Іменем України
№ 610/2183/20 № 1-кс/610/666/2020
м. Балаклія 04.09.2020 року
Балаклійський районний суд Харківської області -
слідчий суддя: ОСОБА_1
за участі
прокурора: ОСОБА_2 ,
підозрюваного: ОСОБА_3 ,
захисника: ОСОБА_4 ,
секретаря: ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого СВ Балаклійського ВП ГУ НП в Харківській області ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 12020220190000724 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Нерюнгрі Республіка Саха (Якутія) РФ, зареєстрованого: АДРЕСА_1 , жителя: АДРЕСА_2 ; громадянина України; з освітою 7 класів; офіційно не працевлаштованого; не одруженого, раніше судимого 4 рази, крайній раз:
06.02.2018р. Балаклійським районним судом Харківської області за ч. 1 ст. 125 КК України до 100 годин громадських робіт,
підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України,
Погоджене з прокурором клопотання обґрунтовано повідомленням про підозру у вчиненні вказаного злочину.
Саме цей вид запобіжного заходу необхідний для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
oпереховуватися від органів досудового розслідування або суду;
oнезаконно впливати на свідків та потерпілу у вказаному кримінальному провадженні;
oвчинити інше кримінальне правопорушення.
Прокурор клопотання підтримала з наведених у ньому підстав.
Підозрюваний заперечував проти задоволення клопотання та застосування до нього запобіжного заходу. З підозрою не погодився. Вказав, що зґвалтування дитини не вчиняв. Пояснив, що дійсно проживав однією сім'єю з цією дитиною, яку любив, проводжав її до школи, відвідував її в новій сім'ї, оскільки зараз проживає з іншою жінкою. Показання дитини та її сестри проти нього пояснити не зміг. Зазначив, що був присутнім при відкопуванні одягу, там була сміттєва яма, куди вони скидали сміття та весь непотріб, знайдені там кофта та труси були не за розміром дитини.
Захисник заперечував проти задоволення вказаного клопотання, посилаючись на його необґрунтованість, а також недоведеність підозри, тому вважав відсутніми підстави для обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, якщо і є підстави, то для застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Судом встановлено, що Балаклійським ВП ГУ НП в Харківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12020220190000724 від 03.09.2020р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України.
03.09.2020р. ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України - вчинення дій сексуального характеру, пов'язаних із вагінальним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій (зґвалтування), вчиненому щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, тащодо особи, яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від її добровільної згоди.
Він підозрюється у вчиненні злочину за таких обставин: у червні-липні місяці 2019 року, більш точну дату та час в ході досудового розслідування встановити не виявилось можливим, ОСОБА_3 , знаходячись за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_2 , разом з малолітньою падчеркою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто з особою, з якою він перебував у сімейних відносинах, діючи умисно та протиправно, маючи умисел вступити з донькою своєї співмешканки ОСОБА_8 , малолітньою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у статевий зв'язок, незалежно від її добровільної згоди, з мотивів задоволення власної статевої пристрасті, достовірно знаючи, що потерпіла не досягла чотирнадцятирічного віку, користуючись відсутністю в домоволодінні сторонніх осіб, у приміщенні гаражу, розташованого за вищевказаною адресою, зняв із ОСОБА_7 одяг та з метою уникнути будь-яких дій з боку ОСОБА_7 , які могли б привернути увагу сторонніх осіб, ОСОБА_3 своєю рукою прикрив її рот, щоб остання не змогла кричати, після чого продовжуючи свої злочинні дії, усвідомлюючи суспільну небезпеку та протиправність своїх дій та їх наслідків у вигляді порушення статевої недоторканості потерпілої та бажаючи їх настання вчинив дії сексуального характеру, пов'язані із вагінальним проникненням в тіло ОСОБА_7 з використанням власних геніталій, вчинивши із нею статевий акт, вагінальним шляхом.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним інкримінованого кримінального правопорушення підтверджується:
