Справа № 240/11285/19
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Лавренчук О.В.
Суддя-доповідач - Матохнюк Д.Б.
02 вересня 2020 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Матохнюка Д.Б.
суддів: Совгири Д. І. Шидловського В.Б. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Ткач В.В.,
представника позивача: Ляшенко Р.В.,
представника відповідача: Дібрової Л.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2020 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області про скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги,
у жовтні 2019 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (ФОП ОСОБА_1 ) звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області (ГУ ДПС у Житомирській області) з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0018561305 від 25.07.2019 року; №0018551305 від 25.07.2019 року; №0018541305 від 25.07.2019 року; №0018581305 від 25.07.2019 року; №0018571305 від 25.07.2019 року; №0019201305 від 01.08.2019 року; №0019191305 від 01.08.2019 року; №0019211305 від 01.08.2019 року; №0019241305 від 01.08.2019 року; №0019251305 від 01.08.2019 року; №0019261305 від 01.08.2019 року та податкову вимогу від 19.09.2019 року №Ф-0001483305.
08 квітня 2020 року Житомирський окружний адміністративний суд прийняв рішення про задоволення адміністративного позову частково.
Не погоджуючись з судовим рішенням в частині задоволених позовних вимог відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення в частині задоволених позовних вимог та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
У судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити.
Представник позивача про задоволення апеляційної скарги заперечила, посилаючись на її необгрунтованість та безпідставність.
Заслухавши, суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено те, що працівниками ГУ ДФС у Житомирській області проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання законодавства щодо укладання трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 31.12.2018, за результатами якої складено акт №459/06-30-13-05/ НОМЕР_1 від 27.06.2019 року.
У ході проведеної перевірки податковим органом виявлені наступні порушення:
-пп. 16.1.2, п.16.1 .ст.16, п.44.1 ст.44, п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України (ПК України), пп.2, пп.5, пп. 6, пп.8, пп.9 п.б. п. 7 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування і фізичні особи, які проводять незалежну професійну діяльність, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 №481, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 01.10.2013 за №1686/24218, а саме ФОП ОСОБА_1 не вів Книгу обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність;
- пп. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16, п. 44.1 ст.44, п. 177.2, пп. 177.4.1, п. 177.4, пп. 177.4.5, пп. 177.4.6, пп.177.10 ст.177 ПК України ФОП ОСОБА_1 в періоді з 01.01.2017 по 31.12.2018 завищено витрати безпосередньо пов'язані з отриманим доходом в загальній сумі 1 491 431,54 грн. (2017рік - 911 335,09 грн., 2018рік - 580 096,45 грн.), що призвело до заниження в даному періоді чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 1 491 431,54 грн., в тому числі: за 2017 рік - 911335,09 грн., за 2018 рік -580096,45 грн., в результаті чого визначено податкове зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету, в сумі 268 457,69 грн., в тому числі: за 2017рік- 164 040,32 грн., за 2018рік-104 417,37 грн.;
- пп. 16.1.4 п.16.1 ст.16 та пп. 177.5.1 п. 177.5 ст. 177 ПК України встановлено несвоєчасну сплату та не у повному обсязі ФОП ОСОБА_1 авансових платежів з податку на доходи фізичних в І кварталі 2017року складає 1 962 грн.; в II кварталі 2017року складає 38 444 грн.; в III кварталі 2017року складає 79 527 грн., в І кварталі 2018 року складає 2 010,42 грн.; в II кварталі 2018 року складає 2 010 грн.; в III кварталі 2018 року складає 122 586 грн.;
