Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
09 вересня 2020 р. № 520/7301/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Бадюкова Ю.В., розглянувши в приміщенні суду в м. Харкові в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БРЕНТ ОЙЛ-95" до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "БРЕНТ ОЙЛ-95" (далі по тексту - позивач, ТОВ "БРЕНТ ОЙЛ-95", товариство) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ДФС у Харківській області), в якому просить суд:
- скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.02.2020 р. № 00000990510, прийняте ГУ ДПС у Харківській області.
В обґрунтування позову зазначено що, ТОВ «Брент Ойл-95» не погоджується з ППР № 00000990510 від 28.02.2020 р. з тих підстав, що висновок, викладений в акті - є незаконним та необґрунтованим, а власне, акт та податкове повідомлення-рішення - такими, що підлягають скасуванню. Стверджує, що 01.07.2019 р. ТОВ «Брент Ойл-95» на АЗС за адресою: с. Руська Лозова, Дергачівський район, Харківська область, Бєлгородське шосе, 99, не порушувало ч.20 ст. 15 Закону, а отже не здійснювало роздрібну торгівлю пальним.
Ухвалою суду від 26.06.2020 року відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов, а позивачеві - відповідь на відзив.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Представник відповідача, надав до суду відзив на позов, відповідно до якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначив, що ТОВ "Брент Ойл-95" на АЗС, розташовану за адресою: вул. Бєлгородська. 99. с. Руська Лозова траса Харків-Бєлгород, Дергачівський район, Харківська область, було отримано ліцензію на роздрібну торгівлю пальним терміном дії з 16.07.2019 по 16.07.2024.
Під час фактичної перевірки встановлено факт здійснення продажу 01.07.20 і 0 58,84 літрів дизельного палива на загальну суму 1499,83 гривень, тобто, у період відсутності ліцензії на роздрібну торгівлю пальним.
Зважаючи на наведене, на підставі висновків Акту перевірки, ГУ ДПС області було прийнято рішення про застосування штрафних санкцій від 18.11.2019 № 00002580510, яким до позивача застосовано штрафну санкцію в розмірі 250 000,00 гривень.
Не погодившись з вказаним рішенням, ТОВ "Брент Ойл-95" звернулось до Державної податкової служби України зі скаргою. Рішенням ДПС про результати розгляду скарги від 19.02.2020 № 6292/6/99-00-08-05-06-06, скаргу позивача частково задоволено, рішення про застосування штрафних санкцій від 18.11.2019 № 00002580510 скасовано та зобов'язано ГУ ДПС області винести нове податкове повідомлення-рішення на підставі висновків Акту перевірки.
На виконання вказаного рішення ДПС, ГУ ДПС області було прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.02.2020 № 00000990510, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 250 000,00 гривень.
Зазначає, що доводи позовної заяви не знаходять свого підтвердження у матеріалах справи.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. 229 КАС України.
Згідно положень ст. ст. 12, 257 КАС України даний спір віднесено до категорії справ, що підлягають розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що відповідача повідомлено належним чином про наявність позову щодо оскарження його рішення.
Згідно ч. 5 ст. 262 КАСУ суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Суд, повно та всебічно дослідивши письмові докази, що містяться в матеріалах справи, встановив наступні обставини.
ТОВ "БРЕНТ ОЙЛ-95" в установленому порядку зареєстровано в якості юридичної особи.
Головним управлінням ДПС у Харківській області було видано наказ №1541 від 23.10.2019 р. про проведення фактичної перевірки господарського об'єкту, в якому здійснює діяльність ТОВ "БРЕНТ ОЙЛ-95" (код за ЄДРПОУ 42623890), розташованого за адресою: вул. Бєлгородська, буд.99, с. Руська Лозова, траса Харків-Бєлгород, Дергачівський район, Харківська область, яким наказано провести з 24.10.2019 фактичну перевірку тривалістю у відповідності до вимог п. 82.36 ст. 82 Податкового кодексу України (а.с.43).
Згідно належним чином оформлених направлень ГУ ДПС у Харківській області від 23.10.2019 №1736 та №1735, на підставі п.п. 80.2.2, п.п. 80.2.5, пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України працівниками ГУ ДПС у Харківській області 28.10.2019 було проведено фактичну перевірку господарського об'єкту, в якому здійснює діяльність ТОВ "БРЕНТ ОЙЛ-95" (код за ЄДРПОУ 42623890), розташованого за адресою: вул. Бєлгородська, буд.99, с. Руська Лозова, траса Харків-Бєлгород, Дергачівський район, Харківська область (а.с.44, 45).
Після ознайомлення з наказом про проведення фактичної перевірки працівник АЗС, оператор ОСОБА_1 , розписався у направленнях.
