Справа № 724/989/20
Провадження № 2/724/324/20
09 вересня 2020 року Хотинський районний суд Чернівецької області в складі:
головуючого судді: Гураль Л.Л.
секретаря судового засідання: Рижак П.С.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в містіХотині Чернівецької області справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
08 липня 2020 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Хотинського районного суду Чернівецької області з позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
В обґрунтування позову посилається на те, що 24 листопада 2011 року Малинецькою сільською радою Хотинського району Чернівецької області за актовим записом № 13, між нею та відповідачем ОСОБА_2 був зареєстрований шлюб.
Причиною розпаду сім'ї, є те, що у сторін різні характери та погляди на сімейне життя, в результаті чого втрачено кохання та взаєморозуміння.
Від подружніх відносин у сторін є неповнолітня дитина:
- донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зазначає, що подружні відносини між сторонами припинилися з січня 2020 року, спільне господарство не ведеться. Заперечує щодо примирення з відповідачем, спору про поділ майна та місце проживання дитини немає, судові витрати просить стягнути з відповідача, підтримуючи вищевикладене просить задовольнити позовну заяву та розірвати шлюб, прізвище просить залишити ОСОБА_4 .
Ухвалою суду від 16 липня 2020 року дану справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження та відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України роз'яснено учасникам справи про її розгляд без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, також було надано строк для подання відповідачем відзиву на позов. Вказану ухвалу та копію позовної заяви з додатками було направлено відповідачу, які він отримав 27.07.2020 року.
05.08.2020 року на адресу суду відповідач ОСОБА_2 надіслав відзив на позов, в якому зазначає, що позов не визнає та просить закрити провадження у справі, оскільки у позовному провадженні вирішується спір між сторонами, а у них він відсутній, позивач не зверталася до нього із пропозицією розірвати шлюб у добровільному порядку, тобто у порядку окремого провадження за заявою подружжя, яке має дітей. Разом з цим повідомляє, що проти розірвання шлюбу не заперечує. Також вказує, що позивач вводить суд в оману про те, що вони не проживають з січня 2020 року, оскільки разом проживали у будинку його матері за адресою: АДРЕСА_1 , до вечора 25 червня 2020 року, тобто до цього часу їхні взаємовідносини мали всі ознаки сім'ї. Також повідомляє, що 16.07.2020 року Хотинським районним судом Чернівецької області видано судовий наказ про стягнення аліментів на дитину, тобто питання щодо утримання спільної дитини вирішено. Тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог та закрити провадження у справі. Також додав до відзиву на позов попередній (орієнтовний) розрахунок понесених судових витрат.
13.08.2020 року до канцелярії суду позивач надала відповідь на відзив, у якому зазначила, що в порядку окремого провадження розірвання шлюбу можливо якщо відсутній спір, але між ними він існує. Так, відповідач не зазначає у відзиві та не надає будь-яких доказів того, що ним було запропоновано подати спільну заяву до суду про розірвання шлюбу, укладання договору, пов'язаного з визначенням місця проживання дитини, забезпеченням умов її життя, а також її виховання. Натомість відповідач надав суду копію судового наказу про стягнення аліментів на дитину, що підтверджує наявність спору щодо утримання дитини. Проживали вони разом до січня 2020 року за адресою: АДРЕСА_2 , про що свідчить відповідь заступника начальника Хотинського ВП Кельменецького ВП ГУНП в Чернівецькій області Миколи Попадюка, згідно якої позивач 23.06.2020 року намагалася потрапити до будинку с.Бочківці, Хотинський р-н, Чернівецька обл., а відповідач її перешкоджав. Тому просить задовольнити позовні вимоги та шлюб розірвати.
Розглянувши заяву відповідача про закриття провадження у справі, судом враховується таке.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо: відсутній предмет спору.
Відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб. Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду касаційного цивільного Суду від 13.05.2020 у справі №686/20582/19-ц.
Відповідно до ч.1 ст. 109 Сімейного кодексу України подружжя, яке має дітей, має право подати до суду заяву про розірвання шлюбу разом із письмовим договором про те, з ким із них будуть проживати діти, яку участь у забезпеченні умов їхнього життя братиме той з батьків, хто буде проживати окремо, а також про умови здійснення ним права на особисте виховання дітей.
Згідно з п.8 постанови Пленуму Верховного суду України «про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 №11 розірвання шлюбу судом за спільною заявою подружжя, яке має дітей (ст. 109 СК) провадиться в окремому провадженні у випадку, якщо існує взаємна згода подружжя щодо розірвання шлюбу. При розгляді справи суд встановлює, чи відповідає заява про розірвання шлюбу дійсній волі дружини та чоловіка, та чи не будуть після розірвання шлюбу порушені їх особисті та майнові права, а також права їх дітей.
