ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
19.08.2020Справа № 910/4866/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. за участю секретаря судового засідання Капішон В.В., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НБК "МІСТ-БУД СЕРВІС"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕОС-УКБ"
про стягнення заборгованості 1 594 412,35 грн
за участю представників:
від позивача: Мацко М.А.
від відповідача: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю «НБК «МІСТ-БУД СЕРВІС» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕОС-УКБ» про стягнення 1 644 412,35 грн, з яких: заборгованість за договором підряду №11/02-2019 від 07.02.2019 у сумі 1 044 268, 65 грн, неустойка у сумі 24 840,84 грн, 3% річних у сумі 3 312,06 грн; заборгованість договором підряду №21/02-2019 від 21.01.2019 у сумі 511507,78 грн, неустойка у сумі 53 179,80 грн, інфляційні у сумі 1 533,51 грн, 3% річних у сумі 5 769,72 грн.
В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором підряду №11/02-2019 від 07.02.2019 та за договором підряду №21/02-2019 від 21.01.2019.
Враховуючи те, що позовна заява відповідає вимогам, викладеним у ст.ст. 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про відкриття провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/4866/20, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 19.05.2020.
18.05.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
19.05.2020 у судовому засіданні суд задовольнив клопотання представника відповідача та оголосив про відкладення підготовчого засідання на 10.06.2020.
09.06.2020 через канцелярію суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог у зв'язку з частковою оплатою заборгованості, в якій просить зменшити позовні вимоги в частині стягнення основної суми заборгованості до 994 268,65 грн.
10.06.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення умов договорів 11/02-2019 від 07.02.2019 та №21/02-2019 від 21.01.2019 при складанні Актів приймання виконаних будівельних робіт, відсутність Актів індивідуального та комплексного випробування, Актів про прийняття результатів виконаних робіт.
У судовому засіданні 10.06.2020 судом розглянуто заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, у якій позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за договором підряду №11/02-2019 від 07.02.2019 у сумі 994 268,65 грн, неустойку у сумі 24 840,84 грн, 3% річних у сумі 3 312,06 грн, заборгованість договором підряду №21/02-2019 від 21.01.2019 у сумі 511 507,78 грн, неустойку у сумі 53 179,80 грн, інфляційні у сумі 1533,51 грн, 3% річних у сумі 5 769,72 грн.
У відповідності до ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Розглянувши заяву позивача про зменшення позовних вимог у розмірі 50 000,00 грн, з урахуванням зазначених пояснень, судом прийнято до розгляду заяву про зменшення позовних вимог, у зв'язку із чим має місце нова ціна позову.
10.06.2020 у судовому засіданні у зв'язку з неявкою представника відповідача суд оголосив про відкладення підготовчого засідання на 24.06.2020.
24.06.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про мирне врегулювання спору та повідомлено про здійснення часткових оплат боргу у розмірі 125 000,00 грн.
24.06.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшли письмові пояснення, в яких відповідач просить суд звільнити від сплати штрафних санкцій, враховуючи самостійне виконання зобов'язань та у зв'язку з введенню на території України карантину.
В судовому засіданні 24.06.2020 представник відповідача просив відкласти підготовче засідання для мирного врегулювання спору.
Розглянувши клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання, суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 183 ГПК України суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження у випадках: визначених частиною другою статті 202 цього Кодексу; залучення до участі або вступу у справу третьої особи, заміни неналежного відповідача, залучення співвідповідача; в інших випадках, коли питання, визначені частиною другою статті 182 цього Кодексу, не можуть бути розглянуті у даному підготовчому засіданні.
Разом з тим, згідно з ч. 2 ст. 202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.
Отже, заслухавши думку представника позивача щодо врегулювання спору мирним шляхом та враховуючи відсутність підстав, визначених вище наведеними нормами законодавства, для відкладення підготовчого засідання, суд відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення підготовчого засідання, у зв'язку з його необґрунтованістю.
Таким чином, враховуючи відсутність інших клопотань та повідомлень учасників судового процесу про намір вчинити дії, строк вчинення яких обмежений підготовчим провадженням, судом закрито підготовче провадження та призначено справу №910/4866/20 до судового розгляду по суті на 22.07.2020, про що постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання.
17.07.2020 через канцелярію суду від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі представника позивача.
22.07.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшли додаткові пояснення по суті спору та докази часткової оплати заборгованості.
22.07.2020 у судове засідання з'явився представник відповідача, представник позивача у судове засідання не з'явився, у зв'язку з чим суд голосив про відкладення розгляду справи по суті на 19.08.2020.
17.08.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшли докази часткової оплати заборгованості.
Представник позивача в судовому засіданні 19.08.2020 надав пояснення по суті позовних вимог, просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні 19.08.2020 не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
В судовому засіданні 19.08.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
07.02.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ГЕОС-УКБ" (замовник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "НБК "МІСТ-БУД СЕРВІС" (виконавець, позивач) укладений договір підряду №11/02-2019 (надалі - договір №1), у відповідності до якого за даним договором виконавець зобов'язується на свій ризик з матеріалів замовника (продаж) виконати і передати замовнику роботи з влаштування буроін'єкційних паль на об'єкті замовника «Будівництво багатоповерхового житлового комплексу з вбудованими офісними приміщеннями по вул. Перемоги/бул. Центральний в м. Запоріжжя» (п. 1.1. договору).
