02.09.2020 м. Ужгород Справа № 907/44/20
Суддя Господарського суду Закарпатської області Андрейчук Л.В., розглянувши матеріали справи
за позовом Малого приватного підприємства Фірми “Ерідон”, с. Княжичі Київська область
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Велішан”, с. Серне Мукачівський район
про стягнення 9387606,12 грн.
секретар судового засідання - Корольчук М.М.
За участю представників сторін:
від позивача - Пустовойтов Д.М., довіреність від 27.12.2019 № 27/12/2019-1АД (в режимі ВКЗ);
від відповідача - не з'явився;
Мале приватне підприємство Фірма “Ерідон” звернулося до суду з позовом, яким просить стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “Велішан”, заборгованість за відпущений на виконання Договору поставки № 1775/19/8 від 30.08.2018 товар в розмірі 7900559,70 грн. Окрім суми основного боргу позивач заявив вимогу про стягнення 10% річних в розмірі 204546,58 грн., 677496,61 грн. річних за користування товарним кредитом, а також 596003,23 грн. пені. Позов заявлено з посиланням на статті 526, 530, 536, 625, 655, 694, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193, 230-232 Господарського кодексу України.
Попередній розрахунок понесених позивачем судових витрат становить: 140679,09 грн. сплаченого судового збору, 45000,00 грн. витрат на правову допомогу.
Ухвалою суду від 12 лютого 2020 року відкрито провадження у справі, постановлено розглянути спір за правилами загального позовного провадження, встановлено сторонам процесуальні строки для подання заяв по суті спору та призначено підготовче засідання.
У справі проведено підготовче провадження, за наслідками якого ухвалою суду від 26.05.2020 призначено розгляд справи по суті в режимі відеоконференцзв'язку за участю представника позивача.
В ході розгляду справи по суті від відповідача надійшов письмовий відзив на позов, поданий разом з клопотанням про поновлення строку на його подання.
Враховуючи наведені заявником обставини, суд на підставі ч. ч. 1, 2 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, задовольнив подане відповідачем клопотання та поновив встановлений судом строк для подання відзиву, відтак, прийняв його по розгляду.
З аналогічних підстав судом прийнято до розгляду і відповідь на відзив.
Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами дослідження та оцінки доказів, поданих учасниками спору. Вступна та резолютивна частини рішення проголошені судом 02.09.2020.
Правова позиція позивача
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не оплатив відпущений на виконання Договору поставки № 1775/19/8 від 30.08.2018 товар. Внаслідок цього у нього виникла заборгованість на суму 7900559,70 грн. Крім того, за несплату вартості продукції відповідно до п. 6.7 Договору позивач просить стягнути 10 відсотків річних від простроченої суми, які складають 204546,58 грн, 677496,61 грн. річних за користування товарним кредитом, нарахованих на підставі статей 536, 694 Цивільного кодексу України, а також нараховану відповідно до п. 6.2 Договору пеню у розмірі 596003,23 грн, заявлену з врахуванням пункту 6.8 Договору щодо продовження строку позовної давності.
Заперечення відповідача
Відповідач не визнав позов частково, а саме: на суму 1800000,00 грн основного боргу та 204546,58 грн нарахованих річних.
Вважає, що розрахунок суми боргу здійснений позивачем без врахування часткових проплат на зазначену суму, проведених в тому числі на погашення заборгованості за договором №1775/19/8 від 30.08.2018 року. На підтвердження своїх доводів подав банківську виписку товариства.
Посилаючись на лист Верховного Суду України від 01.07.2014 року "Аналіз практики застосування ст. 625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві» вважає вимогу позивача про стягнення 204546,58 грн. за ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України є такою, що не відповідає вимогам закону і не підлягає до задоволення.
Відповідь на відзив
Доводи відповідача про не врахування внесених ним часткових проплат вважає помилковими, оскільки такі кошти були зараховані позивачем на підставі п.3.7. договорів поставки в якості оплати за іншим договором поставки № 1919/18/1 від 27 червня 2017 року, доказом чого є копія позовної заяви від 24.02.2020 вих. № 468 про стягнення заборгованості у розмірі 7020595,25 грн та копія інформації (пояснення по справі) про загальний обсяг оборотів за договором поставки № 1919/18/1 від 27.06.2017 до вказаної позовної заяви.