Для захисту інтересів неповнолітніх дітей суд має перевірити зміст письмових договорів, які подружжя подає під час розгляду справи про розірвання шлюбу. Відповідно до ст. 109 СК подружжя має право подати письмовий договір, в якому передбачити:
- з ким з них будуть проживати діти;
- яку участь у забезпеченні умов їхнього життя братиме той із батьків, хто буде проживати окремо;
- умови здійснення ним права на особисте виховання дітей.
Крім того, подружжя подає до суду договір про розмір аліментів на дитину (дітей). Судам слід перевіряти дотримання нотаріального посвідчення такого договору. У ньому сторони передбачають способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину тим з них, хто проживає окремо від дитини. Сторони передбачають у договорі також порядок, умови та форми (грошова і (або) натуральна) надання утримання одним з батьків.
Звідси вбачається, що Договір є обов'язковою умовою для звернення до суду разом із спільною заявою про розірвання шлюбу.
Будь-яких відомостей щодо укладеного між подружжям вищенаведеного договору, як передумова для подання спільної заяви подружжя про розірвання шлюбу матеріали справи не містять.
Безпідставними на думку суду є твердження відповідача, що позивач не зверталася до нього з пропозицією добровільно розірвати шлюб в порядку окремого провадження відповідно до ч.3 ст. 293 ЦПК України, оскільки ст. 109 Сімейного кодексу України передбачено право подружжя подати до суду заяву про розірвання шлюбу, а не обов'язок одного з подружжя звертатися з відповідною пропозицією до іншого подружжя.
Таким чином, відсутність заперечень з боку відповідача щодо розірвання шлюбу не дає підстав стверджувати про відсутність предмета спору у справі.
Враховуючи вищенаведене в задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору слід відмовити.
Вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Згідно ч.3, 4 ст.56 СК України, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до ч.3 ст.105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Відповідно до ст.112 СК України - суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 24 листопада 2011 року уклали шлюб, який зареєстровано Малинецькою сільською радою Хотинського району Чернівецької області за актовим записом № 13 (а.с. 7).
Від подружніх відносин у сторін є неповнолітня дитина:
- донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.8).
У відзиві на позов відповідач стверджує, що не заперечує проти розірвання шлюбу з позивачем, що розцінюється судом як визнання позову відповідачем.
Відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову (ч.4 ст.206 ЦПК України).
Сторони шлюбні стосунки не підтримують, спільного господарства не ведуть, їх шлюб набув формального характеру і тому суд вважає, що його необхідно розірвати.
Згідно зі ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Не знайшли свого підтвердження доводи відповідача про те, що він разом з позивачем проживав спільно у будинку його матері до 25.06.2020року.
На спростування даних доводів позивачем було додано лист Хотинського ВП Кельменецького ВП ГУНА в Чернівецькій області від 13.08.2020 №3893/123/45/03-2020 зі змісту якого вбачається, що 23.06.2020 близько 19:00 год. усно зверталася ОСОБА_5 про те, що її колишній чоловік ОСОБА_2 перешкоджав її входженню до будинку, однак даний конфлікт було вичерпано на місці.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути судовий збір на користь позивача в розмірі 420,40 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у зв'язку з визнанням відповідачем позову до початку розгляду справи по суті, позивачу необхідно повернути з державного бюджету України 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, тобто в сумі 420,40 грн.
Понесені відповідачем судові витрати покладаються на останнього у зв'язку з задоволенням позову.
На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 12, 76-81, 141, 259, 263- 265, 268, 274-279 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 , АДРЕСА_3 , паспорт серії НОМЕР_1 до ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який було зареєстровано 24 листопада 2011 року Малинецькою сільською радою Хотинського району Чернівецької області за актовим записом № 13 - розірвати.
Залишити позивачу ОСОБА_1 після розірвання шлюбу шлюбне прізвище « ОСОБА_4 ».
Стягнути з відповідача ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 на користь позивача ОСОБА_1 , АДРЕСА_3 , паспорт серії НОМЕР_1 судовий збір в розмірі 420,40 гривень.
Повернути позивачу ОСОБА_1 , АДРЕСА_3 , паспорт серії НОМЕР_1 з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову на підставі квитанції від 06.07.2020р., у розмірі 420,40 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернівецького апеляційного суду, а у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 09.09.2020р.
Суддя: Л. Л. Гураль