08 вересня 2020 року справа № 580/3112/20
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Білоноженко М.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Первомайський кар'єр "Граніт" до Центрального відділу державної виконавчої служби м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними та скасування постанов,
До Черкаського окружного адміністративного суду звернулось Приватне акціонерне товариство "Первомайський кар'єр "Граніт" (далі - позивач) з позовом до Центрального відділу державної виконавчої служби м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 12.12.2019 ВП №60870392 з примусового виконання постанови від 25.05.2018 ВП №46033199;
- визнати протиправною та скасувати постанову від 25.05.2018 про стягнення виконавчого збору ВП №46033199.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що державним виконавцем відкрито виконавче провадження 12.12.2019 р. на підставі виконавчого документа строк пред'явлення якого сплив 25.08.2018р. Представник позивач зазначив, що приписами Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що у разі спливу строку пред'явлення виконавчого документа, державний виконавець повертає його без прийняття до виконання. Крім того, зазначено, що стягувачем не подано заяву про примусове виконання, що також є підставою для повернення виконавчого документа без прийняття до виконання.
Крім того, звернуто увагу, що постанова про стягнення виконавчого збору, на підставі якої відкрито виконавче провадження є протиправною, оскільки виконавчий збір стягується у розмірі 10% суми, що фактично стягнута, тобто підставою для стягнення виконавчого збору є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення. Натомість, у виконавчому провадженні в якому було прийнято зазначену постанову, боржником сплачено борг безпосередньо, без застосування заходів примусового виконання. Звернуто, увагу, що державним виконавцем в рамках ВП №46033199 не було вчинено жодних заходів примусового характеру направлених на примусове виконання рішення та стягнення в примусовому порядку боргу. З огляду на зазначені обставини, оскаржувані постанови є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 31.08.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 08.09.2020р.
04.09.2020р. до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якій державним виконавцем зазначено, що у державного виконавця не було жодних законних підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, в зв'язку із чим 12.12.2019р. ухвалено постанову про відкриття виконавчого провадження. Крім того, зазначено, що 02.03.2020р. представником боржника - Кармолітом Я.В. особисто було отримано відповідь на заяву від 21.12.2019р. про кількість виконавчих документів, суму боргу щодо боржника, серед яких у тому числі було зазначене і ВП №60870392 з примусового виконання постанови від 25.05.2018 ВП №46033199, у зв'язку із чим строком звернення до суду із даним позовом є період з 02.03.2020р. до 11.03.2020р. Зазначено, що з огляду на введення загальнонаціонального карантину в Україні з 12.03.2020р., позивачем пропущено строк звернення до суду із даним позовом. На підставі зазначеного, просив залишити позов без розгляду.
08.09.2020р. до суду представники сторін, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи, не прибули.
Відповідно до ч.3 ст. 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Таким чином, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за неявки сторін у справі.
Частиною 9 статті 205 КАС України, встановлено, що у разі якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
На підставі зазначеного, з урахуванням достатності в матеріалах справи належних доказів для вирішення справи та відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, суд вважає за доцільне здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження.
За наслідками розгляду питання щодо звернення позивача із даним позовом в межах строку звернення, суд зазначає наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, лист Центрального відділу державної виконавчої служби м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 21.02.2020р. №19.25-36/25312, яким представнику Приватного акціонерного товариства "Первомайський кар'єр "Граніт" - Кармоліта Я.В. надано інформацію про кількість виконавчих документів, суму боргу щодо боржника, отримано представником - 02.03.2020, про що свідчить відмітка, проставлена власноручно представником.
Статтею 287 КАС України, встановлений спеціальний десятиденний строк для оскарження до суду рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби.
При цьому, у відповідності до ч.1 ст. 120 КАС України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Таким чином, оскільки позивач отримав інформацію про виконавчі документи - 02.03.2020р. перебіг строку звернення до суду із даним позовом почався з 03.03.2020р. та мав завершитися 12.03.2020р.
Разом з тим, судом встановлено, що 11 березня 2020 року Постановою Кабінету Міністрів України №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СOVID-19» через спалах у світі коронавірусу з 12 березня в Україні введено карантин.
При цьому відповідно до п.3 розділу VI Прикінцевих положень КАС України (в редакції Закону № 540-IX від 30.03.2020), під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.