Щодо одночасного нарахування річних та відсотків за користування товарним кредитом, то з огляду на положення укладеного між сторонами договору та беручи до уваги практику Верховного Суду (постанови від 18.12.2018 №908/639/18, від 03.12.2019 №902/235/19) вважає такі правомірними.
30 серпня 2018 року між Малим приватним підприємством Фірмою “Ерідон” (постачальник) і Товариством з обмеженою відповідальністю “Велішан”(покупець) було укладено договір поставки № 1775/19/8, відповідно до умов якого в порядку та на умовах цього Договору, Постачальник зобов'язався поставити Покупцю продукцію виробничо-технічного призначення (надалі - Товар), а Покупець - прийняти і оплатити вартість такого товару. Найменування, асортимент та кількість Товару, який підлягає поставці за цим Договором, зазначаються в Додатках, які є його невід'ємною частиною. (п. п. 1.1, 1.2 Договору).
Умови оплати товару сторонами погоджено у розділі 3 Договору та Додатках до нього №1775/19/8-1 ВВН від 30.08.2018, №1775/19/8-1 ВВН від 17.10.2018, №№1775/19/8-6 ЗЗР від 26.03.2019, №1775/19/8-2 МО від 01.03.2019, №1775/19/8-3 Н від 01.03.2019, №1775/19/8-4 Н від 14.03.2019, №1775/19/8-5 Н від 14.03.2019, №1775/19/8-6 Н від 26.03.2019.
Так, відповідно до пункту 3.1. договору Оплата Товару здійснюється Покупцем в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника в порядку, на умовах та в строки, визначені цим Договором та Додатками до нього. У випадку поставки Товару на умовах попередньої оплати, допускається оплата та поставка Товару на підставі Рахунку на попередню оплату, що містить істотні умови поставки, без укладення Додатків до цього Договору. Датою оплати Товару вважається день зарахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника.
Сторони передбачили, що перехід права власності на товар від постачальника до покупця, а також приймання товару по кількості та якості, здійснюється в момент передачі Товару за видатковою накладною. Датою передачі товару є дата оформлення видаткової накладної, яка підписується представником покупця. Підпис представника покупця у видатковій накладній може бути завірений відтиском печатки покупця та свідчить про отримання товару покупцем: по кількості - відповідно до кількості (одиниць виміру), вказаної у видатковій накладній; по якості - відповідно до показників та характеристик, зазначених у документах про якість та походження Товару (пункт 5.3. Договору).
На виконання умов Договору та перелічених вище Додатків до нього позивач поставив відповідачеві товару на загальну суму 7900559,70 грн, що підтверджується видатковими накладними № 85064 від 19.09.2018 на суму 212608,80 грн, № 86706 від 01.10.201 на суму 200401,20 грн, № 89637 від 09.10.2018 на суму 11732,40 грн, № 89751 від 09.10.2018 на суму 199450,80 грн, № 90453 від 12.10.2018 на суму 82126,80 грн, № 34392 від 17.04.2019 на суму 46406,40 грн, № 34643 від 17.04.2019 на суму 1025874,48 грн, № 13063 від 14.03.2019 на суму 266800,08 грн, № 16677 від 19.03.2019 на суму 293480,09 грн, № 16678 від 19.03.2019 на суму 293480,09 грн, № 21109 від 20.03.2019 на суму 293480,09 грн, № 21112 від 22.03.2019 на суму 293480,09 грн, № 21108 від 25.03.2019 на суму 293480,09 грн, № 21885 від 25.03.2019 на суму 293480,09 грн, № 21887 від 25.03.2019 на суму 293480,09 грн, № 22636 від 26.03.201 на суму 293480,09 грн, № 22640 від 27.03.2019 на суму 880440,26 грн, № 26335 від 28.03.2019 на суму 173420,05 грн, № 26876 від 05.04.2019 на суму 102780,00 грн, № 34653 від 17.04.2019 на суму 47278,80 грн, № 42262 від 26.04.2019 на суму 261061,20 грн, № 25617 від 04.04.2019 на суму 440000,40 грн, № 27757 від 08.04.2019 на суму 170400,00 грн, № 28002 від 08.04.2019 на суму 244100,22 грн, № 20412 від 28.03.2019 на суму 84020,08 грн, № 22247 від 29.03.2019 на суму 116354,84 грн, № 24513 від 03.04.2019 на суму 236303,40 грн, № 26870 від 05.04.2019 на суму 176634,00 грн, № 27734 від 08.04.2019 на суму 120629,88 грн, № 34654 від 17.04.2019 на суму 19626,00 грн.
