61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002
іменем України
09.09.2020 Справа № 905/984/20
Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О., при секретарі судового засідання Лабуня С.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради “Маріупольтепломережа”, м.Маріуполь, Донецька область
до відповідача: Житлово-комунального підприємства “Керуюча компанія “Кальміуська”,
м. Маріуполь, Донецька область
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Департаменту по роботі з активами Маріупольської міської ради, м. Маріуполь, Донецька область
про стягнення 53563,36грн.
за участю представників:
від позивача: не з'явився
від відповідача не з'явився
від третьої особи: не з'явився
Позивач, Комунальне комерційне підприємство Маріупольської міської ради “Маріупольтепломережа”, м.Маріуполь, Донецька область звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Житлово-комунального підприємства “Керуюча компанія “Кальміуська”, м.Маріуполь, Донецька область про стягнення 57899,36грн., з яких: 53563,36грн. - сума основного боргу, 2317,89грн. - інфляція та 2018,11грн. - 3% річних.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором №425 від 03.02.15р. про відпуск теплової енергії та надання послуги з централізованого постачання гарячої води в частині своєчасної оплати наданих послуг.
Ухвалою суду від 27.05.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження; судове засідання призначено на 24.06.2020.
До суду від відповідача 22.06.2020 та 23.06.2020 надійшли відзив (з додатками) на позовну заяву та клопотання, згідно якого відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
22.06.2020 від позивача до суду надійшли клопотання про зменшення позовних вимог та 13.07.2020 відповідь на відзив.
Ухвалою суду від 24.06.2020 прийнято клопотання Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради “Маріупольтепломережа” про зменшення позовних вимог; залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Департамент по роботі з активами Маріупольської міської ради; дану справу визначено розглядати за правилами загального позовного провадження.
14.07.2020 (на електрону адресу суду) та 27.07.2020 (через канцелярію суду) від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив;
10.08.2020 (на електрону адресу суду) та 11.08.2020 (через канцелярію суду) від відповідача надійшли додаткові пояснення (з додатками) до відзиву на позовну заяву.
Ухвалою за результатами підготовчого засідання 11.08.2020 закрито підготовче провадження та розгляд справи по суті призначено на 09.09.2020.
25.08.2020 через канцелярію суду від Департаменту по роботі з активами Маріупольської міської ради надійшли письмові пояснення (з додатками).
Представники позивача, відповідача та третьої особи у судове засідання 09.09.2020 не з'явилися; про місце, дату та час слухання справи сторони були повідомлений своєчасно та належним чином.
Згідно частин 1, 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
З огляду на зазначене, зважаючи на те, що явка сторін в судове засідання не визнавалася обов'язковою, в матеріалах справи достатньо документів для розгляду справи по суті, з метою недопущення невиправданого затягування судового процесу, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників позивача, відповідача та третьої особи за наявними матеріалами.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суд
03.02.2015 між Комунальним комерційним підприємством Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» (постачальник, позивач у справі) та Житлово-комунальним підприємством Іллічівського району, правонаступником якого є Житлово-комунальне підприємство «Керуюча компанія «Кальміуська» (споживач, відповідач у справі) укладений договір №425 на відпуск теплової енергії та надання послуг з централізованого постачання гарячої води, за умовами п.1.1. якого постачальник забезпечує житловий фонд, який перебуває на утриманні (балансі) споживача, тепловою енергією на потреби опалення та надає послуги з гарячого водопостачання для населення з максимальним тепловим навантаженням, зазначеним в додатку, що є невід'ємною частиною договору.
Згідно п.2.1. договору, обидві сторони зобов'язуються керуватися положеннями Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про теплопостачання», Постанови Кабінету Міністрів України №1198 від 03.10.2007 року «Про затвердження Правил користування тепловою енергією», Постанови Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005 «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» іншими нормативними актами України, які регулюють відносини у сфері теплопостачання.
Відповідно до п.3.7. договору, у разі передачі теплоспоживаючих об'єктів або частини об'єкта на баланс іншому споживачеві теплопостачальна організація повинна бути повідомлена протягом 5 днів з моменту такої передачі з наданням необхідних документів.
Пунктом 4.1. договору передбачено, що споживач за одержану теплову енергію і за послуги з гарячого водовідведення здійснює оплату відповідно до встановлених тарифів. Оплата проводиться згідно з виставленими рахунками у строк, що не перевищує 5 банківських днів з моменту отримання рахунку. Рахунок вручається постачальником під розпис уповноваженій особі або працівникам організації (установи, підприємства та ін.) споживача, або надсилається поштою. У разі неотримання рахунка до 10-го числа місяця наступного за розрахунковим, споживач зобов'язаний самостійно отримати рахунок постачальника.
