Справа № 752/6502/19
Провадження № 2/752/1671/20
Іменем України
31.08.2020 року Голосіївський районний суд м. Києва
в складі головуючого судді Чередніченко Н.П.
з участю секретаря Шевчук М.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Шостої Київської державної нотаріальної контори, Київської міської ради, Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за законом, -
В березні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідача Шостої Київської державної нотаріальної контори, а також до відповідачів, які були залучені в ході розгляду справи - Київської міської ради, Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в якому просив визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позову зазначено, що 08.05.1975 року Другою Київською державною нотаріальною конторою було видано свідоцтво про право на спадщину за законом після померлої ОСОБА_2 , зокрема, і на житловий будинок АДРЕСА_1 , відповідно до якого єдиним спадкоємцем померлої була її донька - ОСОБА_3 , яка належним чином зареєструвала право власності на вказаний будинок. 19.04.1946 року ОСОБА_3 уклала шлюб із ОСОБА_4 , та до 05.11.1987 року вони проживала разом та вели спільне господарство у вказаному будинку. Із 05.11.1987 року подружжя проживало за адресою: АДРЕСА_2 , однак, вказаний будинок продовжував бути у власності ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, та після її смерті відкрилась спадщина, до складу якої також входив зазначений будинок. Заповіт, останньою, за життя складено не було. Єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 був її чоловік ОСОБА_4 , оскільки, дітей вона не мала, а її батьки померли ще за її життя. ОСОБА_4 фактично вступив в управління майном, зокрема, і будинком за адресою: АДРЕСА_1 , та, як спадкоємець першої черги, він прийняв спадину після смерті своєї дружини. В подальшому за станом свого здоров'я ОСОБА_4 почав жити зі своїм сином ОСОБА_5 в кварирі АДРЕСА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер., та після його смерті відкрилась спадщина на спірний будинок, та, останнім, за життя заповіту складено не було. Єдиним спадкоємцем після смерті, останнього, був ОСОБА_5 , який вступив в управління та володіння майном, зокрема, і будинком. Однак, ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 помер, та, останнім, за життя не було оформлено документи на спадщину у встановленому законом порядку та заповіту ним складено також не було. Після смерті ОСОБА_5 до числа спадкоємців першої черги входили його син ОСОБА_1 (позивач у справі), який вчасно 03.10.2014 року звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, а також дружина ОСОБА_7 та донька ОСОБА_8 , які подали до нотаріальної контори заяви про відмову від прийняття спадщини на користь позивача ОСОБА_1 . Однак, 07.05.2015 року нотаріусом було відмовлено позивачу в оформленні спадкових прав, оскільки, на спірний будинок було накладено арешт. Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 30.05.2016 року, позов ОСОБА_1 про зняття арешту було задоволено та знято арешт із будинку АДРЕСА_1 . Зазначеним рішенням були встановлені обставини прийняття спадщини ОСОБА_4 після ОСОБА_3 , ОСОБА_5 після ОСОБА_4 , а також ОСОБА_1 після ОСОБА_5 . Відповідно до рішення КМР від 20.12.2016 року № 704/1708, назва вулиці Профінтерна була перейменована на вулицю Забайківську. 19.11.2018 року позивач повторно звернувся до нотаріальної контори із азявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на вказаний будинок. Однак, 21.11.2018 року нотаріусом було відмовлено позивачу у видічі свідоцтва, оскільки, заявником не було надано документів, які б свідчили про фактичний вступ в управління чи володіння спадковим майном ОСОБА_5 , після смерті його батька ОСОБА_4 . Позивач вказує, що зазначена відмова є безпідставною, та на даний час право власності на будинок зареєстровано за ОСОБА_3 , і позивач, враховуючи невизнання його права власності та відмову в документальному оформленні права власності та спадкових прав, позбавлений можливості замовити технічний паспорт на будинок та оформити документи на будинок належним чином. З огляду а викладене, позивач вимушений звернутись до суду за захистом своїх прав з даним позовом.
Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 01.04.2019 року, у справі було відкрито провадження та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 31.08.2020 року, у справі було закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Представник позивача в судовому засіданні просив позов задовольнити з викладених в ньому підстав. Одночасно вказав, що оформити спадкові права на будинок в інший спосіб не можливо.
Представник відповідача Шостої Київської державної нотаріальної контори в судове засідання не з'явився. В матеріалах справи наявна заява про розгляд справи без його участі.
Представник відповідача Київської міської ради та відповідача Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в судове засідання не з'явились. В матеріалах справи міситься відзив КМР на позов, відповідно до якого сторона відповідача просить вирішити спір на підставі поданих сторонами доказів та прийняти рішення згідно закону.
Представник відповідача Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в судовому засіданні вказав, що департамент є неналежним відповідачем у справі, оскільки, будь-яких прав позивача не порушував.
З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути справу за наведненої явки сторін.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи в межах наданих доказів та заявлених позовних вимог, вважає, що позов підлягає задоволенню за наступних підстав.
Згідно з вимогами ст. 55 Конституції України та ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист судом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 6 Європейської Конвенції з прав людини встановлено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при вирішенні спору щодо його цивільних прав і обов'язків.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
При здійсненні правосуддя (ст. 5 ЦПК) суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Завданнями цивільного судочинства (ст. 2 ЦПК) є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Так, оцінка зібраних по справі доказів має здійснюватися за правилами, передбаченими ст. 89 ЦПК України з врахуванням положень ст.ст. 76-88 ЦПК України.
Відповідно до вимог ст.ст. 12, 13, 78, 81, 82 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона зобовязані довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, доказування не може ґрунтуватись на припущення. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Судом встановлено, що 08.05.1975 року Другою Київською державною нотаріальною конторою було видано свідоцтво про право на спадщину за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 , зокрема, і на житловий будинок АДРЕСА_1 , відповідно до якого єдиним спадкоємцем померлої була її донька - ОСОБА_3 , яка належним чином зареєструвала право власності на вказаний будинок, про що свідчить відповідна відмітка Київського міського бюро технічної інвентаризації.
19.04.1946 року ОСОБА_3 уклала шлюб із ОСОБА_4 , про що було зроблено Віділом державної реєстрації актів цивільного стану Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві актовий запис № 824.
До 05.11.1987 року подружжя проживало разом та вели спільне господарство у вказаному будинку, та із 05.11.1987 року подружжя було зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 , однак, вказаний будинок продовжував бути у власності ОСОБА_3 , та доказів зворотному матеріали справи не містять.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, про що свідчить копія свідоцтва про смерть, та після її смерті відкрилась спадщина, до складу якої також входив зазначений будинок.
Докази складення заповіту ОСОБА_3 за життя відсутні.
Встановлено, що єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 був її чоловік ОСОБА_4 , оскільки, дітей вона не мала, а її батьки померли ще за її життя.
ОСОБА_4 фактично вступив в управління майном, зокрема, і будинком за адресою: АДРЕСА_1 , та, як спадкоємець першої черги, він прийняв спадщину після смерті своєї дружини.
В подальшому за станом свого здоров'я ОСОБА_4 почав жити зі своїм сином ОСОБА_5 в кварирі АДРЕСА_3 , та ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер., про що свідчить копія свідоцтва про смерть.
Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на спірний будинок, та, останнім, за життя заповіту складено не було, та доказів зворотному матеріали справи не містять.
Єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 був ОСОБА_5 , який вступив в управління та володіння майном, зокрема, і будинком. Однак, ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 помер, про що свідчить копія свідоцтва про смерть та, останнім, за життя не було оформлено документи на спадщину у встановленому законом порядку.
Після смерті ОСОБА_5 до числа спадкоємців першої черги входили його син ОСОБА_1 (позивач у справі), який вчасно 03.10.2014 року звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, а також дружина ОСОБА_7 та донька ОСОБА_8 , які подали до нотаріальної контори заяви про відмову від прийняття спадщини на користь позивача ОСОБА_1 .
