Справа № 569/16535/19
1-кс/569/4712/20
08 вересня 2020 рокум. Рівне
Слідчий суддя Рівненського міського суду Рівненської області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , слідчого СУ ГУНП в Рівненській області ОСОБА_3 (далі - слідчий), прокурора прокуратури Рівненської області ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисників підозрюваного - адвокатів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 розглянувши у судовому засіданні в м. Рівне, клопотання слідчого погоджене прокурором прокуратури Рівненської області ОСОБА_8 , в рамках кримінального № 12019180000000052 від 07.03.2019 продовження строку застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_5 ,-
Слідчим управлінням ГУ НП в Рівненській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадження № 12019180000000052 від 07.03.2019 за ознаками злочинів, передбачених ч. 2, 3 ст. 27, ч. 3 ст. 146, ч. 2, 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 127, ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 186 КК України (далі - це ж кримінальне провадження), у якому ОСОБА_5 повідомлено про підозру, згідно якої ОСОБА_9 , виконуючи роль організатора в організованій злочинній групі, маючи єдиний злочинний умисел на незаконне швидке збагачення за рахунок осіб з різного роду залежностями (алкогольною, наркотичною, ігровою залежністю, тощо), спільно з особами, які були залучені в якості виконавців в організованій злочинній групі, зокрема і ОСОБА_5 , забезпечили діяльність громадської організації «Здорова Країна - Рівне, під приводом функціонування якої, за грошові кошти від родичів потерпілих осіб, за нібито проведення лікування від різного роду залежностей, хоча фактично такого лікування не проводилось, забезпечували діяльність так званих «Центрів реабілітації (Далі - «Центрів»)», не маючи жодних дозвільних документів на даний вид господарської діяльності.
Так реалізуючи єдиний злочинний умисел на швидке збагачення за рахунок осіб з різного роду залежностями, забезпечували силове викрадення потерпілих та в подальшому незаконно поміщали у спеціально пристосовані приміщення за адресами: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_2 , м. Рівне, вул. Свєшнікова, 10, АДРЕСА_2 , де утримували там проти їх волі, під виглядом надання платних медичних послуг з лікування від різного виду залежностей, хоча фактично такого лікування не проводилось, за що отримувати щомісячну плату у розмірі від 5 до 12 тисяч гривень з однієї особи.
Для реалізації єдиного злочинного умислу на незаконне позбавлення волі осіб, забезпечили цілодобовий нагляд за потерпілими, облаштування приміщень «Центрів» металевими гратами на вікнах, блокування їх шляхом демонтажу віконних ручок, встановлення металевих решіток в місцях, якими можна було залишити вказані будівлі, тобто пристосували засоби для незаконного позбавлення волі людей, які не могли фізично залишити приміщення за власною волею, а для подолання таких спроб передбачалось впровадження системи відповідних примусових заходів та покарань. Для встановлення контролю за поведінкою потерпілих, їх залякування, застосовувалась система жорстких правил поведінки під час перебування в «Центрах» заснованих на відносинах субординації, підпорядкування, ізоляції від навколишнього світу, які забезпечуватимуться системою покарань, обмежень прав потерпілих, зокрема й тих, які мали ознаки катувань.
Крім того за потерпілими здійснювався цілодобовий нагляд, забезпечувалась реалізація встановлених правил поведінки, примусово застосовувались покарання, психологічне та фізичне насильство щодо осіб, які не бажали перебувати в «Центрах» та підпорядковуватись вигаданій системі так званого лікування від залежностей.
Зазначені покарання застосувались за будь-які порушення встановлених правил, зокрема дріб'язкові, принижуючи честь і гідність осіб, завдаючи їм моральних та фізичних страждань, а саме: примус до виконання принизливих дій перед іншими особами, які незаконно утримувались разом з потерпілими, зокрема у присіданні в кількості до 2000 разів, носінні важких предметів, забороною курцям курити, примушуванню до написання однієї фрази або речення декілька тисяч разів, примушування до вживання невідомих таблеток, які викликали сонливість або різке погіршення стану здоров'я, а відмова від виконання яких тягнула в свою чергу до покарань у вигляді обмеження сну, відповідальності декількох осіб за дії одного та нанесення тілесних ушкоджень.
