Справа № 640/19762/19 Суддя (судді) першої інстанції: Васильченко І.П.
09 вересня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Мельничука В.П., Оксененка О.М., при секретарі - Рейтаровській О.С., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 квітня 2020 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками, третя особа - Державна служба України з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Миколаївській області, про визнання протиправним та скасування рішення,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення про анулювання ліцензії від 04.02.2019 року №176, прийняте Державною службою України з лікарських засобів та контролю за наркотиками, яким Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 анульовано ліцензію АЕ №298775 від 12.05.2015 р. на роздрібну торгівлю лікарськими засобами, видану Державною службою України з лікарських засобів.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не відмовляв відповідачу у проведенні перевірки, тому викладені у спірному наказі підстави прийняття є необґрунтованими та протиправними.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 квітня 2020 року адміністративний позов задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано рішення в частині анулювання ліцензії від 04.02.2019 року №176, прийняте Державною службою України з лікарських засобів та контролю за наркотиками, яким Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 анульовано ліцензію АЕ №298775 від 12.05.2015 р. на роздрібну торгівлю лікарськими засобами, видану Державною службою України з лікарських засобів.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.
Зокрема, відповідач стверджує, що відповідачем було вжито всі можливі заходи щодо вчасного та належного повідомлення позивача щодо проведення планової перевірки. Вважає, що відповідач при прийнятті спірного наказу діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 12.05.2015 фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 наказом Державної служби України з лікарських засобів № 369 була видана ліцензія АЕ298775 на провадження господарської діяльності з роздрібної торгівлі лікарськими засобами (далі - ліцензія).
Наказом Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Миколаївській області від 04.01.2019 № 06-П (далі - наказ) було доручено провести з 28.01.2019 по 31.01.2019 планову перевірку додержання Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з роздрібної торгівлі лікарськими засобами суб'єкта господарювання фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (адреса місцезнаходження: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ), за місцем провадження діяльності: Аптека «Лавка здоровья» № 1: м. Миколаїв, вул. Будьонного, 42.
Повідомлення про проведення вказаної перевірки було направлено на адресу місцезнаходження суб'єкта господарювання, яке 09.02.2019 було повернуто відділом поштового зв'язку до контролюючого органу із зазначенням в якості причини повернення «за закінченням терміну зберігання».
При цьому, 31.01.2019 року Державною службою з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Миколаївській області складено акт №05/13-ОР про відмову ліцензіата у проведенні перевірки органом ліцензування.
На підставі зазначеного акта Наказом Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками від 04.02.2019 №176 анульовано ліцензію АЕ №298775 від 12.05.2015 р. на роздрібну торгівлю лікарськими засобами видану Державною службою України з лікарських засобів Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 .
Вважаючи, що прийняттю рішення про аналювання ліцензії мало передувати розпорядження про усунення порушень Ліцензійних умов, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами статті 1 Закону України від 02.03.2015 N 222-VIII "Про ліцензування видів господарської діяльності" (далі - Закон N 222-VIII):
ліцензіат - суб'єкт господарювання, який має ліцензію на провадження встановленого законом виду господарської діяльності;
орган ліцензування - орган виконавчої влади, визначений Кабінетом Міністрів України, або уповноважений законом державний колегіальний орган.
Частиною сьомою статті 19 Закону N 222-VIII визначено, що контроль за додержанням ліцензіатами вимог ліцензійних умов здійснюють у межах своїх повноважень органи ліцензування шляхом проведення планових і позапланових перевірок відповідно до Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Згідно із статтею 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05 квітня 2007 року № 877-V (далі -Закон № 877-V) заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.
Абзацом першим частини першої статті 5 Закону № 877-V передбачено, що планові заходи здійснюються відповідно до річних планів, що затверджуються органом державного нагляду (контролю) не пізніше 1 грудня року, що передує плановому. Внесення змін до річних планів здійснення заходів державного нагляду (контролю) не допускається, крім випадків зміни найменування суб'єкта господарювання та виправлення технічних помилок.
Відповідно до частини четвертої статі 5 Закону № 877-V органи державного нагляду (контролю) здійснюють планові заходи з державного нагляду (контролю) за умови письмового повідомлення суб'єкта господарювання про проведення планового заходу не пізніш як за десять днів до дня здійснення цього заходу.
Повідомлення надсилається рекомендованим листом та/або за допомогою електронного поштового зв'язку або вручається особисто під розписку керівнику чи уповноваженій особі суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі (абзац шостий частини четвертої статті 5 Закону № 877-V).
