Справа №500/1914/20
03 вересня 2020 рокум. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:
головуючого судді Мартиць О.І.
за участю:
секретаря судового засідання Семеха В.Т.
позивача ОСОБА_1
представника відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області Смільської В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправною та скасування відмови, зобов'язання вчинити певні дії, -
27 липня 2020 року до Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправною та скасування відмови, зобов'язання вчинити певні дії, в якій позивач просить:
- визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, оформлену листом про відмову зарахування йому до страхового стажу періоду роботи в колгоспі "Прогрес" с. Сидорів Гусятинського району Тернопільської області за 1978 рік та з 1981 по 1985 роки в колгоспі "Ленінський шлях", колгоспі "Надзбруччя", товаристві з обмеженою відповідальністю "Надзбруччя", селянській спілці "Надзбруччя" з 1986 по 1999 роки та навчання в ДОСААФ в період з 28.12.1977 року по 10.04.1978 року.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати йому до страхового стажу період роботи в колгоспі "Прогрес" с. Сидорів Гусятинського району Тернопільської області за 1978 рік та з 1981 по 1985 роки в колгоспі "Ленінський шлях", колгоспі "Надзбруччя", товаристві з обмеженою відповідальністю "Надзбруччя", селянській спілці "Надзбруччя" з 1986 по 1999 роки та навчання в ДОСААФ в період з 28.12.1977 року по 10.04.1978 року та повторно розглянути заяву про призначення пенсії відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що, зібравши всі необхідні документи позивач звернуся із заявою про призначення пенсії по віку до органу пенсійного фонду, але йому було відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з тим, що в архівних довідках про трудовий стаж №681, 682, 684, 685 від 12.05.2020, які видані Гусятинським трудовим архівом про роботу в колгоспі "Прогрес" с. Сидорів Гусятинського району Тернопільської області за 1978 рік та з 1981 по 1985 роки в колгоспі "Ленінський шлях", колгоспі "Надзбруччя", ТзОВ "Надзбруччя", селянській спілці "Надзбруччя" з 1986 по 1999 роки виданих на його ім'я, допущено помилки, а саме невірно зазначено прізвище " ОСОБА_2 ", відсутнє "по батькові", допущено скорочення "по батькові" "ОСОБА_4", ОСОБА_4, "ОСОБА_4", " ОСОБА_3 " , та "по батькові" " ОСОБА_4 " не відповідає дійсності, також свідоцтво НОМЕР_1 від 17.04.1978 про навчання в ДОСААФ в період з 28.12.1977 по 10.04.1978, яке видане на російській мові на прізвище " ОСОБА_5 " при перекладі на українську мову " ОСОБА_2 ", також не відповідає дійсності, тому що згідно паспорта та свідоцтва про народження його прізвище, ім'я, по батькові " ОСОБА_1 ".
Згідно листа Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області у зв'язку із зазначеними неточностями у вище наведених довідках, позивачу не зараховано періоди роботи до трудового стажу колгоспі "Прогрес" с. Сидорів Гусятинського району Тернопільської області за 1978 рік та з 1981 по 1985 роки в колгоспі "Ленінський шлях", колгоспі "Надзбруччя", ТзОВ "Надзбруччя", селянській спілці "Надзбруччя" з 1986 по 1999 роки та навчання в ДОСААФ в період з 28.12.1977 року по 10.04.1978 року.
Позивач зазначає, що на даний час, виправити записи в архівних довідках та свідоцтві, немає можливості, однак його робота підтверджується записами у трудовій книжці, яка є основним документом для призначення пенсії.
З такими діями органу Пенсійного фонду України позивач не погоджується, вважає їх протиправними, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 03.08.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у судове засідання на 03.09.2020.
19.08.2020 від Головного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області через відділ документального забезпечення Тернопільського окружного адміністративного суду поступив відзив на позовну заяву. Заперечуючи щодо позовних вимог представник відповідача зазначив, що при розгляді заяви позивача про призначення пенсії за віком згідно статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідач дійшов висновку що підстав для призначення пенсії позивачу немає, оскільки документи (архівні довідки) додані позивачем не можуть належати ОСОБА_1 .
