1/1181
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про відмову у забезпеченні позову
07 вересня 2020 року м. Київ № 640/20798/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши заяву приватного підприємства «МВА- Україна» про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом
Приватного підприємства «МВА-УКРАЇНА»
до Кабінету Міністрів України
Фонду державного
про визнання протиправними нормативно-правових актів, зобов'язання утриматись від вчинення певних дій та встановлення відсутності компетенції
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява приватного підприємства «МВА-Україна» (надалі - позивач), адреса: 03087, місто Київ, вулиця Уманська, будинок 29, квартира 5 до Кабінету Міністрів України (надалі - відповідач 1), адреса: 01008, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 12/2, Фонду державного майна України (надалі - відповідач 2), адреса: 01133, місто Київ, вулиця Генерала Алмазова, будинок 18/9, в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати Розпорядження Кабінету міністрів України від 27 листопада 2019 року № 1154-р «Питання управління приватним акціонерним товариством «Готель «Дніпро»;
- визнати протиправним та скасувати Наказ Фонду державного майна України від 11 березня 2020 року № 442 «Про внесення змін до Наказу Фонду державного майна України від 28 грудня 2019 року № 1574 «Про затвердження переліків об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2020 році»;
- визнати дії Фонду державного майна України з оголошення та проведення аукціону з продажу державного пакета акцій розміром 100 % статутного капіталу ПрАТ «Готель «Дніпро» протиправними та зобов'язати Фонд державного майна України утримуватися від укладення договору купівлі-продажу державного пакета акцій розміром 100 % статутного капіталу ПрАТ «Готель «Дніпро»;
- встановити відсутність компетенції (повноважень) Фонду державного майна України стосовно приватизації державного пакета акцій розміром 100 % статутного капіталу ПрАТ «Готель «Дніпро».
Підставою позову вказано порушення прав та інтересів позивача в наслідок прийняття суб'єктами владних повноважень оскаржуваних рішень та вчинення протиправних дій.
Одночасно з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, якій останній просить:
- заборонити Фонду державного майна України здійснювати будь-які дії з акціями ПрАТ «Готель «Дніпро», зокрема, шляхом видання розпорядження депозитарній установі про виконання облікової операції зі списання І переказу акцій на рахунок товариства з обмеженою відповідальністю «СМАРТЛЕНД» та/або іншої особи.
В обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову позивач зазначає, що до набрання законної сили рішенням у даній справі існують реальні підстави вважати, що перехід права власності на акції Готелю «Дніпро» може відбутися ще до відкриття провадження за позовною заявою або до прийняття судового рішення по суті справи, що, в свою чергу, на думку позивача, буде суперечити законним правам та інтересам держави, а також позивача як потенційного покупця Готелю «Дніпро».
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Суд зазначає, що підстави, з яких може бути вжито заходів забезпечення позову, є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Також, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.
Тобто, обов'язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Частиною 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України визначено види забезпечення позову.
У відповідності до частини 2 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.
Суд зазначає, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Так, обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, представник позивача зазначає, що Фонд державного майна України не мав компетенції (повноважень) здійснювати приватизацію Готелю «Дніпро», зокрема, шляхом проведення аукціону, у зв'язку з тим, що під час передачі Готелю «Дніпро» в управління Фонду державного майна України з управління Державного управління справами була порушена встановлена законодавством України процедура, а також Фонду державного майна України, включивши Готель «Дніпро» до переліку об'єктів малої приватизації у 2020 році, перевищив свої повноваження (компетенцію), порушивши вимоги Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна».
Крім того, суд звертає увагу, що обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову позивач посилається на ті ж самі обставини, якими обґрунтовані й власне позовні вимоги.
Суд зазначає, що застосування судом обраних позивачем заходів забезпечення позову не може ґрунтуватись лише на тих обставинах, якими позивач обґрунтовує заявлені позовні вимоги, оскільки оцінку таким обставинам та доводам суд надає під час розгляду справи по суті.
Відтак, на переконання суду, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди її правам та інтересам до ухвалення рішення у даній справі, а викладені у заяві про забезпечення позову обставини свідчать про відсутність належного обґрунтування того, що захист прав та інтересів позивача стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що у справі «Беєлер проти Італії» Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.
У рішенні від 09 січня 2007 року у справі «Інтерсплав» проти України» Суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати «справедливий баланс» між інтересами особи і суспільства.
Тобто, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову перш за все необхідно перевірити наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Позивачем на цій стадії не доведено суду наявність достатніх обставин, які КАС пов'язує із застосуванням заходів забезпечення позову.
З урахуванням зазначеного, у суду відсутні правові підстави вважати, що невжиття судом заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів позивача, а тому суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
При цьому, на даній стадії, на підставі наданих позивачем доказів та наведених доводів, суд не вбачає за можливе застосувати заходи забезпечення з підстав очевидної протиправності оскаржуваних рішень суб'єкта владних повноважень.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 150, 151, 153-155, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні заяви приватного підприємства «МВА-УКРАЇНА» про забезпечення позову відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею (суддями). Відповідно до частини 8 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала про відмову у забезпеченні адміністративного позову може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Клочкова