Справа № 560/2035/20
Головуючий у 1-й інстанції: Тарновецький І.І.
Суддя-доповідач: Іваненко Т.В.
03 вересня 2020 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Іваненко Т.В.
суддів: Граб Л.С. Сторчака В. Ю.
за участю:
секретаря судового засідання: Яремчук Л.С.,
представника позивача: Бабчука В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 травня 2020 року (місце ухвалення рішення - м.Хмельницький) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання відмови протиправною, визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі - відповідач), у якому просила суд:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області в призначені та виплаті їй пенсії за вислугу років відповідно до п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення";
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області № 221250001521 від 12.03.2020;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до вимог п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 03.03.2020.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 травня 2020 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд задовольнити її.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню зважаючи на таке.
З обставин справи колегією суддів встановлено, що 03.03.2020 ОСОБА_1 звернулась до відповідача з заявою у якій просила, призначити пенсію за вислугу років, як працівнику освіти.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 12.03.2020 позивачці відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років, як працівнику освіти, у зв'язку з відсутністю необхідного спеціального стажу роботи 26 років 6 місяців станом на 11.10.2017, передбаченого статтею 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Листом від 31.03.2020 № 2200-0301-8/12021 Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повідомило позивачку про відмову у призначені їй пенсії за вислугу років згідно з ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та зазначило, що з 04.06.2019 право на пенсію за вислугу років згідно статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначається з урахуванням вимог щодо вислуги років та стажу, які були передбачені законодавством станом на 11.10.2017, щодо віку - станом на 31.03.2015. Враховуючи зазначене, право на пенсію за вислугу років мають працівники закладів освіти незалежно від віку, за наявності спеціального стажу за вислугу років: станом на 01.04.2015 - не менше 25 років; станом на 01.01.2016 - не менше 25 років 6 місяців; станом на 11.10.2017 - не менше 26 років 6 місяців. Згідно наданих для призначення пенсії документів станом на 11.10.2017 спеціальний стаж роботи позивача становить 25 років 1 місяць 17 днів.
Також, в листі відповідач звернув увагу на те, що посада методиста по навчально-виховній роботі з вчителями початкових класів не передбачена Переліком, тому підстав для зарахування до спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, періоду роботи на зазначеній посаді немає.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що спеціальний стаж ОСОБА_1 становить: станом на 01.04.2015 - 22 роки 7 місяців 17 днів; станом на 01.01.2016 - 23 роки 3 місяці 17 днів; станом на 11.10.2017 - 25 років 1 місяць 17 днів. Таким чином, на даний час у позивачки відсутні підстави для виходу на пенсію за вислугою років відповідно до пункту "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", оскільки станом на 11.10.2017 відсутній необхідний спеціальний стаж роботи - 26 років 6 місяців.
Колегія суддів не погоджується з рішенням суду першої інстанції, з огляду на таке.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституцій України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до п. 2-1 Перехідних положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений ст.ст. 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".
Розмір пенсії за вислугу років визначається відповідно до ст. 27 та з урахуванням норм ст. 28 цього Закону. Пенсії за вислугу років фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 01.04.2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 01.04.2015 по 31.03.2016 - не менше 25 років 6 місяців; з 01.04.2016 по 31.03.2017 - не менше 26 років; з 01.04.2017 по 31.03.2018 - не менше 26 років 6 місяців; з 01.04.2018 по 31.03.2019 - не менше 27 років; з 01.04.2019 по 31.03.2020 - не менше 27 років 6 місяців; з 01.04.2020 по 31.03.2021 - не менше 28 років; з 01.04.2021 по 31.03.2022 - не менше 28 років 6 місяців; з 01.04.2022 по 31.03.2023 - не менше 29 років; з 01.04.2023 по 31.03.2024 - не менше 29 років 6 місяців; з 01.04.2024 або після цієї дати - не менше 30 років.
До досягнення віку, встановленого абз. 1 п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення: які в період до 01.01.2016 мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту; 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку: 50 років - які народилися з 01.01.1966 по 30.06.1966; 50 років 6 місяців - які народилися з 01.07.1966 по 31.12.1966; 51 рік - які народилися з 01.01.1967 по 30.06.1967; 51 рік 6 місяців - які народилися з 01.07.1967 по 31.12.1967; 52 роки - які народилися з 01.01.1968 по 30.06.1968; 52 роки 6 місяців - які народилися з 01.07.1968 по 31.12.1968; 53 роки - які народилися з 01.01.1969 по 30.06.1969; 53 роки 6 місяців - які народилися з 01.07.1969 по 31.12.1969; 54 роки - які народилися з 01.01.1970 по 30.06.1970; 54 роки 6 місяців - які народилися з 01.07.1969 по 31.12.1970; 55 років - які народилися з 01.01.1971.