- п. 1 ч.2 ст.6, п.2 ч. 1 ст. 7, ч. 2 ст. 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 року №2464-VІ із змінами та доповненнями встановлено заниження за період з 01.01.2017 по 31.12.2018 суми єдиного внеску, нарахованого з чистого оподатковуваного доходу у розмірі ( 22,00%) з урахуванням максимальної величини, на загальну суму 193 820,00 грн., в тому числі за 2017 рік - 67 683,00 грн., за 2018рік-126 137,00 грн.;
- п. 187.1 ст.187, п.189.1 ст.189, п.198.6, ст.198, абз. «г» п. 198.5 ст. 198, п.201.1, п.201.7. п.201.10 ст.201, п.200.1 ст.200 ПК України занижено податок на додану вартість в сумі - 161 145 грн. в тому числі по періодах: за січень 2018року -161 145 грн., за грудень 2018року - зменшено від'ємне значення на 9479 грн.;
- пп. 162.1.1 п. 162.1 ст.162, пп. 163.1.1 п.163.1 ст.163, пп. 164.1.3 п.164.1 ст.164, пп.1.1 та пп.1.2 п.161 підрозділу 10 розділу XX ПК України, ФОП ОСОБА_1 в періоді 01.01.2017 по 31.12.2018 завищено витрати безпосередньо пов'язані з отриманим доходом в загальній сумі 1 491 431,54 грн. (2017 рік - 911 335,09 грн., 2018 рік - 580 096,45 грн.) в результаті чого занижено чистий оподатковуваний дохід в загальній сумі 1 491 431,54 грн. (2017рік - 911 335,09 грн., 2018 рік - 580 096,45 грн.)., що призвело до заниження в даному періоді військового збору, що підлягає сплаті до бюджету за результатами звітного року, в загальній сумі 22 371,48 грн., а саме за 2017рік - 13 670,03 грн., 2018рік- 8 701,45 грн.;
- пп. 168.1.2 п.168.1 ст.168, п.п.176.2 «а» ст.176 ПК України, в частині повноти перерахування податку на доходи фізичних осіб на суму 45 415,66 грн. за період з 01.01.2017 по 31.12.2018;
- п. 1. ч. 2 ст. 6, ч. 8. ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464-VІ (із змінами та доповненнями) встановлено несвоєчасне перерахування єдиного соціального внеску нарахований роботодавцем на суми заробітної плати, винагороди за договором ЦПХ, допомоги по тимчасовій непрацездатності у терміни визначені законодавством, саме: січень 2017року - 11 637,32 грн., лютий 2017року -12 173,30 гри., березень 2017року - 12845,30 грн, квітень 2017 року - 12 845,30 грн, травень 2017 року - 12 589,30 грн, червень 2017 року - 12 813,29 грн, липень 2017 року - 13 033,30 грн, серпень 2017 року - 13225,30 грн, вересень 2017 року - 13 225,30 грн, жовтень 2017 року - 13 225,30 грн, листопад 2017 року - 12647,30 грн, грудень 2017 року-12 863,30 грн, січень 2018 року - 14266,16 грн, лютий 2018року - 13 107,97 грн, березень 2018року - 11432,62грн, квітень 2018 року - 12 216,79 грн, травень 2018 року - 12 216,65 грн, червень 2018 року - 12216,17 грн, липень 2018 року -12 216,17 грн, серпень 2018року -11 345,15 грн, вересень 2018року -11 345,15 грн, жовтень 2018року - 11 246,05 грн, грудень 2018року 21124,47грн;
- пп. 168.1.4 п. 168.1 ст. 168, п.п. 176.2 а ст. 176 ПК України, в частині повноти перерахування військового збору на суму 5 073,46 грн. за період з 01.01.2017 по 22.05.2017;
- п. 177.10 ст. 177, п. 44.3 та п. 44.5 ст. 44, п. 85.2 ст. 85 ПК України, ФОП ОСОБА_1 для проведення документальної перевірки не надав у повному обсязі документи, що підтверджують дані податкових декларацій;
- п. 46.1 ст. 46, ст. 51, "б" п. 176.2, ст. 176 ПК України та п.3.2, п.3.3, п.3.6р.3 Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і утриманого з них податку (форма №1-ДФ), затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4 (із змінами та доповненнями) не у повному обсязі відображено нарахованого та виплаченого доходу платнику податків в податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку за ознакою доходу 153 форми №1-ДФ за III кв. 2017 року, 1 кв. 2018 року, ІІ-ІV кв. 2018 року;
- п. 201.1. ст. 201, п. 201.10 ст. 201 ПК України порушено термін реєстрації податкових накладних а саме не зареєстровано податкові накладні на загальну суму ПДВ 76 888 грн, в тому числі по періодам: вересень 2017 року у сумі 75 923,00 грн., серпень 2018 року - 965 грн.
