пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
03 вересня 2020 року Справа № 903/358/20
за позовом: першого заступника керівника Володимир-Волинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної державної адміністрації
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача : Державне підприємство "Турійське лісове господарство"
до відповідача: Головного управління Держгеокадастру у Волинській області
про витребування земельної ділянки,
суддя Вороняк А.С.
секретар судового засідання Хвищук Н. В.
за участю представників сторін:
від позивача: н/з,
від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: н/з,
від відповідача: Семенюта І.М. - представник (довіреність № 3-0.6-116/62-19 від 27.12.2019),
В судовому засіданні взяв участь прокурор: Скучинський Л.Є. (посвідчення № 036131 від 23.10.2015)
Встановив: перший заступник керівника Володимир-Волинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної державної адміністрації звернулось з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області про витребування земельної ділянки площею 1,9015 га за кадастровим номером 0725585300:05:001:0959, що розташована на території Перевалівської сільської ради, Турійського району, Волинської області.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області незаконно змінено цільове призначення спірної земельої ділянки на сільськогосподарські угіддя, а в подальшому зареєстровано право власності, що дає можливість повністю розпоряджатися нею. Прокурор зазначає, що вказане свідчить про перевищення ГУ Держгеокадастром у Волинській області наданих законом повноважень.
Ухвалою суду від 27.05.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 17.06.2020. Залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Державне підприємство "Турійське лісове господарство".
16.06.2020 від відповідача - Головного управління Держгеокадастру у Волинській області надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, яке судом залишено розгляду через його відкликання відповідачем.
16.06.2020 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву № 9-3-0.6-4041/2-20, в якому зазначає, що спірна земельна ділянка площею 1,9015 га за кадастровим номером 0725585300:05:001:0959 сформована на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки для продажу права оренди на неї на земельних торгах площею 37,0417 га, яка в свою чергу була сформована на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній власності за межами населених пунктів на території Перевалівської сільської ради Турійського району Волинської області (площа 711,4098 га). Звертають увагу суду, що дана технічна документація була погоджена та затверджена відповідно до вимог чинного законодавства. Земельна ділянка площею 1,9015 га за кадастровим номером 0725585300:05:001:0959, що розташована на території Перевалівської сільської ради Турійського району Волинської області відноситься до земель сільськогосподарського призначення. Жодного рішення щодо зміни цільового призначення спірної земельної ділянки уповноваженим органом не приймалося. Таким чином, докази про належність спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення відсутні, оскільки всупереч вимогам ст. 125, 126 ЗК України ДП "Турійське лісове господарство" не здійснило державної реєстрації права; відсутні належні та допустимі докази, що вказують на зміну цільового призначення спірної земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення на землі лісогосподарського призначення. Крім того, відповідач вважає, що першим заступником керівника Володимир-Волинської місцевої прокуратури Волинської області вимоги законодавства щодо підстав звернення прокурора до суду проігноровано. Як вбачається з матеріалів справи Волинська обласна державна адміністрація повідомлена про пред'явлення прокуратурою позову в її інтересах листом від 22.04.2020 № 34/5-298 вих-20. При зверненні з даним позовом в інтересах держави в особі Волинської обласної державної адміністрації в обґрунтування необхідності захисту інтересів держави прокурор вказує на бездіяльність Волинської обласної державної адміністрації, яка полягала у невжитті останньою заходів із урегулювання спірних правовідносин в судовому порядку, що, на думку прокурора, свідчить про неналежний захист Волинської обласної державної адміністрації інтересів держави. Однак, прокуратурою не перевірено можливість Волинської обласної державної адміністрації щодо подання позову самостійно. Беручи до уваги викладене, відповідач просить суд залишити позов без розгляду і у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою суду від 17.06.2020 повідомлено сторони, що підготовче засідання відбудеться 15.07.2020.
24.06.2020 на адресу суду від прокуратури надійшла відповідь на відзив (вих.№05-1156 вих.20 від 22.06.2020) в якій прокурор зазначає, що матеріали лісовпорядкування до одержання державних актів і є документом, що визначає приналежність земельної ділянки до земель лісового фонду; щодо посилання відповідача на довідку форми 6-зем є необґрунтованим, оскільки 01.01.2016 Наказ Державного комітету статистики України від 05.11.1998 №377 "Про затвердження форми державної статистичної звітності з земельних ресурсів та Інструкції з заповнення" втратив чинність на підставі наказу Державної служби статистики №190 від 19.08.2015; вважає, що наведені у відзиві доводи не спростовують позову прокурора та зводяться до переоцінки доказів та незгоди відповідача з позовними вимогами.
