає поставці в одній окремій партії, її номенклатура та асортимент, вантажоотримувачі визначаються покупцем в односторонньому порядку та вказуються ним в письмовій заявці на поставку.
Пунктом 5.5. Договору встановлено, що загальний строк поставки товарів - до 31.12.2018 року. Строк поставки окремої партії товару - 10 календарних днів з моменту надання покупцем продавцю заявки.
Пунктом 7.2. Договору встановлено, що за постачання товару неналежної якості або некомплектного товару продавець виплачує покупцю штраф у розмірі 20 % від вартості товару неналежної якості або некомплектного товару.
Пунктом 7.4. Договору сторонами визначено, що за порушення строків поставки товарів стягується пеня у розмірі 1% вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.
Відповідно до п. 10.1. Договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором, але не більше 2 (двох) років, а в частині розрахунків до повного їх виконання.
Судами встановлено, та підтверджується матеріалами справи, що на виконання умов Договору покупцем було надано продавцю заявку № 3101Вих-17-1091 від 30.11.2017 року на поставку товару у кількості 40 шт, загальною вартістю 83 880,00 грн. Заявку ТОВ «Швейне об'єднання «Робочий стіль» отримало 19.12.2017 року.
20.12.2017 року позивач звернувся до відповідача з претензією та вимагав поставити товар та сплатити 4 194,00 грн. пені, з посиланням на неналежне виконання умов Договору.
У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за договором по поставці товару, позивач 31.01.2018 року звернувся до Господарського суду Київської області з позовом про стягнення штрафних санкцій.
Рішенням Господарського суду Київської області від 23.04.2018 року у справі № 911/292/18, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2018 року, позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Швейне об'єднання «Робочий стіль» на користь АТ «Укртрансгаз» в особі філії «Будівельно-монтажна фірма «Укргазпромбуд» 27 680,40 грн. пені, 5 871,60 грн. штрафу, нарахованих за неналежне виконання зобов'язань за Договором про закупівлю № 709000047/096 від 05.09.2017 року. Вказаним рішенням суду встановлено факт прострочення поставки товару відповідачем в період з 30.12.2017 року по 31.01.2018 року.
22.03.2018 року позивач на адресу відповідача направив лист № 3101ВИХ-18-316, в якому повідомив, що поставлений товар - комбінезон піскоструминника 11-01 (ЗМи Ву НмПм), по договору від 05.09.2017 року (експрес - накладна № 59000320534362), не відповідає по якості умовам додатку № 2 тендерної документації «Технічні вимоги і якісні характеристики предмету закупівлі». Вказаний товар не прийнятий та знаходиться на відповідальному збереженні. Просить розпорядитися ним у розумний строк, повідомивши про це фірму «Укргазпромбуд».
В той же час, в позові позивач стверджує, що відповідачем постаку товару взагалі не було здійснено, у зв'язку з чим, просить зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Швейне об'єднання «Робочий стіль» вчинити дії по виконанню умов Договору про закупівлю №1709000047/096 від 05.09.2017 року, а саме поставити позивачу на умовах даного договору формений одяг (одяг робочий) - комбінезон піскоструминника (3 Ми Ву Нм ПМ) розміром (умовним позначенням (за обхватом грудей (см) та зростом типової фігури) 50 (100), зростом 170 см в кількості 3 шт., розміром 50 (100), зростом 176 см в кількості 4 шт., розміром 52 (104), зростом 170 см в кількості 1 шт., розміром 52 (104), зростом 176 см в кількості 3 шт., розміром 54 (108), зростом 170 см в кількості 2 шт., розміром 54 (108), зростом 176 см в кількості 4 шт., розміром 54 (108), зростом 182 см в кількості 5 шт., розміром 54 (108), зростом 188 см в кількості 2 шт., розміром 56 (112), зростом 176 см в кількості 1 шт., розміром 56 (112), зростом 182 см в кількості 4 шт., розміром 56 (112), зростом 188 см в кількості 2 шт., розміром 58 (116), зростом 176 см в кількості 1 шт., розміром 58 (116), зростом 182 см в кількості 3 шт., розміром 58 (116), зростом 188 см в кількості 2 шт., розміром 60 (120), зростом 176 см в кількості 1 шт., розміром 60 (120), зростом 182 см в кількості 1 шт. та розміром 62 (124), зростом 188 см в кількості 1 шт., загальною вартістю 83880 грн., якість якого відповідає умовам Договору та вимогам тендерної документації, опублікованої в електронній системі закупівель згідно оголошення № UA-2017-07-24-000270-b; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Швейне об'єднання «Робочий стіль» на користь акціонерного товариства «Укртрансгаз» 125820 грн. пені, нарахованої за період з 01.02.2018 року по 30.06.2018 року.