В силу абзацу 7 частини четвертої статті 5 Закону № 877-V суб'єкт господарювання має право не допускати посадову особу органу державного нагляду (контролю) до здійснення планового заходу в разі неодержання повідомлення про здійснення планового заходу.
Згідно із частиною першою статті 7 Закону № 877-V для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.
З матеріалів справи вбачається, що повідомлення про проведення вказаної перевірки було направлено на адресу місцезнаходження суб'єкта господарювання.
При цьому, у Законі відсутня вимога щодо отримання контролюючим органом повідомлення від суб'єкта господарювання про отримання повідомлення про початок проведення планового заходу державного нагляду (контролю).
Крім того, апеляційним судом встановлено, що на виконання вимог підпункту 6 пункту 1 частини першої статті 3 Закону про ліцензування Держлікслужбою на офіційному веб-сайті dls.gov.ua була розміщена інформація щодо проведення Річного плану здійснення заходів державного нагляду (контролю) Держлікслужби на 2019 рік, рішень щодо видачі та анулювання ліцензій, а також діючих ліцензій з виробництва лікарських засобів, оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами (із зазначенням адреси місцезнаходження юридичної особи та місця провадження діяльності).
Разом з тим, пунктом 24 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами, імпорту лікарських засобів (крім активних фармацевтичних інгредієнтів), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 № 929 (далі - Ліцензійні умови), встановлено, що ліцензіат забезпечує отримання кореспонденції, у тому числі тієї, що надсилається органом ліцензування та його територіальними органами, за своїм місцезнаходженням та повідомлень в електронному вигляді за адресою електронної пошти, зазначеною у заяві про отримання ліцензії.
Колегія суддів також зазначає, що відповідно до пункту 14 Ліцензійних умов у разі ліквідації (припинення) ліцензіатом місця провадження господарської діяльності, за яким провадилася діяльність з виробництва (виготовлення) лікарських засобів в умовах аптеки, оптової або роздрібної торгівлі лікарськими засобами згідно з отриманою ліцензією, ліцензіат зобов'язаний протягом семи робочих днів від дня ліквідації такого місця провадження господарської діяльності подати до органу ліцензування заяву про внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань у зв'язку із припиненням діяльності з виробництва (виготовлення) лікарських засобів в умовах аптеки, оптової, роздрібної торгівлі лікарськими засобами за певним місцем її провадження (додаток 15).
Зазначена норма кореспондується із положеннями частини другої статті 15 Закону №222-VIII визначено, що ліцензіат зобов'язаний повідомляти органу ліцензування про всі зміни даних, які були зазначені в його документах, що додавалися до заяви про отримання ліцензії, у строк, встановлений ліцензійними умовами, але не пізніше ніж один місяць з дня настання таких змін. Таке ж саме правило встановлено підпунктом 3 пункту 8 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з будівництва обєктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до обєктів із середніми та значними наслідками, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 2016 року №256.
Відтак, неотримання повідомлення про початок проведення планового заходу державного нагляду (контролю) позивачем відбулося з вини самого позивача, який мав подати до органу ліцензування заяву про внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань або забезпечити отримання кореспонденції, у тому числі тієї, що надсилається органом ліцензування та його територіальними органами, за своїм місцезнаходженням.
Зазначене спростовує доводи позивача, що відповідачем не дотримано вимоги законів N 877-V та N 222-VIII в частині належного повідомлення про здійснення планового заходу.
Так, відповідачем вжито всіх заходів щодо письмового повідомлення позивача про проведення перевірки та надання можливості уповноваженим особам позивача бути присутніми під час перевірки у відповідності до вимог та у спосіб визначений законом, що свою чергу, спростовує твердження позивача про протиправність прийнятого рішення про анулювання ліцензії з підстав порушення процедури проведення планової перевірки.
Згідно з пунктом 25 Ліцензійних умов під час проведення органом ліцензування або його територіальним органом заходів контролю ліцензіат зобов'язаний забезпечити, у тому числі, доступ на територію ліцензіата у виробничі та інші приміщення, які використовуються для провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової, роздрібної торгівлі лікарськими засобами, імпорту лікарських засобів (крім активних фармацевтичних інгредієнтів), для обстеження і з'ясування питань, безпосередньо пов'язаних з перевіркою.