Товар отримано Відповідачем без зауважень і заперечень. Видаткові накладні були підписані уповноваженими особами на отримання товару і містять строк відстрочення оплати Товару - до 09.09.2019 (перші шість накладних) та до 31.10.2019 решта.
У встановлені строки отриманий відповідачем товар оплачений не був, в зв'язку з чим позивач стверджує про наявність у відповідача боргу на загальну суму 7900559,70 грн.
Доказів погашення вказаної заборгованості матеріали справи не містять.
За порушення грошових зобов'язань сторони обумовили такі міри відповідальності.
Так, за несвоєчасну оплату Товару сплачує пеню а розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості неоплаченого Товару за кожний день прострочення.
В разі ж невиконання Покупцем зобов'язань щодо оплати Товару чи невиконання зобов'язань, передбачених пунктами 3.2. та 3.3. цього Договору, Покупець, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь Постачальника 10 % (десяти відсотків) річних. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати. При цьому, для уникнення непорозумінь, Сторони погодили, що сплата коштів, передбачених цим пунктом, є особливим видом цивільно-правової відповідальності, передбаченим ст. 625 Цивільного кодексу України, та не відноситься до неустойки (штрафу чи пені).
Сторони також домовились про те, що стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за цим Договором відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України не обмежується строком нарахування та припиняться в день виконання стороною зобов'язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, відповідно до ст. 259 Цивільного кодексу України, продовжується до 3 (трьох) років. При цьому, вказаний пункт (положення) вважається двосторонньою угодою сторін цього Договору про збільшення строків позовної давності та строків нарахування та стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів).
З огляду на вказані пункти, позивачем поставлено вимогу про стягнення з відповідача 204546,58 грн 10% відсотків річних та 596003,23 грн. пені.
Також позивач нарахував та поставив вимогу про стягнення 677496,61 грн плати за користування товарним кредитом з огляду на наступне.
В силу приписів ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 5. ст. 694 Цивільного кодексу України якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.
Згідно з умовами пунктів 4 та 5 Додатків до договору поставки, у разі порушення Покупцем зобов'язань щодо оплати отриманого Товару, Покупець, відповідно до вимог ст. 536 та ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України, зобов'язаний сплатити на користь Постачальника плату за користування товарним кредитом (користування чужими грошовими коштами), нараховану на вартість отриманого, але неоплаченого Покупцем Товару. Нарахування відсотків за користування товарним кредитом здійснюється від дня, коли Товар підлягав оплаті за умовами цього Додатку та закінчується днем повної оплати вартості отриманого Товару.
Розмір відсотків як плату за користування товарним кредитом визначений в кожному додатку був встановлений (18% або 36%).
Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини з поставки товару на підставі укладеного Договору в силу статті 11 Цивільного кодексу України.
Частинами першою та другою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Факт поставки та отримання товару на заявлену суму належним чином підтверджено долученими до справи видатковими накладними, підписаними та скріпленими печатками сторін, зауважень щодо кількості та якості такі не містять.
Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з умовами договору (додатків до нього), сторони погодили відтермінування оплати 100% вартості поставленого товару до 09.09.2019 та до 31.10.2019 включно.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Як установлено судом, відповідач у визначені граничні строки товар не оплатив.
Подані відповідачем докази часткової оплати на загальну суму 1800000,00 грн є неналежними доказами, оскільки такі кошти були внесені в рахунок сплати боргу за іншим договором поставки № 1919/18/1 від 27 червня 2017 року, відтак, такі до уваги судом не взято.
Таким чином, в ході судового розгляду, відповідач не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені судом, з огляду на що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу є такими, що підлягають до задоволення.
Щодо 10 % річних
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Так, відповідно до пункту 6.7 Договору в разі невиконання Покупцем зобов'язань щодо оплати Товару чи невиконання зобов'язань, передбачених пунктами 3.2. та 3.3. цього Договору, Покупець, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь Постачальника 10 % (десять відсотків) річних. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати.
При цьому для уникнення непорозумінь, сторони погодили, що сплата коштів, передбачених цим пунктом, є особливим видом цивільно-правової відповідальності, передбаченим ст. 625 Цивільного кодексу України, та не відноситься до неустойки (штрафу чи пені).
Сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов, тому встановлений ними розмір річних є правомірним.
Здійснивши перевірку заявлених до стягнення сум 10 % річних, суд встановив, що такі є арифметично вірними, тому суд задовольняє вимогу про їх стягнення в повному обсязі.
