Справа № 639/5075/16-к
Провадження № 1-кп/639/21/20
9 вересня 2020 року м. Харків
Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю: секретарів судового засідання - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
прокурорів - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
захисників - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
обвинуваченого - ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові об'єднане судове провадження за обвинувальними актами у кримінальних провадженнях № 12016220500001278 від 14.05.2016 р. та № 12016220500002004 від 02.08.2016 р. за обвинуваченням
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, з середньою освітою, офіційно не працюючого, неодруженого, судимого 29.04.2016 р. Жовтневим районним судом м. Харкова за ч. 1 ст. 125 КК України до 150 годин громадських робіт (вирок набрав законної сили 30.05.2016 р.);
зареєстрованого та фактичного проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 185, ч. 2 ст. 389 КК України, -
В період часу з 10.05.2016 по 11.05.2016 ОСОБА_10 , перебуваючи за адресою: м. Харків, Профспілковий бульвар, 64, помітив дві металеві двері сірого та коричневого кольору, які вели до технічного поверху і виходу на дах будівлі, та перебували без нагляду.
Саме в той час у ОСОБА_10 виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, а саме вказаних металевих дверей сірого та коричневого кольору, які перебувають на балансі КП «Жилкомсервіс».
Усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою наживи, з корисливого мотиву, шляхом вільного доступу, ОСОБА_10 таємно заволодів вказаними дверима сірого та коричневого кольору, що перебувають на балансі КП «Жилкомсервіс», спричинивши потерпілій особі майнової шкоди на загальну суму 300 грн., що підтверджується висновком судово-товарознавчої експертизи № 3103 від 30.05.2016.
Після цього ОСОБА_10 , звернувши на свою користь викрадене майно, з місця скоєння злочину зник, розпорядившись ним в подальшому на власний розсуд.
Крім того, 24.07.2016 р. приблизно о 01 год. 30 хв. ОСОБА_10 , маючи умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, цілеспрямовано прибув до під'ізду № 4 будинку № 66 по Профспілковому бульвару в м. Харкові з метою крадіжки телекомунікаційного абонентського кабелю, маючи при собі заздалегідь приготовлені кусачки, які він мав намір використати в якості знаряддя злочину. Саме в той час він, оглянувши під'ізд, з'ясував місце проведення лінії телекомунікаційного абонентського кабелю з першого по дев'ятий поверх вказаного будинку.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_10 , діючи повторно, умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, суб'єктивно усвідомлюючи протиправність своїх дій, упевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, використовуючи в якості знаряддя злочину заздалегідь приготовлені кусачки, відрізав 200 м кабелю марки «КПВ-ВП (100) UTP cat.5,2х2х0,5».
Таким чином, він вчинив всі дії, які вважав за необхідне для заволодіння телекомунікаційним абонентським кабелем, належним ТОВ «ТЕЛЕСВІТ».
Після цього ОСОБА_10 , звернувши на свою користь викрадене майно, з місця скоєння злочину зник, розпорядившись в подальшому ним на власний розсуд.
В результаті зазначеного протиправного діяння ОСОБА_10 завдав потерпілому - ТОВ «ТЕЛЕСВІТ» матеріальну шкоду на суму 948 гривень, що підтверджено висновком судово-товарознавчої експертизи № 4387 від 18.08.2016 р.
Надалі ОСОБА_10 28.08.2016 р. приблизно о 17 годині знаходився вдома у своєї знайомої ОСОБА_11 за адресою: АДРЕСА_2 , де, знаходячись у вітальній кімнаті, помітив на столі планшет «LENOVO» моделі «TAB 2 A8-50 LTE 16GB», належний останній.
Саме в той час у ОСОБА_10 виник злочинний умисел, спрямований на викрадення зазначеного майна.
Реалізуючи свій протиправний умисел, ОСОБА_10 , відчуваючи безкарність за вчинені крадіжку, продовжуючи свої протиправні злочинні дії, охоплені повторним умислом, спрямованим на заволодіння чужим майном, та, використовуючи ту обставину, що в приміщенні вітальні нікого немає, а за його діями ніхто не спостерігає, оскільки господарка будинку перебувала в іншій кімнаті разом зі своєю малолітньою донькою, діючи з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, шляхом вільного доступу таємно заволодів планшетом «LENOVO» моделі «TAB 2 A8-50 LTE 16GB». Після цього ОСОБА_10 , звернувши викрадене майно на свою користь, з місця скоєння злочину зник, розпорядившись ним в подальшому на власний розсуд.
