Справа № 620/300/20
про залишення апеляційної скарги без руху
09 вересня 2020 року м. Київ
Суддя Шостого апеляційного адміністративного суду Кучма А.Ю., перевіривши матеріали апеляційної скарги Головного управління Державної податкової служби у м. Києва на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.05.2020 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області, Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, визнання протиправними та скасування рішень,-
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.05.2020 позовні вимоги задоволено частково.
Не погодившись із зазначеним рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, в якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.07.2020 в задоволенні клопотання Головного управління Державної податкової служби у м. Києва про звільнення від сплати судового збору відмовлено. Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києва на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.05.2020 залишено без руху. Встановлено скаржнику десятиденний строк з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, для усунення недоліків апеляційної скарги, але не пізніше десяти днів з дня закінчення обмежувальних заходів встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211, у спосіб, установлений судом у цій ухвалі суду.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.07.2020 апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києва повернути апелянту у зв'язку з не усуненням недоліків.
13.08.2020 відповідачем повторно подано апеляційну скаргу на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.05.2020.
Перевіривши апеляційну скаргу, суд вважає, що вона не може бути прийнята до апеляційного провадження та підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам ст. 295 та ст. 296 КАС України.
Так, згідно пункту 1 частини п'ятої статті 296 КАС України апелянтом до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені положеннями Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VІ, який набрав чинності з 01.11.2011 (далі по тексту Закону №3674-VІ).
Відповідно до п. 2 частини третьої ст. 4 Закону №3674-VІ (у редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги) за подання апеляційної скарги на рішення суду, розмір судового збору складає 150 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Згідно з частиною першою статті 4 Закону №3674-VІ (у редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 січня 2020 року становить 2102 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява подана у січні 2020 року. Водночас, при подачі даної позовної заяви підлягала сплаті ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру фізичною особою у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону №3674-VI за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою - підприємцем складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч.3 ст.6 Закону №3674-VI за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру
Як вбачається з адміністративного позову, позивачем заявлено позовні вимоги майнового та немайнового характеру, у зв'язку з чим за подачу апеляційної скарги відповідач мав сплатити судовий збір у сумі 3783,60 грн (2522,40 х 150%).
До апеляційної скарги Головного управління Державної податкової служби у м. Києві було додано платіжне дорученням №2369 від 17.06.2020 на суму 3026,89 грн, тобто судовий збір сплачено у меншому розмірі ніж передбачено нормами чинного законодавства.
Таким чином, апелянту необхідно доплатити судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 756,71 грн.
Згідно частини першої ст. 9 Закону №3674-VІ судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
Відтак, Шостий апеляційний адміністративний суд для сплати судового збору має наступні реквізити: отримувач коштів - УК у Печер.р-ні/Печерс.р-н/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38004897, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) - 899998, рахунок отримувача - UA638999980313171206081026007, код класифікації доходів бюджету - 22030101.
Крім того, за правилами частини першої ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Колегія суддів звертає увагу, що у випадку пропуску строку апеляційного оскарження підставами для розгляду апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами).
З матеріалів справи вбачається, що справа розглядалась за правилами спрощеного провадження без виклику сторін. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.05.2020 отримано відповідачем 02.15.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.152). При цьому, вперше апеляційну скаргу відповідачем подано - 17.06.2020, тобто своєчасно.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, першу апеляційну скаргу відповідача було повернуто ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.07.2020 у зв'язку із несплатою судового збору в повному обсязі.
Вдруге апеляційну скаргу подано 13.08.2020, тобто з пропуском тридцятиденного строку, передбаченого частиною першою ст. 295 КАС України.
При цьому, скаржником заявлено клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження.
Відповідно до частини першої статті 121 КАС суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Обґрунтовуючи наявність поважних причин пропуску строку оскарження відповідач посилається на обмежене фінансування, що унеможливило сплатити судовий збір.
Надаючи оцінку зазначеним обставинам, суд виходить із такого.
Отже, як вже зазначалось першу апеляційну скаргу відповідача було повернуто ухвалою суду апеляційної інстанції, у зв'язку із неусуненням її недоліків.
Верховний Суд у постанові від 14.02.2018 у справі № 823/440/16 висловив позицію, що невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, адже не є такою, що не залежить від волі особи, яка її подає, і не надає такій особі права у будь-який необмежений після спливу строку апеляційного оскарження час реалізовувати право на оскарження судових рішень.
Окрім того, суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, а тому обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не можуть бути підставою для реалізації суб'єктом владних повноважень права на апеляційне/касаційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку.
У пункті 40 та у пункті 41 справи «Пономарьов проти України» Європейський Суд з прав людини зазначив, що «… якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та з підстав, які видаються непереконливими, як у цій справі, де нібито складне економічне становище перешкоджало відповідачу сплатити державне мито, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду… Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків».
У пункті 74 Рішення у справі «Лелас проти Хорватії» і пункті 70 Рішення у справі «Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування" та пояснив його практичне значення, зокрема, зазначивши, що держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Іншими словами, ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу. Принцип "належного урядування" передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер'їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер'їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), п. 119).
Таким чином, у ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов'язано з тим, що держава має дотримуватись принципу «належного урядування» та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов'язків, встановлених нею ж.
Аналогічну позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 15.05.2018 по справі № 804/2979/17 та від 07.06.2018 по справі № 822/276/17, в ухвалі від 03.02.2020 у справі №340/661/19.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
На підставі викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку про визнання неповажними, викладені у заяві відповідачем причини пропуску строку.
Крім того, при повторній подачі апеляційної скарги, апелянтом також не сплачено судовий збір у розмірі передбаченому чинним законодавством, а лише додано копію платіжного доручення №2369 від 17.06.2020 на суму 3026,89 грн, що вже подавалось раніше при первинному звернення до суду.
Таким чином, зазначені дії свідчать про свідоме недотримання апелянтом приписів чинного законодавства, нехтування змістом ухвали суду про залишення первинної апеляційної скарги без руху, відповідно до якої чітко вирахувано суму судового збору, а тому повторне звернення з апеляційною скаргою не направлене на захист прав чи інтересів, а носить формальний характер, вказує на недобросовісне користування суб'єктом владних повноважень своїми процесуальними правами та свідоме не виконання прямого процесуального обов'язку.
При цьому, сплата судового збору без належного обґрунтування причин пропуску строку звернення до суду не може вважатися належним усуненням недоліків.
Відповідно до частини третьої статті 298 КАС апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 169, 296, 298, 321, 325, 328 КАС суддя, -
Визнати неповажними, викладені у клопотанні Головного управління Державної податкової служби у м. Києва про поновлення строку на апеляційне оскарження причини пропуску строку на подачу апеляційної скарги.
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києва на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.05.2020 - залишити без руху.
Встановити скаржнику десятиденний строк з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, для усунення недоліків апеляційної скарги.
Роз'яснити апелянту, що при невиконанні вимог даної ухвали у зазначений вище строк в частині ненадання належних підстав пропуску строку буде вирішуватись питання про відмову у відкритті апеляційного провадження, що позбавляє апелянта права повторного звернення до апеляційного суду з цього питання, або питання про повернення апеляційної скарги у разі невиконання інших вимог ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає касаційному оскарженню.
Суддя А.Ю. Кучма