Справа № 822/2695/16
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Блонський В.К.
Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П.
01 вересня 2020 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Полотнянка Ю.П.
суддів: Капустинського М.М. Гонтарука В. М. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Аніщенко А.О.,
відповідача: ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Хмельницькій області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,
в грудні 2016 року Головне управління ДФС у Хмельницькій області звернулося до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з відповідача на користь Державного бюджету України податковий борг в розмірі 67 130 грн.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 15.10.2019 позов задоволено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В обгрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що як видно з акту від 15.01.2016, 15 січня 2016 року було проведено перевірку кіоску за адресою АДРЕСА_1 . Жодного документу, який би підтвердив належність цього кіоску ОСОБА_1 не оглядалося та не досліджувалося.
В матеріалах справи наявний договір оренди, який підтверджує, що позивач свій кіоск передав іншій особі.
12 червня 2020 року до суду від Головного управління ДФС у Хмельницькій області надійшла заява про заміну позивача правонаступником, у якій позивач просить замінити первинного позивача Головне управління ДФС у Хмельницькій області на його правонаступника Головне управління Державної податкової служби у Хмельницькій області, як належного позивача по справі.
Згідно ст. 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
У відповідності до наказу ДПС від 28.08.2019 №36 "Про початок діяльності Державної податкової служби України" та наказу Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 29.08.2019 №7 розпочато виконання Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області повноважень Головного управління ДФС у Хмельницькій області, що припиняється.
Таким чином, заява Головного управління ДФС у Хмельницькій області про заміну позивача підлягає задоволенню шляхом заміни позивача по справі №822/2695/16 на його правонаступника - Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області.
Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. 31.08.2020 на електронну адресу суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі позивача.
Заслухавши, суддю-доповідача, пояснення відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що у відповідача рахується податковий борг в сумі 67130,00 грн., а саме: по штрафних санкціях за порушення законодавства про патентування та ЕККА на суму 19530,00 грн., що підтверджується податковим повідомленням-рішенням №0000292100 від 02.02.2016 та по адміністративних штрафах та санкціях за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюну в сумі 47600,00 грн., що підтверджується податковим повідомленням-рішенням №0000302100 від 02.02.2016.
Вищевказані податкові повідомлення-рішення оскаржувались відповідачем в судовому порядку. Постановою по адміністративній справі № 822/774/16 від 01.07.2016 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 відмовлено повністю. Дана постанова залишена без змін відповідно до ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08.09.2016 та постанови Верховного Суду від 05.09.2019, яка набрала законної сили. У зв'язку з цим податковий борг є узгодженим.
На виконання статті 59 Податкового кодексу України та з метою добровільного погашення заборгованості, відповідачу було вручено податкову вимогу форми "Ф" № 741 від 04.12.2012 року, яка відповідачем оскаржувалась в судовому порядку.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду по справі № 822/4058/14 від 25.03.2015 вирішено адміністративний позов ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування вимоги № 741 від 04.12.2012 залишити без розгляду. Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27.05.2015 ухвала Хмельницького окружного адміністративного суду від 25.03.2015 залишена без змін.
Наявність податкового боргу, розмір якого за розрахунками контролюючого органу становить 67 130 грн., стала підставою звернення позивачем із цим позовом до суду.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 31.01.2017 вирішено стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , податковий борг в сумі 67130 (шістдесят сім тисяч сто тридцять) грн. 00 коп., яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14.03.2017.
Постановою Верховного Суду від 09.04.2019 скасовано постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 31.01.2017 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14.03.2017 та передано справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
У своїй постанові Верховний Суд дійшов висновку, що доводи, наведені відповідачем у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновку судів першої та апеляційної інстанцій щодо узгодженості фінансових санкцій та набуття ними статусу податкового боргу. Посилання підприємця на те, що судові рішення у справі у справі № 822/774/16, якими було відмовлено у позові про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень про застосування до ФОП ОСОБА_1 фінансових санкцій за порушення законодавства про патентування та у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв, оскаржені в касаційному порядку, є безпідставними, оскільки оскарження судових рішень першої та апеляційної інстанцій в касаційному порядку не змінює встановленого законом порядку набирання судовими рішеннями судів цих інстанцій законної сили.
