08 вересня 2020 року Чернігів Справа № 620/2374/20
Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Лобана Д.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (без повідомлення сторін) справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Бонтайер-Україна" до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Бонтайер-Україна" (далі - ТОВ "Бонтайер-Україна", позивач) звернулось до адміністративного суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000550401 від 07 квітня 2020 року, прийняте Головним управлінням Державної податкової служби у Чернігівській області (далі - ГУ ДПС у Чернігівській області, відповідач).
Свої позовні вимоги мотивує тим, що вважає оспорюване податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки для операцій платника податку з постачання на митній території України товарів, раніше ввезених на митну територію України, база оподаткування визначається виходячи із договірної вартості, тобто не нижче ціни придбання таких товарів, без урахування митних зборів та платежів, які сплачуються платником податків при ввезені товарів на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. Позивач вважає неправомірним посилання відповідача на пункт 190.1. статті 190 ПК України, як на підставу для включення акцизного податку і мита до бази оподаткування при реалізації товарів, які вже розмитнені, у зв'язку із тим, що наведена стаття є спеціальною і застосовуються виключно для цілей обрахунку митних платежів, які мають бути сплачені від час ввезення на митну територію України товарів. Крім того, того позивач зазначає, що як вбачається з поданої ним податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2019 рік, сума до відшкодування з бюджету податку на додану вартість становить 99 900,00 гривень, а сума від'ємного значення, сформована після 1 липня 2015 року та не за рахунок придбання товарів/послуг до 1 січня 2017 року і не у платників податків, які використовували спеціальний режим оподаткування, а тому відповідачем було безпідставно прийнято наказ про проведення позапланової документальної виїзної перевірки позивача замість камеральної.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 06.07.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Також надано відповідачу 15-денний строк з дня вручення йому даної ухвали для надіслання відзиву на позов.
Представник відповідача у встановлений ухвалою судді строк подав відзив на позов, у якому просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог та зазначив, що у спірних правовідносинах діяв у межах наданих чинним законодавством повноважень, оскільки, пояснивши, що спірне податкове повідомлення-рішення повністю відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки ТОВ "Бонтайер-Україна" реалізація здійснювалася, як залишків товарів (автомобільних шин), що були сформовані станом на 01.04.2019, так і ввезенного на митну територію України за період квітень - грудень 2019 року. У зв'язку з чим, у сумі бюджетного відшкодування ПДВ у сумі від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (рядок 21 декларації з ПДВ) рахується частка сплати ПДВ виходячи з нової митної вартості товару, визначеної відповідно до Митного кодексу України, та яка при реалізації за період квітень - грудень 2019 року не була включена платником податку до ціни товарів. Враховуючи те, що ТОВ "БОНТАЙЕР-УКРАЇНА" в порушення п. 188.1 ст. 188, п. 190.1 ст. 190, п. 201.4 ст. 201, п. 200.1, 200.4, 200.7, 200.8 ст. 200 ПК України не нараховані податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування платнику податку правомірно відмовлено у отриманні бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 99 900,0 грн.
Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 31.08.2012 ТОВ "Бонтайер-Україна" (код - 38341101) зареєстровано в якості юридичної особи, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 31.08.2012, включено до ЄДРПОУ, перебуває на обліку в ДПІ у м. Чернігові як платник податків та зареєстровано платником ПДВ з 01.12.2012.
Судом встановлено, що на підставі направлень від 21.02.2020 № 576, № 577, виданих Головним управлінням ДПС у Чернігівській області, та наказу Головного управління ДПС у Чернігівській області від 14.02.2020 № 415 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки», старшим державним ревізором - інспектором відділу адміністрування та контролю за відшкодуванням ПДВ управління податків і зборів з юридичних осіб Головного управління ДПС у Чернігівській області Тамарою Авдієнко та головним державним ревізором - інспектором відділу адміністрування та контролю за відшкодуванням ПДВ управління податків і зборів з юридичних осіб Головного управління ДПС у Чернігівській області Неллі Крись, відповідно до пункту 200.11 статті 200 розділу V Податкового кодексу України, зі змінами та доповненнями, в порядку, встановленому п.п. 78.1.8 п. 78.1, ст. 78, ст. 82 глави 8 розділу II, п. 200.11 ст. 200 розділу V Кодексу проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Бонтайер-Україна» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника за грудень 2019 року.
