07 вересня 2020 року Чернігів Справа № 620/1981/20
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скалозуба Ю.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доГоловного управління Державної податкової служби у м. Києві
простягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управляння Державної податкової служби у м. Києві, в якому просить стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 08.09.2017 по 13.05.2020.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 07.09.2017, залишеної без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2017 її позовні вимоги до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві (правонаступником якої є відповідач у справі) задоволені в повному обсязі та зобов'язано укласти трудовий договір з ОСОБА_1 , запрошеної на роботу на посаду завідувача сектору ведення Державного реєстру фізичних осіб-платників податків управління обслуговування платників Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві з 25.01.2017, в порядку переведення з Головного управління ДФС у Чернігівській області. Окрім того судом вирішено питання про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 25.01.2017 по 07.09.2017 в розмірі 39807 грн 46 коп. Однак відповідачем на виконання рішення суду зі ОСОБА_1 було укладено трудовий договір лише 14.05.2020 в порядку примусового виконання рішення суду. Враховуючи вказане, позивач вважає, що відповідно до вимог Кодексу Законів про Працю України відповідач повинен виплатити їй середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 08.09.2017 по 13.05.2020.
Представник відповідача надав відзив на позов, у якому просив відмовити у задоволенні вимог позивача та зазначив, що постанова Чернігівського окружного адміністративного суду від 07.09.2017 відповідачем виконана в повному обсязі. Середній заробіток позивача за період з 08.09.2017 по 13.05.2020 становить 172929,81 грн, однак відповідач звертає увагу про відсутність судових рішень, які набрали законної сили, щодо зобов'язання суб'єкта владних повноважень виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 08.09.2017 по 13.05.2020.
Відповідачем разом із відзивом на позов подано клопотання про розгляд справи з викликом сторін.
Вирішуючи вказане клопотання суд дійшов висновку, що останнє задоволенню не підлягає, зважаючи на таке.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Враховуючи викладене та зважаючи на характер спірних правовідносин, предмет доказування у справі незначної складності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою судді від 22.06.2020 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 07.09.2017 у справі № 825/382/17 позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві (правонаступником якої є відповідач у справі) задоволені в повному обсязі та, зокрема, зобов'язано укласти трудовий договір із ОСОБА_1 , запрошеної на роботу на посаду завідувача сектору ведення Державного реєстру фізичних осіб-платників податків управління обслуговування платників Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві з 25.01.2017, в порядку переведення з Головного управління ДФС у Чернігівській області. Окрім того судом вирішено питання про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 25.01.2017 по 07.09.2017 в розмірі 39807 грн 46 коп.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2017 постанова Чернігівського окружного адміністративного суду від 07.09.2017 залишена без змін.
Чернігівським окружним адміністративним судом 29.11.2017 видано виконавчий лист у справі № 825/382/17 в частині зобов'язання укласти трудовий договір із ОСОБА_1 , запрошеної на роботу на посаду завідувача сектору ведення Державного реєстру фізичних осіб-платників податків управління обслуговування платників Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві з 25.01.2017, в порядку переведення з Головного управління ДФС у Чернігівській області.
Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрито виконавче провадження, про що винесено відповідну постанову (а.с. 5).
Наказом Головного управління ДПС у м. Києві від 14.05.2020 № 648-о «Про виконання рішення суду та укладання трудового договору ОСОБА_1 » із позивачем укладено трудовий договір з 25.01.2017 в порядку переведення з Головного управління ДФС у Чернігівській області.
Зважаючи на триваюче невиконання рішення суду, укладення трудового договору лише в травні 2020 року, позивач вважає, що відповідачем порушено вимоги КЗпПУ, що призвело до порушення прав ОСОБА_1 , а тому з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08.09.2017 по 13.05.2020, у зв'язку з чим позивач і звернулась до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Даючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.
Відповідно до ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Згідно зі ст. 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Відповідно до пункту 5 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок) нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної заробітної плати.
Абзац 1 пункту 8 Порядку встановлює, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Згідно з абзацом 2 пункту 8 Порядку в разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.
Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац 3 пункту 8 Порядку).
У зв'язку з відмовою укладання трудового договору, позивач мала вимушений прогул, оплата якого повинна провадиться згідно правил частини другої статті 235 Кодексу законів про працю України.
Як вже зазначено вище, стаття 235 Кодексу законів про працю України передбачає виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
З огляду на матеріали справи із ОСОБА_1 на виконання рішення суду від 07.09.2017 укладено трудовий договір лише 14.05.2020, що підтверджується копією наказу та не заперечується відповідачем, а тому вимушений прогул позивача тривав до 13.05.2020 включно.
Як зазначено відповідачем у відзиві на позов, Головним управлінням ДПС у м. Києві обраховано, що середньомісячна заробітна плата позивача за останні 2 місяця перед звільненням складає 5 400 грн, а середньоденний розмір заробітної плати позивача складає - 258,49 грн та середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 08.09.2017 по 13.05.2020, який підлягає стягненню з Головного управління ДПС у м. Києві на користь позивача становить 172 929,81 грн (669*258,49).
З огляду на викладені пояснення та заперечення відповідача, викладені у відзиві на позов, єдиною підставою невиплати зазначеної суми вимушеного прогулу позивача є відсутність судового рішення про стягнення із суб'єкта владних повноважень середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Обов'язок роботодавця виплатити середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі (укладення трудового договору) не обумовлюється залежністю від причин, в тому числі їх поважності, внаслідок яких судове рішення виконано несвоєчасно.
Затримка виконання рішення суду тягне обов'язок роботодавця виплатити такому працівникові середній заробіток за весь час затримки; беззаперечним є і його обов'язок виплатити особі середній заробіток за час затримки виконання рішення (в разі наявності такої затримки).
При цьому, на переконання суду, приписи статті 236 КЗпПУ передбачають відповідальність саме за несвоєчасне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі (укладення трудового договору), тобто у випадку, якщо таке поновлення було виконано несвоєчасно, то відповідно виникають підстави для виплати працівникові середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Зважаючи на вимоги ст. 236 Кодексу законів про працю України, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з Головного управління ДПС у м. Києві середнього заробітку за час вимушеного прогулу по дату фактичного укладення трудового договору з ОСОБА_1 , тобто по 13.05.2020 включно.
У свою чергу, відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Завдання судочинства досягаються шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Ці вимоги закріплюють у національному законодавстві положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, відповідно до якої кожному гарантується право на справедливий судовий розгляд. Кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Одночасно, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Пунктом 6 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням зазначеного, керуючись статтями 6, 245 Кодексу адміністративного судочинства України, з метою повного захисту прав, свобод, інтересів позивача суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити у повному обсязі шляхом: визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачеві середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 08.09.2017 по 13.05.2020; стягнення з Головного управління державної податкової служби у м. Києві на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 08.09.2017 по 13.05.2020 включно в сумі 172 929,81 грн.
Отже, враховуючи вищевикладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити, оскільки відповідач не довів правомірність своїх дій/бездіяльності.
Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління державної податкової служби у м. Києві - задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління державної податкової служби у м. Києві щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 08.09.2017 по 13.05.2020.
Стягнути з Головного управління державної податкової служби у м. Києві на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 08.09.2017 по 13.05.2020 включно в сумі 172 929 (сто сімдесят дві тисячі дев'ятсот двадцять дев'ять) грн 81 коп.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: Головне управління Державної податкової служби у м.Києві, вул. Шолуденка, буд. 33/19, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ 43141267.
Дата складення повного рішення суду - 07.09.2020.
Суддя Ю. О. Скалозуб