Відповідно до п. 1.2. договору №1, замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи, вказані в п.1.1 договору.
Строк виконання робіт становить 3 (три) місяці (п. 2.1. договору №1).
18.02.2019 між сторонами підписано Додаткову угоду до договору підряду №11/02-2019 від 07.02.2019, відповідно до якої сторони домовились викласти п. 2.5. договору у новій редакції: на момент підписання цього договору вартість робіт формується та зазначається в Актах приймання виконаних будівельних робіт (примірна форма № КБ-2в) з врахуванням наступних розцінок:
№Найменування робітОд.виміруЦіна за од. ПДВ/рн.
1.Перебазування будівельної техніки (в обидві сторони) 480 000,00
2.Улаштування буроін'єкційних паль 0820м31 200,00
3.Улаштування буроін'єкційних паль 0620м31 299,00
4.Випробування контрольних зразків бетонушт.300,00
5.Обстеження паль методом ехолокаціїшт.450,00
6.Робота екскаваторумаш.-год.1 150,00
7.Робота автобетононасосу (стріла до 40 метрів) зміна29000,00
Загальна договірна ціна є плаваючою та визначається з розрахунку сум вартості робіт і вартості матеріалів (на підставі специфікацій цін матеріалів), тобто визначається сумою вартостей, що вказані у Довідках про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (примірна форма № КБ-3) та Актах приймання виконаних будівельних робіт (примірна форма № КБ-2в). Специфікацію цін матеріалів готує виконавець та щомісяця до 26-го числа поточного (звітного) місяця надає замовнику разом з Довідками (примірна форма № КБ-№) та Актами (примірна форма № КБ-2в).
Згідно із п. 3.1.1. та 3.1.11 договору №1 замовник зобов'язаний проводити фінансування виконання робіт виконавцем та своєчасно сплачувати аванси і проводити розрахунки за виконані роботи.
Виконавець зобов'язаний виконувати роботи власними та залученими силами і засобами в порядку та на умовах, передбачених даним договором, відповідно до проектно-кошторисної та робочої документації, вимог ДБН, нормативно-правових актів (п. 3.2.1 договору №1).
В пункті 5.1. договору №1 сторони погодили, що замовник, протягом 10 (десяти) банківських днів після підписання даного договору, здійснює авансовий платіж виконавцю, на перебазування техніки та початок робіт, у погодженому сторонами розмірі.
Щомісячно до 26-го числа поточного (звітного) місяця виконавець надає замовнику для погодження два екземпляра довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (примірна форма №2 КБ-3) та два екземпляра актів приймання виконаних будівельних робіт (примірна форма № КБ-2в), підписаних зі свого боку та письмово погоджених: технічним наглядом, начальником дільниці та інженером з якості замовника; належним чином оформлені та підписані акти індивідуального та комплексного випробування та акти про прийняття результатів виконаних за даним договором робіт; виконавчу документацію (якщо вона обов'язкова для виконання даних робіт) (п. 5.2. договору №1).
Згідно з п. 5.3. договору №1 замовник зобов'язується протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту отримання повідомлення, актів та документації, перелічених в пунктах 5.2. даного договору, отримання підписаних з боку виконавця актів, що вказані в пунктах 3.2.4., 3.2.11. даного договору забезпечити прийом виконаних робіт та передати виконавцеві один екземпляр підписаного зі свого боку Акту приймання виконаних будівельних робіт (примірна форма № КБ-2в), та один екземпляр довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (примірна форма № КБ-3). При виникненні зауважень до виконаних робіт замовник зобов'язується у вказаний термін надати виконавцеві письмову мотивовану відмову від прийому робіт та підписання Акту приймання виконаних будівельних робіт.
Пунктом 5.4. договору №1 визначено, що Акт приймання виконаних будівельних робіт (примірна форма № КБ-2в), підписаний уповноваженими представниками обох сторін, є підставою для сплати суми замовником, вказаної в Довідці про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту підписання цього Акту та Довідки, із врахуванням сплаченого авансу.
За порушення строків оплати замовник сплачує виконавцеві неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на дату прострочення, від суми заборгованості за кожний день прострочення (п. 6.3. договору №1).
Відповідно до п. 8.1. договору №1, даний договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31 червня 2019.
Сторонами було погоджено код, найменування, кількість та ціну товару, про що зазначено у Специфікаціях до договору підряду №11/02-2019 від 07.02.2019, а саме: № 1 від 28.02.2019 (сума - 990 720,00 грн), №2 від 16.03.2019 (сума - 1 858 560,00 грн, № 3 від 22.04.2019 (сума - 1 843 700,00 грн) та № 4 від 22.05.2019 (сума - 2 658 150,00 грн).
Позивачем на виконання умов договору підряду №11/02-2019 від 07.02.2019 було виконано роботи на загальну суму 112 820 398,93 грн, про що сторонами було підписано наступні акти та довідки: Акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт та довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за лютий 2019 року на суму 2032055,55 грн.; Акт № 2 приймання виконаних будівельних робіт та довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за березень 2019 року на суму 2965286,70 грн., Акт № 3 приймання виконаних будівельних робіт та довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за квітень 2019 року на суму 3301170,48 грн, Акт № 4 приймання виконаних будівельних робіт та довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за травень 2019 року на суму 4472686,20 грн, Акт № 5 приймання виконаних будівельних робіт та довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за липень 2019 року на суму 49200,00 грн.