13.07.2020 на адресу суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких представник відповідача зазначає, що жодного рішення про зміну цільового призначення спірних земельних ділянок прокуратурою не надано; матеріали лісовпорядкування не є документацією, які згідно чинного законодавства встановлює категорію земель, а тому не може братися судом до уваги як доказ, що підтверджує належність земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення, отже, земельна ділянка площею 1,9015 га за кадастровим номером 0725585300:05:001:0959, що розташована на території Перевалівської сільської ради Турійського району Волинської області відноситься до земель сільськогосподарського призначення. Просить відмовити в задоволенні позову повністю.
В судове засідання 15.07.2020 представник позивача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача не з'явились. На адресу суду надіслали заяву від 26.06.2020 (вих.№05.06/172-20 від 24.06.2020), в якій третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Державне підприємство "Турійське лісове господарство" просить суд розглядати дану справу без участі їхнього представника та клопотання від 14.07.2020, в якому представник позивача просить розглядатися справу за відсутності представника Волинської обласної державної адміністрації.
В судовому засіданні 15.07.2020 прокурор та представник відповідача просили суд закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті.
Судом ухвалено на місці закрити підготовче провадження і призначити справу до судового розгляду по суті на 05.08.2020.
В судовому засіданні 05.08.2020 було оголошено перерву до 12.08.2020.
В судовому засіданні 12.08.2020 прокурор позов підтримала, просила позов задовольнити, представник відповідача підтримала відзив та заперечення на відповідь на відзив, просила суд у задоволенні позову відмовити.
З метою надання можливості учасникам справи скористатися своїми процесуальними правами, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи строки розгляду справи та завдання господарського судочинства, господарський суд ухвалив на місці відкласти розгляд справи по суті на 03.09.2020.
В судове засідання 03.09.2020 представник Волинської обласної державної адміністрації та представник Державного підприємства "Турійське лісове господарство" не прибули.
Ухвала суду від 12.08.2020 була направлена сторонам на електронні адреси, а Державному підприємству "Турійське лісове господарство" поштою, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 4480101278561 від 27.08.2020.
Оскільки неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, беручи до уваги приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, господарський суд визнавши зібрані докази достатніми для розгляду спору, - встановив:
Згідно технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки для продажу права оренди на неї на земельних торгах, затвердженої наказом Головного управління Держгеокадастру у Волинській області № 3-1303/15-18-СГ від 10.12.2018, земельна ділянка площею 1,9015 га за кадастровим номером 0725585300:05:001:0959, що розташована на території Перевалівської сільської ради Турійського району Волинської області належить до земель сільськогосподарського призначення (а.с. 12).
30.01.2019 державним реєстратором Рожищенської районної державної адміністрації зареєстровано право власності Головного управління Держгеокадастру у Волинській області на вказану земельну ділянку.
Згідно з п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України визначено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.
Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово - картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо, регламентується галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР 11 грудня 1986 року, планшети лісовпорядкування відносяться до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення.
Отже, системний аналіз наведених норм законодавства дозволяє дійти висновку про те, що при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення пункту 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України.
Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у постановах: від 24 грудня 2014 року № 6-212цс14, від 25 січня 2015 року у справі № 6-224цс14, від 23 грудня 2015 року № 6-377цс15 та Верховного Суду у постанові від 13.06.2018 №278/1735/15-ц.
24.01.2020 Першим заступником керівника Володимир-Волинської місцевої прокуратури було направлено на адресу Українського державного проектно-лісовпорядного виробничого об'єднання ВО «Укрдержліспроект» лист із проханням надати фрагмент з Публічної кадастрової карти України з нанесеними межами частини кварталів з планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування Радовичівського лісництва ДП «Турійське ЛГ» 2000 року (а.с. 40).
03.02.2020 Українського державного проектно-лісовпорядного виробничого об'єднання ВО «Укрдержліспроект» листом № 39 надало Володимир-Волинській місцевій прокуратурі фрагмент з публічної кадастрової карти України з нанесеними межами кварталу 29 і межами їх таксаційних виділів Перевалівського лісництва ДП «Турійський лісгосп» відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2004, 2012 років та межами земельних ділянок згідно з поданими кадастровими номерами (а.с. 41-42).