Щодо коштів за користування товарним кредитом
Статтею 536 Цивільного кодексу України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 5. ст. 694 Цивільного кодексу України якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.
Згідно з умовами пунктів 4 та 5 Додатків до договору поставки, у разі порушення Покупцем зобов'язань щодо оплати отриманого Товару, Покупець, відповідно до вимог ст. 536 та ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України, зобов'язаний сплатити на користь Постачальника плату за користування товарним кредитом (користування чужими грошовими коштами), нараховану на вартість отриманого, але неоплаченого Покупцем Товару. Нарахування відсотків за користування товарним кредитом здійснюється від дня, коли Товар підлягав оплаті за умовами цього Додатку та закінчується днем повної оплати вартості отриманого Товару.
У кожному додатку був встановлений розмір відсотків як плату за користування товарним кредитом (18 % або 36%).
Перевіривши розрахунок заявлених до стягнення сум відсотків, суд дійшов до висновку, що такі обраховані вірно, відтак, підлягають до задоволення.
Доводи відповідача щодо неправомірності одночасного стягнення річних та відсотків за користування товарним кредитом судом відхиляються з огляду на наступне.
Як вірно зазначив позивач, проценти річних, про які йдеться у частині 2 статті 625 ЦК України, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, передбачених статтею 536 названого Кодексу.
Так, стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання і одночасно, як зазначалося, способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов'язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у статті 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (стаття 1214 ЦК України). Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України). Спільним для цих процентів є те, що вони нараховуються саме у зв'язку з користуванням чужими коштами. Положення ж частини 2 статті 625 ЦК України в частині сплати процентів річних застосовуються за наявності порушення грошового зобов'язання. Тому, зокрема, якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами (стаття 536 ЦК України), то це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення як зазначених процентів, так і трьох процентів річних (якщо інший їх розмір не передбачено договором або законом) - за наявності порушення боржником грошового зобов'язання. Аналогічні висновки наведені в постанові Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 908/639/18.
Щодо пені
Відповідно до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
В силу положень статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 6.2 Договору сторони обумовили, що за несвоєчасну оплату Товару сплачує пеню а розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості неоплаченого Товару за кожний день прострочення.
Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Однак, пунктом договору 6.8 сторони домовились про те, що стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за цим Договором відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України не обмежується строком нарахування та припиняться в день виконання стороною зобов'язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, відповідно до ст. 259 Цивільного кодексу України, продовжується до 3 (трьох) років. При цьому, вказаний пункт (положення) вважається двосторонньою угодою сторін цього Договору про збільшення строків позовної давності та строків нарахування та стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів).
За таких обставин, перевіривши поданий розрахунок пені, дійшов висновку про задоволення заявленої до стягнення суми в повному обсязі.
Розподіл судових витрат.
Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, на відповідача покладається 140679,09 грн. витрат на оплату судового збору.
При зверненні з позовом заявником подано орієнтовний розрахунок судових витрат, які позивач планував понести у зв'язку з розглядом справи, де окрім судового збору зазначено орієнтовний розмір втрат на правничу допомогу - 45000 грн. З огляду на відсутність будь-яких доказів, якими б підтверджувався вказаний розмір витрат на професійну правничу допомогу (як от Договору про надання правничої допомоги, детальний опис робіт, виконаних адвокатом тощо), який сторона сплатила або має сплатити в зв'язку з розглядом справи, суд не розподіляє судові витрати в цій частині.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 129, 236, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Велішан” (89653, Закарпатська обл., Мукачівський район, село Серне, вулиця Шандора Петефі, будинок 43, код ЄДРПОУ 33698101) на користь Малого приватного підприємства Фірми “Ерідон” (08143, Київська область, Києво - Святошинський район, село Княжичі, вул. Воздвиженська, будинок 46, код ЄДРПОУ: 19420704) суму в розмірі 9378606,12 грн (дев'ять мільйонів триста сімдесят вісім тисяч шістсот шість гривень 12 коп), в т. ч. 7900559,70 грн. основного боргу за поставлений товар, 204546,58 грн 10% річних, 677496,61 грн. річних за користування товарним кредитом, а також 596003,23 грн. пені, а також 140679,09 грн. (сто сорок тисяч шістсот сімдесят дев'ять гривень 09 коп) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у строк, визначений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 09.09.2020.
Суддя Л.В. Андрейчук