Справа № 638/8975/19
Провадження № 2/638/1613/20
(заочне)
08.09.2020 Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
Головуючого судді Штих Т.В.,
за участю секретаря Овчаренко К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за договором позики, -
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовною заявою, в якій просить стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за договором позики у розмірі 150500,00 доларів США; пеню за прострочення виконання грошового зобов'язання 98340,00 доларів США; три проценти річних 11058,66 доларів США, що загалом становить 259898,66 доларів США у гривневому еквіваленті згідно курсу НБУ на час ухвалення судового рішення.
В обґрунтування заявленого позову ОСОБА_1 зазначає, що 18.12.2016 між ним та ОСОБА_2 було укладено договір позики, згідно до умов якого ОСОБА_2 отримав у борг 150 500,00 (сто п'ятдесят тисяч п'ятсот) доларів США, які зобов'язався повернути до 31.12.2016. Цей факт підтверджується відповідною власноручною розпискою ОСОБА_2 від 18.12.2016 року, складеною в м. Харкові. Відповідно до вказаної розписки, ОСОБА_2 взяв на себе зобов'язання повернути ОСОБА_1 150 500,00 (сто п'ятдесят тисяч п'ятсот) доларів США до 31.12.2016, а у разі прострочення сплатити пеню у розмірі 110 (сто десять) доларів США за кожен день прострочення, починаючи з 01.01.2017 до повного виконання зобов'язання.
Проте, коли 31.12.2016 та після цієї дати відповідач не повернув зазначеного боргу, чим порушив умови договору, у зв'язку з чим на цей час утворилася заборгованість.
На думку позивача, такі дії ОСОБА_2 не відповідають вимогам чинного законодавства України, у зв'язку з чим ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою про стягнення грошових коштів за договором позики з огляду на наступне.
Від представника ОСОБА_1 адвоката Черкасова Олега Володимировича, який діє на підставі ордеру адвоката серії ХВ № 1225, надійшла заява, в якій він просить справу розглянути за відсутності позивача та представника позивача, в разі неявки в судове засідання відповідача, не заперечував проти винесення заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, причину неявки суду не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлявся.
Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Згідно із ст. ст.13, 81 ЦПК України, суд розглядає справу не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд, дослідивши наявні докази у матеріалах справи вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір позики, що підтверджується розпискою від 18.12.2016.
На підставі договору позики ОСОБА_1 передав, а ОСОБА_2 прийняв суму позики у розмірі 150 500,00 (сто п'ятдесят тисяч п'ятсот) доларів США, що підтверджується розпискою від 18.12.2016.
Позивач ОСОБА_1 прийняті на себе зобов'язання за договором позики виконав у повному обсязі.
Відповідач зобов'язався повернути позивачу суму позики не пізніше ніж 31.12.2016 (тридцять перше грудня дві тисячі шістнадцятого року), що підтверджується розпискою від 18.12.2016.
Як вбачається з матеріалів справи, до 31.12.2016 (тридцять перше грудня дві тисячі шістнадцятого року), відповідач суму позики не повернув, чим порушив умови договору позики.
Вимогу позивача повернути суму позики відповідач ігнорує, чим фактично ухиляється від виконання свого зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Після спливу строку повернення позики ОСОБА_1 звертався з усною вимогою до відповідача, щодо повернення грошових коштів.
Однак, ОСОБА_2 ухилявся від виконання зобов'язання, на телефонні дзвінки не відповідав. До цього ж протягом 2017-2019 років відповідачем не було повернуто навіть частини боргу, ніяких дій на виконання договору позики він не вчиняв, на примирення та угоду з позивачем не погоджувався.
Відповідач ОСОБА_2 зобов'язання з повернення суми позики в розмірі 150 500,00 (сто п'ятдесят тисяч п'ятсот) доларів США не виконує.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (не належне виконання). Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до ч. 1ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до ч.1 ст. 548 ЦК України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно розписки від 18.12.2016, у разі неповернення основної суми боргу до 31.12.2016, ОСОБА_2 зобов'язався сплатити пеню у розмірі 110 (сто десять) доларів США за кожен день прострочення, починаючи з 01.01.2017 до повного виконання зобов'язань.