За результатами проведеної перевірки 06 березня 2020 року посадовими особами відповідача був складений акт № 287/25-01-04-01/38341101 від 06.03.2020 про результати документальної позапланової перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Бонтайер-Україна» (код ЄДРПОУ - 38341101) з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за грудень 2019 року, який отриманий позивачем 11 березня 2020 року (а.с. 8-18).
З вказаного акту, посадовими особами контролюючого органу був зроблений висновок про те, що документальною позаплановою перевіркою ТОВ «Бонтайер-Україна» (код ЄДРПОУ - 38341101) вимог Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ, із змінами та доповненнями, в частині достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за грудень 2019 року, в порушення вимог п. 188.1 ст. 188, п. 190.1 ст.190 п. 201.4, ст. 201, п. 200.1, п. 200.4, п. 200.7, п. 200.8 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ, із змінами та доповненнями, розділу III, розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за №159/28289 із змінами і доповненнями ТОВ «Бонтайер-Україна» (податковий номер - 38341101) відмовлено платнику податку в отриманні бюджетного відшкодування у сумі 99900,0 грн.
Відповідно до підпункту 17.1.6. пункту 17.1. статті 17, пункту 86.7. статті 86 Податкового кодексу України 24 березня 2020 року товариством були подані заперечення (а.с. 19-20).
За результатами розгляду заперечень, 02 квітня 2020 року відповідачем було відмовлено у врахуванні заперечень при прийняті податкового повідомлення-рішення, що підтверджується листом №4221/10/25-01-04-01-04 від 02 квітня 2020 року (а.с. 22-29).
07 квітня 2020 року відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000550401, яке отримане позивачем 08 квітня 2020 року (а.с. 30).
Вказаним рішенням відповідачем зроблено висновок про відсутність у позивача права на отримання бюджетного відшкодування за період грудень 2019 року та відсутність права на врахування такої суми від'ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку в сумі 99 900,00 гривень.
Ознайомившись із висновками, які були зроблені посадовими особами відповідача та відображені в податковому повідомленні-рішенні, позивач оскаржив його в адміністративному порядку до Державної податкової служби України у відповідності до статті 56 ПКУ, що підтверджується листом № 123 від 21 квітня 2020 року (а.с. 32-33).
14 травня 2020 року Державною податковою службою України було прийнято рішення про продовження строку розгляду скарги до 22 червня 2020 року, що підтверджується листом № 16141/6/99-00-08-05-02-06 від 14 травня 2020 року (а.с. 35).
17 червня 2020 року Державною податковою службою України було прийнято рішення про результати розгляду скарги, відповідно до якого оскаржуване ППР було залишено без змін, а скарга - без задоволення, що підтверджується листом № 19384/6/99-00-06-02-02-06 від 17 червня 2020 року (а.с. 36-37), яке було отримане позивачем 22 червня 2020 року.
Вважаючи вказане податкове повідомлення - рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно п. 75.1 статті 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
У наказі № 415 від 14 лютого 2020 року про проведення документальної позапланової перевірки позивача, відповідач, як на підставу для її проведення, посилається на положення підпункт 78.1.8. пункту 78.1. статті 78 ПК України, а саме: правомірність нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту і бюджетного відшкодування ПДВ, заявленого по декларації за грудень 2019 року.
Підпунктом 78.1.8. пункту 78.1. статті 78 ПК України встановлено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень. Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.
Пунктом 200.11. статті 200 ПК України встановлено, що контролюючий орган має право протягом 60 календарних днів, що настають за граничним строком подання податкової декларації, а в разі якщо така податкова декларація надана після закінчення граничного строку - за днем її фактичного подання провести документальну перевірку платника податку в разі, якщо розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено за рахунок від'ємного значення, сформованого за операціями:
- за періоди до 1 липня 2015 року, що не підтверджені документальними перевірками;
- з придбання товарів/послуг за період до 1 січня 2017 року у платників податку, що використовували спеціальний режим оподаткування, визначений відповідно до статті 209 цього Кодексу.