Відповідач, своє зобов'язання в частині оплати за виконані роботи не виконав частково на загальну суму 1 069 268,65 грн.
20 лютого 2020 року позивачем на адресу відповідача направлено претензію №20/02-1 про сплату заборгованості у сумі 1 069 268,00 грн не пізніше ніж протягом трьох банківських днів, починаючи від дати пред'явлення даної претензії. Докази направлення наявні в матеріалах справи. Відповідь на претензію відповідач не надав, проте останнім було частково сплачено заборгованість у розмірі 25 000,00 грн.
Таким чином, заборгованість відповідача за договором підряду №11/02-2019 від 07.02.2019 становить 994 268,65 грн (з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог).
21.01.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ГЕОС-УКБ" (замовник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "НБК "МІСТ-БУД СЕРВІС" (виконавець, позивач) укладений договір підряду №21/01-2019 (надалі - договір №2), у відповідності до якого за даним договором виконавець зобов'язується на свій ризик з матеріалів замовника (продаж) виконати і передати замовнику роботи з влаштування буроін'єкційних паль випробувальних кущів відповідно до Додатку № 1 на об'єкті замовника «Будівництво житлового комплексу з підприємствами соціально-культурного, побутового обслуговування, спорудами для зберігання індивідуального автотранспорту на вул. Новопольовій, 2 у Солом'янському районі в міста Києва. Секція Б (2 черга) (п. 1.1. договору).
Відповідно до п. 1.2. договору №2, замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи, вказані в п.1.1 договору.
Строк виконання робіт становить 35 (тридцять п'ять) робочих днів (п. 2.1. договору №2).
01.02.2019 між сторонами підписано Додаткову угоду до договору підряду №21/01-2019 від 21.01.2019, відповідно до якої сторони домовились викласти п. 1.1 та п. 2.5. договору у новій редакції:
За даним договором виконавець зобов'язується на свій ризик з матеріалів замовника (продаж) виконати і передати замовнику роботи з влаштування буроін'єкційних паль випробувальних кущів відповідно до Додатку № 1, завантаження та переміщення ґрунту в межах об'єкту, роботи екскаватору Doosan - 225 на об'єкті замовника «Будівництво житлового комплексу з підприємствами соціально-культурного, побутового обслуговування, спорудами для зберігання індивідуального автотранспорту на вул. Новопольовій, 2 у Солом'янському районі в міста Києва. Секція Б (2 черга).
На момент підписання цього договору вартість робіт, відповідно до Додатку №1 становить 2 084 188,00 гривень, у тому числі ПДВ 20% - 347 364,67 грн, і є твердою.
Роботи із завантаження та переміщення ґрунту в межах об'єкту, роботи екскаватору Doosan - 225 виконавець зобов'язується виконати відповідно до наступних розцінок:
НайменуванняОд.вим. вим.Ціна за од.виміру з ПДВ,грн.
1Завантаження та переміщення ґрунту в межах об'єктум3 65,00
2Робота екскаватору Doosan - 225година1 125,00
Загальна договірна ціна визначається з розрахунку сум вартості робіт і вартості матеріалів (на підставі специфікацій цін матеріалів), тобто визначається сумою вартостей, що вказані у Довідках про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (примірна форма № КБ-3) та Актах приймання виконаних будівельних робіт (примірна форма № КБ-2в).
Специфікацію цін матеріалів готує виконавець та щомісяця до 26-го числа поточного (звітного) місяця надає замовнику разом з Довідками (примірна форма № КБ-№) та Актами (примірна форма № КБ-2в).
Згідно із п. 3.1.1. та 3.1.11 договору №2 замовник зобов'язаний проводити фінансування виконання робіт виконавцем та своєчасно сплачувати аванси і проводити розрахунки за виконані роботи.
Виконавець зобов'язаний виконувати роботи власними та залученими силами і засобами в порядку та на умовах, передбачених даним договором, відповідно до проектно-кошторисної та робочої документації, вимог ДБН, нормативно-правових актів (п. 3.2.1 договору №2).
В пункті 5.1. договору №2 сторони погодили, що замовник, протягом 10 (десяти) банківських днів після підписання даного договору, здійснює авансовий платіж виконавцю, на перебазування техніки та початок робіт, у розмірі 50 000,00 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 8 333,33 грн.
Щомісячно до 26-го числа поточного (звітного) місяця виконавець надає замовнику для погодження два екземпляра довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (примірна форма №2 КБ-3) та два екземпляра актів приймання виконаних будівельних робіт (примірна форма № КБ-2в), підписаних зі свого боку та письмово погоджених: технічним наглядом, начальником дільниці та інженером з якості замовника; належним чином оформлені та підписані акти індивідуального та комплексного випробування та акти про прийняття результатів виконаних за даним договором робіт; виконавчу документацію (якщо вона обов'язкова для виконання даних робіт) (п. 5.2. договору №2).