На підставі акта перевірки, ГУ ДФС у Житомирській області прийнято:
-податкове повідомлення-рішення №0018561305 від 25.07.2019 року, яке винесене за результатом встановлення під час перевірки порушення строків сплати суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, визначено суму штрафу 20613,34 грн.;
- податкове повідомлення-рішення №0018551305 від 25.07.2019 року, яким визначено суму штрафу за платежем: податок на доходи фізичних осіб, в сумі 8081,20 грн.;
- податкове повідомлення-рішення №0018541305 від 25.07.2019 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені (військовий збір) на загальну суму 694,65 грн, з яких за штрафними санкціями 636,47 грн, пеня 58,18 грн.;
- податкове повідомлення-рішення №0018581305 від 25.07.2019 року, яким до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 510,00 грн.;
- податкове повідомлення-рішення №0018571305 від 25.07.2019 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені на загальну суму 6769,80 грн, з яких: за №0018571305 від 25.07.2019, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені на загальну суму 6769,80 грн, з яких: за штрафними (фінансовими) санкціями 6157,76 грн, пеня 612,04 грн.;
- податкове повідомлення-рішення №0019201305 від 01.08.2019 року, яким визначено суму штрафу в сумі 38444 грн за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг). Штраф застосовано у зв'язку із встановленням під час перевірки відсутності складення та/або реєстрацію протягом граничного строку, передбаченого ст.. 201 ПК України;
- податкове повідомлення-рішення №0019191305 від 01.08.2019 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 9479 грн.;
- податкове повідомлення-рішення №0019211305 від 01.08.2019 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 201431,00 грн, з яких: за податковим зобов'язанням 161145 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 40286 грн.;
- податкове повідомлення-рішення №0019241305 від 01.08.2019 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: військовий збір в сумі 33557,22 грн, з яких: за основним платежем 22371,48 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 11185,74 грн;
- податкове повідомлення-рішення №0019251305 від 01.08.2019 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб в сумі 402686,54 грн, з яких: за основним платежем 268457,69 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 134228,85 грн.;
- податкове повідомлення-рішення №0019261305 від 01.08.2019 року, яким визначено суму штрафної (фінансової) санкції в сумі 510,00 грн.
Також, 19.09.2019 року ГУ ДФС у Житомирській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0001483305 зі сплати єдиного внеску в сумі 193820,00 грн.
Не погодившись з такими рішеннями, вимогою позивач оскаржив їх до Житомирського окружного адміністративного суду.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції, виходив з того, що відповідач діяв не на підставі, не в межах та не у спосіб, що передбаченні Конституцією та законами України.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Стосовно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №001951305 від 01.08.2019 року, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, податковим органом у ході перевірки встановлено, що позивачем завищено суму витрат по придбанню ПММ, за які не проведено оплату в 2017 році в сумі 216737 грн в зв'язку з тим, що підприємцем невірно визначалась собівартість реалізованого товару, а саме до собівартості включено отримані послуги за придбані паливно-мастильні матеріали, по яких відсутня оплата, чим порушено вимоги п. 177.2, пп. 177.4.1 п. 177.4 ст. 177 ПК України. Тобто станом на 31.12.2017 кредиторська заборгованість склала 216737 грн по наступних постачальниках: ТОВ "Євро Лубріканст" - 39447,50 грн, ТОВ "Ойл Груп" - 177290,83 грн.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, згідно копії оборотно-сальдової відомості по рахунку: 631. Контрагенти за період із 01.01.2017 по 31.12.2018 ФОП ОСОБА_1 , відповідно до якої сальдо на кінець періоду з контрагентом «Євро Лубріканст» відсутнє. Оборот за період: дебет-53700,00 грн, кредит - 53700,00 грн.
На підтвердження оплати ПММ контрагенту "Євро Лубріканст" в матеріалах справи містяться копії платіжних доручень: №684 від 25.04.2018 на суму 2200,00 грн., №447 від 18.12.2017 на суму 18000,00 грн., №700 від 11.07.2018 на суму 17900,00 грн., №488 від 21.02.2017 на суму 15600,00 грн. та копії банківських виписок щодо вказаних платіжних доручень.
