ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
08 вересня 2020 року м. Київ № 826/16862/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Мазур А.С.,розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до третя особа Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві Управління Державної казначейської служби у Голосіївському районі міста Києва
провизнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, третя особа: Управління Державної казначейської служби у Голосіївському районі міста Києва, в якому просив суд: визнати протиправною бездіяльність головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо повернення помилково сплаченого збору на державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 36 426, 00 грн. та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби у Голосіївському районі міста Києва поданням про повернення ОСОБА_1 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.10.2018 залишено позовну заяву без руху та зобов'язано позивача надати підтвердження про зарахування судового збору до Державного бюджету України.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.01.2019 відкрито спрощене позовне провадження у справі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач при оформленні з Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Будкепітал" договору купівлі-продажу квартири, сплатив збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1 % від вартості нерухомого майна, що становив 36 426, 00 грн. При цьому позивач вважає, що згідно з п. 9 ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» він звільнений від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, як такий, що придбаває житло вперше, а тому помилково сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, під час укладення договору купівлі-продажу квартири, підлягає поверненню.
Уповноважений представник відповідача направив до суду відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, вважаючи, що правовий механізм перевірки інформації щодо придбання особами нерухомості вперше у відповідача відсутній, тому ним не вчинено жодних протиправних дій.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
01.03.2016 між ОСОБА_1 , як покупцем з одного боку та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Будкепітал, з іншого боку, як продавцем, було укладеного договір купівлі-продажу квартири, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу А.В. Сліпченко, про що внесено запис до реєстру №235.
Згідно з п. 1.1 Договору продавець продає, а покупець приймає у власність об'єкт нерухомості, який відповідно до правовстановлюючого документа значиться квартира за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до п. 2.1 Договору вартість майна становить 3 642 600, 00 коп. без ПДВ, які продавець отримав на розрахунковий рахунок покупця до підписання цього договору.
Відомості про право власності, що виникло у позивача на підставі зазначеного договору, були включені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, про що свідчить наявний у справі витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 140917123 від 10.10.2018.
01.03.2016 позивачем було сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, що підтверджується платіжним дорученням №ПН30212.
На підставі приписів положення постанови Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 №1740 «Про Порядок сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій» позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві із заявою про повернення збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна.
17.07.2018 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про повернення збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна. Відповіді на вказане звернення в матеріалах справи не міститься.
Вважаючи своє право порушеним, позивач звернувся із даним позовом до суду.
Розглядаючи адміністративну справу по суті, суд виходить з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування регулюється Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 №400/97-ВР та постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 року № 1740 «Про затвердження Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій».
Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування регулюється Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування платниками збору на обов'язкове пенсійне страхування" від 26.06.1997 №400/97-ВР та постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 року № 1740 «Порядок сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій».
Так, згідно п. 9 ст. 1 Закону №400/97-ВР підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України;
Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на запит Пенсійного фонду України та його територіальних органів, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування, судів, органів внутрішніх справ, органів прокуратури, органів Служби безпеки України, нотаріусів, адвокатів надається у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 8 статті 2 Закону №400/97-ВР визначено, що об'єктом оподаткування для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону є вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.
Аналогічна вимога щодо суб'єктів сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, які придбавають нерухоме майно, міститься і в абз. 1 п. 15-1 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою КМУ від 03.11.1998 № 1740 (надалі - Порядок).
У відповідності до п. 15-1 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 1998 року N 1740, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Тобто, вказаними нормами визначено, що із загального правила про обов'язковість сплати збору при придбанні нерухомого майна законодавцем встановлено два винятки щодо громадян, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла та громадяни, які придбавають житло вперше.
Пунктом 15-3 вказаного Порядку визначено, що нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Відповідно до пунктів 2-4 Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, інформація з Державного реєстру прав надається за допомогою програмних засобів ведення цього Реєстру у паперовій або електронній формі, що має однакову юридичну силу та містить обов'язкове посилання на Державний реєстр прав. Інформація з Державного реєстру прав в електронній формі надається через веб-портал Мін'юсту, у тому числі з використанням сервісної послуги у формі прикладного програмного інтерфейсу зазначеного Реєстру. Інформація з Державного реєстру прав містить актуальні на дату та час її надання відомості про зареєстровані речові права, їх обтяження щодо одного об'єкта нерухомого майна, наявні в ньому, а також відомості з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек, які є архівною складовою частиною Державного реєстру прав, або відомості про відсутність зареєстрованих речових прав, їх обтяжень щодо такого об'єкта нерухомого майна. За бажанням особи інформація з Державного реєстру прав може також містити відомості про виникнення, перехід і припинення права власності та інших речових прав, обтяження таких прав, а також про внесені зміни до відповідного запису Державного реєстру прав та реєстрів у хронологічному порядку.