Згідно з п. 5.3. договору №2 замовник зобов'язується протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту отримання повідомлення, актів та документації, перелічених в пунктах 5.2. даного договору, отримання підписаних з боку виконавця актів, що вказані в пунктах 3.2.4., 3.2.11. даного договору забезпечити прийом виконаних робіт та передати виконавцеві один екземпляр підписаного зі свого боку Акту приймання виконаних будівельних робіт (примірна форма № КБ-2в), та один екземпляр довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (примірна форма № КБ-3). При виникненні зауважень до виконаних робіт замовник зобов'язується у вказаний термін надати виконавцеві письмову мотивовану відмову від прийому робіт та підписання Акту приймання виконаних будівельних робіт.
Пунктом 5.4. договору №2 визначено, що Акт приймання виконаних будівельних робіт (примірна форма № КБ-2в), підписаний уповноваженими представниками обох сторін, є підставою для сплати суми замовником, вказаної в Довідці про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту підписання цього Акту та Довідки, із врахуванням сплаченого авансу.
За порушення строків оплати замовник сплачує виконавцеві неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на дату прострочення, від суми заборгованості за кожний день прострочення (п. 6.3. договору №2).
Відповідно до п. 8.1. договору №2, даний договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31 жовтня 2019.
Сторонами було погоджено код, найменування, кількість та ціну товару, про що зазначено у Специфікаціях до договору підряду №21/01-2019 від 21.01.2019, а саме: № 1 від 26.02.2019 (сума - 1 660 132,06 грн), №2 від 21.03.2019 (сума - 1 271 194, 52 грн), № 3 від 16.04.2019 (сума - 2 250 926,33 грн) та № 4 від 29.05.2019 (сума - 562 055,45 грн).
Як вбачається з позовної заяви, на виконання умов договору підряду №21/01-2019 від 21.01.2019 позивач виконав, а відповідач прийняв, роботи на загальну суму 8 143 866,14 грн, про що сторонами було підписано наступні акти та довідки: Акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт та довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за лютий 2019 року на суму 2588648,78 грн.; Акт № 2 приймання виконаних будівельних робіт та довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за березень 2019 року на суму 1807154,90 грн., Акт № 3 приймання виконаних будівельних робіт та довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за квітень 2019 року на суму 3186007,01 грн, Акт №4 приймання виконаних будівельних робіт та довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за травень 2019 року на суму 562055,45 грн.
В обґрунтування заявленого позову, позивач посилається на те, що всупереч умовам договору №2, відповідач не оплатив у строки встановлені договором підряду №21/01-2019 від 21.01.2019 виконані роботи на суму 511 507,78 грн.
20 лютого 2020 року позивачем на адресу відповідача направлено претензію №20/02-2 про сплату заборгованості у сумі 511 507,78 грн не пізніше ніж протягом трьох банківських днів, починаючи від дати пред'явлення даної претензії. Докази направлення наявні в матеріалах справи. Відповідь на претензію відповідач не надав.
Таким чином, заборгованість відповідача за договором підряду №20/02-2 становить 511 507,78 грн.
Оскільки відповідач заборгованість за договором № 1 та № 2 не оплатив, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 994 268,65 грн (з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог) за договором підряду №11/02-2019 від 07.02.2019 та за договором підряду №21/01-2019 від 21.01.2019 у розмірі 511 507,78 грн.
У зв'язку із простроченням відповідачем грошового зобов'язання позивачем нараховані: неустойка у сумі 24 840,84 грн та 3% річних у сумі 3 312,06 грн (на заборгованість за договором підряду №11/02-2019 від 07.02.2019); неустойка у сумі 53 179,80 грн, інфляційні у сумі 1 533, 51 грн та 3% річних у сумі 5 769,72 грн (на заборгованість за договором підряду №21/01-2019 від 21.01.2019).
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Судом встановлено, що укладений між сторонами договір №11/02-2019 від 07.02.2019 за своєю правовою природою є договором підряду.
Частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч. 2 1 ст. 837 Цивільного кодексу України).
Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими (ч. 4.ст. 882 ЦК України).
Як підтверджено, позивач виконав обумовлені договором №1 будівельні роботи, що підтверджується Актами приймання виконаних будівельних робіт та довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрат.
Зазначені Акти та Довідки підписані відповідачем без зауважень та заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854 ЦК України).
Замовник, протягом 10 (десяти) банківських днів після підписання даного договору, здійснює авансовий платіж виконавцю, на перебазування техніки та початок робіт, у погодженому сторонами розмірі (п. 4.2.1. договору).
Відповідно до п. 5.4. договору №1 Акт приймання виконаних будівельних робіт (примірна форма № КБ-2в), підписаний уповноваженими представниками обох сторін, є підставою для сплати суми замовником, вказаної в Довідці про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту підписання цього Акту та Довідки, із врахуванням сплаченого авансу.
Замовник, протягом 10 (десяти) банківських днів після підписання даного договору, здійснює авансовий платіж виконавцю, на перебазування техніки та початок робіт, у погодженому сторонами розмірі (п. 5.1. договору №1).
Відповідно до наявних в матеріалах справи Специфікацій №1, № 2, №3 та № 4 до договору №11/02-2019 від 07.02.2019, вартість погоджених матеріалів відповідача становить 7 351 130,28 грн.