Згідно п.4.2. договору, витрати гарячої води і тепла визначаються розрахунком, який проводиться на підставі: технічної документації на об'єкт та є невід'ємною частиною договору, а також довідок споживачів, які надаються щомісяця.
За умова п.4.3. договору, нарахування за теплову енергію проводяться на підставі акту її подання, підписаному постачальником та споживачем. У випадку відсутності представника споживача під час складання акту подання теплової енергії або у випадку, коли приміщення до якого подається теплова енергія є закритим та є відсутньою можливість потрапити до приміщення, а також у разі відмови споживача від підпису, зазначений акт підписується тепловою інспекцією постачальника.
Тарифи на теплову енергію (Гкал) встановлюються і вводяться в дію постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг. Норми споживання теплової енергії на підігрів 1 м3 води, Гкал/м3 встановлюються рішенням виконавчого комітету Маріупольської міської ради. Нові тарифи є обов'язковими для застосування сторонами з моменту введення їх в дію. Листи про зміну тарифів є невід'ємною частиною договору (п.4.5. договору).
Відповідно до п.4.6. договору, за наявності заборгованості за цим договором постачальник зараховує кошти, що надійшли від споживача, як погашення заборгованості за спожиту теплову енергію та гарячу воду, поставлену в минулі періоди за цим договором, по мірі її виникнення в хронологічній послідовності, незалежно від зазначеного в платіжному документі призначення платежу, за винятком платежу, спрямованого на виконання рішення (наказу, постанови, ухвали) суду, мирової угоди, яка затверджена судом.
Споживач зобов'язаний один раз в місяць направити свого представника для складання акту звіряння за послуги теплопостачання. При не з'явлені представника для звіряння до оплати виставляються рахунки згідно з розрахунками постачальника (п.4.7. договору).
Договір укладено строком на 2 роки. Згідно з частиною 3 статті 631 Цивільного кодексу України, сторони договору домовились, що всі умови цього договору поширюють свою дію на правовідносини, які виникли між сторонами з 13.01.2014. Договір вважається щороку продовженим на тих же самих умовах та на той же строк, за місяць до закінчення строку не надійде заява однієї зі сторін про відмову від цього договору або його перегляді (п.7.1., п.7.3. договору).
Згідно п.7.6. договору, у разі припинення дії договору споживач не звільняється від зобов'язань щодо повної оплати використаної теплової енергії.
Договір та додаткові угоди до нього підписано представниками сторін та скріплено печатками юридичних осіб.
Відповідно до додаткової угоди №3 від 19.12.2016 до договору внесено зміни у п.4.1. розділу IV „Порядок оплати” та визначено у дислокації наступні об'єкти: гуртожитки за адресами: вул.Сеченова, 77 (опалювальні площі 17,20 кв.м. та 54,88 кв.м.), вул.Карпинського, 82 (опалювальні площі 71,80 кв.м. та 99,24 кв.м.).
Вартість послуг згідно внесених змін до п.4.1. розділу IV „Порядок оплати”:
а) вартість теплової енергії при розрахунку за показниками приладів обліку теплової енергії та/або за тепловим навантаженням та температурою зовнішнього повітря
тариф на теплову енергію 1270,80грн. за 1 Гкал у т.ч. ПДВ 20%
б) тариф на послуги централізованого постачання гарячої води 71,92грн. за 1 м. куб. (за відсутності рушникосушильників) в т.ч. ПДВ 20%
норма витрати гарячої води на 1 особу 1,46 м.куб.
14.01.2020 сторонами підписано додаткову угоду №4 до договору №425 від 03.02.2015, згідно якої, у зв'язку з передачею на баланс гуртожитків за адресами: вул. Сеченова, б.77 та вул. Карпинського, б.82 ККП «Міське бюро технічної інвентаризації - Маріупольська нерухомість», згідно Актів приймання-передачі від 01.12.2019, на підставі рішення виконкому комітету Маріупольської міської ради від 22.11.2019 №458, сторони домовилися про розірвання договору №425 від 03.02.2015 на відпуск теплової енергії та надання послуг з централізованого постачання гарячої води з 01.12.2019.
Пунктом 2 додаткової угоди №4 від 14.01.2020 сторони погодили, що закінчення терміну дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов'язань споживача перед постачальником.