З метою максимально тривалого перебування осіб в «Центрах» передбачалось позбавлення утримуваних осіб доступу до інформації про події суспільного життя, можливості спілкуватися з людьми поза «Центром», що мало викликати в них страх перед навколишнім світом та реалізувалось шляхом відсутності телебачення, радіо, газет, доступу до мережі «Інтернет», примусовому вилученні особистих речей, грошових коштів та, зокрема, будь яких засобів зв'язку, в тому числі мобільних телефонів.
Водночас розуміючи, що реалізація злочинного умислу не можлива без введення в оману членів сімї та близьких родичів потерпілих щодо умов перебування в «Центрах» та стану здоров'я утримуваних осіб було встановлено жорсткі обмеження побачень та телефонних розмов потерпілих з родичами та особистої присутності при таких розмовах чи побаченнях представників центрів.
ОСОБА_5 , виконуючи роль так званого консультанта та учасника так званої «мотиваційної групи» в м. Рівне, особисто та під час спілкування з використанням мобільного зв'язку, забезпечував функціонування системи незаконного утримання людей, організовував доставку потерпілих осіб до місця розташування так званих «Центрів», забезпечував цілодобовий нагляд за поведінкою потерпілих та їх охорону та самостійно здійснював такий нагляд; повідомляв членам сімї та близьким родичам потерпілих неправдиву інформацію щодо умов перебування останніх в «Центрах» та стан їх здоров'я, переконуючи їх у необхідності продовження перебування потерпілих в «Центрах»; застосовував погрози , насильство до потерпілих;організовував залучення потерпілих до примусової праці з прибирання, готування їжі та визначав конкретні види покарань та давав вказівки так званим консультантам та волонтерам щодо застосування до потерпілих покарань за відмову від праці;
19.05.2020 о 10 год. 40 хв. ОСОБА_5 було затримано в порядку статті 208 КПК України, і в цей же день його повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 146, ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 127 КК України, як виконавця в складі організованої злочинної групи.
До останнього було застосовано запобіжний захід тримання під вартою, строк якого було продовжено до 09 вересня 2020 року.
Строк досудового розслідування кримінального провадження продовжено до 19.11.2020.
Підозра у вчиненні інкримінованих ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, слідчий обґрунтовує зібраними під час досудового слідства доказами, а саме: результатами проведених НСРД - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, візуальне спостереження, зокрема щодо ОСОБА_9 , ОСОБА_5 , та інших членів групи,даними отриманими в ході контролю за вчиненням злочину у формі спеціальних слідчих експериментів; показаннями допитаних у кримінальному провадженні потерпілих, а саме ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 свідків: ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , які повідомили обставини при яких були позбавлені волі та незаконно всупереч їх волі утримувалися в так званих центрах реабілітації тривалий час в шкідливих для здоров'я умовах без можливості їх самовільно залишити; протоколами проведених впізнань за фотознімками за участю потерпілих та свідків у кримінальному провадженні; результатами тимчасового доступу до речей та документів, стосовно проведених операцій за банківською карткою ОСОБА_21 ;іншими доказами, що знаходяться в матеріалах кримінального провадження у їх сукупності.
Слідчий у клопотанні доводить, що метою продовження строку застосування запобіжного заходу стосовно підозрюваного ОСОБА_5 є забезпечення виконання ним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити і сховати будь-яку з речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення і перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (п.п. 1, 2, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України), оскільки установлено, що ОСОБА_5 , ніде не працює, на території Рівненської області, проживає тимчасово, не має постійних занять, роботи та постійного джерела заробітку, що вказує на відсутність у нього стримуючих чинників особистісно-соціального характеру; незаконно впливати на потерпілих та свідків (п.3 ч.1 ст. 177 КПК України). Встановлено, що ОСОБА_5 під час вчинення злочинів з метою особистого швидкого збагачення свідомо зневажав основоположні норми Конституції України, згідно яких кожен має право на повагу до його гідності, ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському, або такому, що принижує його гідність поводженню чи покаранню. Також ОСОБА_5 достеменно відомо, що чинним законодавством примусове лікування осіб, які страждають на алкогольну залежність або залежність від ігроманії не передбачено; вчинити інше кримінальне правопорушення (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України). Цей ризик є реальним зважаючи на те, з якою впевненістю, активністю та непорушністю було вчинено злочини у яких обґрунтовано підозрюється ОСОБА_5 та як він ретельно виконував дії щодо вчинення злочину за попередньою змовою із іншими співвиконавцями злочину.