Таким чином, наявність у позивача кредиторської заборгованості по вказаному контрагенту в сумі 39447,50 грн. є помилковим та спростовується наявними в матеріалах адміністративної справи письмовими доказами.
Також, згідно оборотно-сальдової відомості по рахунку: 631. Контрагенти за період із 01.01.2017 по 31.12.2018 ФОП ОСОБА_1 , по контрагенту "ОЙЛ ГРУП" становить: Сальдо на початок періоду: кредит 1349,94 грн, Обороти за період: дебет - 3149,99 грн, кредит - 3149,99 грн. Сальдо на кінець періоду: 1349,95 грн.
Так, на підтвердження оплати позивачем ПММ контрагенту "ОЙЛ ГРУП" в матеріалах справи містяться копії платіжних доручень: №121 від 03.08.2017 на суму 800,04 грн., №78 від 07.07.2017 на суму 1349,95 грн., №1399 від 28.03.2017 на суму 1000,00 грн.
Таким чином, наявними в матеріалах адміністративної справи письмовими доказами підтверджено, що станом на 31.12.2018 року за позивачем рахується кредиторська заборгованість перед "ОЙЛ ГРУП" в сумі 1349,95 грн, а не в розмірі 177290,83 грн, як вказує відповідач.
Відповідно до п. п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (ПК України) господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Підпунктом 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що основні засоби - матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 6000 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 6000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).
Так, відповідно до п. 177.2 ст. 177 ПК України, об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Згідно із п. 177.4 ст. 177 ПК до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, серед іншого, належать:
-витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат;
- витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);
- обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством;
- суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом;
- інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
Згідно з п. 177.4.5 ст. 177 ПК України не включаються до складу витрат підприємця: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею; документально не підтверджені витрати.
Підпунктом 177.4.6 п. 177.4 ст. 177 ПК України визначено, що зазначені у цій статті підприємці мають право (за власним бажанням) включати до складу витрат, пов'язаних з провадженням їх господарської діяльності, амортизаційні відрахування з відповідним веденням окремого обліку таких витрат. При цьому амортизації підлягають:
-витрати на придбання основних засобів та нематеріальних активів;
- витрати на самостійне виготовлення основних засобів.
Не підлягають амортизації та повністю включаються до складу витрат звітного періоду витрати на:
-проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів;
- ліквідацію основних засобів (у частині залишкової вартості).
Не підлягають амортизації такі основні засоби подвійного призначення: земельні ділянки; об'єкти житлової нерухомості; легкові та вантажні автомобілі.
Так, на підтвердження розміру витрат на придбання автозапчастин для ремонту транспортних засобів та пов'язаності цих витрат з господарською діяльністю позивача в матеріалах справи містяться копії розпоряджень, актів списання, заяв на ремонт, заміну запчастин, мастила у транспортних засобах, які використовуються позивачем у господарській діяльності, що свідчить правомірність віднесення позивачем витрат в розмірі 517081,32 грн до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням його доходів.
Так, податковим органом у ході перевірки встановлено, що у 2017 році ОСОБА_1 , як громадянином придбано приміщення маркета вартістю 379 613,22 грн. (без ПДВ) за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 826,3 кв.м., у ПП «Канпол і К» відповідно до договору купівлі продажу від 26.06.2017 серії НМБ 513875, однак податкову накладну №30 від 25.09.2017 ПП "Канпол і К" виписано та зареєстровано у ЄРПН, як на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 , а тому на думку відповідача позивачем безпідставно віднесено до витрат вартість придбаного приміщення.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, згідно договору купівлі продажу від 26.06.2017 серії НМБ 513875 було придбано приміщення маркету за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 826,3 кв.м., продавцем якого є ПП "Канпол і К", а покупцями - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
При цьому, на підставі договору від 22.09.2017 внесено зміни та доповнення до договору від 26.06.2017 за реєстром №7299 які ідентифікують ОСОБА_1 , як фізичну особу-підприємця. Вартість придбаного позивачем майна становить 455535,75 грн.