У зв'язку із частковою оплатою відповідачем заборгованості, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями, заборгованість відповідача перед позивачем за договором №11/02-2019 від 07.02.2019 становить 994 268,65 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, в подальшому відповідачем після подачі позову до суду було частково погашено суму заборгованості за договором №11/02-2019 від 07.02.2019:
- у сумі 25 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1851 від 01.06.2020;
- у сумі 25 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1855 від 02.06.2020;
- у сумі 25 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1877 від 09.06.2020;
- у сумі 10 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1959 від 13.07.2020;
- у сумі 10 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №6842 від 15.07.2020;
- у сумі 25 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1925 від 16.06.2020;
- у сумі 15 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1942 від 06.07.2020;
- у сумі 15 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1999 від 24.07.2020;
- у сумі 15 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1990 від 23.07.2020;
- у сумі 15 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №2054 від 12.08.2020.
У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Господарський суд закриває провадження у справі в частині позовних вимог у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.
За поясненнями відповідача, останнім було сплачено заборгованість у розмірі 230 000,00 грн в період квітень - серпень 2020 року.
Враховуючи те, що позивачем було зменшено суму заборгованості за договором №11/02-2019 від 07.02.2019 на 50 000,00 грн, у зв'язку з оплатою відповідачем заборгованості, а в подальшому після подання позову до суду відповідачем сплачено борг у сумі 180 000,00 грн згідно із платіжними долученнями, суд закриває провадження у справі №910/4866/20 в частині позовних вимог про стягнення 180 000,00 грн, у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Відсутність предмета спору, а отже, спірного матеріального правовідношення між сторонами, до звернення з позовом до суду, тягне за собою відмову в позові.
Враховуючи, що предмет спору в частині позовних вимог про стягнення суми основного боргу у розмірі 180 000,00 грн припинив своє існування після звернення позивача з цим позовом, то суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в цій частині.
Відповідачем не надано заперечень щодо факту виконання позивачем будівельних робіт за договором підряду №11/02-2019 від 07.02.2019. Проте, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначив, що позивачем не надано на виконання п. 5.2. договору актів індивідуального та комплексного випробовування та актів про прийняття результатів виконаних робіт. Окрім того, надані позивачем Акти приймання виконаних будівельних робіт складені з порушенням умов, визначених у договорі №11/02-2019 від 07.02.2019.
Пунктом 5.3. договорів № 1 визначено, що відповідач зобов'язується протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту отримання повідомлення, актів та документації, перелічених в пунктах 5.2. даного договору, отримання підписаних з боку виконавця актів, що вказані в пунктах 3.2.4., 3.2.11, даного Договору забезпечити прийом виконаних робіт та передати виконавцеві один екземпляр підписаного зі свого боку Акту приймання виконаних будівельних робіт (примірна форма № КБ-2в), та один екземпляр довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (примірна форма № КБ-3). При виникненні зауважень до виконаних робіт Замовник зобов'язується у вказаний термін надати Виконавцеві письмову мотивовану відмову від прийому робіт та підписання Акту приймання виконаних будівельних робіт.
Разом з тим, судом встановлено, що позивач виконав будівельні роботи, а відповідач відповідно до договору №11/02-2019 від 07.02.2019 прийняв виконані роботи без зауважень та заперечень.
При цьому, в п. 5.4. договору №1 сторони погодили, що підставою для сплати суми відповідачем, вказаної в Довідці про вартість виконаних будівельних робіт та витрати є Акти приймання виконаних будівельних робіт, підписані уповноваженими представниками обох сторін.
Оскільки складання Актів індивідуального та комплексного випробовування та Актів про прийняття результатів виконаних робіт не є підставою для виникнення між сторонами зобов'язальних правовідносин у даному випадку, а правовідносини сторін виникають саме з факту виконання позивачем будівельних робіт та підписанні Актів приймання виконаних робіт, а тому відсутність Актів індивідуального та комплексного випробовування та Актів про прийняття результатів виконаних робіт, не звільняє відповідача від обов'язку здійснити оплату фактично виконаних робіт за договором №11/02-2019 від 07.02.2019.
Окрім того, відповідач не надав у матеріали справи жодних вимог та претензій адресованих позивачу щодо надання визначених у пункті 5.2. документів, а також зауважень до Актів приймання виконаних робіт щодо встановленої форми та погодження інженера з якості замовника.
Суд зазначає, що у відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
З урахуванням наведеного, оскільки відповідач в обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що позивачем не були надані документи у відповідності до пункту 5.2. договорів, то тягар доведення неналежного виконання позивачем свого обов'язку щодо ненадання відповідачу документів покладається саме на відповідача.
Однак, відповідачем не надано жодних доказів в підтвердження своїх заперечень.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів, з цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Надавши оцінку поданим позивачем доказам, з огляду на часткову оплату відповідачем заборгованості за виконані будівельні роботи, та враховуючи те, що відповідачем не надано жодних доказів в спростування обставини наведених у позові, суд вважає, що позивачем підтверджено факт виконання робіт за Актами приймання виконаних будівельних робіт та Довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрат на суму 859 268,65 грн за договором №11/02-2019 від 07.02.2019, а тому суд задовольняє позовні вимоги про стягнення основного боргу у розмірі 859 268,65 грн.
У зв'язку із простроченням відповідачем грошового зобов'язання позивачем нараховані неустойка у сумі 24 840,84 грн та 3% річних у сумі 3 312,06 грн за договором підряду №11/02-2019 від 07.02.2019.
Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування неустойки, інфляційних та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).
