ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
08 вересня 2020 року м. Одеса№ 916/2094/20
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого судді Л.В. Поліщук,
суддів: Л.О. Будішевської, С.В. Таран,
секретар судового засідання - І.В. Іванов,
за участю представників сторін:
від Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ЕНЕРГЕТИЧНИЙ ЕКВІВАЛЕНТ”: не з'явився
від Публічного акціонерного товариства ,,ОДЕСЬКИЙ ПРИПОРТОВИЙ ЗАВОД”: не з'явився
від Товарної біржі ,,ПОЛОНЕКС”: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ЕНЕРГЕТИЧНИЙ ЕКВІВАЛЕНТ”
на ухвалу Господарського суду Одеської області від 23.07.2020 (суддя Демешин О.А., м. Одеса, повний текст ухвали складено 23.07.2020) № 916/2094/20 про відмову у вжитті заходів забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ЕНЕРГЕТИЧНИЙ ЕКВІВАЛЕНТ”
до Публічного акціонерного товариства ,,ОДЕСЬКИЙ ПРИПОРТОВИЙ ЗАВОД” та Товарної біржі ,,ПОЛОНЕКС”
про визнання протиправними дій, припинення порушення прав та зобов'язання вчинити певні дії,
20.07.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю ,,ЕНЕРГЕТИЧНИЙ ЕКВІВАЛЕНТ” (далі також - ТОВ ,,ЕНЕРГЕТИЧНИЙ ЕКВІВАЛЕНТ”, Товариство) звернулось до Господарського суду Одеської області із заявою (вх. № 4-40/20), в якій просило до відкриття провадження у справі забезпечити позов шляхом:
- заборони Публічному акціонерному товариству ,,ОДЕСЬКИЙ ПРИПОРТОВИЙ ЗАВОД” (65481, Одеська обл., м. Южне, вул. Заводська, буд. 3, код 00206539) та Товарній біржі ,,ПОЛОНЕКС” (01054, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 33-Б, код 39205429), а також будь-яким іншим особам (в т.ч. організаторам, операторам, електронним майданчикам), залученим Публічним акціонерним товариством ,,ОДЕСЬКИЙ ПРИПОРТОВИЙ ЗАВОД” (65481, Одеська обл., м. Южне, вул. Заводська, буд. 3, код 00206539) та (або) будь-яким іншим особам для проведення відкритих та/або електронних аукціонів (торгів), вчиняти будь-які дії, направлені на організацію та (або) проведення та (або) відбору та визначення замовника робіт з переробки давальницької сировини та послуг з відвантаження готової продукції для Публічного акціонерного товариства ,,ОДЕСЬКИЙ ПРИПОРТОВИЙ ЗАВОД” (65481, Одеська обл., м. Южне, вул. Заводська, буд. 3, код 00206539), в т.ч. але не виключно, заборонити дії щодо публікації оголошення та (або) інформації про електронні аукціони (торги), дії щодо передачі інформації та (або) документів, кваліфікаційних пропозицій, пов'язаних з участю у електронному (аукціоні) торгах, дії щодо передачі чи прийняття забезпечення пропозиції процедури відбору від потенційних учасників, дії щодо забезпечення технічної можливості для участі у торгах, дії щодо оформлення результатів торгів, дії щодо формування протоколу торгів та його підписання;
- заборони Публічному акціонерному товариству ,,ОДЕСЬКИЙ ПРИПОРТОВИЙ ЗАВОД” (65481, Одеська обл., м. Южне, вул. Заводська, буд. 3, код 00206539) для проведення відкритих та/або електронних аукціонів (торгів), вчиняти будь-які дії, направлені на організацію та (або) проведення та (або) відбору та визначення замовника робіт з переробки давальницької сировини та послуг з відвантаження готової продукції для Акціонерного товариства ,,ОДЕСЬКИЙ ПРИПОРТОВИЙ ЗАВОД”.
В обґрунтування вказаної заяви Товариство з обмеженою відповідальністю ,,ЕНЕРГЕТИЧНИЙ ЕКВІВАЛЕНТ” послалось на те, що станом на день звернення Товариства до суду з цією заявою Публічним акціонерним товариством ,,ОДЕСЬКИЙ ПРИПОРТОВИЙ ЗАВОД” (далі також - ПАТ «ОПЗ», Завод) не було виконано свої зобов'язання за укладеним між сторонами договором №20СН-2 на переробку давальницької сировини від 18.01.2019 та давальницька сировина не була перероблена, оскільки АТ "ОПЗ" ухиляється від виконання умов цього договору, що підтверджується листуванням сторін, відсутністю актів виконаних робіт та інших первинних документів, які підтверджують виконання Договору. Разом з тим, як стало відомо Товариству, Завод проводить відбір для визначення замовника робіт з переробки давальницької сировини, однак обрання нового замовника за аналогічним договором фактично унеможливить відновлення прав заявника у спірних правовідносинах, у зв'язку з чим, на думку заявника, у даному випадку слід вжити вказані вище заходи для забезпечення позову, з яким ТОВ "ЕНЕРГЕТИЧНИЙ ЕКВІВАЛЕНТ" у подальшому звернеться до господарського суду.