Відповідач проти позову заперечував, стверджуючи про фактичну поставку товару та необхідність дотримання порядку прийняття поставки за якістю, після чого можна стверджувати про порушення зобов'язань за Договором. Однак, позивач безпідставно не прийняв товар і утримує його в себе, не вчиняючи дій, які належить вчинити покупцю, чим сприяє збільшенню розміру збитків та збільшує період прострочення.
Щодо стягнення пені відповідач зазначає, що відповідальність за прострочення виконання поставки вже застосована за рішенням Господарського суду Київської області від 23.04.2018 року у справі № 911/292/18, зокрема, у вигляді стягнення 27 680,40 грн. пені та 5 871,60 грн. штрафу, що складає більше третини суми спірної поставки (83 880,00 грн.). Відповідач наголошує, що подальше нарахування пені ще в сумі 125 820 грн., яка в півтора рази перевищує вартість спірної поставки, має ознаки зловживання зі сторони позивача з метою безпідставного збагачення. З наведених підстав відповідач просить зменшити заявлену в позові пеню до суми пені, яка вже присуджена до стягнення у справі № 911/292/18.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Частиною 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовують загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі статтею 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
Як вбачається з умов Договору, п. 5.6. визначено місце поставки товарів - DDP-склад покупця, що знаходиться за адресою 36015, м.Полтава, вул. Ковалівська,9 (Згідно з Міжнародними правилами тлумачення термінів «Інкотермс-2010»). Аналогічне положення відображено позивачем у Заявці згідно з п. 5.4. Договору.
З огляду на зміст поставки на умовах DDP (Delivered Duty Paid (named place of destination) продавець здійснює поставку покупцю товару, який пройшов митне очищення для імпорту, без розвантаження з будь-якого прибулого транспортного засобу в названому місці призначення.
У зв'язку з чим, суд також відзначає, що оскільки відповідна поставка була внутрішньою, тому не потребувала митного очищення, така поставка передбачає доставку товару за допомогою довільного перевізника до визначеного покупцем місця призначення. В свою чергу, покупцем визначено місце призначення з наведенням поштової адреси без будь-яких інших побажань щодо перевізника чи способу доставки.
Таким чином, з огляду на норму ч. 4 ст. 664 Цивільного кодексу України, оскільки з Договору не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві. Тобто передача товару первізникові служби доставки «Нова пошта» з зазначенням адреси доставки та отримувача товару свідчить про виконання обов'язку продавця передати товар покупцеві.
Статтею 689 Цивільного кодексу України визначено обов'язок покупця прийняти товар, зокрема, передбачено, що покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.
Частиною 2 ст. 689 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.
Випадки виникнення у покупця права вимагати заміни товару або права відмовитися від договору купівлі-продажу чітко врегульовані нормами чинного законодавства та можуть врегульовуватись в договорі.
Зокрема, ст. 665 Цивільного кодексу України визначає правові наслідки відмови продавця передати товар, серед яких передбачено (ч.1), що у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.
Частиною 2 ст. 665 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо продавець відмовився передати річ, визначену індивідуальними ознаками, покупець має право пред'явити продавцеві вимоги відповідно до статті 620 цього Кодексу, тобто витребувати цю річ у боржника та вимагати її передання відповідно до умов зобов'язання.
Таким чином, відповідна норма ст. 665 Цивільного кодексу України у разі відмови продавця передати проданий товар передбачає правовими наслідками право покупця відмовитися від договору купівлі-продажу, за виключенням норми ч. 2, яка стосується лише речі, визначеної індивідуальними ознаками.