Згідно акту здачі-прийняття №ПС-0000006 представник покупця ФОП ОСОБА_1 з одного боку та представник продавця ПП "Канпол і К" з іншого боку склали цей акт про те, що продавцем було передано, Покупцем прийнято у власність приміщення маркету за адресою: АДРЕСА_1 . Загальна вартість без ПДВ 379613,12 грн, ПДВ-20%-75922,62 грн.
Також, в матеріалах справи містяться копії платіжних доручень, платником у яких вказано саме ФОП ОСОБА_1 , отримувачем ПП "Канпол і К", призначення платежу: Плата за маркет згідно договору купівлі-продажу від 26.06.2017", а також копії виписок з особового рахунку ФОП ОСОБА_1 .
Таким чином, письмовими доказами, які містяться в матеріалах справи підтверджено правомірність віднесення позивачем до витрат сум витрачених на придбання приміщення маркета за адресою: АДРЕСА_1 в сумі 379613 грн.
Також, згідно договору купівлі - продажу від 20.08.2018 позивачем придбано у ФОП ОСОБА_3 приміщення торгівельного павільйону, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 15,2 кв.м., вартістю 228 000 грн.
Вказане приміщення використовується позивачем у своїй господарській діяльності в якості складу для зберігання товарів, що підтверджується накладними на переміщення №259 від 12.11.2018, №258 від 31.10.2018, №1 від 21.10.2018 та товарно-транспортними накладними №П1 від 21.10.2018 та №П2258 від 31.10.2018, а тому витрати на його придбання правомірно віднесено позивачем до витрат.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що податкове повідомлення-рішення №0019251305 від 01.08.2019 року підлягає скасуванню в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатом річного декларування в загальній сумі 361822,05рн, з яких: за податковим зобов'язанням: 241214,70 грн (268457,69 грн - 27242,99 грн), за штрафним (фінансовими) санкціями 120607,35 грн (134228,85 грн - 13621,50 грн).
Стосовно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0019241305 від 01.08.2019 року, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, податковим органом у ході перевірки встановлено, що ФОП ОСОБА_1 в період з 01.01.2017 по 31.12.2018 завищено витрати безпосередньо пов'язані з отриманим доходом в загальній сумі 1 491 431,54 грн. (2017 рік - 911 335,09 грн, 2018рік - 580 096,45 грн), що призвело до заниження в даному періоді чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 1491431,54 грн, в тому числі: за 2017 рік - 911335,09 грн, за 2018 рік -580096,45 грн, в результаті чого визначено податкове зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету, в сумі 268 457,69 грн, в тому числі: за 2017рік- 164 040,32грн, за 2018рік - 104 417,37 грн.
При цьому, відповідно до розрахунку податкових зобов'язань та штрафних (фінансових) санкцій до податкового повідомлення-рішення відповідачем, виходячи із встановленого під час перевірки завищення позивачем витрат в сумі 1491432 грн, визначено розмір військового збору в сумі 22371 грн, а також накладено на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування, що становить 11185,73 грн.
Проте, в ході розгляду справи встановлено, що позивачем неправомірно завищено витрати в сумі 151349,95 грн, а не в сумі 1491432,00 грн, як вважає податковий орган, відтак податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню в частині збільшення суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір в сумі 30151,83 грн, з яких за податковими зобов'язаннями 20101,23 грн (22371,48 - 2270,25 грн), за штрафними (фінансовими) санкціями 10050,60 грн (11185,73 грн -1135,13 грн).
Стосовно оскаржуваного податкового повідомленням-рішенням №0019211305 від 01.08.2019 року, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, відповідно до п. 187.1. ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Згідно з п. 189.1 ст. 189 ПК України у разі здійснення операцій відповідно допункту 198.5статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.
Пунктом 198.5 ст. 198 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно допункту 189.1статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених п. 189.9 статті 189 цього Кодексу).
У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов'язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Так, з метою застосування цього пункту податкові зобов'язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:
-придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;
- придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно доЗакону України"Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.
У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльності платника податку.
Відповідно до п. 199.1. ст. 199 ПК України, у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно допункту 189.1статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати зведену податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму частки сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях.
