08 вересня 2020 року Чернігів Справа № 620/1705/20
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді Ткаченко О.Є.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність щодо повернення без реалізації заяви разом з доданими до неї документами про призначення та виплату одноразової грошової допомоги;
- зобов'язати розглянути заяву та додані до неї документи про призначення та виплату одноразової грошової допомоги з прийняттям відповідного рішення комісією Міністерства оборони України.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на всупереч нормам чинного законодавства, Департамент фінансів Міністерства оборони України вийшов за межі наданих законодавством України функцій та самостійно розглянув подану ОСОБА_1 та прийняв рішення про залишення її без реалізації, повернувши позивачу, у зв'язку із чим неправомірно перебрав на себе повноваження відповідної Комісії при Міністерстві оборони України, грубо порушив п. 10,11, 13 Порядку призначення та виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого та п. 4.8 Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсії військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби та членів їх сімей.
Ухвалою суду від 18.05.2020 розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб.
У встановлений ухвалою суду строк від відповідача надійшов відзив на позов, у якому він позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні та пояснив, що позивачу встановлено ІІ групу інвалідності за наслідками повторного огляду після спливу дворічного терміну після встановлення ІІІ групи інвалідності. Враховуючи наведене, вважає, що підстави для виплати позивачу одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», відсутні.
Позивачем до суду подано відповідь на відзив, в якому зазначив, що відповідачем у своєму відзиві не надано жодних обґрунтованих заперечень на позов, а тому просить задовольнити позов повністю.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
01.11.2019 позивач звернувся до ТВО військового комісара Чернігівського об'єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки з заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням ІІ групи інвалідності (а.с.13).
Протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 30.11. 2019 № 167 позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки на час встановлення інвалідності в 2006 році не існувало правової норми щодо виплати одноразової грошової допомоги. Крім того, зазначено, що заявником не подано документ, що свідчить про причини та обставини поранення (травми, каліцтва) (а.с.14).
25.03.2020 позивач повторно звернувся до ТВО військового комісара Чернігівського об'єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки з заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням ІІ групи інвалідності, до якої додав, зокрема, документ, що свідчить про причини та обставини поранення (травми, каліцтва) (а.с.15).
24.04.2020 за вих. №5/1882с Чернігівський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки повідомив позивача, що відповідно до листа Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України від 09.04.2020 за №248/466 заява про встановлення статусу учасника бойових дій повернута без реалізації, оскільки документи позивача вже розглядались Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум. За результатом розгляду прийнято рішення про відмову ОСОБА_1 в призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки на час встановлення інвалідності в 2006 році не існувало правової норми щодо виплати одноразової грошової допомоги. Крім того, зазначено, що заявником не подано документ, що свідчить про причини та обставини поранення (травми, каліцтва). Оскільки нових обставин в пакеті документів, які надійшли не виявлено, то підстав для подачі документів на розгляд Комісії, немає. (а.с.16-18).
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).
Відповідно до статті 41 Закону №2232-XII виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII).
Пунктом 4 частини 2 статті 16, Закону №2011-ХІІ (тут й надалі в редакції на час виникнення спірних правовідносин) одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Відповідно до пункту «б» частини 1 статті 16-2 Закону №2011-ХІІ (в редакції на час встановлення позивачу інвалідності) одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).
Згідно з частиною 6, 9 статті 16-3 Закону №2011-ХІІ, одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 16-4 Закону №2011-ХІІ призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком: а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення; б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння; в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом); г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
Пунктами 3,11,13 Порядку №975 визначено, що у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи:
заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності;
завірену копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.
До заяви додаються, зокрема копії:
постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання;
документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження;
сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації;
документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).
Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.
Розпорядник бюджетних коштів у місячний строк після надходження всіх зазначених документів приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують уточнення чи подано не за належністю) і надсилає зазначене рішення разом з документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання - для письмового повідомлення заявника з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання.
Судом встановлено, що однією з підстав для прийняття рішення про відмову позивачу в призначенні одноразової грошової допомоги стало не надання заявником документів, що свідчать про причини та обставин поранення (травми, катівства).
Судовою палатою для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду Верховного Суду в постанові від 10.04.2019 по справі №822/220/18 (К/9901/58778/18) визначено, що подання зазначених у пункті 11 Порядку № 975 документів, зокрема, документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), є необхідною умовою для призначення одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення інвалідності, яка ґрунтується на необхідності уповноваженого органу перевірити відсутність обмежень, встановлених статтею 16-4Закону №2011-XII, а отже відповідає вимогам законності та не є свавільною.
Також Верховним Судом зазначено, що Порядок №975 не визначає, який саме документ (військово-облікові документи, медична довідка, акт розслідування, архівна довідка, виписка з історії хвороби тощо) повинна подати особа, яка звертається за отриманням одноразової грошової допомоги, тому це можуть бути різні документи, за умови якщо їх зміст в повній мірі відображає причини та обставини отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми, каліцтва).
Вказана позиція підтримана Верховним Судом у постанові від 23.06.2020 у справі №824/566/16-а.
Разом з тим, судом встановлено, що при зверненні до Міністерства оборони України позивач разом з іншими документами подав довідку Військової частини Польова пошта 43151 від 07.10.1986 № 278, зі змісту якої вбачається, що причини та обставин поранення (травми, катівства) ОСОБА_1 отримав 22.09.1986, слідуючи в колоні на БТР-80 в результаті обстрілу колони. Тобто контузію та поранення отримав при виконанні обов'язків військової служби, веденні бойових дій на території ДРА (а.с.12).
Отже, наданий позивачем документ, а саме: довідка Військової частини Польова пошта 43151 від 07.10.1986 № 278 містить виклад обставин отримання травми позивачем, і зокрема свідчать про те, що така травма не пов'язана із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
Однак, відповідач при поверненні документів позивача без реалізації не надав належної оцінки вказаному документу, зокрема, довідці Військової частини Польова пошта 43151 від 07.10.1986 № 278.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно повернув документи позивача без реалізації.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Оскільки судом встановлено, що однією з підстав для прийняття рішення про відмову позивачу в призначенні одноразової грошової допомоги стало не надання заявником документів, що свідчать про причини та обставин поранення (травми, каліцтва), при цьому в межах розгляду даної справи суд дійшов висновку, що позивач надавав вказані документи, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача є зобов'язання відповідача розглянути заяву ОСОБА_1 та додані до неї документи про призначення та виплату одноразової грошової допомоги з прийняттям відповідного рішення комісією Міністерства оборони України.
Судом не приймаються до уваги обставини, викладені відповідачем у відзиві, оскільки позивачем в даному позові вимога про нарахування та виплату одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» не ставиться.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження поданими до матеріалів справи письмовими доказами, є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору в силу приписів Закону України «Про судовий збір» та фактично не поніс такі витрати, їх розподіл не здійснюється.
Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо повернення без реалізації заяви ОСОБА_1 разом з доданими до неї документами про призначення та виплату одноразової грошової допомоги.
Зобов'язати Міністерство оборони України розглянути заяву ОСОБА_1 та додані до неї документи про призначення та виплату одноразової грошової допомоги з прийняттям відповідного рішення комісією Міністерства оборони України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Повний текст рішення виготовлено 08 вересня 2020 року.
Суддя О.Є. Ткаченко