1) даними протоколу допиту малолітньої потерпілої ОСОБА_7 від 03.09.2020р., під час якого остання повідомила, що в червні-липні 2019 року в вечірній час, але на вулиці ще було видно, вона знаходилась вдома, вітчим ОСОБА_9 сказав її матері йти в магазин, а сам залишився в дворі та покликав її через вікно, щоб вона також вийшла, сказав, що йому необхідно допомогти. Після чого він сказав йти в гараж, який розташований з лівої сторони від будинку. Коли вона пройшла в гараж, ОСОБА_9 закрив за ними ворота на крючок. Після чого повалив її на спину на підлогу в приміщенні гаражу на порожні мішки, які знаходились з лівої сторони від входу в гараж, та, маючи прямий умисел на задоволення своєї статевої пристрасті, у приміщенні гаражу зняв із неї одяг та з метою уникнути будь-яких дій з її боку, які могли б привернути увагу сторонніх осіб, своєю рукою прикрив рот, щоб вона не змогла кричати. Після чого вчинив дії сексуального характеру, пов'язані із вагінальним проникненням в її тіло з використанням власних генталій, вчинивши із нею статевий акт;
2) даними протоколу допиту свідка ОСОБА_8 від 03.09.2020р., під час якого остання пояснила, що являється біологічною матір'ю ОСОБА_7 , на теперішній час її позбавлено батьківських прав. У червні-липні 2019 року перебувала у Балаклійській ЦКРЛ на лікуванні, під час візиту донька (потерпіла) ОСОБА_7 повідомила їй, що вітчим ОСОБА_3 здійснив із нею дії сексуального характеру;
3) даними протоколу допиту свідка ОСОБА_10 від 03.09.2020р., яка повідомила, що працює методистом психологічної служби відділу освіти, була присутня в якості психолога під час допиту потерпілої ОСОБА_7 . Під час допиту дитина давала показання послідовно, чітко згадувала деталі при повторних запитаннях. Була відкрита до спілкування, активна. Коли підходив момент пригадування сцен насилля, дівчина соромилась, були присутні невербальні засоби закритості, негативні емоції, повністю змінювався емоційний стан. Тому можливо зробити висновок, що події про які розповідала дівчина, дійсно переживала;
4) даними протоколу допиту неповнолітнього свідка ОСОБА_11 , яка повідомила, що є рідною сестрою ОСОБА_7 . На даний час з сестрою, матір'ю та вітчимом не проживає, проживала до осені 2019 року. За час проживання спільно з вітчимом та матір'ю, ОСОБА_3 неодноразово її домагався, пропонувавши статевий зв'язок, торкався її своїми руками до інтимних ділянок тіла, чим натякав на статеву близькість. Після вчинених дій вона тікала із будинку, про це повідомляла свою матір, але остання на це не реагувала. Щодо своєї сестри ОСОБА_7 пояснила, що сам факт її зґвалтування вона не бачила. Сестра їй не розповідала. Але одного разу влітку 2019 року вона чула від сестри в сторону вітчима такі слова: «навіщо ти закопав мої труси, щоб матір не узнала». Про факт зґвалтування вона дізналася від малолітніх дітей села Гусарівка, які насміхалися із її сестри, але до поліції ні матір, ні вона не зверталися;
5) даними протоколу освідування особи ОСОБА_7 від 03.09.2020р., під час якого встановлено, що дівоча пліва розтягнута, маються сліди розривів (давніх);
6) даними протоколу огляду місця події від 03.09.2020р., проведеного за адресою: АДРЕСА_2 , під час якого закопаними у ґрунтову поверхню було виявлено та вилучено кофту світлого кольору, кофту темного кольору та труси;
7) висновком експерта № 12-14/470-БЛ/20 від 03.09.2020р., згідно з яким у ОСОБА_7 були встановлені наступні тілесні ушкодження: 2 рубці (наслідки давніх пошкоджень-можливо ран) на дівочій пліві. Давність їх утворення більше 30 днів до моменту проведення експертизи, які можливо могли бути отримані і в час та при вищевказаних обставин справи, від дії тупого предмету, індивідуальні властивості яких в ушкодженнях не відобразились, які можливо могли утворитися внаслідок статевих відносин. Ступінь тяжкості вищевказаних рубців встановити не можливо із-за загоювання первинного пошкодження. Неповнолітня ОСОБА_7 не досягла віку статевої зрілості.
