01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua
Головуючий у першій інстанції: Смолій І.В.
Суддя-доповідач: Епель О.В.
08 вересня 2020 року Справа № 640/823/20
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Епель О.В.,
суддів: Губської Л.В., Карпушової О.В.,
за участю секретаря Лісник Т.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 травня 2020 року у справі
за позовом ОСОБА_1
до Головного Управління Пенсійного фонду України
в Запорізькій області (Бердянський відділ обслуговування
громадян (сервісний центр)
Управління обслуговування громадян)
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
Історія справи.
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного Управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (Бердянський відділ обслуговування громадян (сервісний центр) Управління обслуговування громадян) (далі - відповідач) про:
- визнання протиправними дій відповідача щодо відмови позивачу в перерахунку пенсії за вислугу років, викладені у рішення від 28.12.2019 року№186/К-4;
- зобов'язання відповідача провести позивачу перерахунок його пенсії за вислуги років у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах та установах прокуратури відповідно до частини 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII у первинній редакції у розмірі 90% місячної (чинної) заробітної плати з посади прокурора відділу Генеральної прокуратури України, з урахуванням фактично отриманих виплат і умов праці, що існували на день звільнення, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 зі змінами від 30.08.2017 № 657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури» відповідно до інформації Генеральної прокуратури України від 10.12.2019 № 19/4-2372вих-19 без обмеження її максимального розміру, починаючи з 01.01.2020 та здійснювати виплату перерахованої пенсії в порядку і строки, визначені чинним законодавством, а також виплати заборгованості, що виникне внаслідок такого перерахунку.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 травня 2020 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що перерахунок пенсії проводиться на підставі довідки про складові заробітної плати, складеної та виданої відповідно до вимог чинного законодавства, однак відповідь Генеральної прокуратури України від 10.12.2019 № 19/4-2372вих-19 про розгляд заяви ОСОБА_2 надана виключно на виконання вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації», носить інформаційний характер та не може бути застосована як для здійснення перерахунку пенсії позивача, а надана суду копія висновку експерта за результатами проведення економічної експертизи не є документом про розмір місячного заробітку за відповідною посадою, з якої позивач вийшов на пенсію.
У зв'язку з чим, суд дійшов висновку, що позивачем при зверненні до Пенсійного фонду не було надано необхідного пакета документів, зокрема, документів щодо розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої він вийшов на пенсію, станом на час звернення за перерахунком, що, в свою чергу, свідчить про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, незважаючи на наявність у позивача права на перерахунок пенсії.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про задоволення позову в повному обсязі, зазначаючи, що чинним законодавством не визначено форми довідки для перерахунку пенсії та механізму її видачі, але регламентовано право особи на перерахунок її пенсії на підставі на явних у пенсійній справі та додатково наданих документів.
При цьому, в обґрунтування своєї правової позиції позивач посилається на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 23.10.2019 у справі № 825/506/18, та зазначає, що на час його звернення до відповідача із заявою про перерахунок його пенсії нормативно-правові акти, якими затверджувалася форма довідки про заробітну плату для здійснення перерахунку пенсії працівника органу прокуратури, втратили чинність, а іншого нормативно-правового акта не прийнято, у зв'язку з чим ГПУ видавала інші офіційні документи про відповідні складові заробітної плати.
Разом з тим, апелянт стверджує, що в документі, який було видано ГПУ та подано відповідачу для перерахунку його пенсії, вказано всі складові його заробітної плати, відомості про сплати ЄСВ та інші дані, які є необхідними для перерахунку пенсії.
З цих та інших підстав апелянт вважає, що оскаржуване ним рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору в цілому.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.07.2020 було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін, наполягаючи на необґрунтованості доводів апелянта та правильності висновків суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.
Обставини справи, установлені судом першої інстанції.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, з 01.01.2004 позивач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду та отримує пенсію за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ.
