02 вересня 2020 року м. Рівне №460/5081/20
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Н.В. Друзенко розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинення певних дій, -
15.07.2020 ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправною відмови у призначенні йому пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку за ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та про зобов'язання призначити йому пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку за ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з дня звернення із відповідною заявою.
Після усунення недоліків позовної заяви, ухвалою від 30.07.2020 відкрито провадження в адміністративній справі №460/5081/20. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Згідно з позовною заявою, вимоги ОСОБА_1 ґрунтуються на тому, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області йому протиправно було відмовлено у призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку відповідно до вимог статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», позаяк не зважаючи на той факт, що з 19.11.1986 по 14.03.2012 позивач був зареєстрований і працював у м.Сарни, фактично після закінчення строку служби в рядах Радянської Армії (з 31.10.1986) він постійно проживав і проживає по даний час саме у с. Немовичі Сарненського району Рівненської області, територія якого віднесена до зони гарантованого добровільного відселення. Крім того, відповідачем не враховано також, що позивач має посвідчення постраждалого внаслідок аварії на ЧАЕС, яке є документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи та надає право на користування пільгами, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у тому числі для призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку. Оскільки підстави для видачі вказаного посвідчення та призначення пенсії є ідентичними, то в разі звернення особи із заявою про призначення пенсії із застосуванням ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», до якої для підтвердження особливого статусу заявника додано посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та трудова книжка, подання інших первинних документів, в яких зазначено період роботи та населений пункт, де особа проживала, не є обов'язковим.
Згідно з відзивом на позов, відповідач вимоги заперечує, покликаючись на відсутність підстав для призначення позивачу пенсії у 2020 році із зниженням пенсійного віку відповідно до вимог статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з огляду на те, що йому виповнилося 54 роки, а згідно з наданими документами він набуде право на пенсію із зниженням пенсійного віку після досягнення 55 років. При цьому, відповідач покликався на те, що початкова величина зниження пенсійного віку на 3 роки встановлюється лише особам, які станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3 років, і постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період. В той же час, документально не підтверджено факт постійного проживання чи роботи позивача саме у цій зоні та у відповідний період. Що стосується періоду проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю, то відповідач наголошує на тому, що пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», позаяк взаємозалік періодів роботи (проживання) в різних зонах небезпеки від радіоактивного забруднення не передбачено. Свої доводи підкріплює правовою позицією Верховного Суду, наведеною у постанові від 19.09.2019 по справі №556/1172/17.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.6-7), є громадянином, потерпілим від Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 (категорія 3)(а.с.7).
За даними трудової книжки серії НОМЕР_2 , ОСОБА_1 :
з 29.10.1984 по 31.10.1986 - служив в рядах Радянської армії;
з 15.01.1987 по 17.02.1987 - працював в Сарненському р/о «Сельхозхимия»;
з 13.03.1987 по 04.09.1990 - працював на станції Сарни, Львівської залізниці;
з 11.09.1990 по 10.09.1992 - працював в колгоспі «Україна»;
з 10.09.1992 по 31.03.2000 - працював в колгоспі «Сарненський»;
з 01.04.2000 по 01.07.2006 - працював в ПСП «Мрія» (а.с.13-18).
05.06.2020 ОСОБА_1 , по досягненню віку 54 років, звернувся в територіальний орган Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до вимог статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». До заяви, крім трудової книжки та посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи, позивач надав довідку №1330 від 28.05.2020, видану виконкомом Немовицької сільської ради про те, що він постійно проживає та зареєстрований в селі Немовичі Сарненського району Рівненської області, територія якого відноситься до зони гарантованого добровільного відселення, з 20.11.1986 по (дата вибуття в первинному документі не зазначена), та з 22.03.2012 по даний час (а.с.34) та довідку №116 від 18.05.2020, видану виконкомом Сарненської міської ради, про те, що позивач був зареєстрований в м.Сарни, територія якого до 01.01.2015 відносилася до зони посиленого радіологічного контролю з 19.11.1986 по 14.03.2012 (а.с.41).