В судовому засіданні 03.09.2020 позивач позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві та просив позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні 03.09.2020 проти задоволення позову заперечила з мотивів, наведених у відзиві на позовну заяву.
Заслухавши в судовому засіданні пояснення учасників справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Позивач ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у 27.05.2020 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії за віком згідно статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Листом від 24.06.2020 №1900-0321-9/8937 Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області відмовило позивачу у призначенні пенсії за віком, так як на момент звернення за призначенням пенсії загальний стаж складав 15 років 02 дні, що є меншим за необхідний.
У вказаному листі відповідач зазначив, що згідно довідок №681, №682 від 12.05.2020, №684, №685 від 12.05.2020, які видані Гусятинським трудовим архівом про роботу в колгоспі "Прогрес" с. Сидорів за 1978 рік та з 1981 року по 1985 рік, в колгоспі "Ленінський шлях", колгоспі "Надзбруччя", ТзОВ "Надзбруччя", селянській спілці "Надзбруччя" з 1986 по 1999 роки зарахувати до страхового стажу дані періоди роботи немає підстав, оскільки у вище зазначених довідках відсутнє "по батькові" та допущено скорочення "по батькові", та "по батькові" " ОСОБА_6 ", що не відповідає паспортним даним.
До трудового стажу не зараховано навчання в ДОСААФ згідно Свідоцтва НОМЕР_1 від з 28.12.1977 року по 10.04.1978 року, оскільки прізвище у виданому свідоцтві не відповідає паспортним даним, а саме "Кумык" (російською).
Позивач вважає, що не зарахування до трудового стажу зазначених періодів роботи та навчання порушує його право на соціальний захист, а тому звернувся до суду за захистом своїх пенсійних прав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 №137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV).
Громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж мають право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи (стаття 8 Закону №1058-IV).
Згідно із частиною третьою статті 4 Закону №1058-IV виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються види пенсійного забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення.
Відповідно до змісту статті 5 Закону №1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.
Періоди, з яких складається страховий стаж визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24).
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).
У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема, у статті 56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Порядок підтвердження стажу регламентовано у статті 62 Закону №1788-XII, яка визначає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Пунктами 1, 2 Порядку №637 визначено: основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з пунктами 17-18 Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливість їх одержання у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі. За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637, а за відсутності документів про наявний стаж або відсутності архівних даних, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, пов'язаних з заявником спільною роботою.
Суд зазначає, що стаж роботи позивача ОСОБА_1 в колгоспі "Прогрес" с. Сидорів Гусятинського району Тернопільської області за 1978 рік та з 1981 по 1985 роки в колгоспі "Ленінський шлях", колгоспі "Надзбруччя", товаристві з обмеженою відповідальністю "Надзбруччя", селянській спілці "Надзбруччя" з 1986 по 1999 роки, підтверджується відповідними записами в трудовій книжці №1/32 від 10.08.1981.
Разом з тим, суд зазначає, що Пунктом 16 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.
Встановлені судом обставини справи та аналіз наведених законодавчих норм свідчать, що при розгляді питання про призначення пенсії за віком підтвердження загального стажу роботи позивача відомостями трудової книжки є достатнім і не вимагає додаткового вирішення питання про вироблення встановленого мінімуму трудової участі у громадському господарстві.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1).
Відповідно до підпункту 2 пункту 2.1 Порядку №22-1, до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637).
Положеннями пунктів 4.1, 4.2, 4.3 Порядку №22-1 визначено, що орган, який призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2). Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.
При прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі; 4) видає пам'ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі.
Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження (п.4.7 Порядку №22-1).
Статтею 62 Закону №1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Також, згідно зі статтею 48 Кодексу законів про працю України, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.
Пунктом 1 Порядку №637 також передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників №58 від 29.07.1993 (далі - Інструкція №58).
Відповідно до пункту 1 Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Відмовляючи позивачу листом від 24.06.2020 №1900-0321-9/8937 відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зазначив, що на момент звернення за призначенням пенсії загальний стаж складав 15 років 02 дні, що є меншим за необхідний.