10.12.2019 позивачу на його запит щодо надання інформації про розмір та складові заробітної плати (грошового забезпечення) на теперішній час за відповідною посадою, з якої ОСОБА_2 вийшов на пенсію, та з інших питань Генеральною прокуратурою України надано відповідь № 19/4-2372вих-19, в якій надано інформацію про складові та розмір грошового забезпечення за посадою прокурора відділу управління нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних та інших заходах примусового характеру у місцях несвободи, яку займав позивач, станом та зазначено, що у грудні 2017 року прокурор зазначеного відділу не отримував надбавку за роботу в умовах режимних обмежень відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15.06.1994 № 414 «Про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв'язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці». Матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та допомога для оздоровлення під час надання щорічної відпустки працівнику, що обіймає посад прокурора відділу управління нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних та інших заходах примусового характеру у місцях несвободи, у грудні 2017 року на виплачувалась.
15.12.2019 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою, в якій просив провести перерахунок його пенсії, у зв'язку з підвищенням посадових окладів працівникам Генеральної прокуратури України. До цієї заяви позивачем було додано вказаний вище лист-відповідь (довідку) ГПУ.
Листом від 28.12.2019 № 186/К-4 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для здійснення перерахунку його пенсії, посилаючись на рішення Конституційного Суду України №7-р (ІІІ)/2019 від 13.12.2019 по справі №3-209/2018 (2413/18, 2807/19), яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII зі змінами, якими передбачено, що умови і порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Інших підстав для відмови у здійсненні перерахунку пенсії позивача органом ПФУ у відповіді на заяву позивача від 15.12.2019 не зазначено.
Позивач, вважаючи порушеним своє право на перерахунок пенсії, звернулася до суду з цим позовом.
Нормативно-правове обґрунтування.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законами України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ (далі - Закон № 1789-ХІІ), «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VІІ (далі - Закон № 1697-VІІ).
Законами України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 р. № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII), Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637).
Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно із частинами 1, 2 статті 50-1 Закону №1789-ХІІ у редакції Закону України № 2663-ІІІ від 12.07.2001, чинної на момент призначення позивачу пенсії, прокурори і слідчі мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше 20 років 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років 6 місяців. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
Частиною 12 статті 50-1 Закону України № 1789-ХІІ визначено, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.
Згідно з частиною 17 статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.
В подальшому, Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» № 3668-VІ від 08.07.2011 до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ включено нову норму, згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Цим же Законом зменшено максимальний розмір при призначенні пенсії до 80 відсотків місячного заробітку.
Разом з тим, положення статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ щодо підстав та порядку перерахунку пенсій прокурорам змін у зв'язку з прийняттям Закону України № 3668-VІ від 08.07.2011 не зазнали. Відбулась лише зміна порядкового номеру частин статті, що регламентували вказаний порядок та підстави.
Так, згідно з частинами 13 та 18 статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ у редакції Закону України № 3668-VІ від 08.07.2011, обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.
Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсій. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий період може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.
У подальшому, Законом України «Про внесення змін та визначення такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 № 76-VІІІ до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ внесено зміни, зокрема, частину 18 статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ викладено у наступній редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України».
14.10.2014 прийнято новий Закон України «Про прокуратуру» № 1697-VІІ, який набрав чинності з 15.07.2015.
Відповідно до частини 20 статті 86 Закону № 1697-VІІ умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 3 розділу ХІІ Прикінцевих положень Закону № 1697-VІІ попередній Закон України «Про прокуратуру» зі змінами частково втратив чинність, окрім, зокрема, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1 Закону.
Крім того, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VІІ знову внесено зміни до статті 50-1 Закону України від 05.11.1991 № 1789-ХІІ, а саме в частину 15 статті 50-1 Закону України від 05.11.1991 № 1789-ХІІ, якою визначено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Також, пунктом 5 Прикінцевих положень Закону України від 02.03.2015 року № 213-VІІ передбачено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України, зокрема, «Про прокуратуру».