Проте, як вбачається з поданої позивачем податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2019 рік, сума до відшкодування з бюджету податку на додану вартість становить 99 900,00 гривень, а сума від'ємного значення, сформована після 1 липня 2015 року та не за рахунок придбання товарів/послуг до 1 січня 2017 року і не у платників податків, які використовували спеціальний режим оподаткування, а тому відповідачем було безпідставно прийнято наказ про проведення позапланової документальної виїзної перевірки Позивача замість камеральної (копія податкової декларації додається).
У такому випадку відповідач повинен був прийняти рішення про проведення камеральної перевірки позивача, що прямо встановлено пунктом 200.10. статті 200 ПК України, оскільки відповідно до вказаного пункту у строк, передбачений абзацом першим пункту 76.3 статті 76 ПК України платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу.
Абзацом першим пункту 76.3 статті 76 ПК України встановлено, що камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.
Проте, всупереч вказаним положенням ПК України, відповідач безпідставно прийняв рішення про проведення позапланової виїзної документальної перевірки правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту і бюджетного відшкодування ПДВ, заявленого по декларації за грудень 2019 року.
У відповідності до норм ПК України у податкового органу виникає право на проведення документальної позапланової перевірки позивача за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання/пред'явлення оформлених відповідно до вимог ПК України направлення і наказу на проведення перевірки, а також службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки (формальна підстава).
Позивач міг скористатись своїм правом не допуску відповідача до перевірки на підставі пункту 81.1 статті 81 ПК України, а саме: пред'явлення наказу на перевірку, що оформлений з порушенням вимог, встановлених цим пунктом.
За таких обставин, суд робить висновок про відсутність визначених у підпункті 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України підстав для проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача, а відтак і про протиправність прийняття відповідачем наказу № 415 від 14 лютого 2020 року про проведення документальної позапланової перевірки позивача.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суд від 19 березня 2020 року по справі № 460/2939/18.
При цьому згідно з позицією Верхового Суду, незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень.
При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суд від 21.02.2020 у справі № 826/17123/18, від 15.05.2020 у справі 816/3238/15.
Щодо висновку відповідача про відсутність у позивача права на отримання бюджетного відшкодування за грудень 2019 року та відсутність права на врахування такої суми від'ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку в сумі 99 900,00 грн, суд зазначає наступне.
Проводячи документальну позапланову виїзну перевірку позивача та приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідач зробив висновок про порушення Позивачем положень пункту 188.1. статті 188, пункту 190.1 статті 190, абзацу «б» пункту 201.4. статті 201, пункту 200.1., 200.4, 200.7, 200.8. статті 200 ПК України.
Відповідно до положень пункту 188.1. статті 188 ПКУ база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що сталися станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни).
Відповідно до ст. 189 Господарського кодексу України ціна є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових і немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен розраховуватись як тариф, розмір плати, ставки чи збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування. Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі в гривнях. Ціни в зовнішньоекономічних договорах можуть визначатись в іноземній валюті за згодою сторін.
Суб'єкти господарювання використовують в своїй діяльності вільні і державні регульовані ціни.
Відповідно до підпункту 1.6 пункту 1 Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів) №201 від 06 вересня 2001 року, затвердженого наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України до умов, які повинні бути передбачені в договорі (контракті), якщо сторони такого договору (контракту) не погодилися про інше щодо викладення умов договору і така домовленість не позбавляє договір предмета, об'єкта, мети та інших істотних умов, без погодження яких сторонами договір може вважатися таким, що неукладений, або його може бути визнано недійсним внаслідок недодержання форми згідно з чинним законодавством України, відносяться ціна та загальна вартість договору. У цьому розділі договору (контракту) визначається ціна одиниці виміру Товару та загальна вартість товарів або вартість виконаних робіт (наданих послуг), що поставляються згідно із договором (контрактом), крім випадків, коли ціна товару розраховується за формулою, та валюта контракту. Якщо згідно з договором (контрактом) поставляються товари різної якості та асортименту, ціна встановлюється окремо за одиницю товару кожного сорту, марки, а окремим пунктом договору (контракту) зазначається його загальна вартість. В цьому разі цінові показники можуть бути зазначені в додатках (специфікаціях), на які робиться посилання в тексті договору (контракту).