За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до п. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", пеня обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідальність у вигляді пені за порушення строків оплати передбачена у п. 6.1. договору №1 та №2, за порушення строків оплати замовник сплачує виконавцеві неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на дату прострочення, від суми заборгованості за кожний день прострочення.
Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
За розрахунком позивача нарахування неустойки за договором №11/02-2019 від 07.02.2019 позивач здійснює з 30.01.2020 по 27.02.2020 на заборгованість у сумі 1 069 268,65 грн.
Здійснивши перерахунок неустойки за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" судом встановлено, що сума неустойки за несвоєчасну оплату виконаних будівельних робіт становить 27 573,07 (18785,24+8 787,83) грн, що є більшою ніж сума, яка нарахована позивачем у розмірі 24 840,84 грн, при цьому, враховуючи приписи ч. 2 ст. 237 ГПК України, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, а тому вимоги щодо стягнення з відповідача неустойки за договором №11/02-2019 від 07.02.2019 у розмірі 24 840,84 грн підлягають задоволенню.
Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або Законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Суд перевіривши розрахунок позивача суму 3% річних за договором №11/02-2019 від 07.02.2019 в період з 29.01.2020 по 27.07.2020 на заборгованість у сумі 1 069 268,65 грн та з 28.02.2020 по 12.03.2020 на заборгованість у сумі 1 044 268,65 грн, суму 3% річних становить 3 768,73 грн, що є також більшою ніж сума, яка нарахована позивачем у розмірі 3 312,06 грн, а отже, з врахуванням приписів ч. 2 ст. 237 ГПК України, вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних за договором №11/02-2019 від 07.02.2019 у розмірі 3 312,06 грн підлягають задоволенню.
Щодо вимог позивача про стягнення заборгованості відповідача за договором підряду №20/02-2 у розмірі 511 507,78 грн, неустойку у сумі 53 179,80 грн, інфляційні у сумі 1 533, 51 грн та 3% річних у сумі 5 769,72 грн, дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Судом встановлено, що укладений між сторонами договір №21/01-2019 від 21.01.2019 за своєю правовою природою є договором підряду.
Частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч. 2 1 ст. 837 Цивільного кодексу України).
Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими (ч. 4.ст. 882 ЦК України).
Як підтверджено, позивач виконав обумовлені договором №2 будівельні роботи, що підтверджується Актами приймання виконаних будівельних робіт та довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрат.
Зазначені Акти та Довідки підписані відповідачем без зауважень та заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854 ЦК України).
Замовник, протягом 10 (десяти) банківських днів після підписання даного договору, здійснює авансовий платіж виконавцю, на перебазування техніки та початок робіт, у погодженому сторонами розмірі (п. 4.2.1. договору).
Відповідно до п. 5.4. договору № 2 Акт приймання виконаних будівельних робіт (примірна форма № КБ-2в), підписаний уповноваженими представниками обох сторін, є підставою для сплати суми замовником, вказаної в Довідці про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту підписання цього Акту та Довідки, із врахуванням сплаченого авансу.
В пункті 5.1. договору №2 зазначено, що замовник, протягом 10 (десяти) банківських днів після підписання даного договору, здійснює авансовий платіж виконавцю, на перебазування техніки та початок робіт, у розмірі 50 000,00 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 8 333,33 грн.
Оскільки, відповідно до Специфікацій №1, № 2, №3 та № 4 до договору №21/01-2019 від 21.01.2019 вартість погоджених матеріалів відповідача становить 5 744 308, 36 грн, заборгованість відповідача за виконані позивачем будівельні роботи за договором №21/01-2019 від 21.01.2019 становить 511 507, 78 грн, з врахуванням часткових оплат заборгованості за договором №21/01-2019 від 21.01.2019, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.
Відповідачем не надано заперечень щодо факту виконання позивачем будівельних робіт за договорами підряду №21/01-2019 від 21.01.2019. Проте, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначив, що позивачем не надано на виконання п. 5.2. договору актів індивідуального та комплексного випробовування та актів про прийняття результатів виконаних робіт. Окрім того, надані позивачем Акти приймання виконаних будівельних робіт складені з порушенням умов, визначених у договорі №2.
Пунктом 5.3. договору № 2 визначено, що відповідач зобов'язується протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту отримання повідомлення, актів та документації, перелічених в пунктах 5.2. даного договору, отримання підписаних з боку виконавця актів, що вказані в пунктах 3.2.4., 3.2.11, даного Договору забезпечити прийом виконаних робіт та передати виконавцеві один екземпляр підписаного зі свого боку Акту приймання виконаних будівельних робіт (примірна форма № КБ-2в), та один екземпляр довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (примірна форма № КБ-3). При виникненні зауважень до виконаних робіт Замовник зобов'язується у вказаний термін надати Виконавцеві письмову мотивовану відмову від прийому робіт та підписання Акту приймання виконаних будівельних робіт.
Разом з тим, судом встановлено, що позивач виконав будівельні роботи, а відповідач відповідно до договору №2 прийняв виконані роботи без зауважень та заперечень.
При цьому, в п. 5.4. договору № 2 сторони погодили, що підставою для сплати суми відповідачем, вказаної в Довідці про вартість виконаних будівельних робіт та витрати є Акти приймання виконаних будівельних робіт, підписані уповноваженими представниками обох сторін.