Загальний страховий стаж позивача за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку відповідача на день звернення складав 35 років 6 місяців 23 дні (а.с.12).
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №1700-0301-8/18138 від 24.06.2020 ОСОБА_1 повідомлено про відсутність підстав для призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку на 6 років, оскільки документально не підтверджено період проживання (роботи) в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 рік не менше 3 років (а.с.10-11).
Цим же листом роз'яснено, що у разі відсутності змін у законодавстві та підтвердження актом зустрічної перевірки відомостей про факт проживання у зоні посиленого радіологічного контролю, зазначених в довідці від 18.05.2020 № 116, ОСОБА_1 матиме право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку на 5 років.
Сарненському відділу обслуговування громадян (сервісному центру) велено забезпечити проведення перевірки відомостей зазначених у довідці від 28.05.2020 № 1330 виданої Немовицькою сільською радою Сарненського району про період проживання заявника в с.Немовичі та довідки від 18.05.2020 № 116 виданої виконавчим комітетом Сарненської міської ради про період проживання заявника в м. Сарни (зокрема, з 19.11.1986 по 19.08.1990).
Актом звірки факту прописки, обґрунтованості видачі документів, наданих для призначення (перерахунку) пенсії згідно Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» №128 від 10.08.2020 зафіксовано, що згідно Погосподарської книги села Немовичі за період з 1986 по 1990 роки прослідковується запис про гр. ОСОБА_1 (відношення до господарства «син»), та у графі «вибув з господарства» зазначено вибув - 29.10.1984 в Радянську армію, у графі «прибув в господарство» зазначено повернувся - 20.10.1986; Дані про вибуття з території Немовицької сільської ради у первинних документах відсутні; Згідно погосподарських книг села Немовичі за період з 2011 по 2020 роки прослідковується запис про гр. ОСОБА_1 , (відношення до господарства «брат») та у графі «Відмітка про прибуття на територію сільської ради заново» зазначено прибув - 22.03.2012. Таким чином відомості, зазначені у довідці №1330 від 28.05.2020 - підтверджені (а.с.40).
Актом позапланової перевірки факту проживання №129 від 10.08.2020 зафіксовано, що за даними будинкових книг громадянин ОСОБА_1 , був зареєстрований:
з 19.11.1986 по 21.10.1996 - в АДРЕСА_1 ,
з 21.10.1996 по 20.08.1999 - в АДРЕСА_1 ,
з 20.08.2009 по 14.03.2012 - в АДРЕСА_2 .
Таким чином відомості, зазначені у довідці №116 від 18.05.2020- підтверджені (а.с.42).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.03.2003 передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
За нормою статті 26 вказаного Закону, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Пунктом 13 Перехідних положень цього Закону передбачено, що у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до законів України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. Порядок фінансування цих пенсій встановлюється відповідними законами.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-XII від 28.02.1991.
Згідно із абзацом першим частини першої статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-XII від 28.02.1991, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Абзацом п'ятим пункту другого статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-XII від 28.02.1991 передбачено, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку на 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років, з приміткою, що початкова величина (3 роки) зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії (тобто з 26 квітня 1986 року) по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Абзацом шостим цього ж пункту цієї ж статті передбачено, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років мають право на зниження пенсійного віку на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років, з приміткою, що початкова величина (2 роки) зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Таким чином, обов'язковою умовою наявності у особи права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі вказаних абзаців пункту другого статті 55 Закону №796-XII - є факт проживання та/або праці такої особи у зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років з 26 квітня 1986 року до 01 січня 1993 року, або у зоні посиленого радіологічного контролю протягом чотирьох років з 26 квітня 1986 року до 01 січня 1993 року. При цьому, особам, які додатково проживали у зоні гарантованого добровільного відселення в період з 26 квітня 1986 року по 31 липня 1986 року, встановлюється початкова величина зниження пенсійного віку - 3 роки, а особам, які додатково проживали в зоні посиленого радіологічного контролю в період з 26 квітня 1986 року по 31 липня 1986 року, встановлюється початкова величина зниження пенсійного віку - 2 роки.