При розрахунках ціни договору (контракту) за формулою зазначається орієнтована вартість договору (контракту) на дату його укладення.
З огляду на вищевикладене, під ціною придбання мають на увазі договірну ціну купівлі.
Отже, для товарів, ввезених на митну територію України, ціна придбання визначається як вартість майна, за якою таке майно набуте у власність, тобто ціна, зазначена в договорі на придбання товару (контрактна вартість).
Таким чином, для операцій платника податку з постачання на митній території України товарів, раніше ввезених на митну територію України, база оподаткування визначається виходячи із договірної вартості, тобто не нижче ціни придбання таких товарів, без урахування митних зборів та платежів, які сплачуються платником податків при ввезені товарів на митну територію України відповідно до митного режимі імпорту.
Враховуючи викладене суд дійшов висновку про неправомірність посилань відповідача на пункт 190.1. статті 190 ПК України, як на підставу для включення акцизного податку і мита до бази оподаткування при реалізації товарів, які вже розмитнені, у зв'язку із тим, що наведена стаття є спеціальною і застосовуються виключно для цілей обрахунку митних платежів, які мають бути сплачені від час ввезення на митну територію України товарів.
Тобто, для митних органів, базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до Розділу III Митного кодексу України з урахуванням мита і акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.
З цього випливає, що у разі, якщо митна вартість є вищою від договірної ціни, база обкладення ПДВ від час ввезення товарів при імпорті розраховується саме з митної вартості.
Йдеться саме, про збільшення ціни товару на суму низки витрат (якщо до цього їх не було включено до ціни) відповідно до ч. 10 ст. 58 глави 9 Розділу III Митного кодексу України, а саме: комісійної або брокерської винагороди, вартості тари і упаковки, транспортних витрат до аеропорту (порту чи іншого місця ввезення товарів на митну територію України), вантажно-розвантажувальних робіт для доставки товарів до цієї точки, витрат на страхування тощо.
Документом, який підтверджує податковий кредит при імпорті товарів - є митна декларація. Саме в ній зазначається сума ПДВ, котру сплачують під час перетину кордону. Тобто на митну вартість орієнтуються саме при ввезенні імпортних товарів, під час їх продажу правила визначення бази інші.
Зокрема, із 2015 року податкове законодавство доповнили нормою, згідно із якою база оподаткування операцій з постачання товарів не може бути нижче ціни їх придбання (пункт 188.1. статті 188 ПК України). Водночас, ціна не включає ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування (пункт 1 статті 189 Господарського кодексу України). Тобто до ціни придбання товарів для цілей пункту 188.1. статті 188 ПК України не входять мито й акцизний податок.
Ураховуючи викладене вище, під час продажу імпортних товарів ціна їх придбання визначається саме в договорі (контракті), а також в інвойсі, який іде разом із товаром від постачальника-нерезидента.
Вказаними нормами, законодавцем встановлюється порядок визначення бази оподаткування в разі постачання товарів/послуг. При цьому, ним чітко встановлено нижню межу бази оподаткування ПДВ операцій із постачання товарів/послуг, придбаних платником податків - ціна придбання.
Як вбачається з матеріалів справи, висновок відповідача про заниження позивачем бази оподаткування ПДВ зроблено на підставі аналізу показників оборотів по рахунку 902 «Собівартість реалізованої продукції», і оборотів по рахунку 702 «Дохід від реалізації товарів», а не по окремо взятій операції щодо реалізації продукції при співставленні цін придбання з ціною реалізації.
Ці обставини не можуть свідчити про достовірно встановлене відповідачем заниження позивачем бази оподаткування ПДВ при реалізації продукції.
Аналогічна позиція була відображена контролюючим органом в листі ДФС від 15.11.2016 № 24601/6/99-95-42-01-15, зокрема: «...Враховуючи викладене, для операцій платника податку з постачання на митній території України товарів, раніше ввезених таким платником податку на митну територію України, база оподаткування визначається за загальним правилом - виходячи з їх договірної вартості, але не нижче ціни придбання, без урахування величини митної вартості.».