22.07.2020 від заявника надійшла заява про залишення заяви про забезпечення позову без розгляду у зв'язку із необхідністю усунення її недоліків.
Посилаючись на те, що главою 10 Господарського процесуального кодексу України не передбачено можливості надання заяв про залишення без розгляду заяв про забезпечення позову, господарський суд першої інстанції розглянув заяву Товариства про забезпечення позову по суті.
Так, ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.07.2020 № 916/2094/20 у задоволені заяви (вх. № 4-40/20 від 20.07.2020) Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ЕНЕРГЕТИЧНИЙ ЕКВІВАЛЕНТ” про забезпечення позову до відкриття провадження у справі відмовлено.
Ухвала суду мотивована тим, що заявником не здійснено будь-якого обґрунтування з наданням відповідних доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ускладнить подальший захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Не погодившись із вказаною ухвалою суду, ТОВ ,,ЕНЕРГЕТИЧНИЙ ЕКВІВАЛЕНТ” звернулось з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати дану ухвалу та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити заяву товариства про вжиття заходів до забезпечення позову до подання позовної заяви. У скарзі скаржник послався на порушення судом норм процесуального права, а саме: суд не встановив наявності між сторонами реального спору; суд здійснив оцінку поданих заявником матеріалів у спосіб, притаманний вирішенню справи по суті заявлених вимог, а не розгляду заяви про вжиття заходів забезпечення позову; суд не врахував висновки Верховного Суду, викладені в багатьох постановах, про те, що під час вирішення питання стосовно забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується; суд порушив вимоги ч. 4 ст. 74 ГПК України щодо збирання доказів - структури корпоративної власності ПАТ «ОПЗ», визнавши таку обставину загальновідомою.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.08.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ЕНЕРГЕТИЧНИЙ ЕКВІВАЛЕНТ” на ухвалу Господарського суду Одеської області від 23.07.2020 № 916/2094/20; встановлено учасникам справи строк до 25.08.2020 для подання відзивів на апеляційну скаргу; роз'яснено учасникам справи про їх право в цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи та призначено розгляд апеляційної скарги на 08.09.2020 об 11:30год.
Відзиви на вказану апеляційну скаргу до Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.
08.09.2020 перед судовим засіданням електронною поштою надійшло клопотання скаржника про відкладення розгляду апеляційної скарги у зв'язку із тим, що єдиний представник ТОВ ,,ЕНЕРГЕТИЧНИЙ ЕКВІВАЛЕНТ” - адвокат Воробйов А.В. у цей день приймає участь у судовому засіданні в Господарському суді міста Києва у справі №910/1069/20.
Судова колегія відхилила вказане клопотання з огляду на те, що спливає передбачений ч. 2 ст. 273 ГПК України строк розгляду зазначеної апеляційної скарги на ухвалу суду Одеської області від 23.07.2020 № 916/2094/20, участь названого товариства не визнавалась обов'язковою, крім того, ТОВ ,,ЕНЕРГЕТИЧНИЙ ЕКВІВАЛЕНТ” мало можливість укласти договір про надання правової допомоги з іншим адвокатом для участі в даному судовому засіданні.
У судове засідання 08.09.2020 представники ПАТ ,,ОДЕСЬКИЙ ПРИПОРТОВИЙ ЗАВОД” та Товарної біржі ,,ПОЛОНЕКС” також не з'явились, про день, час та місце проведення засідання суду повідомлені належним чином.
Дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини вказав, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини, у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.
Отже, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Таким чином, Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права.
На це вказується, зокрема, і у пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 у справі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.
Більш того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача та інших осіб з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення у випадку задоволення позову.
Передбачивши різні види забезпечення позову, закон не встановлює конкретно, який вид в яких судових справах застосовується. Це питання вирішується судом за заявою заявника (особи, яка бере участь у справі), враховуючи причини, у зв'язку з якими необхідно забезпечити позов, характер спірних правовідносин тощо.