В результаті протиправного діяння ОСОБА_10 завдав потерпілій ОСОБА_11 матеріальну шкоду на суму 3636 грн., що підтверджено висновком судово-товарознавчої експертизи № 4692 від 09.09.2016 р.
Крім того, у відношенні ОСОБА_10 07.06.2016 р. районним відділом кримінально-виконавчої інспекції Жовтневого району м. Харкова УДПтСУ в Харківській області отримано вирок Жовтневого районного суду м. Харкова від 29.04.2016, на підставі якого його було засуджено за ч. 1 ст. 125 КК України до 150 годин громадських робіт. Того ж дня він був поставлений на облік (особова справа № 17/16) та в подальшому викликаний до інспекції з метою роз'яснення умов відбування призначеного покарання у вигляді громадських робіт для направлення безпосередньо на їх відпрацювання.
Після цього 29.06.2016 р. ОСОБА_10 ознайомився з умовами відбування покарання у вигляді громадських робіт та наслідками ухилення від відбування покарання, про що він надав районному відділу кримінально-виконавчої інспекції Жовтневого району м. Харкова УДПтСУ в Харківській області письмову розписку та отримав направлення для відпрацювання громадських робіт у Новобаварському ВП Київського ВП ГУНП в Харківській області в період з 04.07.2016 р. по час закінчення відбування покарання.
Однак ОСОБА_10 , діючи з прямим умислом, з метою ухилення від відбування покарання, усвідомлюючи протиправність свого діяння, у визначений для нього період без поважних причин, не маючи медичних протипоказань щодо виконання громадських робіт, не виходив на роботу 20, 27, 28, 29, 30 липня 2016 року для відбуття громадських робіт, вчинивши тим самим невихід більше двох разів протягом місяця на громадські роботи. Про причини невиконання встановлених йому обов'язків з виконання громадських робіт він не повідомив ані районний відділ кримінально- виконавчої інспекції Жовтневого району УДПтСУ в Харківській області, ані керівництво Новобаварського ВП Київського ВП ГУНП в Харківській області.
Таким чином, ОСОБА_10 , діючи зі злочинним умислом, порушив покладені на нього обов'язки, передбачені ст. ст. 36, 37, ч. 3 ст. 40 КВК України, тобто вчинив невиконання встановлених обов'язків, порушення порядку та умов відбування покарання, а також невихід більше двох разів протягом місяця на громадські роботи без поважних причин, що в сукупності привело до порушення ним порядку та умов відбування покарання за вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 29.04.2016 р.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_10 відмовився від надання показань в силу ст. 63 Конституції України, але свою вину у скоєнні інкримінованих йому кримінальних правопорушень визнав повністю, щиро розкаявся, фактичні обставини справи не оспорював. Просив застосувати до нього положення ст. 49 КК України та звільнити його від призначеного покарання у зв'язку зі спливом строку притягнення до кримінальної відповідальності, зазначивши, що від слідства та суду не ухилявся, будь-яких повісток, повідомлень про виклики не отримував, весь час мешкав за адресою: АДРЕСА_1 , а коли дізнався 04.05.2020 р. про своє перебування в розшуку, одразу прибув до слідчого та до суду.
Представники потерпілих осіб подали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності.
Учасники судового провадження вважали недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ними не оспорюються.
Беручи до уваги повне визнання обвинуваченим своєї вини, а також те, що він не піддає сумніву фактичні обставини справи, відсутність у суду сумніву в правильності розуміння обвинуваченим змісту цих обставин, добровільності та істинності позиції обвинуваченого, суд, заслухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували проти недоцільності дослідження доказів щодо тих обставин, які ними не оспорюються, розглянув дане кримінальне провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, попередньо роз'яснивши наслідки такого порядку дослідження доказів, обмежившись дослідженням письмових доказів, зокрема даних, що характеризують особу обвинуваченого, а також стосовно судових витрат, речових доказів, а також матеріали, пов'язані з розшуком обвинуваченого.