За твердженнями позивача на виконання умов договору на об'єкти відповідача у період березень 2018 року - листопад 2019 року було поставлено теплову енергію на загальну суму 53563,36грн. (враховуючи здійснену відповідачем переплату за минулий період в розмірі 1грн.), в підтвердження чого суду надані акти подання опалення, картки обліку витрат теплової енергії відповідача, акти зняття показників приборів обліку теплової енергії.
Н оплату вартості наданих послуг позивачем виставлені рахунки-фактури за березень 2018 року, квітень 2018 року, жовтень 2018 року, листопад 2018 року, грудень 2018 року, січень 2019 року, лютий 2019 року, березень 2019 року, квітень 2019 року, жовтень 2019 року та листопад 2019 року.
Факт виставлення позивачем рахунків відповідачем не заперечується та не спростовується.
В період з 15.01.2018 діяв тариф на теплову енергію у розмірі 1288,21грн. (з ПДВ) за 1 Гкал, та на послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 73,19грн. (з ПДВ) за 1 куб.м., який був затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 28.12.2017 №1522.
В період з 15.02.2019 діяв тариф на теплову енергію у розмірі 1663,66грн. (з ПДВ) за 1 Гкал, та на послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 96,20грн. (з ПДВ) за 1 куб.м., який був затверджений рішенням виконавчого комітету Маріупольської міської ради від 30.01.2018 №39.
Відповідач виставлені рахунки не оплатив, що призвело до порушення строків виконання грошових зобов'язань за договором.
Претензією №366/04 від 20.08.2019 позивач звернувся до відповідача з вимогою щодо необхідності погашення заборгованості за теплопостачання.
Вказана претензія залишення відповідачем без задоволення.
Таким чином, у зв'язку з порушення відповідачем умов договору №425 від 03.02.2015 в частині своєчасної оплати послуг на відпуск теплової енергії та надання послуг з централізованого постачання гарячої води, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з ЖКП «Керуюча компанія «Кальміуська» суми основного боргу 53563,36грн. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, яка прийнята судом).
У відзиві на позовну заяву та інших наданих протягом розгляду справи документах відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості за безпідставністю і недоведеністю позовних вимог.
Свої заперечення відповідач обґрунтовує посиланням на обставини того, що у зв'язку із передачею з 01.12.2017 гуртожитків, які раніше обслуговувалися ЖКП «Керуюча компанія «Кальміуська», в управління ТОВ «Місто для людей Маріуполь» на підставі рішення виконавчого комітету Маріупольської міської ради №184 від 26.09.2017 «Про призначення управителів багатоквартирних будинків на території міста Маріуполя», ЖКП «Керуюча компанія «Кальміуська» припинило надавати послуги з утримання цих об'єктів та відмовилось від використання розміщених в них нежитлових приміщень. Відповідач є балансоутримувачем цих об'єктів до того як вони були передані 01.12.2019 іншій комунальній організації.
За твердження відповідача у нього відсутнє будь-яке зобов'язання перед позивачем щодо оплати теплопостачання нежитлових приміщень об'єктів, зазначених у позовній заяві, оскільки він не є ані власником, ані користувачем зазначених приміщень. Відповідач зазначає, що окрім відсутності права власності на нежитлові приміщення у гуртожитках та відсутності права володіння чи користування ними, він не має жодного відношення до утримання таких приміщень в силу положень статті 322 Цивільного кодексу України.
Крім того, відповідач зазначає, що надані позивачем акти подання опалення не підтверджують подачу опалення в спірні нежитлові приміщення, розташовані в гуртожитках по вул.Сеченова, 77 та вул.Карпинського, 82, оскільки такі акти свідчать лише про подачу опалення на об'єкти в цілому.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного:
Спір у справі стосується стягнення з відповідача оплати за отримані послуги з відпуску теплової енергії та постачання гарячої води протягом періоду з березня 2018 року по листопад 2019 року згідно з договором на відпуск теплової енергії та надання послуг з централізованого постачання гарячої води №425 від 03.02.2015.
Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі за текстом рішення - ЦК України) зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Згідно із статтею 275 Господарського кодексу України (далі за текстом рішення - ГК України), за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
За змістом статей 24, 25 Закону України "Про теплопостачання", п.4 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198, договір на теплопостачання укладається між теплопостачальною організацією та споживачем.
Пунктом 3 Правил передбачено, що споживач теплової енергії - це фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.
Згідно із статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" споживач теплової енергії - це фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.
