Справа № 824/1503/19-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Маренич Ігор Володимирович
Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю.
03 вересня 2020 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сторчака В. Ю.
суддів: Граб Л.С. Іваненко Т.В. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Колісниченко Ю.В.,
представника відповідача - Бабчук В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Держпраці у Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 04 березня 2020 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Чернівецькій області про визнання протиправною та скасування постанови,
ОСОБА_1 звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Управління Держпраці у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування постанови про накладення штрафу №11/24-13-33-05-19/2469216795/ТД-ФС/186 від 28.10.2019 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувана постанова прийнята у зв'язку з отриманням акту перевірки фіскального органу, яким встановлено порушення позивачем вимог законодавства про працю, а саме порушення ч.3 ст.24 КЗпП у вигляді допущення до роботи працівників без оформлення трудових відносин. Вважає наведені висновки необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам, і мають характер припущень, оскільки зазначені фізичні особи на момент здійснення фактичної перевірки не були працівниками. На момент проведення фактичної перевірки посадовими особами Головного управління ДПС у Чернівецькій області, дані особи перебували в приміщенні позивача, але ніяких трудових відносин з позивачем не мають. Тобто, відсутній факт допуску працівника до роботи без належного оформлення трудових відносин.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 04 березня 2020 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Управління Держпраці у Чернівецькій області звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В апеляційній скарзі зазначає, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 здійснив допуск осіб до роботи без укладення трудового договору та з метою приховання неоформлених трудових відносин.
Позивач, в свою чергу, направив на адресу суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги в повному обсязі та просив колегію суддів їх задовольнити.
Позивач в судове засіданні не з"явився, що не перешкоджає апеляційному розгляду у відповідності до вимог ст. 313 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є фізичною особою - підприємцем з 15.10.1999 року.
Відповідно до свідоцтва платника єдиного внеску, перебуває на спрощеній системі оподаткування ІІ групи з 01.10.2012 року. Основними видами діяльності - 51.19.0 - посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту; 26.15.0 - виробництво та оброблення інших скляних виробів.
20.12.2018 року між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір оренди, відповідно до змісту якого позивач користується частиною приміщення цеху та майна за адресою : АДРЕСА_1 , площею 40 кв.м..
20.01.2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір оренди, відповідно до змісту якого позивач користується частиною приміщення цеху та майна за адресою : АДРЕСА_1 , площею 40 кв.м.
01.02.2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 укладено договір оренди, відповідно до змісту якого позивач користується частиною приміщення цеху та майна за адресою : ОСОБА_1 , площею 40 кв.м.
17.09.2019 року Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області на підставі підпунктів 20.1.2, 20.1.4, 20.1.6, 20.1.8, 20.1.13 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75, підпункту 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, винесено наказ №46/фп про проведення фактичної перевірки суб'єкта господарювання ОСОБА_1 з 17.09.2019 року тривалістю 10 діб з питань дотримання вимог Податкового кодексу України від 02.10.2010 №2755-VІ в частині здійснення господарської діяльності, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
17.09.2019 року головним державним ревізором - інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи юридичних осіб управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДПС у Чернівецькій області Соник О.А., головним державним ревізором - інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб та самозайнятих осіб управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДПС у Чернівецькій області Стецюком М.М., головним державним ревізором - інспектором відділу планування контрольно-перевірочної роботи управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДПС у Чернівецькій області Сандуляком О.О., головним державним ревізором - інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб та самозайнятих осіб управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДПС у Чернівецькій області Макухом І.В. на підставі направлень на перевірку №187,188,189,190 відповідно проведено фактичну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
26.09.2019 за результатами перевірки складено акт (довідка) про проведення фактичної перевірки з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладеного трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 за період з 17.09.2019 року по 26.09.2019 року №11/24-13-33-0519/ НОМЕР_1 .
У акті зафіксовано порушення позивачем ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України та вимог постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 №413 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу", що полягає у фактичному допуску на роботу без належного оформлення документів по 2 особах.
