07 вересня 2020 року Чернігів Справа № 620/1777/20
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Соломко І.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення майнової шкоди,
Військова частина НОМЕР_1 (далі також - В/ч НОМЕР_1 , позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі також - відповідач, ОСОБА_1 ) про відшкодування шкоди, завданої державі в сумі 9391,57 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що під час здачі посади відповідач не повернув отримане речове майно, строки носіння яких не закінчилися, спричинивши тим самим шкоду державі в особі В/ч НОМЕР_1 на суму 9391,57 грн. У добровільному порядку вказана сума відповідачем не відшкодована, тому позивач просить стягнути її в судового порядку.
Ухвалою суду від 01.06.2020 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків.
У строк, встановлений судом, позивачем усунуто недоліки, допущені при поданні позовної заяви.
Відповідно до частини третьої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України 21.05.2020 судом направлено запит до Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання управління Державної міграційної служби України у Чернігівській області щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача - фізичної особи (а.с.28). Відділом обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання управління Державної міграційної служби України у Чернігівській області надано відповідь щодо реєстрації місяця проживання ОСОБА_1 (а.с. 30).
Ухвалою суду від 01.06.2020 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків.
У строк, встановлений судом, позивачем усунуто недоліки, допущені при поданні позовної заяви.
Ухвалою суду від 08.07.2020 розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Вказану вище ухвалу суду від 08.07.2020 надіслано відповідачу. Однак, поштове відправлення не вручено з незалежних від суду причин. Отже, враховуючи вимоги частини одинадцятої статті 126 КАС України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
За наведених вище обставин, суд вважає, що вжив усі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача про розгляд справи та реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів. За таких підстав, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, оскільки при підготовці справи до розгляду дотримано вимоги КАС України щодо належного повідомлення сторін у справі про розгляд справи.
08.07.2020 на офіційному веб - порталі «Судова влада України» розміщено оголошення про розгляд справи відповідно до вимог статті 130 КАС України (а.с.41).
Згідно з частиною четвертою статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Наказом командира В/ч НОМЕР_2 від 13.05.2017 № 50-рс ОСОБА_1 з 13.05.2017 зараховано до списків особового складу В/ч НОМЕР_2 на всі види забезпечення (а.с. 11).
Із витягу з наказу командира В/ч НОМЕР_1 від 01.07.2017 № 1 видно, що з 01.07.2017 анульовано умовне найменування «військова частина - польова пошта НОМЕР_2 » та надано умовне найменування «військова частина НОМЕР_1 » (а.с. 23).
Отримання відповідачем речового майна підтверджується:
- роздавальними відомостями від 09.09.2017 №277(а.с. 14-15), від 09.09.2017 № 284 (а.с. 16-17);
- накладною від 26.05.2017 № 1429, від 05.11.2017 № 3543 (а.с. 12,13).
У наказі командира В/ч НОМЕР_1 від 28.11.2017 № 776 «Про притягнення до матеріальної відповідальності за речове майно, що не вислужило терміни носіння, старшого солдата ОСОБА_1 » вказано, що під час здачі посади старший солдат ОСОБА_1 отримане речове майно за накладними від 26.05.2017 № 1429, від 05.11.2017 № 3543 та роздавальними відомостями від 09.09.2017 №277, від 09.09.2017 № 284 не здав. Згідно довідки-розрахунку від 24.11.2017 № 140 сума за речове майно, яке не вислужило термін експлуатації складає 9545,87 грн. Наказано притягнути до матеріальної відповідальності за отримане речове майно, строки носіння яких не закінчилися, з урахуванням ПДВ старшого солдата ОСОБА_1 на суму, яка складає 9545,87 грн (а.с. 18-19).
Наказом командира В/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.11.2017 № 143 старшого солдата ОСОБА_1 , звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 29.11.2017 № 123-рс з військової служби у запас через службову невідповідність, виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , знято з усіх видів забезпечення з 30.11.2017 (а.с. 20).