Згідно зі ст.184 Цивільного кодексу України річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними.
Річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.
Таким чином, враховуючи, що предметом Договору поставки є товар, який не підпадає під визначення речей, визначених індивідуальними ознаками, наслідком відмови продавця передати проданий товар є право покупця відмовитися від договору купівлі-продажу.
З умов укладеного між сторонами Договору також не вбачається права покупця вимагати виконання зобов'язання в натурі, натомість, передбачено право на відшкодування збитків та неустойки та дотрокового розірвання договору.
В той же час, ст. 678 Цивільного кодексу України визначено правові наслідки передання товару неналежної якості.
Зокрема, ч. 1 наведеної статті передбачено, що покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором:
1) пропорційного зменшення ціни;
2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;
3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.
У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором:
1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми;
2) вимагати заміни товару (ч.2).
Таким чином, право на відмову від договору настає в разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення).
Статтею 687 Цивільного кодексу України передбачено порядок перевірки додержання продавцем умов договору купівлі-продажу.
Зокрема, ч.1 ст. 687 Цивільного кодексу України передбачено, що перевірка додержання продавцем умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару та інших умов здійснюється у випадках та в порядку, встановлених договором або актами цивільного законодавства.
Якщо нормативно-правовими актами з питань стандартизації встановлено вимоги щодо порядку перевірки кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару, порядок перевірки, визначений договором, має відповідати цим вимогам.
Як вбачається з умов Договору та наголошується касаційним судом, згідно з п. 5.7. Договору сторонами погоджено, що приймання продукції за кількістю і якістю провадиться покупцем відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 р. № П-6 та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 р. № П-7.
Таким чином, невідповідність якості поставленого товару може вважатись встановленою лише в разі дотримання передбаченого ст.687 Цивільного кодексу України та п. 5.7. Договору порядку.
Стаття 690 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо покупець (одержувач) відмовився від прийняття товару, переданого продавцем, він зобов'язаний забезпечити схоронність цього товару, негайно повідомивши про це продавця (ч.1).
Продавець зобов'язаний забрати (вивезти) товар, не прийнятий покупцем (одержувачем), або розпорядитися ним в розумний строк. Якщо продавець у цей строк не розпорядиться товаром, покупець має право реалізувати товар або повернути його продавцеві (ч.2).
Витрати покупця у зв'язку із зберіганням товару, його реалізацією або поверненням продавцеві підлягають відшкодуванню продавцем. При цьому суми, одержані від реалізації товару, передаються продавцеві за вирахуванням сум, що належать покупцеві (ч.3).
Якщо покупець без достатніх підстав зволікає з прийняттям товару або відмовився його прийняти, продавець має право вимагати від нього прийняти та оплатити товар або має право відмовитися від договору купівлі-продажу (ч.4).
Однак, правомірність застосування позивачем відповідної норми ст. 690 Цивільного кодексу України може бути констатована лише в разі наявності у нього права на відмову від прийняття поставки, обґрунтувань та доказів чого матеріали справи не містять.
У зв'язку з чим, враховуючи вказівки суду касаційної інстанції та фактичні обставини спору в їх сукупності, а саме експрес-накладну № 59000320534362 від 27.02.2018 року про здійснення на адресу позивача поставки та визнання позивачем в листі від 22.03.2018 року № 3101ВИХ-18-316 факту поставки відповідачем позивачу товару - комбінезон піскоструминника 11-01 (ЗМи Ву НмПм) відповідно до електронної експрес-накладної № 59000320534362 від 27.02.2018 року, який не був прийнятий з підстав його невідповідності по якості умовам додатку № 2 тендерної документації «Технічні вимоги і якісні характеристик предмету закупівлі», судом встановлено суперечливість позиції позивача, який фактично вважаючи поставку неналежно виконаною та з цих підстав відмовившись від її прийняття, в обґрунтування позовних вимог безпідставно стверджує, що поставка взагалі не здійснювалась.