Положеннями ст. 136 ГПК України визначено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з заявою про забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Вирішуючи питання стосовно необхідності у забезпеченні позову, суд виходить з того, що адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві та іншим особам вчиняти певні дії.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Як вбачається з матеріалів заяви, 18.01.2019 між ТОВ "Енергетичний еквівалент" (замовник) та ПАТ "ОПЗ" (виконавець) укладено договір №20СН-2 на переробку давальницької сировини, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконати відповідно до умов цього договору роботи з переробки давальницької сировини на готову продукцію і відвантаження готової продукції на автомобільний, залізничний або морський транспорт замовника, а замовник зобов'язується прийняти готову продукцію й оплатити роботи з переробки давальницької сировини і відвантаження готової продукції, та додаткові послуги, надані виконавцем згідно договору.
Пунктом 4.1 договору встановлено, що результатом виконаних робіт і наданих послуг є готова продукція, вироблена виключно на виробничих потужностях виконавця, завантажена на транспортний засіб замовника і прийнята замовником. Право власності на готову продукцію належить замовнику, якщо інше окремо не визначено додатковою угодою до договору в конкретний місяць поставки давальницької сировини.
За п.п. 9.1-9.4 договору останній набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.05.2019 (включно), а в частині взаєморозрахунків - до повного їх завершення. Договір може бути пролонгований за взаємною згодою сторін на кожен наступний період шляхом підписання сторонами відповідної додаткової угоди. Цей договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін або при прийнятті урядових документів, що унеможливлюють виконання цього договору. Всі зміни та доповнення до цього договору оформляються додатковими угодами, які є невід'ємною частиною цього договору.
Господарськими судами розглядалась справа № 916/1395/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетичний еквівалент» до Публічного акціонерного товариства «Одеський припортовий завод» про внесення змін до договору на переробку давальницької сировини №20/СН-2 від 18.01.2019, виклавши п. 9.1 договору у наступній редакції: «Цей договір набуває чинності з моменту підписання і діє протягом 4 місяців з моменту набрання чинності рішення суду про внесення змін до цього пункту договору, а в частині взаєморозрахунків до їх повного завершення».
Рішенням Господарського суду Одеської області від 18.09.2019 у справі №916/1395/19 у позові Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергетичний еквівалент” відмовлено.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.12.2019, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 01.07.2020 рішення Господарського суду Одеської області від 18.09.2019 року у справі №916/1395/19 скасовано; позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетичний еквівалент» до Публічного акціонерного товариства «Одеський припортовий завод» про внесення змін до договору на переробку давальницької сировини №20/СН-2 від 18.01.2019 задоволено; внесено зміни до договору давальницької сировини на переробку давальницької сировини №20/СН-2 від 18.01.2019, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергетичний еквівалент» та Публічним акціонерним товариством «Одеський припортовий завод», виклавши п. 9.1 договору у наступній редакції: «Цей договір набуває чинності з моменту підписання і діє протягом 4 місяців з моменту набрання чинності рішення суду про внесення змін до цього пункту договору, а в частині взаєморозрахунків до їх повного завершення», тобто договір діє до 19.04.2020, так як постанова апеляційного господарського суду набрала чинності з дня її прийняття (ст. 284 ГПК України).
Обґрунтовуючи свою заяву про забезпечення позову, ТОВ ,,ЕНЕРГЕТИЧНИЙ ЕКВІВАЛЕНТ” вказало, що має намір звернутись до Господарського суду Одеської області з позовом до Публічного акціонерного товариства ,,ОДЕСЬКИЙ ПРИПОРТОВИЙ ЗАВОД” та Товарної біржі ,,ПОЛОНЕКС” про визнання протиправними дій, припинення порушення його прав та зобов'язання вчинити певні дії, оскільки ПАТ ,,ОПЗ” не виконано свої зобов'язання за договором на переробку давальницької сировини №20/СН-2 від 18.01.2019. Заявник з веб-сторінки ПАТ ,,ОПЗ” дізнався про те, що останнє проводить відбір з метою визначення замовника робіт з переробки давальницької сировини для Заводу та послуг з відвантаження готової продукції, що, на думку Товариства, підтверджує узгоджені протиправні дії відповідачів по відношенню до його прав, які випливають із вищезгаданої постанови суду апеляційної інстанції у справі №916/1395/19. При цьому заявник наголошує, що у разі проведення Товарною біржою ,,ПОЛОНЕКС” електронних аукціонів (торгів) Завод не виконає свої зобов'язання за договором №20/СН-2, оскільки початок роботи ПАТ «ОПЗ» за аналогічним договором з іншим замовником технологічно унеможливлює виконання давальницького договору, укладеного останнім з ТОВ ,,ЕНЕРГЕТИЧНИЙ ЕКВІВАЛЕНТ”. Таким чином, як зауважує Товариство, проведення електронних аукціонів (торгів), спрямованих на визначення нового Замовника робіт з переробки давальницької сировини для Заводу унеможливить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, як суб'єкта підприємницької діяльності, який правомірно вимагає виконання укладеного з ним Давальницького договору. За таких обставин заявник вважає про наявність підстав для забезпечення позову, який у подальшому буде подано.