Частиною шостою статті 19 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України, статті 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною 1 статті 202 ГК України, статті 599 ЦК України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з умовами вказаного договору позивач здійснював відпуск теплової енергії в опалювальні сезони 2018-2019 роках та постачання гарячої води, про що свідчать відповідні акти подання опалення, які містять в матеріалах справи. Означений період вбачається з карток обліку витрат теплової енергії відповідача, актів зняття показників приборів обліку теплової енергії та рахунків-фактур за березень 2018 року, квітень 2018 року, жовтень 2018 року, листопад 2018 року, грудень 2018 року, січень 2019 року, лютий 2019 року, березень 2019 року, квітень 2019 року, жовтень 2019 року та листопад 2019 року.
Позивачем проведено нарахування за послуги теплопостачання по таким об'єктам, згідно дислокації, яка є додатком до додаткової угоди №3 від 19.12.2016, а саме: приміщення гуртожитків буд. 77 по вул. Сеченова (загальна опалювальна площа 72,08 м.кв.) та буд. 82 по вул.Карпинського (загальна опалювальна площа 171,04 м.кв.).
Згідно п.4.2. договору, витрати гарячої води і тепла визначаються розрахунком, який проводиться на підставі: технічної документації на об'єкт та є невід'ємною частиною договору, а також довідок споживачів, які надаються щомісяця.
Згідно пояснень позивача, нарахування за гаряче водопостачання здійснювалось відповідно до листа відповідача від 16.11.2016р. №1372, що наявний в матеріалах справи, в якому зазначена загальна кількість осіб на яку нараховується послуга гарячого водопостачання (буд. 77 по вул. Сеченова - 6 осіб; буд. 82 по вул.Карпинського - 5 осіб).
Доказів щомісячного надання споживачем - відповідачем довідок про кількість осіб на яких нараховується споживання гарячої води, як того вимагає п.4.2. договору та/або іншої інформації щодо кількості осіб на яких здійснюється нарахування за користування гарячою водою, суду не надано.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про доведеність позивачем факту постачання теплової енергії та гарячої води в приміщення, визначені в укладеному між сторонами договорі.
Змін до дислокації щодо об'єктів після 01.12.2017, у зв'язку із обставинами, на які посилається відповідач, не вносилось. Відповідні докази сторонами не надані та в матеріалах справи відсутні. Жодного доказу укладання додаткових угод щодо зміни площі та обсягу надання теплової енергії позивачем, до матеріалів справи не надано.
Крім того, судом враховано, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження відключення від теплопостачання як зазначених об'єктів, в яких знаходяться нежитлові приміщення, в цілому так і окремо нежитлових приміщень в зазначених об'єктах, за теплопостачання яких позивач просить стягнути заборгованість, зважаючи на те, що система опалення нежитлового приміщення є невід'ємною складовою централізованої системи теплопостачання всього будинку (гуртожитку), в якому воно розташовано, і у позивача відсутня законна, правова підстава припинити відпуск теплової енергії на об'єкт теплопостачання шляхом відключення приміщення від централізованої системи теплопостачання. Тож, оскільки зазначені приміщення мають єдину невідокремлену систему теплопостачання з будинком (гуртожитком), факт наявності теплопостачання в нежитлових приміщеннях гуртожитків в спірному періоді є підтвердженим.
Докази звільнення нежитлових приміщень у гуртожитках по вул. Сеченова, б.77 та по вул.Карпинського, буд. 82, після 01.12.2017, зокрема акту прийому-передачі, відповідачем також не надано. Саме лише посилання у тексті відзиву на такі обставини не є підтвердженням їх фактичного існування за відсутності належних, допустимих та достатніх доказів в розумінні статей 77-79 ГПК України. Наказ Департаменту міського майна, про який зазначає відповідач не містить відповідної інформації, а отже не є таким доказом та відповідно не підтверджує доводи відповідача, якими останній обґрунтовує свої заперечення. Про необхідність надання відповідачем таких доказів було зазначено також у листі позивача від 26.12.2018. Посилання відповідача на його листи, в яких останній просив позивача внести зміни до дислокації, розірвати договір, хоча і містять інформацію про яку зазначає відповідач, проте за відсутності відповідних доказів також не підтверджують факт реального існування таких обставин як звільнення та передача об'єктів нежитлових приміщень гуртожитків.
Вказане дає підстави вважати, що відповідач не вчинив дії передбачені (п.7.8. договору), щодо своєчасного повідомлення позивача про зміну власника, звільнення приміщення з наданням відповідних доказів на підтвердження такої інформації.
При цьому, враховуючи, що відповідачем було отримано листа позивача від 26.12.2018 №61.3.2.3.6-36875-61.3.2.3.1, в якому останній повідомляв про необхідність надання документів, що засвідчують звільнення або передачу об'єктів теплопостачання іншій особі (акту прийому-передачі), суд зазначає, що відповідач був обізнаний про необхідність надання такого акту.