Таким чином, з моменту призначення позивачу пенсії згідно із Законом № 1789-ХІІ (в редакції Закону України від 02.07.2001 № 2663-ІІІ) до статті 50-1 Закону №1789-ХІІ неодноразово вносились зміни.
Водночас, нова редакція статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ суттєво звужує і обмежує зміст та обсяг прав пенсіонерів з числа працівників прокуратури, яким пенсія призначена до набрання чинності Законами України від 28.12.2014 № 76-VІІІ та від 02.03.2015 № 213-VІІ.
Законом № 1697-VІІ взагалі визнано таким, що втратив чинність Закон № 1789-ХІІ, у тому числі частини статті 50-1, окрім частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої цієї статті.
Відповідно до частин другої, третьої статті 22, частини першої статті 64 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Як вже було зазначено судом, позивач перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України та з 01.11.2010 отримує пенсію за вислугу років згідно із Законом № 1789-ХІІ.
На момент призначення позивачу пенсії порядок та підстави для перерахунку пенсії прокурорів були визначені у частинах 12 та 17 статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, якими передбачалось, зокрема, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за таким призначенням або перерахунком.
Висновки суду апеляційної інстанції.
Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватись норма, яка визначає розмір пенсії у відсотках, що діяла на момент призначення пенсії.
Крім того, Законом України від 02.03.2015 № 213-VІІ внесено зміни до частини п'ятнадцятої статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, згідно з якою максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Однак, вказана норма набрала чинності після призначення позивачу пенсії за вислугу років.
Частиною другою розділу Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 № 3668-VІ передбачено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
У контексті викладеного, суд зазначає, що застосування нових положень до правовідносин, які виникли до набрання ними чинності, суперечить вимогам частини першої статті 58 Конституції України, якою передбачено, що закони та нормативні акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність.
Отже, зміни стосуються саме призначення пенсії, а не її перерахунку.
Разом з тим, як було правильно встановлено судом першої інстанції, пенсія позивачу була призначена відповідно до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ у редакції, чинній на момент призначення, тобто до набрання чинності Законом № 1697-VІІ.
Крім того, звуження та обмеження змісту й обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів відповідно до статті 22 Конституції України не допускається.
У рішенні Конституційного Суду України від 22.05.2018 № 5-р/2018 зазначено, що положення частини першої статті 22 Конституції України необхідно розуміти так, що при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, якщо таке звуження призводить до порушення їх сутності. Зміст права громадян на соціальний захист, гарантований статтею 46 Конституції України, узгоджується із її приписами, за якими, зокрема, людина її життя і здоров'я, честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (ч.1 ст.3); кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло (ст.48). На думку Конституційного Суду України, держава виходячи з існуючих фінансово-економічних можливостей має право вирішувати соціальні питання на власний розсуд. У разі значного погіршення фінансово-економічної ситуації, виникнення умов воєнного або надзвичайного стану, необхідності забезпечення національної безпеки України, модернізації системи соціального захисту тощо держава може здійснити відповідний перерозподіл своїх видатків з метою збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства. Держава не може вдаватися до обмежень, що порушують сутність конституційних соціальних прав осіб.
Новий порядок призначення та виплати пенсій, встановлений Законами України від 02.03.2015 № 213-VІІ, від 28.12.2014 № 76-VІІІ та від 14.10.2014 № 1697-VІІ, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія призначена до набрання ними чинності, а тому до даних спірних правовідносин слід застосовувати норми статті 50-1 Закону України від 05.11.1991 № 1789-ХІІ (в редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії), оскільки редакції вказаних законів звужує права позивача в частині розміру пенсії.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги та усуваючи неповноту з'ясування судом першої інстанції обставин цієї справи, колегія суддів установила, що позивач звертався до відповідача із заявою від 15.12.2019 щодо перерахунку його пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати за посадою, з якої він вийшов на пенсію, згідно з інформацією ГПУ, та без обмеження її максимального розміру /т. 1 а.с.12-13/.