17.07.2020 р. набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» №731-IX від 18.06.2020 р. (далі - Закон України № 731-IX), яким внесено зміни зокрема до Кодексу адміністративного судочинства України.
Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 731-IX встановлено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-IX від 30.03.2020 р., закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.
Таким чином, законодавцем встановлено обмеження строку наданого відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній з 02.04.2020 до 16.07.2020), протягом якого учасники справи мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом, який закінчується через 20 днів після набрання чинності Законом України № 731-IX від 18.06.2020 р.
Враховуючи, що Закон України № 731-IX набрав чинності 17.07.2020 р., продовжені процесуальні строки на звернення до суду із даним позовом спливають 06.08.2020 р.
Як вбачається із матеріалів справи, адміністративний позов у даній справі відправлено засобами поштового зв'язку - 06.08.2020р. (згідно штемпеля відділення поштового зв'язку (а.с.26)), відтак, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для прийняття даного позову до розгляду та розгляду його по суті.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
В провадженні відповідача перебувало виконавче провадження ВП №46033199 щодо примусового виконання виконавчого листа №823/245/13-а від 08.04.2013р. про стягнення з позивача на користь УПФУ в м. Черкасах боргу в сумі 204976,63 грн.
25.05.2018р. старшим державним виконавцем Постоєнко М.В. ухвалено постанову про про стягнення виконавчого збору ВП №46033199.
Постановою від 25.05.2018р. старший державний виконавець Постоєнко М.В. закінчив ВП №46033199 з підстави повного фактичного виконання рішення.
12.12.2019р. старшим державним виконавцем Постоєнко М.В. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №60870392 з примусового виконання постанови від 25.05.2018 ВП №46033199.
Позивач, вважаючи оскаржувані постанови про відкриття виконавчого провадження та стягнення виконавчого збору - протиправними, звернувся із даним адміністративним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Спірні правовідносини та умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016р. №1404-VIII, зі змінами та доповненнями, далі - Закон №1404-VIII), а також Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. № 512/5 (далі - Інструкція №512/5), що визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно вказаного Закону, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини другої статті 74 Закону №1404-VIII, рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Згідно з ч.1 ст.3 Закону №1404-VІІІ, підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: 5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону №1404-VІІІ у виконавчому документі зазначаються:
1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;
2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;
3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;
4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;
6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);
7) строк пред'явлення рішення до виконання.
У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.
Відповідно до ч.1 ст.26 Закону №1404-VІІІ виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону:
1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення;
2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді;
3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом;
4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом;
5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.
Згідно з ч.5 ст.26 Закону №1404-VІІІ виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Строки пред'явлення виконавчих документів до виконання врегульовані ст.12 Закону №1404-VІІІ, відповідно до ч.ч.1,2 якої, виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.
Відповідно до ч.6 ст. 12 Закону №1404-VІІІ стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Таким чином, оскільки стягувачем за постановою про стягнення виконавчого збору є Центральний ВДВС, строк її пред'явлення до примусового виконання складає три місяці, який обраховується із наступного дня після набрання ним законної сили.
Зважаючи на те що постанова про стягнення виконавчого збору ухвалена 25.05.2018р., кінцевим терміном для пред'явлення її до виконання є 26.08.2018р. Суд зазначає, що у разі пропуску такого строку відповідач на набуває права на відповідне стягнення, разом з тим, державним виконавцем відкрито виконавче провадження на підставі вказаної постанови - 12.12.2019р.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів жодним належним доказом дотримання ним встановленого строку для пред'явлення постанови про стягнення виконавчого збору, у т.ч. доказів переривання такого строку або рішення суду щодо його поновлення.
Відповідно до ч.4 ст.4 Закону №1404-VІІІ виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, зокрема якщо:
2) пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання;
6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.
У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами.
З урахуванням зазначеного, суд доходить висновку, що у державного виконавця були відсутні підстави для прийняття постанови №46033199 від 25.05.2018р. до виконання та відкриття виконавчого провадження ВП №60870392, оскільки виконавчий документ був з пропуском встановленого законом строку пред'явлення до виконання та за відсутності заяви про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.
