Справа № 120/4240/19-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Бошкова Юлія Миколаївна
Суддя-доповідач - Ватаманюк Р.В.
02 вересня 2020 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Ватаманюка Р.В.
суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Стаднік Л. В.,
представника позивача: Балтака Олексія Олеговича
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 05 лютого 2020 року (виготовлена 11 лютого 2020 року у м. Вінниця) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до управління патрульної поліції у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування наказу,
позивач 17.12.2019 звернувся із позовом до Вінницького окружного адміністративного суду в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ відповідача "Про застосування до працівників УПП у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції дисциплінарного стягнення" від 31.07.2019 №18 в частині притягнення інспектора взводу №1 роти №1 батальйону управління патрульної поліції у Вінницькій області лейтенанта поліції ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 05.02.2020 у задоволенні заяви представника позивача про поновлення строку звернення до суду - відмовлено.
Клопотання представника відповідача про залишення адміністративного позову без розгляду - задоволено.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління патрульної поліції у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу залишено без розгляду.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказану ухвалу суду та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказав, що судом першої інстанції безпідставно не враховано те, що ні оскаржуваний наказ, ні висновок службового розслідування, ні вид дисциплінарного стягнення позивачу доведено не було.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу вказавши, що про оскаржуваний наказ позивач дізнався 31.07.2019, що підтверджується розпискою про ознайомлення з наказом №18 від 31.07.2019. Натомість, позивач до суду вернувся з даним позовом лише 16.12.2019, тобто з пропуском місячного строку звернення до суду.
01.04.2020 відповідачем подано заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження без участі сторін.
В подальшому розгляд справи було перенесено на 15.04.2020 та в послідуючому на 13.05.2020.
12.05.2020 від представника апелянта надійшла заява про призначення справи до розгляду на іншу дату, а саме після скасування установленого режиму карантину.
Законом України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ VI "Прикінцеві положення" доповнено пунктом 3 - під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.
Разом з тим, 17.07.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" №731-IX.
Згідно з п.2 ч.2 резолютивної частини даного Закону, процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.
Колегія суддів зауважує, що відповідно до п. 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
На підставі вказаного розгляд справи відкладено на 02.09.2020.
02.09.2020 від відповідача надійшла заява про розгляд справи без участі представника відповідача.
В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив суд задовольнити її повністю.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлені та неоспорені сторонами такі обставини.
В даній справі позивач просить визнати протиправним та скасувати наказ Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України №18 від 31.07.2019 "Про застосування до працівника патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції дисциплінарного стягнення" в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани.
Також, разом із позовом позивачем подано заяву про поновлення строку на звернення до адміністративного суду яка обґрунтована тим, що позивачу було відомо про оскаржуваний наказ №18 від 31.07.2019, про що свідчить його підпис на останньому листку наказу, однак, із його змістом він зміг ознайомитись лише 05.12.2019, коли на його адресу як представника надійшла відповідь на адвокатський запит. Крім того, зазначив, що позивач з серпня по листопад 2019 року отримував премію до грошового забезпечення, тому вважав, що на нього накладено дисциплінарне стягнення у вигляді попередження, а не догани.
З матеріалів справи вбачається, що про оскаржуваний наказ позивач дізнався 31.07.2019, що підтверджується розпискою про ознайомлення з наказом №18 від 31.07.2019.
Ухвалою суду першої інстанції від 23.12.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження із викликом (повідомленням) сторін. Крім того, даною ухвалою повідомлено, що клопотання про поновлення строку звернення до суду буде вирішено у судовому засіданні.
14.01.2020 представником відповідача подано клопотання про залишення позову без розгляду. Обґрунтовуючи подане клопотання представник відповідача зазначив, що позивач просить суд визнати протиправним та скасувати наказ Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України №18 від 31.07.2019 "Про застосування до працівників патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції дисциплінарного стягнення" в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани. Разом з тим, із матеріалів справи вбачається, що про оскаржуваний наказ позивач дізнався 31.07.2019, що підтверджується розпискою про ознайомлення з наказом №18 від 31.07.2019. Натомість, позивач до суду з даним позовом звернувся лише 16.12.2019, тобто з пропуском місячного строку звернення до суду, при цьому в заяві про поновлення строку позовної давності вказав невірну дату ознайомлення із наказом.