30.09.2019 року ГУ ДПС у Чернівецькій області звернулось до Управління Держпраці у Чернівецькій області з листом про надання інформації, відповідно до змісту якого повідомило, що на виконання розпорядження КМУ від 05.09.2018 року №649 "Про заходи, спрямовані на детінізацію відносин у сфері зайнятості населення" направляє акт фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 №11/24-13-33-05-19/ НОМЕР_2 від 26.09.2019 року, згідно якого вбачається використання найманої праці, а саме фактичного допуску до роботи без належного оформлення документів встановлених ч.3 ст.24 КЗпП України по двох особах.
04.10.2019 року Управління Держпраці у Чернівецькій області надіслало ФОП ОСОБА_1 повідомлення про отримання документів від ГУ ДПС у Чернівецькій області акту №11/24-13-33-05-19/24669216795 від 26.09.2019 року про проведення фактичної перевірки з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладеного трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Окрім того повідомила, що справу про накладання штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбаченого ч.2 ст. 265 КЗпП України буде розглянуто у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання вищезазначених документів.
28.10.2019 року відповідачем винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №11/24-13-33-05-19/ НОМЕР_1 /ТД-ФС/186, якою на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 250380,00 грн.
Зазначені вище обставини слугували підставою звернення позивача до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що він довів свої вимоги, а суб'єкт владних повноважень, який заперечує проти позову, не довів наявність використання позивачем праці працівників без належного документального оформлення та не повідомлення контролюючих органів про оформлення найманих працівників, і, відповідно, законність винесення оскаржуваної постанови, що підтверджено доказами, перевіреними в суді.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та оскаржуваному рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду та враховує наступне.
Відповідно до положень статті 259 Кодексу законів про працю державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Досліджуючи правомірність застосування відповідачем до позивача відповідальності передбаченої абзацом 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України, за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), суд враховує наступне.
Положеннями абзацу 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України визначено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі, зокрема, фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
Частиною 1 статті 3 Кодексу законів про працю України визначено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
За визначенням, наведеним у статті 21 Кодексу законів про працю України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Приписами статті 24 Кодексу законів про працю України встановлено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
В акті перевірки громадяни ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , вказані як наймані працівники фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , неоформлену працю яких він використовував.
Проте судом встановлено, що ОСОБА_5 17.09.2019 року прибув у приміщенні цеху по виготовленню та обробці скла під назвою Дизайн студія "ArtGlass" для уточнення замовлення від 16.09.2019 року. ОСОБА_6 в судовому засіданні в суді першої інстанції пояснила, що 17.09.2019 року перебувала в кабінеті ФОП ОСОБА_1 , оскільки останній є її цивільним чоловіком та принесла йому обід.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, що громадяни ОСОБА_5 та ОСОБА_6 працювали на постійній основі у фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , оскільки жодних належних та допустимих доказів зазначеного, які б свідчили про наявність між ними трудових відносин, відповідачем не надано.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач не виступав щодо громадян ОСОБА_5 та ОСОБА_6 роботодавцем, не використовував найману працю цих фізичних осіб та не мав обов'язку укладати з ними трудовий договір. В тому, наведене свідчить про хибність висновків Головного управління ДПС у Чернівецькій області, викладених в акті перевірки від 26.09.2019 року, за результатами розгляду якого винесено оскаржену постанову.
Таким чином, оскільки висновки щодо порушень фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 законодавства про працю, суд апеляційної інстанції вважає такими, що побудовані на припущеннях та не підтверджені належними й допустимими доказами, а тому оскаржувана постанова про накладення штрафу не відповідає критеріям правомірності рішення суб'єкта владних повноважень в контексті ч.2 ст.2 КАС України.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог, а тому доводи апелянта слід відхилити.
В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Управління Держпраці у Чернівецькій області залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 04 березня 2020 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 09 вересня 2020 року.
Головуючий Сторчак В. Ю.
Судді Граб Л.С. Іваненко Т.В.