Аналізуючи обставини, що визнаються учасниками судового провадження, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_10 в обсязі пред'явленого обвинувачення (ст. 337 КПК України) є доведеною.
Дії ОСОБА_10 кваліфікуються: за епізодом від 10.05.2016 р. - за ч. 1 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка); за епізодами від 24.07.2016 р. та 28.08.2016 р. - за ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, а крім того, за його дії кваліфікуються ч. 2 ст. 389 КК України як ухилення від відбування покарання у виді громадських робіт.
Така юридична оцінка дій обвинуваченого відповідає фактичним обставинам, встановленим по справі.
Суд, призначаючи покарання обвинуваченому, враховує ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України є: за ч. 1 ст. 185 КК України, за ч. 2 ст. 389 КК України - кримінальними проступками, за ч. 2 ст. 185 КК України - нетяжким злочином, особу обвинуваченого, який був засуджений вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 29.04.2016 р. за ч. 1 ст. 125 КК України до 150 годин громадських робіт (відбуто 16 годин), вирок набрав законної сили 30.05.2016 р., на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, працює не офіційно, не одружений, мешкає у незареєстрованому шлюбі, має зареєстроване місце проживання.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого відповідно до ст. 66 КК України, суд вважає щире каяття, часткове відшкодування заподіяної шкоди.
Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченого згідно ст. 67 КК України, не встановлено.
Відповідно до вимог ч.2 ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Вимогами ч.2 ст.65 КК України передбачено, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Призначаючи покарання ОСОБА_10 суд виходить із положень ст.ст.50, 65 КК України, враховує принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, характер і ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, наявність таких, що пом'якшують покарання, та відсутність таких, що обтяжують покарання, обставин, дані про особу обвинуваченого, його вік та стан здоров'я, репутацію.
Суд приходить до висновку, що ОСОБА_10 необхідно призначити покарання за ч. 1 ст. 185 КК України - у вигляді обмеження волі, за ч. 2 ст. 389 КК України у вигляді обмеження волі, за ч. 2 ст. 185 КК України - у виді позбавлення волі.
При цьому згідно з правилами ст. ст. 71, 72 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання за ч. 2 ст. 389 КК України необхідно частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 29.04.2020 р.
Разом з тим, вирішуючи питання про доцільність застосування відносно ОСОБА_10 положень ст. 49 КК України, суд приходить до наступного.
Згідно з п. п. 2, 3 ч. 1, ч. 2 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років; п'ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини.
Перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 14.12.2016 р. обвинуваченого ОСОБА_10 оголошено в розшук в рамках кримінального провадження №12016220500001278. В подальшому розшук обвинуваченого неодноразово продовжувався судом.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 04.05.2020 р. поновлено судове провадження у зв'язку з добровільною явкою ОСОБА_10 до суду.
Крім того, ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 21.09.2016 р. в рамках кримінального провадження № 12016220500002004 обрано до ОСОБА_10 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ХУВП УДПтСУ в Харківській області (№27) з одночасним визначенням застави.
Після внесення застави 22.09.2016 р. ОСОБА_10 був звільнений з-під варти.
Разом з тим, після цього часу матеріали кримінальних проваджень не містять жодного документу, який би свідчив про належне повідомлення ОСОБА_10 про розгляд справи в суді або його обізнаність щодо необхідності явки за викликом слідчого на конкретні дати та час.
Наявні в матеріалах кримінального провадженні рапорти інспектора Новобаварського ВП Київського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_12 про відсутність ОСОБА_10 за місцями реєстрації та фактичного проживання є фактично тотожніми за своєю формою та змістом. Протоколи допиту свідків, наявні в матеріалах кримінального провадження, також свідчать про їх необізнаність про місце перебування ОСОБА_10 , а не про його повідомлення про виклики до суду та органу досудового розслідування.