Таким чином всі ризики настання негативних наслідків, у разі неналежного виконання зобов'язання, несе сторона, яка порушила таке зобов'язання.
За період виконання господарського зобов'язання, від відповідача не надійшло жодного доказу, або контррозрахунку щодо спростування визначених розрахункових площ та нарахувань.
Отже, надані позивачем розрахунки відповідачем не спростовано, доказів сплати суми боргу суду не надано.
Суд також зазначає, що положення чинного законодавства та умови договору, якими регулюються дані правовідносини, не позбавляють балансоутримувача будинків можливості бути споживачами цих послуг і відповідно не звільняють від обов'язку оплачувати надані послуги.
Частиною 1 статті 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Приписами частини 1 статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Системний аналіз вищезазначених положень дає можливість дійти висновку про те, що наявність договору чи іншого правочину є достатньою та належною правовою підставою виникнення у сторін цивільних прав та обов'язків.
Таким чином, у даному випадку відповідач є споживачем по відношенню до енергопостачальної організації та стороною договору, на яку покладено обов'язок з оплати вартості спожитої теплової енергії, що спростовує доводи останнього про зворотнє.
Судом встановлено, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати за отримані послуги відповідно до умов договору, за яким останній є споживачем одержаної від позивача теплової енергії та послуг з централізованого постачання гарячої води.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Отже, враховуючи те, що договір у спірний період є дійсним, у сторін за цим договором визначені права та обов'язки, які підлягають виконанню.
Суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази вчинення відповідачем дій направлених на розірвання договору у судовому порядку.
Відповідно до матеріалів справи договір було розірвано за взаємною згодою сторін шляхом підписання ними 14.01.2020 додаткової угоди №4 до договору №425 від 03.02.2015, згідно якої, сторони домовилися про розірвання договору №425 від 03.02.2015 на відпуск теплової енергії та надання послуг з централізованого постачання гарячої води з 01.12.2019.
Разом з тим, пунктом 2 додаткової угоди №4 від 14.01.2020 сторони погодили, що закінчення терміну дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов'язань споживача перед постачальником.
Відповідачем не доведено, та судом не встановлено обставин, за яких відповідач не може виконати покладені на нього договором зобов'язання з оплати вартості отриманих послуг.
Відтак доводи відповідача про відсутність підстав для покладання на нього обов'язку зі сплати заборгованості за договором не знайшли свого правого та матеріального підтвердження, оскільки не ґрунтуються на нормі закону та не відповідають обставинам справи.
Враховуючи вищевикладені обставини, та наявні в матеріалах справи докази, які в сукупності свідчать про надання визначених договором послуг, суд дійшов висновку, що відповідач повинен нести обов'язок щодо оплати послуг з теплопостачання та централізованого постачання гарячої води, як споживач такої послуги за укладеним договором.
Судом не приймаються до уваги письмові пояснення третьої особи від 14.08.2020р., які надійшли на адресу суду 25.08.2020р. оскільки вони не спростовують вищенаведених висновків суду.
Крім того, суд звертає увагу, що вказані письмові пояснення були виготовлені та подані з порушенням приписів ст.179 ГПК України, після закінчення підготовчого провадження. Доказів наявності поважних причин не подання вказаних письмових пояснень до закінчення підготовчого провадження суду не надано.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України»).
Таким чином, суди не повинні ігнорувати доводи чи докази, на які посилаються сторони у справі, але не зобов'язані надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторони.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №910/13407/17, від 15.01.2020 у справа № 910/18141/17, від 12.03.2020 у справі №902/447/19.
Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно з пунктом чотири частини три статті 129 Конституції України та статями 73, 74, 77, 79 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши умови договору, суд дійшов висновку про задоволення позову.
Відповідно до статті 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст.12, 13, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 91, 129, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради “Маріупольтепломережа”, м.Маріуполь, Донецька область до Житлово-комунального підприємства “Керуюча компанія “Кальміуська”, м.Маріуполь, Донецька область про стягнення 53563,36грн., задовольнити.
Стягнути з Житлово-комунального підприємства «Керуюча компанія «Кальміуська» (проспект Металургів, буд. 217, м.Маріуполь, Донецька область, 87524; код ЄДРПОУ 23598905) на користь Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» (вул. Гризодубової, буд. 1, м.Маріуполь, Донецька область, 87534; код ЄДРПОУ 33760279) заборгованість в сумі 53563,36грн. та судовий збір в сумі 2102,00грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області.
Рішення складено та підписано 09.09.2020.
Суддя М.О. Лейба