Вказана правова позиція також була викладена у постанові Верховного Суд від 23 травня 2018 року у справі № 822/1571/17.
Така позиція узгоджується із судовою практикою та правовими висновками Верховного Суду, які відповідно до частини 5 статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» - є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Судом встановлено, що ТОВ "Бонтайер-Україна" - юридична особа приватного права, зареєстрована за законодавством України та обліковується у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за ідентифікаційним номером - 38341101.
Основними видами діяльності зазначеного товариства за КВЕД-2010 є: 45.31 - Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; 46.49 - Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; 46.49 - Неспеціалізована оптова торгівля; 49.41 - Вантажний автомобільний транспорт; 52.29 - Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.
У ході проведення перевірки позивачем були надані відповідачу пояснення щодо порядку формування податкового кредиту з податку на додану вартість, а також копії підтверджуючих документів.
Так, імпортований товар - шини автомобільні гумові нові, поставляються позивачем на митну територію України з митної території КНР на підставі контрактів, укладених з виробниками, а саме:
1. Договір №14/12-2016, укладений 14 грудня 2016 року між ТОВ «БТ-УКРАЇНА» та SHANDONG KAIXUAN RUBBER CO., LTD (а.с. 48-49);
2. Контракт №08/11/2017, укладений 08 листопада 2017 року між ТОВ «БТ-УКРАЇНА» та OCSEN INDUSTRIAL COMPANY LIMITED (а.с. 50-52).
Митне оформлення імпортованого товару проведено позивачем на Чернігівській митниці ДФС, що підтверджується митними деклараціями (форма МД-2), а саме: №UA 102150/2019/210067 від 11.12.2019 (по договору № 14/12-2016 від 14 грудня 2016 року); №UA 102150/2019/210228 від 19.12.2019 (по контракту № 08/11/2017 від 08 листопада 2017 року) (а.с. 53, 54).
Під час митного оформлення імпортованого товару, позивачем були сплачені митні платежі, а також податок на додану вартість, в порядку та строки встановлені митним та податковим кодексами України, що підтверджується платіжними дорученнями: № 13 від 09 грудня 2019 року; № 776 від 10 грудня 2019 року; № 777 від 16 грудня 2019 року (а.с. 55, 56, 57).
Крім того, для виконання митних формальностей, позивачем були пред'явлені митному органу наступні документи:
- Invoice: №8 від 12.09.2019 (по договору №14/12-2016 від 14 грудня 2016 року); №36 від 27.09.2019 (по контракту №08/11/2017 від 08 листопада 2017 року) (а.с. 58, 59);
- міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR): №31374-1 від 10 грудня 2019 року (по договору № 14/12-2016 від 14 грудня 2016 року); №31524 від 16 грудня 2019 року (по контракту № 08/11/2017 від 08 листопада 2017 року).
- коносамент (bill of lading for ocean transport or multimodal transport): MAEU №586903959 (по договору №14/12-2016 від 14 грудня 2016 року); MAEU №969717038 (по контракту №08/11/2017 від 08 листопада 2017 року).
Транспортування товару здійснювалося морським транспортом за маршрутом порт Циндао - порт Чорноморська, а також автомобільним транспортом за маршрутом порт Чорноморськ - склад Позивача місто Чернігів, вулиця Івана Мазепи, 78.
Транспортно-експедиторські послуги були надані на підставі договору № 1260/17 про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення у контейнерах експортно-імпортних та транзитних вантажів, укладеного з ТОВ «Глобал Оушен Лінк» 08 серпня 2017 року (а.с. 66-69).
Факт надання послуг підтверджується актами надання послуг: №327713 від 11 грудня 2019 року (по договору №14/12-2016 від 14 грудня 2016 року); №328353 від 19 грудня 2019 року (по контракту №08/11/2017 від 08 листопада 2017 року) (а.с. 70, 71).
Факт оплати наданих послуг підтверджується платіжними дорученнями: № 778 від 19 грудня 2019 року; № 786 від 27 грудня 2019 року (а.с. 72, 73).