У задоволенні таким вимог позивача відповідачем було відмовлено листом від 28.12.2019, в якому єдиною підставою для відмови зазначено відсутність механізму виконання рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 № 7-р(ІІ)/2019 та необхідність його погодження з Мінсоцполітики /т. 1 а.с. 10/. Жодних інших підстав, зокрема щодо невідповідності інформації ГПУ, поданої позивачем, формі довідки та/або ненадання позивачем певних документів у листі УПФУ не зазначено.
Крім того, за результатами вищевказаної заяви позивача про перерахунок пенсії відповідачем лише складено лист, будь-якого рішення за результатами її розгляду не прийнято.
Разом з тим, аналізуючи підстави для відмови позивачу у перерахунку його пенсії, наведені відповідачем у листі від 28.12.2019, колегія суддів зазначає, що відсутність, як зазначає ГУПФУ, механізму виконання рішення КСУ, не передбачено жодною нормою чинного законодавства як підстава для відмови особі в перерахунку її пенсії.
Водночас, у рішенні від 01.06.2006 по справі «Федоренко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права.
Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), пункт 74).
Згідно зі ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Доводи відповідача про те, що подана позивачем інформація ГПУ не відповідає формі довідки для перерахунку пенсії, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки апелянтом не зазначено, яким конкретно вимогам законодавства не відповідає такий документ і яким чином такі недоліки унеможливлюють здійснення перерахунку пенсії позивача.
При цьому, колегія суддів також приймає до уваги правовий підхід, закладений ЄСПЛ при вирішенні справи «Сутяжник проти РФ» (рішення від 25.04.2018) та застосований Верховним Судом у справах №№ 826/5575/17, 910/10616/17, відповідно до якого надмірне прагнення до чистоти, переваги форми над змістом є правовим пуризмом.
Разом з тим, колегія суддів відзначає, що в інформації ГПУ вказано конкретні складові грошового забезпечення за відповідною посадою /т. 1 а.с. 14-15/.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу в перерахунку його пенсії за вислугу років на підставі заяви позивача від 15.12.2019 та, з огляду на те, що така заява позивача і додані до неї документи відповідачем по суті не розглянуті і жодного рішення за результатами їх розгляду не прийнято, необхідним є відновлення порушеного права позивача на перерахунок пенсії шляхом зобов'язання відповідача повторно розглянути його заяву від 15.12.2019, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
Таким чином, відповідно до приписів частини другої статті 9 КАС України, апеляційний суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та задовольнити їх саме у вищенаведений спосіб.
Решта позовних вимог, заявлених позивачем у цій справі, у даному випадку є передчасними, з огляду на вищевикладене.
Аналізуючи всі доводи апелянта, судова колегія також враховує висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.
Отже, судом першої інстанції при вирішенні даного адміністративного позову було неповно встановлено обставини справи та допущено порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору в цілому.
Відповідно до ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 травня 2020 року - скасуванню, адміністративний позов - задоволенню частково.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до частин першої, третьої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Судова колегія встановила, що за подання позову в цій справі позивачем сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн. /квитанція від 12.01.2020 № 22184/, а за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції - 1260,00 грн. /квитанція від 04.06.2020 № 94435/, а отже, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідає підлягає стягненню судовий збір у розмірі (840,80 грн. + 1260,00 грн.):2 = 1050,40 грн.
Керуючись ст.ст. 139, 242-244, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 травня 2020 року - скасувати та ухвалити постанову, якою адміністративний позов - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку його пенсії за заявою від 15.12.2019 про перерахунок пенсії за вислугу років.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.12.2019 про перерахунок пенсії за вислугу років та прийняти рішення за результатами її розгляду, з урахуванням висновків суду, викладених у цій постанові.
У задоволенні позову в іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (код ЄДРПОУ 20490012) понесені позивачем судові витрати в розмірі 1050,40 грн. (одна тисяча п'ятдесят гривень та сорок копійок).
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Судове рішення виготовлено 08 вересня 2020 року.
Головуючий суддя
Судді: