ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
09 вересня 2020 року м. Київ № 640/13949/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Бояринцевої М.А., розглянувши матеріали справи
за позовомОСОБА_1
доДержавної міграційної служби України, Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області
про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить суд:
визнати протиправним та скасувати наказ № 69 від 12.02.2020 Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про відмову громадянину Федеративної Республіки Нігерія ОСОБА_1 в оформленні документів для вирішення питання про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
визнати протиправним та скасувати рішення Державної міграційної служби України № 58-20 від 08.04.2020 про відхилення скарги на наказ про відмову в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
зобов"язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області повторно розглянути заяву громадянина Федеративної Республіки Нігерія ОСОБА_1 про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, відповідно до вимог чинного законодавства.
Ухвалою суду від 25.06.2020 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Від Державної міграційної служби України надійшов відзив на позов та заперечення. Одночасно відповідач просить суд розгляд справи здійснювати за участю його представника.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Пунктом 2 частини шостої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
При цьому, суд наділений правом на власний розсуд визначати позовне провадження, в порядку якого буде розглядатись справа з урахуванням положень Кодексу адміністративного судочинства України.
З урахуванням наведеного та враховуючи предмет розгляду даної справи та характер спірних правовідносин, суд не вбачає підстав для задоволення заяви відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Вказана позиція суду грунтується на висновках, викладених Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 14 січня 2019 року у справі № 727/1002/17.
При цьому, практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі "Ахеп v. Germany", заява №8273/78, рішення від 25.04.2002 року "Varela Assalino contre le Portugal", заява №64336/01). Так, y випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (не в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Керуючись положеннями ст.ст. 171, 257, 260, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Відмовити у задоволенні заяви Державної міграційної служби України про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя М.А. Бояринцева