ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
10.09.2020 м. Івано-ФранківськСправа № 909/507/20
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик"
до відповідача: ОСОБА_1
про стягнення заборгованості в сумі 12738,26 грн.
Встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 12738,26 грн.
Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.
Позовну заяву (вх.№8462/20) прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі; відповідно до приписів ст. 252 ГПК України, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та запропонував сторонам подати заяву у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з відповідним обґрунтуванням (ухвала про відкриття провадження у справі від 17.06.2020). Ухвала про відкриття провадження у справі отримана відповідачем - 25.06.2020; даний факт підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило та з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.
Щодо підсудності даної справи.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно із частиною першою статті 128 Господарського кодексу України (далі - ГК України), громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (пункт 1 частини першої статті 20 ГПК України).
З аналізу вказаних норм права убачається, що фізичні особи, які на час пред'явлення до них позову не є підприємцями, можуть бути відповідачами в господарському суді. Припинення підприємницької діяльності однієї із сторін до звернення з позовом до суду не є перешкодою для розгляду справи в порядку господарського судочинства, але лише в тому випадку, якщо спірні правовідносини виникли за наслідком її господарської діяльності.
Предметом позову в даній справі є стягнення заборгованості за договором поставки №28/07/2017 від 28.07.2017.
Станом на час укладення договору (28.07.2017) ОСОБА_1 зареєстрований, як фізична особа-підприємець.
Господарська діяльність ОСОБА_1 була припинена 06.03.2019, про що був внесений відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань .
За наведених обставин та правових норм, позивач обгрунтовано визначив належність спору до господарської юрисдикції відповідно до суб'єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов'язання за яким у відповідача із втратою його статусу, як ФОП не припинилися.
Зазначена правова позиція також викладена у постановах Великої палати Верховного Суду: від 04 березня 2020 року року у справі № 299/451/19, від 13 лютого 2019 року у справі № 910/8729/18.
Позиція позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем укладеного між сторонами договору поставки № 28/07/2017 від 28.07.2017 в частині оплати поставленого товару, в зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість в сумі 12738,26 грн.
Позиція відповідача.
Згідно з ухвалою про відкриття провадження у справі від 17.06.2020 суд встановив відповідачу строк до 15 днів з дня отримання цієї ухвали для надання суду відзиву та всіх наявних у нього доказів, що підтверджують заперечення проти позову.
Відповідач відзиву на позов або будь-яких заперечень на позов не надіслав.
Як вбачається із ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ч. 9 ст. 165 ГПК України, ч. 2 ст. 178 ГПК України, суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.
Обставини справи, дослідження доказів.
Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши відповідно до приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України в сукупності всі докази, які мають значення для вирішення спору по суті, суд встановив таке. 28 липня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик", як постачальником та Фізичною особою-підприємцем Меліковим Костянтином Геннадійовичем, як покупцем було укладено договір поставки № 28/07/2017, відповідно до умовякого постачальник (позивач) зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар в порядку, визначеному умовами цього Договору (п. 1.1. Договору).
Зазначений вище Договір (а.с. 8-9) укладено у письмовій формі, підписано сторонами, що відповідає приписам статей 207, 208 ЦК України; погоджено всі умови договору та досягнуто згоди щодо виконання умов останнього, отже дотримання положень такого Договору є обов'язковим.
У відповідності до умов Договору, постачальник поставив, а покупець прийняв товар на суму 20363,34 грн.
Даний факт підтверджується наявною в матеріалах справи копією видаткової накладної № 44143/41526 від 31 жовтня 2017 року (а.с. 11). При дослідженні зазначеного вище документа судом встановлено факт поставки відповідачу товару на суму 20363,34 грн.; судом з'ясовано, що поставка товару відбулася на підставі договору поставки № 28/07/2017 від 28.07.2017.
В матеріалах справи наявний акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.06.2018 по 20.09.2018 (а.с.12).
Порядок розрахунків визначено в розділі 6 договору.
У відповідності до пункту 6.1 договору, розрахунки за товар здійснюються покупцем протягом 14 календарних днів з дня отримання товару, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника або в іншому узгодженому сторонами порядку та формі, що не суперечить чинному законодавству України, або за домовленістю сторін шляхом попередньої оплати.
В порушення договірних зобов'язань, покупець оплату за отриманий товар провів частково, в решті 12738,26 грн у відповідача виникла заборгованість.
З метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача неодноразово направлялися претензії (вимоги): вих. № 36 від 02.04.2019 (а.с. 22), вих. № 36 від 05.08.2019 (а.с.24); отримана відповідачем - 15.08.2019, вих. № 59 від 06.03.2020 (а.с. 26) про сплату в добровільному порядку заборгованості в сумі 12738,26 грн; докази направлення претензій відповідачу наявні в матеріалах справи (а.с. 23, 25,27). Проте, вимога щодо сплати заборгованості залишена без відповіді та задоволення.
Позивач звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області за захистом свого порушеного права.
Норми права та мотиви, якими суд керувався при прийнятті рішення.
Внаслідок укладення договору поставки № 28/07/2017 від 28.07.2017 між сторонами у відповідності з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
За змістом положень ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Договір поставки № 28/07/2017, укладений між сторонами 28.07.2017, є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами, що встановлено ст. 629 ЦК України.
Як передбачено ч.1 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Аналогічні приписи містяться у статті 265 ГК України.
Згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. (ст. 599 ЦК України). Відтак, в силу ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 12738,26 грн на час прийняття рішення не сплачена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується документально та не спростований відповідачем, отже вимога про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 12738,26 грн обгрунтована та підлягає задоволенню.
Судові витрати.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За поданий позов позивач сплатив судовий збір у розмірі 2102,00 грн.
Враховуючи задоволення позову, судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись статтями 13, 73, 74, 86, 129, 165, 232, 236, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 12738,26 грн задоволити.
Стягнути з ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик", вул. Харченка Євгенія, буд.42, м. Київ, 02088 (ідентифікаційний код 35871504) - заборгованість в сумі 12738,26 (дванадцять тисяч сімсот тридцять вісім гривень двадцять шість копійок) та 2102,00 (дві тисячі сто дві гривні) судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.
Повне рішення складено 10.09.2020.
Суддя Л.М. Неверовська