Проте, Верховний Суд зазначив, що суди не звернули уваги на те, що податкова вимога від 04.12.2012 № 741 щодо погашення податкового боргу у сумі 65'306,00 грн не могла включати у себе суму податкового боргу за зобов'язаннями, які виникли у 2016 році на підставі податкових повідомлень - рішень від 02.02.2016 №№ 0000292100, 0000302100 у сумі 67'130,00 грн, а обставини, які б свідчили про безперервність податкового боргу у відповідача впродовж періоду часу з виникнення податкового боргу, стосовно суми якого була направлена вказана податкова вимога до звернення до суду ДПІ з позовом, суди не встановили як такі, що відповідно до статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону, чинного на час розгляду і вирішення справи) входять до предмету доказування при розгляді судом адміністративного позову про стягнення сум податкового боргу.
15 жовтня 209 року Хмельницький окружний адміністративний суд, враховуючи висновки Верховного Суду викладені у постанові від 09.04.2019, у своєму рішенні дійшов висновку, що оскільки податкова вимога про сплату податкового боргу форми "Ф" від 04.12.2012 року № 741 надіслана відповідачу, та з моменту надіслання податкової вимоги пройшло більше 60 календарних днів, тому вимога позивача про стягнення з відповідача податкового боргу в розмірі 67 130 грн., підлягає задоволенню.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (пункт 1.1 статті 1 Податкового кодексу України).
Відповідно до пунктом 57.3 статті 59 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
У той же час податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Отже, податковий борг виникає, зокрема, у разі несплати у встановлений строк узгодженого грошового зобов'язання.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Згідно з пунктом 56.18 статті 56 ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Порядок погашення податкового боргу платників податків регулюється нормами статей 59, 60, 95 - 99 ПК України.
Згідно з пунктом 59.1 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення - рішення.
Відповідно до пункту 59.5 цієї статті у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Аналіз вказаної норми дає підстави стверджувати про відсутність обов'язку контролюючого органу направляти платнику податків нову податкову вимогу у випадку збільшення суми податкового боргу. Тобто, в разі коли після направлення платнику податків податкової вимоги сума його податкового боргу збільшується, податкова вимога на збільшену суму податкового боргу не направляється.
Підпунктом 60.1.1 пункту 60.1 статті 60 ПК України визначено, що податкова вимога вважається відкликаною, якщо сума податкового боргу була погашена самостійно платником податків або органом стягнення. У зв'язку з цим із погашенням суми податкового боргу раніше надіслана платникові податків податкова вимога є відкликаною, а тому не може бути підставою для вжиття заходів із примусового стягнення податкового боргу.
Отже, лише у разі, якщо платником податків податковий борг був погашений, а через деякий час виник знову, органу державної податкової служби слід направити (вручити) йому нову податкову вимогу виходячи з виникнення нового грошового зобов'язання.
Відповідно до пункту 95.1 статті 95 ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 статті 95 ПК України).
Отже, право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 60 днів з дня надіслання платникові податків податкової вимоги.
Як встановлено з матеріалів справи, сума податкових зобов'язань станом на момент звернення до суду із даним позовом є узгодженою та набула статусу податкового боргу, оскільки Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 01.07.2016 у справі №822/774/16, залишеною без змін Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08.09.2016, у задоволенні позову про визнання та скасування податкових повідомлень - рішень від 02.02.2016 №№ 0000292100, 0000302100 як передумови виникнення податкового боргу відмовив. Вказані рішення судів залишені без змін постановою Верховного Суду від 05.09.2019.
Слід також зазначити, що на виконання ст.59 Податкового кодексу України та з метою добровільного погашення заборгованості відповідача було вручено податкову вимогу форми «Ф» № 741 від 04.12.2012 року, яка відповідачем оскаржувалась в судовому порядку.