В ході нового розгляду спору судом встановлено, що експрес-накладна № 59000320634362 від 27.02.2018 року свідчить про здійснення поставки відповідачем на користь позивача товару, який визнаний позивачем у листі від 22.03.2018 року № 3101ВИХ-18-316 та не прийнятий з підстав його невідповідності по якості.
Щодо відсутності в експрес-накладній № 59000320634362 від 27.02.2018 року відомостей про найменування та кількість товару, суд зазначає, що відповідна експрес-накладна є саме перевізним документом,за яким 02.03.2018 року позивачем було отримано відправлення по експрес-накладній № 59000320534362 від 27.02.2018 року без зауважень щодо кількості вантажу, зі змісту експрес накладної, вбачається, що відправлення під час приймання не оглядалось. При цьому, позивачем у листі від 22.03.2018 року № 3101ВИХ-18-316 були висунуті зауваження щодо поставки за експрес-накладною № 59000320634362 від 27.02.2018 року лише щодо якості товару, до строків та кількості товару зауважень не висувалось.
З огляду на наведені вище норми чинного законодавства, дії позивача щодо відмови від прийняття поставки з підстав невідповідності по якості, без дотримання порядку прийняття товару по якості, є неправомірними і свідчать про наявність ознак прострочення кредитора.
Відповідно, з врахуванням всіх обставин спору в їх сукупності, відсутні підстави стверджувати про нездійснення відповідачем поставки спірної партії товару, також, у позивача були відсутні достатні правові підстави для відмови від прийняття поставки, відповідно, відсутнє право вимагати виконання поставки, що також не передбачено нормами чинного законодавства.
В разі неналежної якості товару, що має бути встановлено з дотриманням визначеного законодавством та умовами Договору порядку, вимоги позивача мають відповідати змісту ст. 678 Цивільного кодексу України і вимога про поставку товару має обґрунтовуватись в контексті вимоги про заміну товару неналежної якості.
За наведених обставин, вимога позивача про зобов'язання поставити товар безпідставна та не обґрунтована.
Щодо заявленої в позові вимоги про стягнення пені, судом встановлено, що пеня нарахована на підставі п.7.4. Договору за прострочення поставки товару за період з 01.02.2018 ркоу по 30.06.2018 року.
Враховуючи, що поставка була здійснена 27.02.2018 року, нарахування пені за період з 27.02.2018 року по 30.06.2018 року на підставі п.7.4. Договору за прострочення поставки безпідставне.
Щодо нарахування пені за період з 01.02.2018 ркоу по 26.02.2018 року, судом встановлено, що відповідна пеня є продовженням нарахування пені, яка заявлялась і стягнута у справі № 911/292/18.
Зокрема, відповідальність за прострочення виконання поставки вже застосована за рішенням Господарського суду Київської області від 23.04.2018 року у справі № 911/292/18 у вигляді стягнення 27 680,40 грн. пені та 5 871,60 грн. штрафу, що складає більше третини суми спірної поставки (83 880,00 грн.).
Під час попереднього розгляду спору відповідач просив зменшити заявлену в позові пеню до суми пені, яка вже присуджена до стягнення у справі № 911/292/18, чого на його думку цілком достатньо для покриття завданих простроченням поставки негативних фінансових наслідків.
Відповідно до ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.
Законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення пені, і дане питання вирішується господарським судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 904/12429/16.
Як зазначено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.01.2020 року у справі № 916/469/19 наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.
Господарський суд об'єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання) тощо.
При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.01.2020 року у справі № 916/469/19.
З огляду на встановлені в ході розгляду спору обставини господарської діяльності сторін у спірних правовідносинах, суд враховує, що на момент подання позову поставка була вже здійснена, однак її належність не визначена через прострочення самого кредитора (позивач не вчинив необхідних дій для належного прийняття товару по якості), що спричинило непорозуміння, яке призвело до затягування спору.
Крім того, негативні фінансові наслідки прострочення поставки вже в достатній мірі компенсовані за рахунок присуджених до стягнення у справі № 911/292/18 пені та штрафу.
При цьому, суд при визначенні загального обсягу пені має враховувати пеню, яка заявлялась у справі № 911/292/18 та нарахування якої продовжено у справі № 911/2808/18 і саме з загальної суми визначати співмірність.