Постановляючи рішення, суд першої інстанції не взяв до уваги рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019, в якому суд визнав такими, що не відповідають Конституції України положення, зокрема, положення ст. 55 Закону України від 05.11.1991 № 1788 "Про пенсійне забезпечення" зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213 та від 24.12.2015 № 911 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
Конституційний Суд України виходив з того, що встановлення як додаткової умови для призначення пенсії за вислугу років досягнення певного віку (для працівників, зазначених у пунктах "е", "ж" ст. 55 Закону № 1788-ХІІ - 55років), нівелюють сутність права на соціальний захист, не відповідають конституційним принципам соціальної держави та суперечать положенням ст.ст. 1, 3, ч. 3 ст. 22, ст. 46 Конституції України.
На думку Конституційного Суду України, внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" до оспорюваних положень Закону України "Про пенсійне забезпечення" щодо підвищення на п'ять років пенсійного віку для жінок, збільшення на п'ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років, здійснювалося без урахування юридичної природи призначення пенсії за вислугу років, визначеної ст. 51 Закону України "Про пенсійне забезпечення". А саме того, що вказана пенсія встановлюється окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Дія ст. 51 Закону України "Про пенсійне забезпечення" поширюється на громадян, зайнятих на всіх без винятку роботах, вказаних у ст.ст. 54, 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Таким чином, зі змісту оспорюваних положень Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що стан здоров'я усіх працівників, зайнятих на роботах, визначених п. "а" ст. 54, пунктами "а", "б", "в", "г", "д", "е", "є", "ж" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", через певний проміжок часу погіршується, у зв'язку з чим вони втрачають свою професійну працездатність або придатність до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Вказані норми пункту "а" статті 54, статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII зі змінами, внесеними Законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 № 911-VIII, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, тобто з 04.06.2019.
Відповідно до ст. 51 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Отже, у зазначеній нормі йдеться про роботи, які мають безпосередній вплив на здоров'я працівника і можуть призвести до втрати професійної працездатності (здатності виконувати роботу за професією) до настання віку, що дає право на пенсію за віком, а отже до неможливості ефективно виконувати роботу без шкоди для власного здоров'я і безпеки оточуючих.
Таким чином, втрата професійної працездатності або придатності не пов'язана з досягненням працівником певного віку, а тому не може бути умовою для призначення пенсії за вислугу років.
Згідно п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213 та від 24.12.2015 № 911 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Особа, яка станом на момент звернення до Пенсійного органу має від 25 до 30 років спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, така особа має право на призначення пенсії за вислугу років, незалежно від її віку.
Із наявної в матеріалах справи копії трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 вбачається, що позивач в період з 15.08.1988 по 13.11.1990, з 29.08.1991 по 24.01.1992 працювала на посаді вчителя початкових класів, з 04.02.1992 по 01.08.1992 працювала вихователем дитячого садочку, з 01.09.1993 по 25.11.1993 працювала на посаді вихователя групи продовженого дня Борецівської ЗШ 1-3 ст., з 25.11.1993 призначена на посаду методиста по навчально-виховній роботі з вчителями початкових класів, з 10.01.1996 переведена на посаду вчителя початкових класів, з 10.01.1996 призначена на посаду вчителя початкових класів, з 02.09.1997 призначена на посаду заступника директора школи по виховній роботі, з 16.02.1998 переведена на посаду вихователем групи продовженого дня, 16.01.2003 звільнена з посади вихователя групи продовженого дня, з 20.01.2003 по 14.09.2003 працювала на посаді вчителя початкових класів, з 14.10.2006 по 02.03.2020 працювала на посаді вихователя групи продовженого дня, про що до трудової книжки внесено відповідні накази.
Таким чином, судом встановлено, що спеціальний стаж ОСОБА_1 становить: станом на 01.04.2015 - 22 роки 7 місяців 17 днів; станом на 01.01.2016 - 23 роки 3 місяці 17 днів; станом на 11.10.2017 - 25 років 1 місяць 17 днів.
Тож, враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що ОСОБА_1 має право на призначення пенсії за вислугу років на підставі п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", як працівник освіти зі спеціальним стажем роботи більше 25 років.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору неправильно встановив фактичні обставини справи та не надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції.
У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.
Щодо доводів апеляційної скарги про зарахування до спеціального стажу роботи, як працівнику освіти, період роботи ОСОБА_1 з 25.11.1993 по 10.01.1996 на посаді методиста по навчально-виховній роботі з вчителями початкових класів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зазначений період роботи не може бути зараховано до спеціального стажу, оскільки така посада не передбачена Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 № 909.
Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що вимога зобов'язати відповідача зарахувати до спеціального стажу роботи період роботи позивачки на посаді методиста по навчально-виховній роботі з вчителями початкових класів не була заявлена позивачем у позовній заяві. В силу положень ч.5 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 травня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання відмови протиправною, визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області в призначені та виплаті ОСОБА_1 пенсії за вислугою років відповідно до п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області № 221250001521 від 12.03.2020.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до вимог п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 03.03.2020.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 2102 (дві тисячі сто дві) грн.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 09 вересня 2020 року.
Головуючий Іваненко Т.В.
Судді Граб Л.С. Сторчак В. Ю.