Розрахунки за придбаний товар проводилися позивачем в безготівковому порядку, шляхом перерахування грошових коштів з поточного рахунку позивача, відкритому в АТ КБ «Південний», що підтверджується платіжними дорученнями в іноземній валюті: № 77 від 19 вересня 2019 року, № 2 від 18 листопада 2019 року, № 3 від 21 листопада 2019 року (по Договору №14/12-2016 від 14 грудня 2016 року); № 80 від 07 жовтня 2019 року, № 4 від 28 листопада 2019 року, № 5 від 02 грудня 2019 року (а.с. 74-79).
Придбання товарів було відображено позивачем в бухгалтерському обліку, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку № 63 за грудень 2019 року (а.с. 80).
Як вбачається з матеріалів справи, для здійснення фінансово-господарської діяльності позивач орендував нежитлове приміщення для розміщення офісу, що підтверджується договором № 01/03/2014 оренди нежитлового приміщення, укладеним 01 березня 2014 року (а.с. 81-83).
Крім того, позивачу надавалися послуги зі складування та транспортного оброблення вантажів, що підтверджується договором складування та транспортного оброблення вантажів №25, укладеним 02 червня 2014 року (а.с. 84-86).
У ході проведення перевірки позивачем на вимоги відповідача № 2261/10/25-01-04-01-04 від 21 лютого 2020 року, №2472/10/25-01-04-01-04 від 26 лютого 2020 року надавалися письмові пояснення, а також копії підтверджуючих документів, що підтверджується листами №105 від 25 лютого 020 року, 106 від 26 лютого 2020 року, №108 від 28 лютого 2020 року, копії яких наявні у матеріалах справи.
Одночасно, в ході проведення перевірки, на вимогу відповідача (лист №2264/10/25-01-04-01-04 від 21 лютого 2020 року), позивачем була проведена інвентаризація товарно-матеріальних цінностей, що підтверджується розпискою № БТ000000015 від 28 лютого 2020 року, яка надана відповідачу листом № 108 від 28 лютого 2020 року, копія якого наявна у матеріалах справи.
Суд враховує, що будь-яких порушень з приводу неправомірного формування товариством податкового кредиту з податку на додану вартість та визначення суми від'ємного значення з податку на додану вартість відповідачем не встановлено, що підтверджується необхідними первинними документами та в ході судового розгляду справи під сумнів не ставилось.
У зв'язку із встановленим, суд вважає за необхідне зазначити, що зміст наведених вище норм Кодексу дає підстави для висновку, що правило переносу від'ємного значення попереднього звітного періоду означає, що в звітному податковому періоді у платника податку може виникнути право на бюджетне відшкодування, але платник податку може отримати лише ту частину, яка буде дорівнювати сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам товарів (послуг). Платник податку, який не заявив до бюджетного відшкодування від'ємне значення, залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів включає до складу податкового кредиту наступного податкового періоду шляхом відображення в рядку 24 податкової декларації без обмежень певними строками давності і не втрачає право заявити таке від'ємне значення до бюджетного відшкодування у періоді, в якому виникнуть умови (сплата суми у попередньому податковому періоді постачальникам товарів (послуг)).
Суд наголошує, що ст. 200 Податкового кодексу України передбачає два варіанти використання платником податків від'ємного значення податку на додану вартість у разі відсутності податкового боргу, а саме: бюджетне відшкодування (реалізується за наявності встановлених кодексом підстав) та включення до податкового кредиту наступного податкового періоду.
Таким чином, позовні вимоги ТОВ "Бонтайер-Україна" підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 139, 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000550401 від 07 квітня 2020 року, прийняте Головним управлінням Державної податкової служби у Чернігівській області.
Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Бонтайер-Україна" за рахунок бюджетних асигнувань Головним управлінням Державної податкової служби у Чернігівській області сплачений судовий збір у сумі 2102 (дві тисячі сто дві) грн.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення, або безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю "Бонтайер-Україна" (вул. Громадська, буд. 39, м. Чернігів, 14014, код ЄДРПОУ - 38341101).
Відповідач: Головне управління Державної податкової служби у Чернігівській області (вул. Реміснича, буд. 11, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ - 431439966).
Повний текст рішення виготовлено 08 вересня 2020 року.
Суддя Д.В. Лобан