Справа № 405/2604/20
1-кп/405/94/20
09 вересня 2020 року Ленінський районний суд м. Кіровограда у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кропивницький кримінальне провадження № 12020120020002211 від 01.04.2020 за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кіровограда, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
у відповідності з вимогами ч. 3 ст. 331 КПК України судом поставлено на обговорення питання доцільності продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_3 під вартою.
Прокурором вказано на доцільність продовження строку обвинуваченому ОСОБА_3 під вартою на строк 60 днів. В обґрунтування зазначив, що для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також для запобігання спробам переховуватися від суду, вчиняти інші кримінальні правопорушення, існує необхідність у продовженні строку тримання останнього під вартою. Підставою для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою є п.5 ч.2 ст.183 КПК України, в якому вказано, що запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки. Усвідомлюючи тяжкість кримінального правопорушення, вчинення умисного, корисливого злочину та розуміючи міру покарання, яка може бути до нього застосована у разі ухвалення обвинувального вироку, він може переховуватись від суду. Крім того, обвинувачений не працює, отже офіційного та постійного джерела доходу не має, раніше судимий, даний злочин скоїв в період іспитового строку, що свідчить про його схильність до вчинення інших злочині.
Захисник, думку якого підтримав обвинувачений ОСОБА_3 заперечив щодо продовження строку тримання під вартою, оскільки на думку захисника, прокурором не наведені обґрунтовані підстави продовження тримання обвинуваченого під вартою. Суд неодноразово продовжував запобіжний захід обвинуваченому у виді тримання під вартою. Просив не продовжувати дію запобіжного заходу тримання під вартою, а змінити на цілодобовий домашній арешт, посилаючись на Рішення Європейський суд з прав людини у справі "Манчіні проти Італії", згідно якого за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей ст.5 п.1 п.п. с Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали обвинувального акту, суд відзначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбаченим п. п. 1 - 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так ч. 1 ст. 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, КПК України та інших законів України. Відповідно до частини 5 статті 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні в справі "Манчіні проти Італії", за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей ст.5 п.1 п.п. с Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Наявність серйозних підозр щодо участі у вчиненні тяжкого правопорушення та перспективи ухвалення вироку про значну міру покарання самі по собі не можуть бути виправданням тривалого попереднього ув'язнення (рішення ЄСПЛ у справі «Адам'як проти Польщі» від 19 грудня 2006 року).
Суд враховує обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема вік, стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків, наявність постійного місця проживання, а також наявність судимостей.
Так, органом досудового розслідування ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, який відповідно до ст.12 КК України є тяжким, однак, враховуючи що обвинувачений ОСОБА_3 перебуває значний час під вартою, а саме з 03.04.2020, предметом грабежу являється мобільний телефон, а сама тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.
Обмеження розгляду клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням вимог п.4 ст. 5 Конвенції (п. 85 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» ).
Враховуючи вищевикладене, суд вважає доцільним зміни обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт, який здатен забезпечити ефективний контроль з боку органу поліції та попередити існуючі ризики.
Керуючись ст.ст.177, 331 КПК України, суд, -
змінити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт, який полягає в забороні цілодобово залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , окрім випадків явки до суду пов'язаних з розглядом даного кримінального провадження.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 обов'язки не відлучатися із м. Кропивницький, в якому він проживає, без дозволу суду; утримуватися від спілкування із потерпілим та свідками у даному кримінальному провадженні; повідомляти суд про зміну місця проживання.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_3 що працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою мають право з'являтись до нього в житло, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_3 , що наслідком невиконання будь-яких з покладених обов'язків, є підставою для вирішення питання про застосування відносно нього іншого запобіжного заходу.
Обвинувачений ОСОБА_3 підлягає звільненню з-під варти в залі суду негайно.
Строк дії ухвали суду до 08.11.2020.
Копію ухвали направити до Кропивницького ВП ГУНП в Кіровоградській області - для виконання.
Ухвала набирає законної сили після її проголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя Ленінського
районного суду
м. Кіровограда ОСОБА_6