Згідно розрахунку, який надано позивачем, розмір пені що підлягає стягненню, становить 98 340,00 (дев'яносто вісім тисяч триста сорок) доларів США за період з 01.01.2017 по 14.06.2019, тобто за 894 (вісімсот дев'яносто чотири) календарні дні
Таким чином, позивач має право на стягнення з відповідача пені в розмірі 98 340,00 (дев'яносто вісім тисяч триста сорок) доларів США, у відповідності до розписки від 18.12.2016, за невиконання умов договору.
На підставі статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, позивач має право вимагати від відповідача сплати також 3% річних. Згідно розрахунку, наданого позивачем, розмір 3% річних становить 11 058,66 (одинадцять тисяч п'ятдесят вісім) доларів США, 66 центів.
Верховний Суд у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16, постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц дійшов висновку, що суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення ч. 1 ст. 1046, ч. 1 ст. 1049 ЦК України належним виконанням зобов'язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.
Оцінивши докази у їх сукупності, оскільки відповідач у встановлений строк не повернув взяті ним у позику грошові кошти, тобто не виконав зобов'язання належним чином відповідно до умов договору позики, суд прийшов до висновку про обґрунтованість пред'явленого позову та задоволення його у повному обсязі.
31.03.2020 представником позивача через канцелярію суду надано інформацію з веб-сайту Національного банку України щодо офіційного курсу гривні до долару США, який становить 28,0615 грн. за 1 долар США.
Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що з відповідача ОСОБА_2 підлягає стягненню на користь позивача ОСОБА_1 сума заборгованості за договором позики від 18.12.2016 року в розмірі 150 500,00 (сто п'ятдесят тисяч п'ятсот) доларів США; пеня за час прострочення ОСОБА_2 свого грошового зобов'язання в розмірі 98 340,00 (дев'яносто вісім тисяч триста сорок) доларів США; три відсотки річних в розмірі 11 058,66 (одинадцять тисяч п'ятдесят вісім) доларів США, 66 центів, а загалом 259 898,66 (двісті п'ятдесят дев'ять тисяч вісімсот дев'яносто вісім) доларів США, 66 центів, що у гривневому еквіваленті згідно курсу НБУ на 31.03.2020 становить 28,0615 грн. за 1 долар США.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у розмірі 9 605,00 (дев'ять тисяч шістсот п'ять гривень 00 копійок).
На підставі ст. ст. 526, 530, 533, 546, 548, 549, 610, 611, 612, 626, 1046, 1047, 1048, 1049 ЦК України, керуючись ст. ст.10, 12, 13, 18, 81, 141, 259, 263-265, 280-289 ЦПК України, суд, -
вирішив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) суму боргу в розмірі 150 500,00 (сто п'ятдесят тисяч п'ятсот) доларів США; пеню за час прострочення грошового зобов'язання 98 340,00 (дев'яносто вісім тисяч триста сорок) доларів США; три відсотки річних в розмірі 11 058,66 (одинадцять тисяч п'ятдесят вісім) доларів США, 66 центів, а загалом 259 898,66 (двісті п'ятдесят дев'ять тисяч вісімсот дев'яносто вісім) доларів США, 66 центів, що у гривневому еквіваленті згідно курсу НБУ на 31.03.2020 становить 7 293 146,25 грн. (сім мільйонів двісті дев'яносто три тисячі сто сорок шість гривень, 25 копійок).
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) суму судового збору в розмірі 9 605,00 (дев'ять тисяч шістсот п'ять гривень 00 копійок).
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відповідно ч.3 ст.354ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Роз'яснити сторонам у справі, що згідно з вимогами ч. 1 ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Тобто суб'єктом подання заяви про перегляд заочного рішення є виключно відповідач, а не інші особи, які беруть участь у справі. Повторне заочне рішення сторони можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивачем апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Т.В. Штих