Пунктом 201.1 ст. 201 ПК України визначено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Згідно з п. 201.10 ст. 101 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Так, в матеріалах справи наявні податкові накладні за січень 2018 року ТОВ «Каскад БРМ», що зареєстровані в ЄРПН, а саме: №55 від 31.01.2018 на суму ПДВ 19824 грн, №58 від 31.01.2018 на суму ПДВ 22463 грн, №54 від 31.01.2018 на суму ПДВ 19994 грн, №56 від 31.01.2018 на суму ПДВ 16755 грн.; податкові накладні за березень 2017 року, що зареєстровані в ЄРПН, а саме: №8 від 07.03.2017 ПП «Канпол і К» на суму ПДВ 4186 грн., податкова накладна №11 від 02.03.2017 ПП «Форум» на суму ПДВ 2000 грн. та сума ПДВ 75923 грн за придбане позивачем у 2017 році згідно договору купівлі-продажу, приміщення маркету за адресою: м. Житомир, вул. Перемоги, буд. №24.
Вказані податкові накладні по всім вказаним контрагентам, зокрема і по ТОВ «Каскад БРМ» були включені до Додатку 5 до податкової декларації за січень 2018 року, а податкові накладні ПП «Канпол і К» та ПП «Форум» включені до Додатку 5 до податкової декларації за березень 2017 року.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що податкове повідомленням-рішенням №0019211305 від 01.08.2019 року є протиправним, а тому підлягає скасуванню.
Стосовно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0019191305 від 01.08.2019 року, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, податковим органом у ході перевірки встановлено, що позивачем у лютому 2018 року завищено суму податкового кредиту на 3544 грн по придбанню ТМЦ у ПРАТ «ІДС» без врахування розрахунків коригування ПДВ по податковим накладним від 22.02.2018 №8210, №6419, №6421.
Проте, як встановлено судом першої інстанції позивачем жодного кредиту по вказаному контрагенту не реєструвалось. Більше того позивач не здійснював господарських операцій з ПРАТ «ІДС», а податковим органом не надано належних письмових доказів у підтвердження наявності взаємовідносин позивача з ПРАТ «ІДС».
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що податкове повідомленням-рішенням №0019191305 від 01.08.2019 року є протиправним, а тому підлягає скасуванню.
Стосовно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0019201305 від 01.08.2019 року, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, податковим органом у ході перевірки встановлено, що позивачем в порушення вимог ст. 201 ПК України не складено та не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкову накладну за вересень 2017 року на суму ПДВ 75923 грн; не зареєстровано розрахунки коригування податкових зобов'язань з податку на додану вартість від 20.08.2018 №9176098916 101 грн, від 20.098.2018 №9202393831 на суму 864,20 грн.
Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Згідно з п. 120-1.2 ст. 120-1 ПК України відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою), що зазначена у податковому повідомленні - рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість, зазначеної у такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено. У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу штрафні санкції, передбачені цим пунктом, не застосовуються на період зупинення такої реєстрації до прийняття відповідного рішення щодо відновлення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування згідно з підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 цього Кодексу.
Відсутність реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної, зазначених в абзаці першому цього пункту, після спливу 10 календарних днів, наступних за днем отримання платником податку податкового повідомлення-рішення, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість, зазначеної в такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено.
Тобто, обов'язок по складанню та реєстрації податкової накладної в ЄРПН покладено на продавця, яким у даному випадку є ПП "Канпол і К". При цьому, податкова накладна №30 від 25.09.2017 складена та зареєстрована в ЄРПН.
Крім того, у податковій декларації з ПДВ за серпень 2018 року у рядку 7 «Коригування податкових зобов'язань» у графі сума ПДВ (колонка Б) вказано - 8578 грн. До декларації додано Додаток 1 «Розрахунок коригування сум ПДВ (Д1)» у таблиці 1 Коригування податкових зобов'язань згідно зі ст.. 192 та п. 191.1 ст. 191 розділу 5 ПК України: за порядковим номером 26, платник податку покупець 368922903181 за травень 2018 року по обсягу постачання без ПДВ 4321,00 грн, сума ПДВ за основною ставкою - 864,20 грн.
Таким чином, позивачем сума коригування по ПДВ в сумі 864,20 грн по контрагенту ПП «Стармаркет» була відображена та врахована.