Відповідно до ст. 86.1 ст. 86 Податкового кодексу України за результатами контрольно-перевірочних заходів 28.10.2019 було складено акт фактичної перевірки №226/20/34/РРО/42623890, в якому відображено всі встановлені порушення. Акт фактичних перевірок, підписано працівником ТОВ "БРЕНТ ОЙЛ-95" з зауваженнями, та відповідно отримано другий примірник акту про результати фактичної перевірки (а.с.46-48).
Рішенням від 18.11.2019 р. до ТОВ "БРЕНТ ОЙЛ-95" застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 250000,00 грн. за роздрібну торгівлю пальним без наявності відповідної ліцензії (а.с.7).
17 грудня 2019 року позивач звернувся зі скаргою до Голови Державної податкової служби України (а.с.52-54).
Рішенням про результати розгляду скарги Державної податкової служби України від 19.02.2020 № 6292/6/99-00-0805-06-06 скаргу позивача задоволено частково, скасовано рішення ГУ ДПС у Харківській області від 18.11.2019 №00002580510 та зазначено про необхідність винесення нового податкового повідомлення-рішення на підставі акту перевірки (а.с.9-11).
На підставі акту перевірки №226/20/34/РРО/42623890 від 28.10.2019 р. відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 00000990510 від 28.02.2020, яким до позивача застосовано суму штрафних фінансових санкцій в сумі 250000 грн., код платежу 21081500 (а.с.42).
Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Спірні правовідносини урегульовано Законом України від 19.12.1995 №481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" (далі - Закон №481).
До вказано Закону було внесено зміни Законом України від 23.11.2018 № 2628-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів", які набули чинності з 01.07.2019. Зокрема, вказані зміни торкнулися, у тому числі, статті 15 Закону №481/95-ВР, приписи якої після 01.07.2019 викладено в такій редакції:
«Імпорт, експорт алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюються суб'єктами господарювання всіх форм власності без ліцензії. Оптова торгівля на території України алкогольними напоями та тютюновими виробами здійснюється за наявності у суб'єктів господарювання всіх форм власності ліцензії на оптову торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами. Оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб'єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензії.
Суб'єкти господарювання отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб'єкта господарювання
Суб'єкт господарювання має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.
Ліцензії на право оптової торгівлі пальним видаються терміном на п'ять років органом виконавчої влади, уповноваженим Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до Переліку органів ліцензування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 609 від 5 серпня 2015 р в редакції станом на 01.07.2019 року видача ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, як і зберігання пального віднесено до повноважень територіальних органів ДФС.
Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п'ять років.
Ліцензія видається за заявою суб'єкта господарювання, до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.
Після видачі/призупинення/анулювання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на зберігання пального центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, вносить відповідні відомості до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального не пізніше наступного робочого дня з дня видачі/призупинення/анулювання відповідної ліцензії.
Ліцензія або рішення про відмову в її видачі видається заявнику не пізніше 10 календарних днів (щодо пального - не пізніше 20 календарних днів) з дня одержання зазначених у цьому Законі документів. У рішенні про відмову у видачі ліцензії повинна бути вказана підстава для відмови з посиланням на відповідні норми законодавства.
За порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, пальним та зберігання пального суб'єкти господарювання притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.
Абзацом 8 частини другої статті 17 Закону України №481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" передбачено, що до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: роздрібної торгівлі пальним без наявності ліцензії - 250000 гривен.
Отже, суд зазначає, що суб'єкт господарювання, який має намір здійснювати оптову торгівлю пальним, з 01.07.2019 повинен отримати в уповноваженого органу виконавчої влади завчасно відповідну ліцензію на кожне місце роздрібної торгівлі пальним. За відсутності ліцензії, суб'єкт господарювання несе відповідальність, передбачену приписами статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", у вигляді штрафу - 250000 гривень.
Як встановлено матеріалами справи, для здійснення господарської діяльності ТОВ "БРЕНТ ОЙЛ-95" отримано ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним: №20110314201900445 від 16.07.2019 р., термін дії з 16.07.2019 р. по 16.07.2024 р., за адресою: 62000, Харківська область, Дергачівський район, с. Руська Лозова, траса Харків-Бєлгород, вул. Бєлгородська, буд. 99, АЗС (а.с.76).
В ході проведення перевірки здійснено реалізації пального на АЗС за адресою: Харківська область, Дергачівський район, с. Руська Лозова, траса Харків-Бєлгород, вул. Бєлгородська, буд. 99 ємністю 3,87 л за ціною 25,79 грн. за літр на загальну суму 99,81 грн. Розрахункову операцію через РРО проведено, касовий чек встановленого зразка роздруковано, видано та долучено акту фактичної перевірки.