На цей час суду не надано доказів того, що підозрюваний намагався або може намагатися здійснити незаконно впливати на потерпілу та свідків у цьому ж кримінальному провадженні. У разі спроби впливу потерпіла та свідки не позбавлені права заявити про це до правоохоронних органів, наразі такими даними суд не володіє.
Судом також встановлено, що надані стороною обвинувачення докази доводять обставини, які свідчать про: наявність достатніх підстав вважати, що з усіх інших існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, і на які вказують слідчий, прокурор - підозрюваний може здійснити спроби переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Згідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Переконання про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні ґрунтується на: тяжкості кримінального правопорушення і тяжкості покарання, що загрожує у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється (злочин є особливо тяжким); наявності кримінального досвіду внаслідок неодноразового притягнення до кримінальної відповідальності, відбування реального покарання у виді позбавлення волі, наявності не знятих і не погашених у встановленому законом порядку судимостей, підозрі у вчиненні іншого злочину, що може свідчити про його виняткові зухвалість, стійку злочинну, антисоціальну спрямованість, вперте не бажання безповоротно відмовитися від злочинного способу життя і стати на шлях виправлення і перевиховання; відсутності постійного офіційного місця роботи, постійного законного джерела доходів, міцних соціальних зв'язків за місцем проживання; злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_3 , є надзвичайно небезпечним, адже людина, її життя, здоров'я, честь і гідність та безпека належать до найвищих соціальних цінностей, що може свідчити про підвищену суспільну небезпеку останнього.
Інші позитивні дані про особу підозрюваного цього висновку не спростовують.
На цій стадії досудового розслідування надані на обґрунтування клопотання докази в їх сукупності дають обґрунтовані підстави вважати що ОСОБА_3 , який проживав у вказаний період з ОСОБА_8 та її малолітньою донькою ОСОБА_7 однією сім'єю, мав можливість вчинити інкриміновані дії щодо останньої. Малолітня потерпіла прямо вказує на нього, як на особу, яка її зґвалтувала, а неповнолітня свідок ОСОБА_11 , хоча і не була очевидцем цього, однак в своїх показаннях вказала, що подібні дії підозрюваний намагався вчинити і з нею та була випадковим свідком розмови між підозрюваним та потерпілою, що підтверджує можливу причетність до вчинення інкримінованого злочину. Підозрюваний в суді не зміг пояснити мотиви таких показань, що могло б вплинути на їх оцінку.
З огляду на це існують достатні підстави вважати, що підозрюваний проявляє нещирість у своїх показаннях, хоча це є допустимою формою захисту, однак має суттєве значення для визначення виду запобіжного заходу.
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» № 42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Харті проти Сполученого Королівства» №№ 12244/86, 12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
На цьому етапі кримінального провадження слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження.
Доводи сторін кримінального провадження щодо питання причетності підозрюваного до інкримінованого злочину підлягають перевірці під час досудового розслідування.
У справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
У п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.2007 року Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Надаючи оцінку можливості підозрюваного переховуватися від суду суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що він, з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину, може вдатися до відповідних дій.
Це рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини («Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України»), згідно якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
З урахуванням конкретних обставин вчинення злочину, який інкримінуються підозрюваному, а саме зґвалтування, вчинене щодо малолітньої особи, суд вважає, що у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів як суспільства так і потерпілої.
Відповідно до вимог ст.ст. 182-183 КПК України, з урахуванням обставин кримінального правопорушення, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, з огляду на те, що інкримінований злочин вчинений із застосуванням насильства, на підставі п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, застосування застави не вбачається можливим.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176-201 КПК України,
1.Клопотання задовольнити повністю.
2.Застосувати до підозрюваного ОСОБА_3 запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів, по 02 листопада 2020 року включно, без визначення розміру застави.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення, може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а підозрюваним в той же строк, але з моменту отримання її копії.
Слідчий суддя ОСОБА_1