Як встановлено судом, складання Актів індивідуального та комплексного випробовування та Актів про прийняття результатів виконаних робіт не є підставою для виникнення між сторонами зобов'язальних правовідносин у даному випадку, а правовідносини сторін виникають саме з факту виконання позивачем будівельних робіт та підписанні Актів приймання виконаних робіт, а тому відсутність Актів індивідуального та комплексного випробовування та Актів про прийняття результатів виконаних робіт, не звільняє відповідача від обов'язку здійснити оплату фактично виконаних робіт за договором №2.
Окрім того, відповідач не надав у матеріали справи жодних вимог та претензій адресованих позивачу щодо надання визначених у пункті 5.2. документів, а також зауважень до Актів приймання виконаних робіт щодо встановленої форми та погодження інженера з якості замовника.
Суд зазначає, що у відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
З урахуванням наведеного, оскільки відповідач в обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що позивачем не були надані документи у відповідності до пункту 5.2. договорів, то тягар доведення неналежного виконання позивачем свого обов'язку щодо ненадання відповідачу документів покладається саме на відповідача.
Однак, відповідачем не надано жодних доказів в підтвердження своїх заперечень.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів, з цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Таким чином, надавши оцінку поданим позивачем доказам, враховуючи те, що відповідачем не надано жодних доказів в спростування обставини наведених у позові, суд вважає, що позивачем підтверджено факт виконання робіт за Актами приймання виконаних будівельних робіт та Довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрат на суму 511 507,78 грн за договором №21/01-2019 від 21.01.2019, а тому суд задовольняє позовні вимоги про стягнення основного боргу у розмірі 511 507,78 грн.
У зв'язку із простроченням відповідачем грошового зобов'язання позивачем нараховані неустойка у сумі 53 179,80 грн, інфляційні у сумі 1 533, 51 грн та 3% річних у сумі 5 769,72 грн за договором підряду №21/01-2019 від 21.01.2019.
Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування неустойки, інфляційних та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).
За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до п. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", пеня обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідальність у вигляді пені за порушення строків оплати передбачена у п. 6.1. договору №2, за порушення строків оплати замовник сплачує виконавцеві неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на дату прострочення, від суми заборгованості за кожний день прострочення.
Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
За розрахунком позивача нарахування неустойки за договором №21/01-2019 від 21.01.2019 позивач здійснює за період з 24.10.2019 по 12.03.2020 на заборгованість у сумі 511 507,78 грн.
За розрахунком суду, сума неустойки за несвоєчасну оплату виконаних будівельних робіт становить 53 203,47 грн, що є також більшою ніж сума, яка нарахована позивачем у розмірі 53 179,80 грн, при цьому, враховуючи приписи ч. 2 ст. 237 ГПК України, вимоги щодо стягнення з відповідача неустойки за договором №21/01-2019 від 21.01.2019 у розмірі 53 179,80 грн підлягають задоволенню.
Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або Законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
За розрахунком суду сума 3% річних за договором №21/01-2019 від 21.01.2019 становить 5919,61 грн, а тому, враховуючи приписи ч. 2 ст. 237 ГПК України, вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних за договором №21/01-2019 від 21.01.2019 у розмірі 5 769,72 грн підлягають задоволенню.
Щодо розрахунку позивача інфляційних втрат у сумі 1 533,51 грн, такий розрахунок є арифметично вірними, у зв'язку із чим вимоги у цій частині суд задовольняє повністю.
Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідачем заявлено клопотання про звільнення від сплати штрафних санкцій на підставі ст. 233 ГК України.
В обґрунтування заявленого клопотання відповідач посилається на самостійне виконання зобов'язань, та зазначає, що у зв'язку з Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України короновірусу COVID-19» №211 від 11.03.2020, встановлені обмеження, спрямовані на захист прав фізичних і юридичних осіб, а отже такі обставини вплинули на ведення господарської діяльності підприємства.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Положенням ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Визначені наведеними нормами положення з урахуванням приписів Господарського процесуального кодексу України щодо загальних засад господарського судочинства та щодо обов'язку суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації їхніх прав дає право суду зменшити розмір штрафних санкцій за умови, що він значно перевищує розмір завданих допущеним порушенням збитків.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 03.09.2014 №6-100цс14.
Статтею 546 Цивільного кодексу України неустойка (штраф, пеня) віднесена до переліку видів забезпечення виконання зобов'язань.
Згідно з приписами частини 1 ст. 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Отже, неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником.
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб'єкта господарської діяльності.
Отже, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку. Крім цього, зменшення розміру штрафних санкцій не є обов'язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках.
Суд зазначає, що відповідачем не доведено суду виняткових обставин, що можуть бути підставами для звільнення від штрафних санкцій, зокрема, наявності доказів, що підтверджують неможливість сплати заборгованості за договорами №11/02-2019 від 07.02.2019 та №21/01-2019 від 21.01.2019.
При цьому суд зазначає, що належне виконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем не може ставитися у залежність від запроваджених обмежень на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України короновірусу COVID-19» №211 від 11.03.2020, оскільки обов'язок оплатити заборгованості за договорами виник у відповідача до встановлення заходів щодо запобіганню поширенню короновірусу COVID-19.
Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази та доводи відповідача, суд зазначає, що відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження наявності скрутного майнового становища, поважності причин неналежного виконання зобов'язань та причинних наслідків, винятковості даного випадку, а тому клопотання відповідача про звільнення відповідача від сплати штрафних санкцій суд залишає без задоволення.
Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 500,00 грн.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
За приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Як вбачається з матеріалів справи, 11.02.2020 між Мацко М.А. (адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю "НБК "МІСТ-БУД СЕРВІС" (клієнт) укладено договір про надання правової/професійної правничої допомоги.
Відповідно до Додатку № 2 від 10.03.2020 до договору від 11.02.2020 сторони встановили, що згідно замовлення клієнта адвокат зобов'язується надати юридичні послуги, які безпосередньо стосуються наступного:
a. підготовка та подання позовної заяви до суду в інтересах ТОВ позовної заяви до суду в інтересах ТОВ «НБК «МІСТ-БУД СЕРВІС» до ТОВ «ГЕОС УКБ» - 4,5 (чотири з половиною) робочі години (орієнтована витрата робочого часу).
b. представництво інтересів ТОВ «НБК «МІСТ-БУД СЕРВІС» в Господарському суді м. Києва під час розгляду спору між ТОВ «НБК «МІСТ-БУД СЕРВІС» та ТОВ «ГЕОС УКБ» - 1,5 (півтори) робочі години (орієнтована витрата робочого часу із врахуванням віддаленості суду).
Пунктом 2 та 3 Додатку № 2 до договору від 11.02.2020 визначено, що сторони погодились, що розмір винагороди адвоката під час виконання ним доручення клієнта становить: 1 000 (одна тисяча) гривень за витрачену робочу годину на надання послуги Адвокатом. Сторони встановили, що оплата гонорару адвоката за надання правової допомоги проводиться наступним чином: 100 (сто) % від розміру гонорару сплачуються клієнтом адвокату на умовах передоплати, після отримання інформації про запланований об'єм та час виконання послуги/дату та час призначеного судового засідання.
Також, на підтвердження здійснених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу, позивачем надано: копію ордеру Серія АА №1020694 від 02.04.200, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 3446 від 25.09.2008, акт №3 від 12.06.2020 прийнятих-виконаних робіт згідно договору про надання правової/професійної правничої допомоги від 11.02.2020 та розрахунок наданих послуг, копію квитанції до прибуткового касового ордеру № 17/02 на суму 4500,00 грн та №02/06 на суму 3000,00 грн.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
З огляду на викладене вище, понесені позивачем витрати на правничу допомогу в розмірі 7 500,00 грн пов'язані з розглядом справи та відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.
Враховуючи наведене, з'ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «НБК «МІСТ-БУД СЕРВІС» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕОС-УКБ».
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.
Також, позивач просить суд повернути судовий збір у сумі 750,00 грн у зв'язку із зменшенням позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Як вбачається з платіжного доручення №274 від 18.03.2020 позивачем сплачений судовий збір у розмірі 24 666,19 грн.
Згідно із позовними вимогами, заявленими у редакції заяви про зменшення позовних вимог, сума судового збору становить 23 916,19 грн.
З врахуванням вищевикладеного та оскільки позивачем заявлено про повернення судового збору, позивачу підлягає поверненню судовий збір у сумі 750,00 грн, у зв'язку із зменшенням позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Закрити провадження у справі №910/4866/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НБК "МІСТ-БУД СЕРВІС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕОС-УКБ" в частині позовних вимог про стягнення основного боргу за договором підряду №11/02-2019 від 07.02.2019 у сумі 180 000,00 грн.
2. В іншій частині позовні вимоги задовольнити.
3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕОС-УКБ" (03035, м. Київ, вул. Петрозаводська, буд. 2 літ. А, ідентифікацій код 38825398) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НБК "МІСТ-БУД СЕРВІС" (01103, м. Київ, Залізничне шосе, буд. 47, оф. 10, ідентифікацій код 41214579) заборгованість за договором підряду №11/02-2019 від 07.02.2019 у сумі 814 268,65 грн, неустойку у сумі 24 840,84грн та 3% річних у сумі 3 312,06 грн.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕОС-УКБ" (03035, м. Київ, вул. Петрозаводська, буд. 2 літ. А, ідентифікацій код 38825398) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НБК "МІСТ-БУД СЕРВІС" (01103, м. Київ, Залізничне шосе, буд. 47, оф. 10, ідентифікацій код 41214579) заборгованість за договором підряду №21/01-2019 від 21.01.2019 у сумі 511 507,78 грн, неустойку у сумі 53 179,80 грн, інфляційні у сумі 1 533,51 грн, 3% річних у сумі 5 769, 72 грн.
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕОС-УКБ" (03035, м. Київ, вул. Петрозаводська, буд. 2 літ. А, ідентифікацій код 38825398) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НБК "МІСТ-БУД СЕРВІС" (01103, м. Київ, Залізничне шосе, буд. 47, оф. 10, ідентифікацій код 41214579) судовий збір у розмірі 21 216, 18 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 500,00 грн.
6. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "НБК "МІСТ-БУД СЕРВІС" (01103, м. Київ, Залізничне шосе, буд. 47, оф. 10, ідентифікацій код 41214579) з Державного бюджету України судовий збір у сумі 750,00 грн, сплачений згідно із платіжним дорученням №274 від 18.03.2020, оригінал якого міститься в матеріалах справи №910/4866/20.
7. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано: 07.09.2020
Суддя О.В. Гулевець