24.04.2020 Володимир-Волинська місцева прокуратура направила на адресу ДП «Турійське лісове господарство» лист № 34/5-308вих-20, в якому просила повідомити чи згідно лісовпорядної документації земельна ділянка площею 1,9015 га за кадастровим номером 0725585300:05:001:0959 належить до земель лісового фонду (а.с. 35).
У відповідь на лист прокуратури 29.04.2020 ДП «Турійське лісове господарство» направило інформацію, що земельна ділянка за кадастровим номером 0725585300:05:001:0959 відноситься до Експлуатаційних лісів (а.с. 36). Крім того, ДП «Турійське лісове господарство» надало проект організації і розвитку лісового господарства (а.с. 36-39).
Відповідно до ст. 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому згідно зі статтею 3 ЗК України земельні відносини, які виникають при використанні лісів, регулюються також нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать ЗК України.
Водночас у пункті 2 статті 5 ЛК України передбачено, що правовий режим земель лісогосподарського призначення визначається нормами земельного законодавства. Відтак застосування норм земельного і лісового законодавства при визначенні правового режиму земель лісогосподарського призначення повинно базуватись на пріоритетності норм земельного законодавства перед нормами лісового законодавства, а не навпаки.
Оскільки земельна ділянка й права на неї на землях лісогосподарського призначення є об'єктом земельних правовідносин, то суб'єктний склад і зміст таких правовідносин повинно визначатися згідно з нормами земельного законодавства в поєднанні з нормами лісового законодавства в частині використання та охорони лісового фонду.
Основною рисою земель лісогосподарського призначення є призначення цих земель саме для ведення лісового господарства, що за змістом статті 63 ЛК України полягає в здійсненні комплексу заходів щодо охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.
Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет: складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб (пункт «б» частини першої статті 164 ЗК України).
Отже, однією з основних особливостей правового режиму земель лісогосподарського призначення є нерозривний зв'язок їх використання із лісокористуванням.
Планування використання земель лісогосподарського призначення здійснюється головним чином у формі лісовпорядкування, яке, зокрема, передбачає складання проектів організації і розвитку лісового господарства та здійснення авторського нагляду за їх виконанням (пункт 13 статті 46 ЛК України).
Поряд із земельним кадастром здійснюється облік лісів та ведеться органами лісового господарства державний лісовий кадастр на основі державного земельного кадастру (частина друга статті 49 ЛК України) та включає: облік якісного і кількісного стану лісового фонду України; поділ лісів на категорії залежно від основних виконуваних ними функцій; грошову оцінку лісів (у необхідних випадках); інші показники (стаття 51 ЛК України).
Згідно ч. 1 ст. 55 Земельного кодексу України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.
Відповідно до ч. 1 ст. 56 Земельного кодексу України землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.
Згідно ч.1 ст.57 Земельного кодексу України земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.
Частиною 2 статті 84 Земельного кодексу України передбачено, що право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
Відповідно до статті 7 Лісового кодексу України ліси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб'єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.
Статтею 8 Лісового кодексу України передбачено, що у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.
Судом встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 0725585300:05:001:0959, що розташована на території Перевалівської сільської ради Турійського району Волинської області відноситься до земель лісового фонду, що підтверджено проектом організації і розвитку лісового господарства (а.с. 36-39), листом Українського державного проектно-лісовпорядного виробничого об'єднання ВО «Укрдержліспроект» від 03.02.2020 № 39 (а.с. 41-42), та інформацією із публічної кадастрової карти України з нанесеними межами кварталу № 29 Перевалівського лісництва ДП «Турійський лісгосп» (а.с. 42).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги першого заступника керівника Володимир-Волинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної державної адміністрації, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Державне підприємство "Турійське лісове господарство" до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області про витребування земельної ділянки площею 1,9015 га за кадастровим номером 0725585300:05:001:0959, що розташована на території Перевалівської сільської ради, Турійського району, Волинської області обґрунтовані та підлягають до задоволення.
Судом відхиляється клопотання відповідача про залишення позову без розгляду, викладене у відзиві на позов, з огляду на таке.
Законом України «Про прокуратуру» прокурору надано право захищати права та інтереси не конкретного державного органу, а «інтереси держави» в цілому, що в широкому сенсі можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів і являти собою потребу в здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих, зокрема, на гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання, в тому числі й територіальних громад.
Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, орган місцевого самоврядування, який всупереч закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 31 Лісового кодексу України визначено, що зокрема обласні державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території передають у власність, надають у постійне користування для ведення лісового господарства земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності, на відповідній території.
