Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
09 вересня 2020 р. № 520/9044/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Єгупенка В.В.,
розглянувши у приміщенні суду в м. Харкові у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, м. Свободи, 5, Держпром, 3 під., 2 поверх) про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з вищевказаним позовом, в якому просила визнати неправомірною відмову Відділу з питань перерахунків пенсій №27 Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 04.06.2020р. №2000-0332- 8/30404 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії згідно постанови Московського районного суду м. Харкова від 22.07.2011р. №2-а-18157/11; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму компенсації втрати частини доходів, за період з 22.07.2011р. по 18.07.2017р.., у зв'язку з порушенням строків виплати суми недоотриманої пенсії 01.01.2006 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 22.07.2011 року згідно постанови Московського районного суду м. Харкова від 22.07.2011р. №2-а-18157/11.
Відповідно до ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, дійшов наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою, яка постраждала знаслідок Чорнобильської катастрофи, є особою з інвалідністю ІІ групи, перебуває на обліку в Головному УПФУ в Харківській області, отримує пенсію по інвалідності 2 групи внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ.
Вказане підтверджується довідками МСЕК серії ХАР-04 №021740 від 21.12.2005р., серії ХАР-05 №001102 від 21.12.2005р., посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 серії НОМЕР_1 від 09.11.2011р., пенсійним посвідченням серії НОМЕР_2 .
Постановою Московського районного суду м. Харкова 22.07.2011 року по справі 2-а-18157/11 зобов'язано УПФУ в Московському районі м. Харкова перерахувати та забезпечити виплату ОСОБА_1 основної щомісячної державної пенсії відповідно до ст. 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 8 (восьми) мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії відповідно до ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого на рівні прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, відповідно до ч. 1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на момент нарахування пенсії, з послідуючим її перерахунком та виплатою відповідно до змін діючого законодавства та встановленні нових розмірів прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб з 01.01.2007р. по 08.07.2007р.
Також судом зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова перерахувати та забезпечити виплату ОСОБА_1 призначеної з 01.01.2006р. державної пенсії, враховуючи восьмикратний мінімальний розмір пенсії згідно ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» зі збільшенням її у 2,5 рази згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2005р. №1293 «Про збільшення розмірів пенсій деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з послідуючим її перерахунком та виплатою відповідно до змін діючого законодавства та встановленні нових розмірів прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб з 01.01.2006р. по 31.12.2007р. та з 22.05.2008р. - постійно на весь час виплати пенсії.
На виконання вищезазначеного рішення, відповідачем було видано розпорядження від 23.09.2011 відділу з виплати пенсії № 1 про виплату компенсації втрати частини доходів згідно постанови Московського районного суду м. Харкова від 22.07.2011 по справі №2-а-18157/11 за періоди з 12.05.2005 по 31.12.2007 та з 22.05.2008 по 30.09.2011 в загальному розмірі 58191,28 із розрахунком.
Позивач 26.05.2020 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв?язку з порушенням термінів виплати пенсії за постановою Москоівського районного суду м. Харкова від 22.07.2011 №2-а-18157/11.
Листом від 04.06.2020 №2000-0332-8/30404 відповідачем відмовлено в нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходів у зв?язку з порушенням термінів виплати пенсії за вказаним судовим рішенням.
Не погодившись із такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Вирішуючи питання про наявність або відсутність підстав для нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків пенсійної виплати, суд виходить з наступного.
Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
Відповідно до положень статті 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19 жовтня 2000 року №2050-ІІІ (далі по тексту - Закон України № 2050-III) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно з положеннями статті 2 Закону України №2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі необхідно розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії (частина друга статті 2 Закону України №2050-III).
Статтею 3 Закону України №2050-III передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але невиплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно з положеннями статті 4 Закону України №2050-III виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Відповідно до статті 6 Закону України №2050-III компенсацію виплачують за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.
З системного аналізу правових норм вбачається, що основними умовами для виплати суми компенсації є: 1) порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та 2) виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.
Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 16 травня 2019 року по справі № 134/89/16-а, від 10 лютого 2020 року по справі № 134/87/16-а, від 05 березня 2020 року по справі №140/1547/19, яка відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України враховується судом при вирішенні питання щодо зобов'язання нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходу.
Таким чином, нарахування та виплата суми пенсії ставить первинною подією щодо компенсації втрати частини пенсії, яка нараховується та виплачується, відповідно, після та за результатом нарахування та виплати основної суми пенсії.
Суд зауважує, що позивач просить суд зобов'язати відповідача сплатити компенсацію втрати частини доходу за період з 22.07.2011р. по 18.07.2017р.., у зв'язку з порушенням строків виплати суми недоотриманої пенсії 01.01.2006 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 22.07.2011 року згідно постанови Московського районного суду м. Харкова від 22.07.2011р. №2-а-18157/11.
Завданням адміністративного судочинства, відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Тобто, за змістом вказаної правової норми, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином, адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Частиною 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
За приписами вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
Якщо ж таким суб'єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб'єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб'єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов'язати суб'єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову, шляхом зобов?язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію за весь період затримки виплати йому заборгованості по пенсії відповідно до приписів ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст.ст. 1, 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати".
Посилання відповідача на відсутність державних коштів на виплату спірної компенсації, суд відхиляє, оскільки відсутність відповідних бюджетних асигнувань не є правовою та законною підставою для недотримання вимог закону та нездійснення виплати такої компенсації.
Крім того, відповідачем не надано доказів того, що ним були вжиті заходи для виділення додаткових коштів на виплату позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати пенсії.
За приписами ч. 1,2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не було доведено правомірності своїх дій у правовідносинах, з приводу яких подано позов, а тому, вказаний позов підлягає задоволенню частково.
На підставі викладеного та, керуючись ст.ст. 8, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 262, 263 КАС України, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, м. Свободи, 5, Держпром, 3 під., 2 поверх) про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Відділу з питань перерахунків пенсій №27 Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 04.06.2020р. №2000-0332-8/30404 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії згідно постанови Московського районного суду м. Харкова від 22.07.2011р. №2-а-18157/11.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму компенсації втрати частини доходів, згідно постанови Московського районного суду м. Харкова від 22.07.2011р. №2-а-18157/11, за весь період затримки виплати заборгованості.
У задоволенні іншої частини позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.В. Єгупенко