Однак, ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду по справі №822/4058/14 від 25.03.2015 року адміністративний позов ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування вимоги №741 від 04.12.2012 року залишено без розгляду. Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27.05.2015 року ухвала Хмельницького окружного адміністративного суду від 25.03.2015 року залишена без змін.
Також, колегія суддів приймає до уваги висновок Верховного Суду, який викладений у постанові від 09.04.2019, а саме про те, що доводи, наведені відповідачем у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновку судів першої та апеляційної інстанцій щодо узгодженості фінансових санкцій та набуття ними статусу податкового боргу.
Таким чином, аналізуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що податковий борг відповідача підтверджується копією податкової вимоги №741 від 04.12.2012 року, податковими повідомленнями-рішеннями №0000292100 та №0000302100 від 02.02.2016 та довідкою про заборгованість, а також іншими доказами, наявними у матеріалах справи.
Водночас, слід зазначити, що з урахуванням вказівки Верховного Суду у постанові від 09.04.2019, Хмельницький окружний адміністративний ухвалою від 12.06.2019 витребував у позивача документи (докази), які підтверджують узгодженість зобов'язання зі сплати фінансових санкцій у судовому порядку та його суми, з врахуванням того, що податкова вимога від 04.12.2012 року № 741 щодо погашення податкового боргу відповідача у сумі 65 306,00 грн., не могла включати у себе суму податкового боргу за зобов'язаннями, які виникли у 2016 році на підставі податкових повідомлень - рішень від 02.02.2016 року № № 0000292100, 0000302100 у сумі 67 130,00 грн., та вказати обставини, які б свідчили про безперервність податкового боргу у відповідача впродовж періоду часу з виникнення податкового боргу, стосовно суми якого була направлена вказана податкова вимога до звернення до суду державної податкової інспекції у м. Хмельницькому ГУ ДФС у Хмельницькій області з даним позовом.
Так, в матеріалах справи наявні копії інтегрованих карток платника податків - ОСОБА_1 , які підтверджують безперервність податкового боргу у відповідача впродовж періоду часу з дати виникнення податкового боргу, стосовно суми якого була виставлена податкова вимога від 04.12.2012 року № 741, до часу звернення позивача в суд із позовом до відповідача про стягнення податкового боргу в розмірі 67 130 грн., на підставі податкових повідомлень-рішень №00000292100 від 02.02.2016 року, та № 00003021000 від 02.02.2016 року.
Відтак, безперервність податкового боргу обумовлює відсутність правових підстав у контролюючого органу для відкликання податкової вимоги та надсилання другої вимоги.
З урахуванням того, що узгоджена сума податкового зобов'язання набула статусу податкового боргу, а її розмір підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, беручи до уваги направлення контролюючим органом відповідачу податкової вимоги форми "Ф" від 04.12.2012 року №741, та з моменту надіслання податкової вимоги пройшло більше 60 календарних днів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність законних підстав для стягнення з відповідача спірної суми заборгованості.
Доводи апеляційної скарги, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки на думку апелянта, вказані податкові повідомлення-рішення не можуть бути підставою для виникнення у відповідача податкового боргу. Відповідач зазначає, що він не має ніякого відношення до господарської діяльності, що провадилася в кіоску, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не містять інших обгрунтувань ніж ті, які були зазначені адміністративному позові, апеляційній та касаційній скарзі по справі №822/774/16 (про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.02.2016 №№00000292100, 00003021000) та з урахуванням яких суди першої, апеляційної та касаційної інстанції вже надавали належну правову оцінку встановленим обставинам справи.
Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону, чинного на час розгляду і вирішення справи) обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
З урахуванням вказаного, доводи апеляційної скарги не дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню.
У відповідності з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 15.10.2019 слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 07 вересня 2020 року.
Головуючий Полотнянко Ю.П.
Судді Капустинський М.М. Гонтарук В. М.