Справа № 500/1585/20
09 вересня 2020 рокум.Тернопіль
Тернопільський адміністративний суд в складі головуючого судді Баранюка А.З., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Міністерства оборони в особі Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням у вищому військовому навчальному закладі
До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка (надалі - позивач), в якій позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 (надалі-відповідач) фактичні витрати, пов'язані з його утриманням у вищому військовому навчальному закладі у сумі 69478,71 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ОСОБА_1 було відраховано зі списків курсантів Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка у зв'язку із недисциплінованістю, тому відповідно до ст. 25 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» він зобов'язаний відшкодувати навчальному закладу витрати, пов'язані з його утриманням. Витрати на утримання відповідача складають 69478,71 грн, на час звернення до суду в добровільному порядку не відшкодовані.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 23.07.2020 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.
Ухвалою від 02.12.2020 розгляд справи було відкладено.
Представник позивача подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав.
Відповідач подав до суду заяву про розгляд справи без його участі.
Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.
Відповідно до наказу начальника Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка (по стройовій частині) від 28.07.2017 № 153 відповідач зарахований до списків особового складу Військового інституту та поставлений на всі види забезпечення з 28.07.2017.
28.07.2017 між Міністерством оборони України в особі тимчасово виконуючого обов'язки начальника Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка та відповідачем було укладено контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами (слухачами) вищого навчального закладу.
На підставі наказу ректора Київського національного університету імені Тараса Шевченка від 02.06.2020 № 1395-33, відповідно до наказу начальника Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка (по особовому складу) від 04.06.2020 № 16PC з відповідачем достроково припинено (розірвано) контракт про проходження військової служби (навчання) через недисциплінованість.
Згідно із наказом начальника Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка (по стройовій частині) від 04.06.2020 № 116 відповідача виключено із списків особового складу з 04.06.2020 року.
Відповідно до пункту 1 Контракту про проходження військової служби (навчання) в разі дострокового розірвання контракту через відмову від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу відповідач зобов'язана відшкодувати Міністерству оборони України витрати, пов'язані з утриманням у закладі, в якому останній проходить військову службу (навчання).
Утримання відповідача у Військовому інституті здійснювалось шляхом здійснення грошового, речового, продовольчого, медичного забезпечення, забезпеченням комунальними послугами та енергоносіями.
Відповідно до пункту 2.3. Порядку розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України від 16 липня 2007 р. N 419/831/240/605/537/219/534, у разі дострокового розірвання контракту, остаточний розрахунок фактичних витрат за відповідними видами забезпечення здійснюється на підставі довідок-розрахунків, складених відповідними службами забезпечення навчального процесу.
Згідно з довідками-розрахунками відповідних служб Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка витрати на утримання відповідача пов'язані: з грошовим забезпеченням - 16526,20 грн, з речовим забезпеченням - 6643,16 грн, з продовольчим забезпеченням - 45686,71 грн, з медичним забезпеченням - 33,67 грн, із забезпеченням комунальними послугами та енергоносіями - 588,97 грн.
Загальна сума витрат на утримання відповідача, відповідно до вищевказаних розрахунків становить 69478,71 грн.
Відповідач ознайомився із сумою заборгованості отримавши примірник витягу з наказу начальника Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка від 04.06.2020 № 116, що підтверджується підписом відповідача на зворотньому боці витягу з наказу та його підписом в Книзі реєстрації приписів військовослужбовцям, які вибувають до нового місця служби.
В свою чергу, Військовим інститутом Київського національного університету імені Тараса Шевченка до відповідача було направлено лист від 04.06.2020 № 18/1388 із вимогою про погашення суми витрат на утримання у добровільному порядку.
Відповідачем зазначену вище суму коштів у добровільному порядку відшкодовано не було.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Верховний Суд у постанові від 30.01.2019 у справі № 810/2610/16 зазначив, що спори щодо відшкодування вартості навчання особою, яка перебуває або перебувала на посадах, віднесених до державної або публічної служби, за позовом суб'єкта владних повноважень підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства, оскільки пов'язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема й питаннями відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що призвели до відшкодування фактичних витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення із служби.
Саме така правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 804/285/16 (провадження № 11-669апп18).
Згідно з частиною 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Спірні правовідносини щодо проходження громадянами України військової служби, навчання у вищих військових навчальних закладах, врегульовані Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до положень частини 6 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» до видів військової служби належить, зокрема, військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів).
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» початком проходження військової служби вважається день призначення на посаду курсанта вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу-для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов'язаних. Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України (ч. 3 ст. 24 Закону №2232-XII).