Аналіз судової справи та матеріалів кримінальних проваджень не свідчать безумовно про ухилення ОСОБА_10 від органу досудового розслідування та суду, а лише про невручення йому документів суду та органу досудового розслідування у кримінальних провадженнях. Про вказане свідчать і пояснення самого обвинуваченого в суді, який пояснив, що про своє перебування у розшуку не знав, як тільки дізнався, одразу прибув до слідчого та до суду, будь-яких викликів, починаючи з 22 вересня 2016 року до 04.05.2020 року, не отримував. Такі пояснення обвинуваченого матеріалами кримінальних проваджень жодним чином не спростовані.
За таких обставин суд не вбачає підстав вважати, що ОСОБА_10 в зазначений вище період часу ухилявся від суду та досудового розслідування у кримінальних провадженнях.
Відтак, суд вважає недоцільним застосування положень ч. 2 ст. 49 КК України щодо зупинення перебігу давності притягнення особи до кримінальної відповідальності.
З наведеного вище випливає, що на час ухвалення вироку у справі відносно ОСОБА_10 сплинули строки, передбачені п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, відносно інкримінованих йому кримінальних проступків за ч. 1 ст. 185 КК України та ч. 2 ст. 389 КК України щодо звільнення його від кримінальної відповідальності.
Згідно ч. 5 ст. 74 КК України, особа може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 цього Кодексу.
Звільненню від покарання за ч. 2 ст. 185 КК України ОСОБА_10 не підлягає, оскільки з дня вчинення ним епізодів даних кримінальних правопорушень не минув передбачений п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України 5-річний строк.
Отже, остаточне покарання ОСОБА_10 призначається за ч. 2 ст. 185 КК України у вигляді позбавлення волі, зі звільненням його від покарань за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 389 КК України (з застосуванням ст. 71 КК України) у зв'язку з закінченням строку притягнення обвинуваченого до відповідальності за зазначеними статтями КК України.
Разом з тим, беручи до уваги дані про особу ОСОБА_10 , його ставлення до скоєного, обставини, що пом'якшують його покарання та відсутність обставин, що їх обтяжують, в тому числі відшкодування заподіяної шкоди потерпілій ОСОБА_11 , про що свідчить її письмова розписка, суд вважає необхідним звільнити ОСОБА_10 від призначеного покарання за ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк, та покласти на нього обов'язки, передбачені ч. 1 ст. 76 КК України.
Судові витрати підлягають стягненню з обвинуваченого.
Долю речових доказів необхідно вирішити на підставі ст. 100 КПК України.
Цивільні позови не заявлені.
На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст.369-371, 373, 374, 376, 392 - 395 КПК України, суд, -
ОСОБА_10 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 185, ч. 2 ст. 389 КК України.
Призначити ОСОБА_10 покарання за ч. 1 ст. 185 КК України у вигляді 2 (двох) років обмеження волі.
На підставі ст. ст. 49, 74 КК України звільнити ОСОБА_10 від призначеного покарання у зв'язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Призначити ОСОБА_10 покарання за ч. 2 ст. 389 КК України у вигляді 2 (двох) років обмеження волі.
На підставі ст. 71, 72 КК України за сукупністю вироків до призначеного за ч. 2 ст. 389 КК України покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 29 квітня 2016 року та призначити ОСОБА_10 покарання за сукупністю вироків у вигляді 2 (двох) років 1 (одного) місяця обмеження волі.
На підставі ст. ст. 49, 74 КК України звільнити ОСОБА_10 від призначеного покарання у зв'язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Призначити ОСОБА_10 покарання за ч. 2 ст. 185 КК України у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_10 від відбування призначеного за ч. 2 ст. 185 КК України покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два роки).
Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_10 обов'язки періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
Стягнути зі ОСОБА_10 на користь держави судові витрати за проведені у кримінальних провадженнях експертні дослідження в розмірі 791 (семисот дев'яноста однієї) гривні 64 копійок, перерахувавши їх на розрахунковий рахунок ХНДЕКЦ МВС України.
Речові докази: металеві двері сірого та коричневого кольору - залишити законному власнику КП «Жилкомсерівіс», CD-R диск - зберігати у матеріалах кримінального провадження
Вирок може бути оскаржений в порядку статті 392 КПК України до Харківського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Харкова протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому, захиснику та прокурору.
Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Роз'яснити обвинуваченому, захисникам, потерпілим право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.
Суддя ОСОБА_1