Однак, 07.05.2015 року державним нотаріусом Шостої Київської державної нотаріальної контори Прокопенко Н.Ф. було відмовлено позивачу в оформленні спадкових прав, оскільки, на спірний будинок було накладено арешт на підставі повідомлення № 099/1538 віж 11.12.2000 року Держадміністрації Московського райгну м. Києва.
Заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 30.05.2016 року у справі № 752/12310Є/15-ц, позов ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Держзавної реєстраційної служби України, третя особа: Шоста Київська державна нотаріальна контора про зняття арешту було задоволено та знято арешт із будинку АДРЕСА_1 .
З мотивувальної частини зазначеного рішення суду були встановлені обставини прийняття спадщини ОСОБА_4 після ОСОБА_3 , ОСОБА_5 після ОСОБА_4 , а також ОСОБА_1 після ОСОБА_5 .
Відповідно до рішення КМР від 20.12.2016 року № 704/1708, назва вулиці Профінтерна була перейменована на вулицю Забайківську.
19.11.2018 року позивач повторно звернувся до нотаріальної контори із зазявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на вказаний будинок.
Однак, 21.11.2018 року державним нотаріусом Шостої Київської державної нотарільної контори Прокопенко Н.Ф. було відмовлено позивачу у видачі свідоцтва, оскільки, заявником не було надано документів, які б свідчили про фактичний вступ в управління чи володіння спадковим майном ОСОБА_5 , після смерті його батька ОСОБА_4 .
Позивач вказує, що зазначена відмова є безпідставною, та на даний час право власності на будинок зареєстровано за ОСОБА_3 , і позивач, враховуючи невизнання його права власності та відмову в документальному оформленні права власності та спадкових прав, позбавлений можливості замовити технічний паспорт на будинок та оформити документи на будинок належним чином, а тому звернувся до суду із даним позовом за захистом своїх прав.
Перевіряючи обґрунтованість та доведеність позовних вимог, суд приймає до уваги те, що відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст. 1217 Кодексу, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ч.1 ст. 1268 Цивільного кодексу України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до ч. 1 ст. 1270 Цивільного Кодексу України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Згідно із ч. 2 ст. 1223 Цивільного кодексу України, у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 1261 Цивільного Кодексу України, у першу чергу право на спадкування за законом мають право діти спадкодавця, той з подружжя який його пережив, а також батьки спадкодавця.
Згідно із п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 р. № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» при відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Згідно із ч. 5 ст. 1268 Цивільного кодексу України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ч. 2 ст. 15 Цивільного Кодексу України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 16 Цивільного Кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.
Встановлено, що за життя спадкодавці заповітного розпорядження не складали, після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина, до складу якої входить спірний житловий будинок, однак, наступні спадкоємці ОСОБА_4 , ОСОБА_5 належним чином своїх спадкових прав за свого життя не оформили, та на даний час єдиним спадкоємцем за законом є позивач ОСОБА_1 , та інші спадкоємці відмовились від прийняття спадщини на його користь.
Позивач у встановлений законом термін звернувся до державного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, однак, отримати в нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину за законом та вільно розпоряджатись спадковим майном (житловим будинком) позивач не може, оскільки, попередніми спадкоємцями не були оформлені права належним чином, та зробити це на даний час неможливо в позасудовому порядку, в зв'язку з тим, що вони померли.
Відповідно до п.п. 23.24 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 року у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.
Відповідно до п. 3.5. Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року N 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» встановлено, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
У відповідності до ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно зі статтею 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, а згідно до ст.1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
З врахуванням вищевикладених обставин справи, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також їх взаємний зв'язок в сукупності приходить, а також приймаючи до уваги те, що на даний час позивач є єдиним спадкоємцем спірного майна, та оформити свої права в інший спосіб немає можливості, суд вважає, що позов є обґрунтованим, законним та таким, що підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 15, 16, 1216 - 1218, 1223, 1261-1265, 1268-1270 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 315, 318 ЦПК України, п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», суд, -
Позов ОСОБА_1 до Шостої Київської державної нотаріальної контори, Київської міської ради, Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за законом, - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженцем м. Києва, громадянином України, ідентифікаційний код НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 ), - в порядку спадкування за законом право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Головуючий Н.П. Чередніченко