Інформація про проведені розрахункові операції з застосуванням РРО щоденно мається в електронному звіті до ДПС України та зберігається на відповідному сервері. Звіт містить як загальну інформацію про застосування РРО (фіскальний та заводський номери . загальний виторг, реєстр операцій (продаж, повернення, службовий та інше), перелік чеків з зазначенням дати, часу проведення господарської операції, загальної суми чеку) так і кожного чеку (господарської операції) де зазначається перелік реалізованих товарів, їх існування, кількість, вартість за одиницю та загальна сума продажу. Дана інформація доступна для використання структурними підрозділами ДПС України через Автоматизовану систему "Податковий блок" (далі ІС "Податковий блок").
За даними АІС "Податковий блок" по РРО заводський номер ТS 80090155, який використовується позивачем на АЗС за адресою: Харківська область, Дергачівський район, с. Руська Лозова, траса Харків-Бєлгород, вул. Бєлгородська, буд. 99, суб'єктом господарювання 01.07.2019 року проведено реалізацію пального на загальну суму 1499,83 грн., що підтверджується відповідним електронним звітом надісланим до ДПС України (а.с. 51).
При цьому, право на роздрібну торгівлю пальним позивач набув з 16.07.2019 року, а саме з моменту строку дії відповідної ліцензії.
Тобто 01.07.2019 р. товариство здійснювало реалізацію пального з порушенням вимог Закону №481.
Отже, суб'єкт господарювання, який реалізує пальне без відповідної ліцензії, повинен нести відповідальність, передбачену приписами статті 17 Закону №481/95-ВР.
Щодо посилання представника позивача на проведення ремонтних робіт паливно-роздавальних колонок, зокрема ПРК, суд зазначає наступне.
Матеріали справи не містять, а позивачем як під час перевірки, так і до суду не надано належних і допустимих, достатніх і достовірних в розумінні приписів ст. ст. 73-76 КАСУ доказів, що підтверджують зазначену обставину, як - от: доказів технічного збою в колонці, що здійснює відпуск дизельного палива на АЗК та проведення 01.07.2019 саме ремонтних робіт; акту, яким зафіксований факт автоматичного спрацювання видачі пального за підписами комісії; копії договору на технічне обслуговування колонки з актом виконаних робіт; графік проведення планових ремонтів та обслуговування робіт на АЗС; акт списання пального на підтвердження технологічних втрат дизельного пального; фото докази проведення ремонтних робіт на вказаній колонці; докази зливання пального у підземні резервуари під час проведення регламентних робіт, враховуючи, що АЗС відноситься до джерела підвищеного пожежної небезпеки.
Інших доказів, які б підтвердили факт проведення позивачем власними силами та ресурсами технічних робіт на колонці АЗС, внаслідок чого стався збій та було роздруковано фіскальний чек, позивачем також не надано.
Також матеріали справи не містять доказів негайного повідомлення позивачем суб'єкта владних повноважень про технічний збій в роботі колонки та помилковість роздрукування чеку через РРО.
Стосовно посилань позивача на помилковий друк фіскального чеку від 01.07.2019 року через РРО, то суд зазначає наступне.
Розрахунки з покупцями за придбані нафтопродукти, зокрема й газ, здійснюються відповідно до встановленого законодавством порядку. Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначені Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі- ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»), дія якого поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
Згідно ст. 2 ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» реєстратор розрахункових операцій - ристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг), операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів та з приймання готівки для подальшого переказу. До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, вбудований електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо.
Згідно з п. 7 гл. ІІІ Порядку реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом МФУ № 547 від 14.06.2016 року (далі - Порядок), реєстрація видачі коштів у разі повернення товару (відмови) або скасування помилково проведеної через РРО суми розрахунку здійснюється шляхом реєстрації від'ємної суми.
П. 8 глави ІІІ Порядку передбачено, що якщо сума коштів, виданих при поверненні товару чи рекомпенсації раніше оплаченої послуги, перевищує 100 грн. 00 коп., матеріально-відповідальна особа господарської одиниці або особа, яка безпосередньо здійснює розрахунки, повинна скласти акт про видачу коштів. Такий самий акт складається при скасуванні помилково проведеної через РРО суми розрахунку. В акті вказуються дані про помилкову суму та реквізити розрахункового документа. Акти про видачу коштів та акти про скасування помилково проведеної через РРО суми розрахунку передаються до бухгалтерії суб'єкта господарювання і зберігаються протягом трьох років.