Частиною 1 статті 25 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що підготовка громадян України для проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу проводиться у вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів. У них здійснюється навчання курсантів, слухачів, студентів, ад'юнктів і докторантів.
Відповідно до частини 2 статті 25 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» порядок проведення підготовки громадян України для проходження військової служби на посадах осіб рядового, сержантського і старшинського та офіцерського складу встановлюється Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, яким підпорядковані ці навчальні заклади, спільно з центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Положеннями частини 5 статті 25 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» встановлено, що з громадянами України - курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу укладається контракт про проходження військової служби (навчання) на строки, передбачені абзацом 4 частини 2 статті 23 цього Закону.
Частиною 10 статті 25 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану - за його наявності) та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення закладу вищої освіти, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти відповідно до підпунктів «д», «е», «є», «з», «и» пункту 1 та підпунктів «д», «е», «є», «ж», «з» пункту 2 частини 5 статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці заклади освіти, витрати, пов'язані з їх утриманням у закладі вищої освіти, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.
Механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищому навчальному закладі, визначає Порядок відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 № 964 (далі - Порядок №964).
Відповідно до пункту 3 Порядку № 964 відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов'язаних із, зокрема, грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням, оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв.
Згідно із пунктом 6 Порядку № 964 витрати відшкодовуються у розмірі різниці сум витрат з утримання курсантів і витрат з утримання військовослужбовців строкової служби за відповідною військово-обліковою спеціальністю, зокрема, курсантами, які навчалися менше встановлених законодавством строків строкової військової служби, - за весь період навчання.
Частиною 2 ст. 23 статті 25 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що для курсантів вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти строк військової служби становить час навчання у вищому військовому навчальному закладі або військовому навчальному підрозділі закладу вищої освіти.
Пунктом 7 Порядку № 964 передбачено, що у разі відмови курсанта або особи офіцерського складу добровільно відшкодувати витрати, стягнення їх сум здійснюється у судовому порядку.
З матеріалів справи вбачається, Військовим інститутом Київського національного університету імені Тараса Шевченка було направлено лист від 04.06.2020 № 18/1388 яким було повідомлено відповідача про необхідність відшкодування витрат, але останній добровільно вказану заборгованість не відшкодував.
Подані позивачем розрахунки витрат, пов'язаних з утриманням відповідача, відповідають Порядку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах та Порядку розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах.
Діючим законодавством не передбачено умови, за яких особа має право на звільнення від відшкодування вказаних витрат.
Суд в свою чергу зазначає, що курсанти, які навчаються в Військовому інституті Київського національного університету імені Тараса Шевченка, перебувають на повному державному забезпеченні. Кошти, які витрачаються на їх навчання, є державними (бюджетними).
Згідно наданих позивачем документів станом на день подання позовної заяви за курсантом ОСОБА_1 наявна заборгованість у розмірі 69478,71грн.
Відповідачем належних та допустимих доказів добровільного відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням його, в межах заявлених позовних вимог, до суду не надано.
Таким чином, виходячи з аналізу вищевикладеного та наявних у матеріалах справи доказів, суд приходить до висновку про обґрунтованість доводів позивача щодо наявності підстав для примусового стягнення з ОСОБА_1 заборгованість із відшкодування витрат, пов'язаних з її утриманням у вищому навчальному закладі, у розмірі 69478,71 грн.
Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
У відповідності до п. 1, 3 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Позивачем та наявною у матеріалах справи сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів підтверджено, а відповідачем в порушення вимог статті 77 КАС України не спростовано наявність правових підстав для примусового стягнення з відповідача заборгованості із відшкодування витрат, пов'язаних з його утриманням у вищому навчальному закладі, у розмірі 69478,71 грн., а тому позовні вимоги Міністерства оборони України в особі Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що частиною 1 статті 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно із частиною 2 статті 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Виходячи з вищевикладеного, суд зазначає, що судові витрати позивача по сплаті судового збору відшкодуванню або примусовому стягненню із відповідача не підлягають.
Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 250, Кодексу адміністративного судочинства України суд,
Адміністративний позов Міністерства оборони України в особі Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Міністерства оборони України в особі Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка фактичні витрати, пов'язані з його утриманням у вищому військовому навчальному закладі в сумі 69478,71 грн (шістдесят дев'ять тисяч чотириста сімдесят вісім грн 71 коп).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Реквізити сторін:
позивач: Військовий інститут Київського національного університету імені Тараса Шевченка (вулиця Ломоносова, будинок 81, місто Київ, 03189, код ЄДРПОУ 22994521);
відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Головуючий суддя Баранюк А.З.