З огляду на те що старшим державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Постоєнком М.В. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження від 12.12.2019р. №60870392 без дотриманням порядку, строків і меж, визначених законом, суд доходить висновку про обґрунтованість доводів позивача щодо протиправності оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження та наявність підстав для її скасування.
Щодо правомірності прийняття відповідачем постанови від 25.05.2018р. про стягнення виконавчого збору ВП №46033199, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції станом на 25.05.2018 року) виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
З аналізу положень ч.2, в редакції чинній станом на дату прийняття оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору та закінчення виконавчого провадження, вбачається, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута.
Таким чином, суд доходить висновку, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків від фактично стягнутої суми.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду в постанові від 19.06.2019 року у справі №824/172/18-а, постанові від 28.02.2019 року у справі № 819/11116/17, постанові від 28.04.2020 року у справі №520/11908/18).
Відповідно до правових висновків Верховного Суду висвітлених в постанові від 28.02.2019 року у справі №819/1116/17 вбачається що обов'язковими умовами стягнення виконавчого збору є: 1) фактичне виконання судового рішення; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень.
- законодавець чітко визначив, що виконавчий збір стягується з фактично стягнутої суми, при цьому розмір виконавчого збору вираховується саме з фактично стягнутої суми;
- за своїм призначенням виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення за умови, що такі заходи призвели до виконання рішення.
Судом встановлено, що постановою від 25.05.2018 року було закінчено виконавче провадження ВП №46033199 на підставі п. 8 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній станом на 25.05.2018 року) у зв'язку з повним фактичним виконанням рішення суду.
Відповідно до матеріалів справи, Головним управлінням ПФУ в Черкаській області до Центрального ВДВС м. Черкаси було подано заяву від 16.05.2018 року №21266/08-01, в якій орган Пенсійного фонду повідомив Центральний ВДВС м. Черкаси про повну сплату боржником боргу за виконавчим листом №823/245/13-а від 08.04.2013р. про стягнення з позивача на користь УПФУ в м. Черкасах боргу в сумі 204976,63 грн.
Крім того, відповідно до листа Головного управління ПФУ в Черкаській області від 20.07.2020 року №2300-0801-8/34651, за виконавчим документом - №823/245/13-а, остаточно погашено заборгованість - 15.02.2018р., відповідно до платіжного доручення від 15.02.2018р. №16608.
При цьому, судом із матеріалів виконавчого провадження ВП №46033199 не вбачається, а державним виконавцем не наведено жодних доказів здійснення державним виконавцем заходів примусового виконання рішення суду за виконавчим документом - №823/245/13-а, як і не надано жодних доказів стягнення державним виконавцем за вказаним виконавчим документом суми боргу в примусовому порядку.
З огляду на встановлені обставини справи, беручи до уваги, що позивачем сплачено в повному обсязі суму боргу без застосування державним виконавцем заходів примусового виконання, суд доходить висновку про безпідставність ухваленої постанови про стягнення виконавчого збору та як наслідок про її протиправність.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України доходить до висновку, що позовні вимоги належить задовольнити повністю.
Згідно частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи, що позов належить задовольнити повністю, а позивачем понесено судові витрати із сплати судового збору у сумі 4204,00 грн, що підтверджується оригіналом квитанції від 20.08.2020 №126А4А1В5В, наявної у матеріалах справи, суд дійшов висновку про стягнення понесених позивачем судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача у сумі 4204,00 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 90, 139, 242-246, 255, 278 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Постоєнка М.В. від 12.12.2019р. ВП №60870392 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови від 25.05.2018 ВП №46033199.
Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Постоєнка М.В. від 25.05.2018р. про стягнення виконавчого збору ВП №46033199.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (18018, просп. Хіміків, 50, м. Черкаси, код ЄДРПОУ - 36157425) на користь Приватного акціонерного товариства “Первомайський кар'єр “Граніт” (18016, вул. Євгена Кухарця, 8, м. Черкаси, код ЄДРПОУ - 00292356) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 4204 (чотири тисячі двісті чотири) грн. 00 коп.
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана з врахуванням особливостей закріплених підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень, частини 3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду.
Суддя М.А. Білоноженко