Судова колегія зазначає, що, як вище згадувалось, згідно з п. 4 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку, зокрема наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги.
У своїй заяві про забезпечення позову ТОВ ,,ЕНЕРГЕТИЧНИЙ ЕКВІВАЛЕНТ” зазначило, що має намір звернутись до Господарського суду Одеської області з позовом до Публічного акціонерного товариства ,,ОДЕСЬКИЙ ПРИПОРТОВИЙ ЗАВОД” та Товарної біржі ,,ПОЛОНЕКС” про визнання протиправними дій, припинення порушення його прав та зобов'язання вчинити певні дії, оскільки ПАТ ,,ОПЗ” не виконано свої зобов'язання за договором на переробку давальницької сировини №20/СН-2 від 18.01.2019.
Отже, спірними є правовідносини сторін договору на переробку давальницької сировини №20/СН-2 від 18.01.2019 щодо виконання ПАТ ,,ОПЗ” своїх зобов'язань за цим договором.
Разом з цим, у своїй заяві про забезпечення позову Товариство просило, зокрема заборонити Публічному акціонерному товариству ,,ОДЕСЬКИЙ ПРИПОРТОВИЙ ЗАВОД”, Товарній біржі ,,ПОЛОНЕКС”, а також будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії, направлені на організацію та (або) проведення та (або) відбору та визначення замовника робіт з переробки давальницької сировини та послуг з відвантаження готової продукції для ПАТ ,,ОПЗ”.
Відтак, колегія суддів зазначає, що заявник просив забезпечити позов, який буде подано, шляхом заборони вказаним особам вчиняти дії, які безпосередньо не стосуються предмета спору, який виник між сторонами вищезгаданого договору.
Посилання Товариства на те, що у разі проведення Товарною біржою ,,ПОЛОНЕКС” електронних аукціонів (торгів) Завод не виконає свої зобов'язання за договором №20/СН-2, оскільки початок роботи ПАТ «ОПЗ» за аналогічним договором з іншим замовником технологічно унеможливлює виконання давальницького договору, укладеного останнім з ТОВ ,,ЕНЕРГЕТИЧНИЙ ЕКВІВАЛЕНТ”, судова колегія не приймає до уваги, оскільки укладення ПАТ «ОПЗ» інших давальницьких договорів є правом даного Заводу як суб'єкта підприємницької діяльності.
Судова колегія зазначає, що під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що таким заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, а також застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що в даному випадку відсутній безпосередній зв'язок між визначеними заявником заходами забезпечення позову і предметом позову, з яким заявник мав намір звернутись.
Крім того, вжиття заходів забезпечення позову, які просить застосувати заявник, може призвести до завдання Заводу значних збитків.
Наявність у ПАТ «ОПЗ» боргу перед заявником за вищевказаним договором або завдання Товариству збитків внаслідок неналежного виконання Заводом договору може бути підставою для звернення до суду з відповідними позовами. При цьому, задоволення таких позовів не вплине на правовідносини Заводу та Товариної біржі „ПОЛОНЕКС” з питань проведення відкритих та/або електронних аукціонів (торгів).
Відповідно до ч. 3 ст. 138 ГПК України у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред'явити позов протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.
Станом на 08.09.2020 ТОВ ,,ЕНЕРГЕТИЧНИЙ ЕКВІВАЛЕНТ” не пред'явило позов до Господарського суду Одеської області, у забезпечення якого просило вжити наведені вище заходи, що свідчить про відсутність намірів заявника вирішити спір по суті.
Доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та такими, що не спростовують висновок місцевого господарського суду про відсутність у даному випадку підстав для задоволення вказаної заяви Товариства про забезпечення позову.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви ТОВ ,,ЕНЕРГЕТИЧНИЙ ЕКВІВАЛЕНТ” про забезпечення позову, а отже, підстави для скасування оскаржуваної ухвали у даному випадку відсутні.
Згідно із ст.129 ГПК України витрати скаржника зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги не відшкодовуються.
Керуючись ст.ст. 129, 136, 137, 269, 270, 271, 276, 281-284 ГПК України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ЕНЕРГЕТИЧНИЙ ЕКВІВАЛЕНТ” залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Одеської області від 23.07.2020 № 916/2094/20 про відмову у вжитті заходів забезпечення позову до відкриття провадження у справі залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст. 287, 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено 10.09.2020.
Головуючий суддя Л.В. Поліщук
Суддя Л.О. Будішевська
Суддя С.В. Таран