Згідно довідки В/ч НОМЕР_1 від 13.05.2020 № 357 під час звільнення з військової служби з грошового забезпечення старшого солдата ОСОБА_1 на виконання вимог наказу командира В/ч НОМЕР_1 від 28.11.2017 № 776 утримано 154,30 грн. Залишок до відшкодування становить 9391,57 грн (а.с. 21).
13.05.2020 В/ч НОМЕР_1 направила відповідачу лист № 1277 з пропозицією відшкодувати шкоду у розмірі 9391,57 грн у добровільному порядку, надсилання якого підтверджується квитанцією АТ «Укрпошта» від 14.05.2020 (а.с. 22).
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з статтею 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, та військовослужбовці одержують грошове та речове забезпечення за рахунок держави.
Наказом Міністерства оборони України від 29 квітня 2016 року №232 затверджена Інструкція про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, яка визначає завдання, організацію та порядок речового забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу в органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях Збройних Сил України, курсантів, військовозобов'язаних, призваних на навчальні та спеціальні збори, резервістів, мобілізованих, студентів цивільних навчальних закладів, які направляються на навчальні збори.
Відповідно до пункту 21 розділу ІІ "Порядок речового забезпечення Збройних Сил у мирний час та особливий період" Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства оборони України 29 квітня 2016 року №232 підставою для зарахування на речове забезпечення підрозділів, окремих команд та окремих військовослужбовців є атестат на речове майно і наказ командира військової частини.
Згідно положень розділу III пункту 4 Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої Наказом Міністерства оборони України від 29 квітня 2016 року №232 у разі звільнення з військової служби осіб офіцерського складу, сержантського і старшинського складу та рядового складу, які проходили військову службу за контрактом, за службовою невідповідністю, вартість виданого речового майна, строки носіння якого не закінчилися, утримуються з урахуванням зносу.
Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затверджене постановою Верховної Ради України №243 від 23 червня 1995 року, визначає підстави і порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців і призваних на збори військовозобов'язаних, винних у заподіянні шкоди державі під час виконання ним службових обов'язків, передбачених актами законодавства, військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами.
Згідно з пунктом 2 цього Положення відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода, заподіяна розкраданням, втратою чи незаконним використанням військового майна, погіршення або зниження його цінності, що спричинило додаткові витрати для військових частин, установ, організацій, підприємств для відновлення, придбання майна чи інших матеріальних цінностей або надлишкової виплати.
За пунктом 14 Положення військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані за шкоду, заподіяну розкраданням, марнотратством або втратою зброї та боєприпасів, оптичних приладів, засобів зв'язку, спеціальної техніки, льотно-технічного, спеціального морського і десантного обмундирування, штурманського спорядження, спеціального одягу і взуття, інвентарних речей та деяких інших видів військового майна, несуть матеріальну відповідальність у 2-10-кратному розмірі вартості цього майна. Перелік військового майна, недостача або розкрадання якого відшкодовується винними особами у кратному співвідношенні до його вартості, затверджується Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до приписів статті 31 Положення у разі звільнення у запас винної особи командир військової частини у порядку, встановленому чинним законодавством, подає позов до суду на суму заподіяної цією особою шкоди.
Зважаючи на вказані норми та те, що відповідач звільнений у запас за службовою невідповідністю, і в добровільному порядку суму 9391,57 грн. не відшкодував, то позивач має право на стягнення з відповідача в судовому порядку вартості предметів речового майна, строки носіння яких не закінчилися, тому позовні вимоги слід задовольнити повністю.
Відповідно до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір), відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Військової частини НОМЕР_1 суму 9391 (дев'ять тисяч триста дев'яносто одна) грн 57 коп. відшкодування шкоди, завданої державі.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Позивач: Військова частина НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 .
Відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_4 .
Повний текст рішення виготовлено 07 вересня 2020 року.
Суддя І.І. Соломко