Запобігти вказаним ризикам неможливо шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою тому, що дані ризики на даний час не зменшились, а реалізувати вказані ризики можливо лише перебуваючи на свободі.
Прокурор та слідчий просять суд задоволити клопотання.
Захисники та підозрюваний просять суд застосувати запобіжний захід домашній арешт, враховуючи, що підозрюваний одружений, має у користуванні житло і доказів існування будь - яких ризиків сторона обвинувачення не надала.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
19.05.2020 о 10 год. 40 хв. за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 146, ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 127 КК України на підставі статті 208 КПК України затримано ОСОБА_5
19.05.2020 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 146, ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 127 КК України повідомлено ОСОБА_5 , як виконавця в складі організованої злочинної групи.
Строк тримання під вартою продовжено до 09 вересня 2020 року.
Строк досудового розслідування продовжено до 19.11.2020.
Вищевказані докази, зокрема показання свідків ОСОБА_22 та ОСОБА_14 , вказують на обґрунтовану підозру у вчиненні останнім інкримінованого злочину
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Крім того, ЄСПЛ у своїх рішеннях звертає увагу на те, що зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи і судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання під вартою, які мають бути чітко сформульовані (рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2000 року у справі «Яблонський проти Польщі», від 23 вересня 1998 року у справі «I.A. проти Франції», від 04 жовтня 2001 року у справі «Іловецький проти Польщі»).
При цьому ЄСПЛ зазначає, що існує презумпція на користь звільнення з-під варти. Доводи «за» і «проти» такого звільнення не повинні бути «загальними й абстрактними» (рішення ЄСПЛ у справі «Смирнова проти Росії»). У всіх випадках, коли ризик ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено, і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних заходів (рішення ЄСПЛ від 23 вересня 2008 року у справі «Вренчев проти Сербії»).
При цьому, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм застосування більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин кримінального правопорушення та особливості підозрюваного і його поведінки.
Можливість підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування, слідчий суддя вважає реальними, з огляду на обґрунтованість підозри у вчиненні інкримінованого злочину, тяжкість злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким, відсутність міцних соціальних зв'язків, роботи, осіб, які б перебували на його утриманні , що вказує на існування ризику передбаченого п.1 ч.1 ст. 177 КПК України.
Обставини заподіяння фізичного насильства викладені в показаннях свідків ОСОБА_22 та ОСОБА_14 .. Тривалість дій підозрюваного у виконання об'єктивної сторони складу злочинів, вказують на ризики передбачені п.3 та 5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Доказів існування ризиків передбачених п.2 та 4 ч.1 ст. 5 КПК України сторона обвинувачення не надала.
Відповідно до ч. 3 ст. 197 КПК України, строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.
З врахуванням тяжкості злочину та існування вище наведених ризиків, слідчий суддя приходить до висновку про доцільність продовжити тримання підозрюваного під вартою, в межах строку досудового розслідування .
Згідно ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим кодексом.
Слідчий суддя при постановленні ухвали про продовження строку тримання ОСОБА_5 під вартою не визначає розмір застави відповідно до п.1 ч.4 ст. 183 КПК України, оскільки потерпілі у кримінальному провадженні утримувались у шкідливих та здоров'я умовах, без можливості самовільно залишити так звані центри реабілітації, їм неодноразово наносились тілесні ушкодження з боку осіб, які наглядали за діями потерпілих.
Керуючись ст.ст. 176-178, 183, 184, 186, 193, 199, 309 КПК України, слідчий суддя, -
Продовжити щодо підозрюваного у кримінальному провадженні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харків, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_4 , фактично проживаючого в АДРЕСА_5 , українця, громадянина України, не працюючого, одруженого, раніше не судимого, запобіжний захід у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави, строком до 07.11.2020.
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , утримувати в Державній установі «Рівненський слідчий ізолятор».
Строк дії ухвали - до 07.11.2020.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1