При цьому, враховуючи те, що за серпень 2018 року ПП «Стармаркет» жодних коригувань на суму 101,00 грн у цьому періоді не реєструвало, а тому у позивача не було підстав для відображення вказаної суми в Додатку 1 до податкової декларації з ПДВ за серпень 2018 року.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що податкове повідомленням-рішенням №0019201305 від 01.08.2019 року є протиправним, а тому підлягає скасуванню.
Стосовно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0018581305 від 25 липня 2019 року, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, податковим органом у ході перевірки встановлено порушення п. 46.1 ст. 46, ст.. 51, «б» п. 176.2 ст. 176 та п. 3.2, п. 3.3, п. 3.6, р. 6 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і утриманого з них податку (Форма №1-ДФ), затвердженого Наказом Мінфіну від 03.01.2015 №4 позивачем не у повному обсязі відображено нарахованого та виплаченого доходу платнику податків в податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку за ознакою доходу 153 форми №1-ДФ за ІІІ кв. 2017 року, І-ІV кв. 2018 року.
Відповідно до п. 46.1 ст. 46 ПК України, податкова декларація, розрахунок, звіт (податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Пунктом 176.2 ст. 176 ПК України визначено, що особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.
При цьому, порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку затверджено Наказом Міністерства фінансів України 13.01.2015 №4 (Порядок), який визначає порядок заповнення і подання до органу Державної фіскальної служби України (контролюючий орган) податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (далі - податковий розрахунок) відповідно до вимог статті 51 глави 2, підпункту 70.16.1 пункту 70.16 статті 70 глави 6 розділу II, підпункту 170.4.2 пункту 170.4 статті 170 та підпункту "б" пункту 176.2 статті 176 розділу IV, підпункту 1.6 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України.
Згідно з п. 3.2 Порядку, у графі 3а "Сума нарахованого доходу" відображається (за звітний квартал) дохід, який нарахований фізичній особі відповідно до ознаки доходу згідно з довідником ознак доходів, наведеним у додатку до цього Порядку. У разі нарахування доходу його відображення у графі 3а є обов'язковим незалежно від того, виплачені такі доходи чи ні. Нарахований дохід відображається повністю, без вирахування податку на доходи фізичних осіб, суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків до Накопичувального фонду, у випадках, передбачених законом, - обов'язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, суми податкової соціальної пільги за її наявності та військового збору (у періоді його справляння).
У графі 3 "Сума виплаченого доходу" відображається сума фактично виплаченого доходу платнику податку податковим агентом. Заробітна плата, що виплачується у встановлені терміни в наступному місяці, повинна бути відображена в податковому розрахунку за той період, у який входить попередній місяць, за який заробітну плату було нараховано. Наприклад, до податкового розрахунку за I квартал входить заробітна плата за січень, яка нарахована у січні та виплачена в лютому, за лютий (нарахована у лютому та виплачена в березні), за березень (нарахована в березні та виплачена у квітні) (п. 3.3 Порядку).
Відповідно до п. 3.6. Порядку у графі 5 "Ознака доходу" зазначається ознака доходу згідно з довідником ознак доходів, наведеним у додатку до цього Порядку. Ознака доходу визначається до нарахованого доходу. Якщо доходи виплачуються у звітному кварталі не в повному обсязі і їх остаточна виплата буде здійснюватися у наступних кварталах, ознака доходу в разі виплати повинна вказуватися відповідно до нарахованого в попередньому кварталі доходу. Щодо кожної фізичної особи потрібно заповнювати стільки рядків, скільки ознак доходів вона має. Про кожну ознаку доходу фізичної особи потрібно заповнювати тільки один рядок з обов'язковим заповненням графи 2 "Податковий номер або серія та номер паспорта", крім випадків, зазначених у пунктах 3.7 та 3.8 цього розділу.
Пунктом 54.3 ст. 54 ПК України визначено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: 54.3.3. згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Згідно з п. 119.2.ст. 119 ПК України неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов'язань платника податку та/або до зміни платника податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.
При цьому, згідно Порядку, ознака доходу фізичних осіб 153- Основна сума поворотної фінансової допомоги, наданої платником податку іншим особам, яка повертається йому, основна сума поворотної фінансової допомоги, що отримується платником податку (підпункт 165.1.31пункту 165.1 статті 165 розділу IV Кодексу).