Відповідно до п. 11 глави ІІ Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 29.12.2017 року № 148, готівка, що надходить до кас, оприбутковується в день одержання готівки в повній сумі. Оприбуткування готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки із застосуванням РРО без ведення касової книги, є забезпечення зберігання щоденних фіскальних звітних чеків (щоденних Z-звітів) в електронній формі протягом строку, визначеного пунктом 44.3 статті 44 Податкового кодексу України і занесення інформації згідно з фіскальними звітними чеками до відповідних книг обліку.
Таким чином, законодавець передбачив дії суб'єктів господарювання у випадку рекомпенсації коштів за вже оплачену послугу.
Так, для цього, перш за все необхідним є складання відповідного акту, в якому зазначаються дані про помилкову суму та реквізити розрахункового документа. Акт з відповідними копіями розрахункових документів передається до бухгалтерії. Разом з тим, у відповідності до положень чинного законодавства готівка, що надходить до кас, оприбутковується в день одержання готівки в повній сумі. Таким чином, таку рекомпенсацію господарюючий суб'єкт зобов'язаний вчинити протягом дня, у якому були зараховані помилково сплачені кошти. За таких обставин, акт про скасування помилково проведеної через РРО суми розрахунків повинен був бути складений у день, у якому були зараховані помилково сплачені кошти - 01.07.2019 року.
Крім того, суд зазначає, що представником позивача у поданій скарзі від 17.12.2019 р. на адресу Голови Державної податкової служби України зазначає про скасування розрахункової операції 02.07.2019 о 08:47:20, тобто наступного дня після здійснення відповідної операції.
Доказів того, що такий акт був складений позивачем матеріали справи не містять, доказів того, що позивачем вчинялись будь-які дії щодо повідомлення суб'єкта владних повноважень про обставини помилкового другу фіскального чеку від 01.07.2019 року через РРО, позивачем також не надано.
Суд зазначає, що пунктом 44.6 ст. 44 ПК України передбачено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 09.10.2019 року у справі № 808/9397/13.
Інших належних і допустимих, достатніх і достовірних в розумінні приписів ст. ст. 73-76 КАСУ доказів, які б підтверджували обставини того, що відпуск позивачем пального 01.07.2019 в даному випадку має місце в рамках проведення повірки/ремонту, є помилковим, та не є реалізацією пального в розумінні Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», позивачем як під час перевірки, так і до суду не надано.
Приймаючи до уваги вищезазначене, позивачем належними та допустимими доказами не доведена відсутність факту роздрібної торгівлі пальним 01.07.2019 року, а зазначений факт підтверджується наданими відповідачем належними та допустимими докази, зокрема, актом перевірки, фіскальним чеком, витягом з системи ІС «Податковий блок».
Суд не приймає до уваги позицію позивача стосовно того, що мала місце лише одна помилкова операція, оскільки вказані обставини не звільняють платника податків від необхідності дотримання вимог чинного законодавства та не є пом'якшуючою обставиною для понесення відповідальності за кожен неправомірний вчинок.
Щодо посилання позивача у позові на довідку САУП «Омніс-Сервіс» №12 від 16.12.2019, проте безпідставне її неподання до матеріалів справи, суд зазначає наступне.
Вказана довідка була долучена до скарги позивача від 17.12.2019 до Державної податкової служби України, тобто суд зазначає, що вказана довідка була досліджена під час розгляду скарги позивача.
За скаргою позивача, рішенням ДПС України від 19.02.2020 року № 6292/6/99-00-0805-06-06 скасовано рішення про застосування фінансових санкцій від 18.11.2019 року № 00002580510, та натомість прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення № 00000990510 від 28.02.2020.
Решта доводів та заперечень позивача, що викладені у скарзі, висновків податкового органу під час здійснення перевірки не спростовують.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Додатково суд зазначає, що застосування принципу змагальності, визначений ст. 9 КАС України, виключає можливість застосування концепції негативного доказу. Позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, що відповідає також і вимозі п. 1 ст. 77 КАС України, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до п. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
При цьому, сторони не можуть будувати свою власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу нівелюється сама концепція змагальності, тобто вона взагалі втрачає сенс.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини не підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а від так позовні вимоги щодо скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 28.02.2020 року №00000990510 за роздрібну торгівлю пальним без наявності ліцензії у вигляді штрафу у сумі 250 000 грн. 00 коп. задоволенню не підлягають.
У зв'язку із відмовою у задоволенні позову судові витрати зі сплати судового збору позивачу не повертаються.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "БРЕНТ ОЙЛ-95" до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку передбаченому п.п. 15.5. п. 15 ч. 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Повне рішення складено 09 вересня 2020 року.
Суддя Бадюков Ю.В.