З огляду на викладене, перший заступник керівника Володимир-Волинської місцевої прокуратури звернувся до суду з даним позовом в інтересах держави в особі Волинської обласної державної адміністрації, як органу державної влади, уповноваженого державою на розпорядження землями лісогосподарського призначення.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
З матеріалів справи, вбачається, що листом від 22.04.2020 № 34/5-298вих-20 перший заступник керівника Володимир-Волинської місцевої прокуратури повідомлено Волинську обласну державну адміністрацію про порушення Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області вимог Лісового кодексу України та Земельного кодексу України (а.с. 50-51).
В той же час, листом від 30.04.2020 № 2905/54/2-20 Волинська облдержадміністрація зазначає, що не заперечує щодо подання Володимир-Волинською місцевою прокуратурою в інтересах держави в особі Волинської обласної державної адміністрації позову про повернення земельної ділянки за кадастровим номером 0725585300:05:001:0959 (а.с. 52).
При цьому, прокурор не зобов'язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснював захист своїх інтересів.
До таких же висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 22.12.2018 у справі №910/4715/16 та від 16.04.2019 у справі №910/3486/18.
Крім того, 26.05.2020 Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 по справі № 912/2385/18 було зазначено, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.
Таким чином, звертаючись до суду із цим позовом, прокурор відповідно до вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та статті 53 ГПК України обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді, визначив, у чому саме полягає порушення інтересів держави та правильно визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. При цьому прокурором зазначено, що Волинською обласною адміністрацією самостійно заходи щодо усунення порушень інтересів держави у судовому порядку не вживалися.
Щодо заперечень відповідача, викладених у відзиві на позов та висловлених у судовому засіданні, то суд зазначає, що посилання представника відповідача на довідку форми 6-зем, як на документ, що підтверджує цільове призначення спірних земельних ділянок є необґрунтованим, адже 01.01.2016 Наказом Державного комітету статистики України від 05.11.1998 №377 "Про затвердження форм державної статистичної звітності з земельних ресурсів та Інструкції з заповнення", яким затверджена форма №6зем., втратив чинність на підставі наказу Державної служби статистики №190 від 19.08.2015. Окрім того, вказана форма лише надавала статистичну інформацію про наявність земель та їх розподіл за власниками земель, землекористувачами, але при цьому довідка за формою №6зем. не містить інформації, на підставі яких документів до неї заносяться дані про землевласників, землекористувачів та до складу яких угідь має відноситись земельна ділянка, а отже дана інформація може бути не підтверджена.
Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 05.09.2019 у справі № 920/691/18.
Водночас, за інформацією інформаційного порталу "Публічна кадастрова карта України" (https://map.land.gov.ua/), на якому оприлюднюються відомості Державного земельного кадастру, (із включенням шару "Лісовий кадастр") встановлено, що за результатами поділу земельної ділянки площею 37,0417 га виділено спірну земельну ділянку площею 1,9015 га кадастровий номер 0725585300:05:001:0959, яка повністю накладається на землі лісу та не може відноситись до земель сільськогосподарського призначення.
Вказане також підтверджує помилковість віднесення зазначеної земельної ділянки до земель сільськогосподарського призначення.
При цьому, суд зауважує, що при наданні оцінки доводам всіх учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 ГПК України).
Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Враховуючи приписи щодо покладення судового збору на учасників судового процесу в залежності від результату вирішення спору, передбачені ст.129 ГПК України, відсутність правових підстав для звільнення сторін від його сплати, з відповідача на користь прокуратури Волинської області належить стягнути 2102 грн. сплаченого прокуратурою судового збору.
Керуючись ст.73-79, 86, 129, 232, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
вирішив:
1. Позов задовольнити.
2. Витребувати у власність держави в особі Волинської обласної державної адміністрації з незаконного володіння Головного управління Держгеокадастру у Волинській області земельну ділянку площею 1,9015 г за кадастровим номером 0725585300:05:001:0959, що розташована на території Перевалівської сільської ради Турійського району Волинської області.
3. Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Волинській області (м. Луцьк, вул. Винниченка, 67, код ЄДРПОУ 39767861) на користь Прокуратури Волинської області (43000, м. Луцьк, вул. Винниченка, 15, код ЄДРПОУ 02909915, р/р НОМЕР_1 в Державній казначейській службі України, МФО 820172, код 02909915) 2102 грн. (дві тисячі сто дві гривні) судового збору.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено
10.09.2020
Суддя А. С. Вороняк