Згідно вимог ч. 4 ст. 334 Цивільного кодексу України, якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.
Так, на підтвердження того, що позивач перше придбав нерухоме майно, ним було надано Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 21.03.2019 №160417247, з якого вбачається, що приватним нотаріусом Литвин А.С. зареєстровано за позивачем право власності на об'єкт нерухомого майна - квартиру, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Філатова Академіка, буд. 2/1, кв. 15.
. Відомості щодо наявності на праві власності позивача іншого нерухомого майна відсутні.
Відповідач, у своїх запереченнях зазначив, що відомості з Державного реєстру прав не можуть бути підставою для визначення позивача особою, яка придбала майно вперше, а також, що в Україні відсутній механізм перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість, не існує єдиної бази, за допомогою якої можна визначити первинне придбання нерухомого майна особою, а також не існує органу, компетентного видавати довідки на підтвердження обставин первинного придбання житла.
Однак, суд не може погодитися із даним твердженням з огляду на те, що відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень можливості встановити факт придбання житла особою вперше, не може бути підставою для відмови особі в реалізації, визначених законом прав.
У Прикінцевих положеннях Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 01.07.2004 №1952-IV Кабінет Міністрів України зобов'язувався забезпечити здійснення поетапного введення в дію Державного реєстру прав з передачею в установленому порядку інформації бюро технічної інвентаризації щодо об'єктів нерухомості місцевим органам державної реєстрації прав у міру їх готовності до виконання зазначених повноважень.
Відповідно до статті 12 вказаного Закону (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) державний реєстр прав містить записи про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва, їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав, відомості та електронні копії документів, поданих у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі проведення таких реєстраційних дій. Відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. Оскільки саме державні органи зобов'язані були внести у відповідні реєстри всю інформацію, що стосувалась, у тому числі прав власності на нерухоме майно, всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.
Оскільки саме держава не виконала свій обов'язок запровадити внутрішню процедуру встановлення факту придбання нерухомого майна вперше, що сприяло б юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси особи, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30.01.2018 (справа №819/1498/17), 31.01.2018 (справа №819/1667/17) та 04.04.2019 (справа №819/1553/17).
Враховуючи викладене, суд зазначає, що позивач є особою, в якої відсутній обов'язок сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при оформленні документів з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 1% від вартості вперше придбаного майна, а тому він має право на повернення такої суми збору.
Процедуру повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії (далі - платежі) визначено Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 03.09.2013р. № 787 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2013р. за № 1650/24182 (далі - Порядок № 787).
Відповідно до Порядку № 787, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень (далі - рахунки за надходженнями), відкритих в органах Казначейства відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів (п. 3).
Пунктом 5 вказаного Порядку визначено, зокрема, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.
Подання подається до органу Казначейства за формою, передбаченою нормативно-правовими актами з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі на офіційному бланку установи за підписом керівника установи (його заступника відповідно до компетенції), скріпленим гербовою печаткою (у разі наявності) або печаткою з найменуванням та ідентифікаційним кодом установи (у разі наявності), з обов'язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб'єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), сума платежу, що підлягає поверненню, дата та номер документа на переказ, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.
Подання в довільній формі подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.
Заява про повернення коштів з бюджету, яка подається до відповідного органу Казначейства, складається платником у довільній формі з обов'язковим зазначенням такої інформації: причини повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб'єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи та номер контактного телефону, сума платежу, що підлягає поверненню, спосіб перерахування коштів з бюджету - у безготівковій формі із зазначенням реквізитів рахунку одержувача коштів чи готівкою.
Враховуючи викладене, суд встановив, що до повноважень органів Пенсійного фонду України належить контроль щодо справляння надходжень бюджету по даному збору і на підставі заяви платника останні мають сформувати та подати відповідне подання до органів державної казначейської служби.
Частиною 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно із ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно норм ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись, ст. ст. 2, 9, 19, 77, 90, 139, 194, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві ( 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, код ЄДРПОУ 42098368) у відмові сформувати подання для повернення сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 36 426, 00 грн.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві ( 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, код ЄДРПОУ 42098368) сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби у Голосіївському районі міста Києва подання про повернення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна - у розмірі 36 426, 00 (тридцять шість тисяч чотириста двадцять шість) грн., сплаченого згідно платіжного доручення від 01.03.2016 №ПН30212
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві ( 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, код ЄДРПОУ 42098368) понесені витрати зі сплати судового збору у сумі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя А.С. Мазур