05.02.2020 ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду у задоволенні заяви представника позивача про поновлення строку звернення до суду - відмовлено. Клопотання представника відповідача про залишення адміністративного позову без розгляду задоволено, а позов залишено без розгляду.
Приймаючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем пропущено місячний строк звернення до адміністративного суду, підстави наведенні представником позивача у заяві про поновлення строку звернення до суду не дають суду можливості для постановлення висновків щодо визнання поважними причин пропуску строку звернення з даним позовом до суду, а тому позивачем пропущено строк звернення до суду з даною позовною заявою без поважних причин.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції за такими доводами.
Строки звернення до адміністративного суду передбачені статтею 122 КАС України.
Позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами (ч. 1).
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень (ч. 2).
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 3).
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (ч. 5).
При цьому, причина пропуску строку звернення до суду із адміністративним позовом може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Відтак, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Водночас, суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.
Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду визначені статтею 123 КАС України, згідно з ч. ч. 1, 3 якої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.
Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Згідно матеріалів справи, з оскаржуваним наказом позивач ознайомився 31.07.2019, що підтверджується розпискою про ознайомлення з наказом №18 від 31.07.2019.
Зазначена вище обставина, дає змогу обґрунтовано вважати, що про існування оскаржуваного наказу №18 від 31.07.2019 щодо застосування дисциплінарного стягнення позивач дізнався 31.07.2019. При цьому позивач не заперечує вказану обставину.
Разом з тим, знаючи про порушення свого права у липні 2019 року позивач звернувся з вищезазначеним позовом лише у грудні 2019 року, тобто з пропуском передбаченого ч. 5 ст. 122 КАС України місячного строку. При цьому термін, на який було пропущено строк звернення до суду, є значним, більше 4 місяців (тобто в чотири рази перевищує встановлений законом строк звернення до суду).
Вказана позиція узгоджується з висновком Верховного Суду викладеними у постанові від 25.06.2019 у справі № 826/12131/18.
Стосовно доводів позивача про те, що позивачу було відомо про оскаржуваний наказ №18 від 31.07.2019, про що свідчить його підпис на останньому листку наказу, однак, із його змістом він зміг ознайомитись лише 05.12.2019, коли надійшла відповідь на адвокатський запит суд зазначає, що адвокатський запит надіслано 25.11.2019, при цьому, позивачем не вказано причин невжиття заходів для ознайомлення із оскаржуваним наказом у межах місячного строку або у найкоротші для цього терміни.
Той факт, що позивач з серпня по листопад 2019 року отримував премію до грошового забезпечення, тому вважав, що на нього накладено дисциплінарне стягнення у вигляді попередження, а не догани не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду, оскільки з 31.07.2019 позивач знав про існування оскаржуваного наказу та мав можливість ознайомитися з ним.
Таким чином, позивачем не доведено наявності об'єктивно непереборних обставин, які не залежали від його волевиявлення чи обставин, які були б пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного ознайомлення зі складеними роботодавцем документами.
Суд звертає увагу на те, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Пропуск відповідного строку на звернення до суду через байдужість до своїх прав або небажання скористатися цим правом не є поважною причиною пропуску строку та, відповідно, підставою для поновлення звернення до суду з адміністративним позовом.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем не наведено поважних підстав, які б унеможливили звернення його до суду в межах встановленого КАС України строку. Обставини, на які посилається позивач, не свідчать про існування будь-яких об'єктивних перешкод у реалізації ним своїх прав на судовий захист з метою відновлення прав, свобод чи законних інтересів.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справи "Стаббігс на інші проти Великобританії", "Девеер проти Бельгії").
У пункті 48 рішення Європейського суду з прав людини "Пономарьов проти України" (заява № 3236/03) зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.
Водночас навіть наявність об'єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа "Олександр Шевченко проти України", заява №8371/02, пункт 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи, що може бути зумовлено скасуванням рішення або визнанням незаконної дії (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень, буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у пункті 35 рішення Європейського суду з прав людини "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" №11681/85 визначено, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України", заяви №17160/06 та №35548/06; п. 33).
За таких обставин, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції в повній мірі надав оцінку усім вказаним обставинам та зібраним по справі доказам, у зв'язку із чим, ухвалив законне та обґрунтоване рішення, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 05 лютого 2020 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 09 вересня 2020 року .
Головуючий Ватаманюк Р.В.
Судді Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.