Згідно з пунктом 8 частини другої статті 16 Закону N 222-VIII підставою для прийняття рішення про анулювання ліцензії є, зокрема, акт про відмову ліцензіата у проведенні перевірки органом ліцензування. Відмовою ліцензіата у проведенні перевірки органом ліцензування вважається недопуск уповноважених посадових осіб органу ліцензування до здійснення перевірки додержання ліцензіатом вимог відповідних ліцензійних умов за відсутності передбачених для цього законом підстав (зокрема, ненадання документів, інформації щодо предмета перевірки на письмову вимогу посадових осіб органу ліцензування, відмова в доступі посадових осіб органу ліцензування до місць провадження діяльності, що підлягає ліцензуванню, об'єктів, що використовуються ліцензіатом при провадженні діяльності, що підлягає ліцензуванню, або відсутність протягом першого дня перевірки за місцезнаходженням ліцензіата особи, уповноваженої представляти інтереси ліцензіата на час проведення перевірки).
У акті про відмову ліцензіата у проведенні перевірки органом ліцензування зазначено про відсутність позивача за місцезнаходженням; незабезпечення присутності керівника, його заступника або іншої уповноваженої особи під час проведення перевірки; недопущення посадових осіб органу ліцензування до перевірки.
Щодо тверджень позивача про те, що акт перевірки, складений суб'єктом господарювання не може вважатися відмовою ліцензіата у проведенні перевірки в розумінні п. 8 ч. 2 ст. 16 Закону №222-VIII, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону №222-VIII анулюванням ліцензії є позбавлення ліцензіата права на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, шляхом прийняття органом ліцензування рішення про анулювання його ліцензії.
Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 16 Закону №222-VIII підставою для прийняття рішення про анулювання ліцензії є акт про відмову ліцензіата у проведенні перевірки органом ліцензування. Відмовою ліцензіата у проведенні перевірки органом ліцензування вважається недопуск уповноважених посадових осіб органу ліцензування до здійснення перевірки додержання ліцензіатом вимог відповідних ліцензійних умов за відсутності передбачених для цього законом підстав (зокрема, ненадання документів, інформації щодо предмета перевірки на письмову вимогу посадових осіб органу ліцензування, відмова в доступі посадових осіб органу ліцензування до місць провадження діяльності, що підлягає ліцензуванню, об'єктів, що використовуються ліцензіатом при провадженні діяльності, що підлягає ліцензуванню, або відсутність протягом першого дня перевірки за місцезнаходженням ліцензіата особи, уповноваженої представляти інтереси ліцензіата на час проведення перевірки).
Згідно з частиною четвертою статті 16 Закону №222-VIII орган ліцензування приймає рішення про анулювання ліцензії протягом п'яти робочих днів з дня виявлення підстав, передбачених пунктами 4 - 9 частини другої цієї статті.
Матеріалами справи підтверджено, що під час проведення посадовими особами відповідача перевірки, з виходом за юридичною адресою позивача, виявилось неможливим доступ посадових осіб органу ліцензування до місць провадження діяльності, що підлягає ліцензуванню, об'єктів, що використовуються ліцензіатом при провадженні діяльності, що підлягає ліцензуванню (за вказаною адресою розміщена Аптека №1 фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 ) та відсутність протягом першого дня перевірки за місцезнаходженням ліцензіата особи, уповноваженої представляти інтереси ліцензіата на час проведення перевірки. Відповідно і доступ до об'єктів перевірки та документів, необхідних для здійснення перевірки посадовим особам Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Миколаївській області надано не було, що зафіксовано в акті від 31.01.2018 року.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що наказ про анулювання ліцензії від 04.02.2019 року №176, прийнятий Державною службою України з лікарських засобів та контролю за наркотиками, яким Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 анульовано ліцензію АЕ №298775 від 12.05.2015 р. на роздрібну торгівлю лікарськими засобами, видану Державною службою України з лікарських засобів є правомірним, прийнятим відповідачем в порядок, спосіб та в межах наданих повноважень, з огляду на що відсутні підстави для задоволення адміністративного позову.
Відповідно до п. 1 частини першої ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі.
Згідно з ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процессуального права.
За таких підстав, оскільки судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню з прийняттям постанови про відмову у задоволенні позову.
Керуючись статтями 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками - задовольнити.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 квітня 2020 скасувати та ухвалити нове судове рішення.
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття.
Касаційна скарга на постанову суду може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Постанова складена в повному обсязі 09 вересня 2020 р.
Головуючий суддя І.О.Лічевецький
Суддя В.П.Мельничук
Суддя О.М.Оксененко