Відповідач зазначив, що згідно довідок №681, №682 від 12.05.2020, №684, №685 від 12.05.2020, які видані Гусятинським трудовим архівом про роботу в колгоспі "Прогрес" с. Сидорів за 1978 рік та з 1981 року по 1985 рік, в колгоспі "Ленінський шлях", колгоспі "Надзбруччя", ТзОВ "Надзбруччя", селянській спілці "Надзбруччя" з 1986 по 1999 роки зарахувати до страхового стажу дані періоди роботи немає підстав, оскільки у вище зазначених довідках відсутнє "по батькові" та допущено скорочення "по батькові", та "по батькові" " ОСОБА_6 ", що не відповідає паспортним даним.
Однак, із наведених законодавчих норм слідує необхідність надання уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників виникає при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи.
Крім того, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області до трудового стажу позивача не зараховано навчання в ДОСААФ згідно Свідоцтва НОМЕР_1 з 28.12.1977 року по 10.04.1978 року, оскільки прізвище у виданому свідоцтві не відповідає паспортним даним, а саме "Кумык" (російською).
На переконання суду такі неточності щодо прізвища позивача мали місце в зв'язку із перекладом прізвища із української мови на російську, що не може вважатися обґрунтованою підставою незарахування періоду навчання до страхового стажу позивача.
Більше того, у екзаменаційній карточці водія від 17.04.1978 прізвище позивача зазначено російською мовою " ОСОБА_7 ", що підтверджує допущення помилки у написанні прізвища позивача у Свідоцтві НОМЕР_1 .
Крім того, Верховний Суд у постанові від 30 вересня 2019 року у справі № 638/18467/15-а зазначив, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Таким чином, враховуючи встановлені обставини у даній справі, суд дійшов до висновку, що відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, оформлена листом про зарахування ОСОБА_1 до страхового стажу періоду роботи в колгоспі "Прогрес" с. Сидорів Гусятинського району Тернопільської області за 1978 рік та з 1981 по 1985 роки в колгоспі "Ленінський шлях", колгоспі "Надзбруччя", товаристві з обмеженою відповідальністю "Надзбруччя", селянській спілці "Надзбруччя" з 1986 по 1999 роки та навчання в ДОСААФ в період з 28.12.1977 року по 10.04.1978 року є протиправною та підлягає скасуванню.
На думку суду, належним та ефективним способом захисту прав позивача є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоду роботи в колгоспі "Прогрес" с. Сидорів Гусятинського району Тернопільської області за 1978 рік та з 1981 по 1985 роки в колгоспі "Ленінський шлях", колгоспі "Надзбруччя", товаристві з обмеженою відповідальністю "Надзбруччя", селянській спілці "Надзбруччя" з 1986 по 1999 роки та навчання в ДОСААФ в період з 28.12.1977 року по 10.04.1978 року та повторно розглянути заяву про призначення пенсії відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах "Салов проти України" (заява №65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява №63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закріплений у частині першій статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Суд зазначає, що відповідач належним чином не виконав обов'язок щодо доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 КАС України, а тому позов слід задовольнити.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправною та скасування відмови, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, оформлену листом про відмову зарахування ОСОБА_1 до страхового стажу періоду роботи в колгоспі "Прогрес" с. Сидорів Гусятинського району Тернопільської області за 1978 рік та з 1981 по 1985 роки в колгоспі "Ленінський шлях", колгоспі "Надзбруччя", товаристві з обмеженою відповідальністю "Надзбруччя", селянській спілці "Надзбруччя" з 1986 по 1999 роки та навчання в ДОСААФ в період з 28.12.1977 року по 10.04.1978 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоду роботи в колгоспі "Прогрес" с. Сидорів Гусятинського району Тернопільської області за 1978 рік та з 1981 по 1985 роки в колгоспі "Ленінський шлях", колгоспі "Надзбруччя", товаристві з обмеженою відповідальністю "Надзбруччя", селянській спілці "Надзбруччя" з 1986 по 1999 роки та навчання в ДОСААФ в період з 28.12.1977 року по 10.04.1978 року та повторно розглянути заяву про призначення пенсії відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 08 вересня 2020 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2
відповідач:
- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області місцезнаходження: Майдан Волі, 3, м. Тернопіль, 46001, код ЄДРПОУ: 14035769
Головуючий суддя Мартиць О.І.