Так, в матеріалах справи відсутні будь-які первинні документи на підставі яких податковий орган дійшов висновку про виплату позивачем доходу в загальній сумі 777740,00 грн за ІІІ кв. 2017 року, І-ІV кв. 2018 року, який не включений позивачем до Форми №1-ДФ. Більше того, в матеріалах справи відсутні письмові докази на підтвердження подання позивачем розрахунку форми №1-ДФ з недостовірними даними.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що податкове повідомленням-рішенням №0018581305 від 25.07.2019 року є протиправним, а тому підлягає скасуванню.
Стосовно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень №0018551305, №0018561305 від 25 липня 2019 року, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, податковим органом у ході перевірки встановлено порушення строку сплати суми авансових платежів з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, визначеного пп. 177.5.1 п. 177.5 ст. 177 ПК України та на підставі ст. 126 ПК України, за затримку на 10, 27, 18, 11 календарних днів сплати фізичною особою грошового зобов'язання в сумі 206133,42 грн позивачу необхідно сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 20613,34 грн.
У розрахунку податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій зазначено:
-період недоплати ІІІ квартал 2017 року, сума недоплати 79527,00 грн;
- період недоплати І квартал 2018 року, сума недоплати 201,42 грн;
- період недоплати ІІ квартал 2018 року, сума недоплати 2010,00 грн;
- період недоплати ІІІ квартал 2018 року, сума недоплати 122586,00 грн.
Проте, у матеріалах справи відсутні письмові докази, що саме такі суми повинен був сплатити позивач в якості авансових внесків з ПДФО та з невідомо чому виходив при встановленні кількості днів затримки сплати визначених перевіряючими розмірів таких платежів.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що податкові повідомлення-рішення №0018551305, №0018561305 від 25.07.2019 року є протиправними, а тому підлягають скасуванню.
Стосовно оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 19.09.2019 року №0001483305 зі сплати єдиного внеску в сумі 193820,00 грн., то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до п. 1.ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців).
Згідно з ч. 2 ст. 6 вказаного Закону платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Статтею 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено, що єдиний внесок нараховується:
-для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;
- для платників, зазначених в абзаці сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму грошового забезпечення кожної застрахованої особи, оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами; допомоги, надбавки або компенсації відповідно до законодавства.
Нарахування та сплата єдиного внеску за платників, зазначених уабзаці сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, але не менше мінімального страхового внеску за кожну особу.
Згідно ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
Так, у ході проведеної перевірки податковим органом встановлено заниження сум доходу з 01.01.2017 по 31.12.2018 на загальну суму 2311775,28 грн, в т ч. по періодах за 2017 рік - 1228176,31 грн, за 2018 рік - 1083598,97 грн, за рахунок порушень, відображених у п. 2.1.2 акту перевірки. ФОП ОСОБА_1 в період з 01.01.2017 по 31.12.2018 занижено суму чистого оподаткованого доходу, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 22,0% на загальну суму 880992 грн, в т. ч. по періодах: 2017 рік - 307670 грн, 2018 рік - 573342 грн.
Проте, в ході розгляду справи встановлено, що позивачем занижено суму чистого оподаткованого доходу, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 22,0% на загальну суму 151349,95 грн.
Таким чином, необхідно здійснити розрахунок при якому від суми заниженого позивачем, чистого оподаткованого доходу на загальну суму 880992 грн, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 22,0%, відняти суму заниженого позивачем чистого оподаткованого доходу на загальну суму 151349,95 грн., на який нараховується єдиний внесок у розмірі 22,0%. Різниця чистого оподаткованого доходу, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 22,0% становить 729642,05 грн.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 19.09.2019 №0001483305 зі сплати єдиного внеску підлягає скасуванню в частині недоїмки в сумі 160521,25 грн, що становить 22% від суми 729642,05 грн (880992 грн -151349,95 грн).
Враховуючи вище викладене колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими у справі обставинами.
Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2020 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 09 вересня 2020 року.
Головуючий Матохнюк Д.Б.
Судді Совгира Д. І. Шидловський В.Б.