Зокрема, відповідальність за прострочення виконання поставки вже застосована за рішенням Господарського суду Київської області від 23.04.2018 року у справі № 911/292/18 у вигляді стягнення 27 680,40 грн. пені та 5 871,60 грн. штрафу, що складає більше третини суми спірної поставки (83 880,00 грн.).
З огляду на викладене, враховуючи, що заявлена у справі пеня є продовженням нарахування пені, яка заявлялась і стягнута у справі № 911/292/18, суд дійшов висновку про зменшення заявленої у справі № 911/2808/18 пені (в частині, що стосується період з 01.02.2018 року по 26.02.2018 року) до суми яка стягнута за рішенням Господарського суду Київської області від 23.04.2018 року у справі № 911/292/18, оскільки загальна сума пені є неспірозмірною з сумою прострочення, і позивачем не обґрунтовано та не довежено понесення будь-яких фінансових витрат (на оплату поставки) чи збитків.
Таким чином, суд дійшов висновку про зменшення пені за прострочення поставки за Договором до суми, яка стягнута за рішенням суду у справі № 911/292/18, що є достатнім для покриття негативних наслідків. Подальше нарахування пені порушує дійсне правове призначення пені, як неустойки. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
За наведених обставин, пеня за прострочення поставки в період з 01.02.2018 року по 26.02.2018 року задоволенню не підлягає у зв'язку зі зменшенням судом. За решту періоду з 27.02.2018 року нарахуваня пені на підставі п. 7.4 Догвору є безпідставним, тому відповідна вимога задоволенню не підлягає.
Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем не доведені та не обґрунтовані, тому задоволенню не підлягають. Пеня за період з 01.02.2018 року до 26.02.2018 року задоволенню не підлягає у зв'язку зі зменшенням судом.
Частиною 2 ст. 333 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо при новому розгляді справи він, зокрема, відмовляє в позові повністю.
Питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони, до якої має бути доданий документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним або приватним виконавцем.
Враховуючи подану відповідачем заяву про поворот виконання рішення Господарського суду Київської області від 21.02.2019 року у справі № 911/2808/18, до якої додано платіжне доручення № 1128 від 13.08.2019 року на суму 144 494,89 грн. про сплату Товариством з обмеженою відповідальністю «Швейне об'єднання «Робочий стіль» на користь Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі філії «Будівельно-монтажна фірма «Укргазпромбуд» у виконавчому провадженні № 59764611 з виконання рішення Господарського суду Київської області від 21.02.2019 року у справі № 911/2808/18, враховуючи, що за наслідками нового розгляду справи № 911/2808/18 в задоволенні позову відмовлено повністю, здійснене відповідачем виконання первісного рішення суду від 21.02.2019 року у справі № 911/2808/18 підлягає поверненню відповідачу.
Таким чином, заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Швейне об'єднання «Робочий стіль» про поворот виконання рішення підлягає задоволенню на підставі ч.2 ст. 333 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з чим, з позивача на користь відповідача підлягає поверненню сплачена останнім сума, присуджена за рішенням суду від 21.02.2019 року у справі № 911/2808/18, яке скасовано.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 129, 233, 236-241, 333Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі філії «Будівельно-монтажна фірма «Укргазпромбуд» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Швейне об'єднання «Робочий стіль» про зобов'язання поставити товар та стягнення 125 820,00 грн. відмовити повністю.
2. В поврот виконання рішення Господарського суду Київської області від 21.02.2019 року у справі № 911/2808/18 стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» (01021, м.Київ, вул. Кловський узвіз 9/1 ідентифікаційний код 30019801) в особі філії «Будівельно-монтажна фірма «Укргазпромбуд» (36002, м. Полтава, вул. Кагамлика, 33а, ідентифікаційний код 00156630) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Швейне об'єднання «Робочий стіль» 08132, Київська обл., м.Вишневе, вул. Ломоносова, буд. 42, код 38144198) 144 494 ,89 грн.
3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання апеляційної скарги відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 розділу ХІ Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено: 10.09.2020 р.
Суддя Т.П. Карпечкін