Аналогічний правовий висновок щодо застосування зазначених норм матеріального права міститися у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №556/1153/17, від 11.04.2018 у справі №565/1829/17, від 26.09.2018 у справі №205/4589/16-а та враховується при вирішенні цієї справи в силу приписів частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Як вбачається зі змісту пункту другого статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-XII від 28.02.1991, виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов'язує із фактом перебування особи у забрудненій зоні у зв'язку із постійним проживанням, або у зв'язку із роботою в такій місцевості. При цьому, зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи.
Оскільки пенсійний вік особи може бути знижено лише за однією підставою, передбаченою статтею 55 Закону, то період проживання та/або роботи особи в зоні гарантованого добровільного відселення не підлягає включенню в період проживання та/або роботи такої особи в зоні посиленого радіологічного контролю.
Саме такий правовий висновок міститися у постанові Верховного Суду від 19.09.2019 по справі №556/1172/17.
Судом встановлено, що на момент аварії позивач проходив військову службу в лавах Радянської армії (період строкової служби: з 30.10.1984 по 31.10.1986).
Документально підтверджено, що після повернення з військової служби з 19.11.1986 і до 21.10.1996 зареєстрованим місцем проживання позивача було: АДРЕСА_1 . Там же він був зареєстрований з 21.10.1996 по 20.08.1999, а з 20.08.1999 по 14.03.2012 - у м.Сарни, вул.Шкільна,117.
При цьому, такі дані в повній мірі узгоджуються із записами у трудовій книжці, якою підтверджено, що в період з 15.01.1987 по 17.02.1987 та з 13.03.1987 по 04.09.1990 - позивач працював в Сарненському р/о «Сельхозхимия» та на станції Сарни, Львівської залізниці, які розміщувалися в м.Сарни.
Відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР №106 від 23.07.1991, м.Сарни, Сарненського району, Рівненської області відноситься до зони посиленого радіологічного контролю.
Таким чином, документально підтверджено, що позивач, з 26 квітня 1986 року до 01 січня 1993 року прожив та/або пропрацював у зоні посиленого радіологічного контролю більше чотирьох років, а відтак набув право на зниження пенсійного віку на 1 рік за кожні 3 роки проживання та/або роботи. Але разом з тим, позивач не набув права на застосування початкової величини зниження пенсійного віку на 2 роки, позаяк постійно не проживав та не працював у цій зоні з 26 квітня 1986 року по 31 липня 1986 року.
Загальний термін проживання позивача у зоні посиленого радіологічного контролю становить більше 24 років (що дорівнює 8 рокам зниження пенсійного віку). Але так як верхня межа зниження пенсійного віку для таких осіб встановлена на рівні 5 років, то ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , набуде право на призначення пенсії за віком з 31.05.2021, тобто в 55 років (2021-1966 = 60-5).
Що стосується періоду проживання та/або роботи позивача в с.Немовичі Сарненського району Рівненської області, яке відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР №106 від 23.07.1991, відноситься до зони гарантованого добровільного відселення, то документально підтверджено період роботи в цій зоні з 11.09.1990 по 01.07.2006. Але разом з тим, документально не підтверджено, що позивач, з 26 квітня 1986 року до 01 січня 1993 року пропрацював у цій зоні більше трьох років, а відтак, він не набув право на зниження пенсійного віку на 1 рік за кожні 2 роки роботи. Що стосується місця проживання, то реєстрація постійного місця проживання позивача в м.Сарни, в період з 19.11.1986 по 14.03.2012, виключає можливість реєстрації його постійного місця проживання в с.Немовичі в цей період.
Оскільки, як вже зазначалось вище, пенсійний вік особи може бути знижено лише за однією підставою, передбаченою статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-XII від 28.02.1991, і період проживання та/або роботи особи в зоні гарантованого добровільного відселення не підлягає включенню в період проживання та/або роботи такої особи в зоні посиленого радіологічного контролю, і навпаки, то період роботи позивача в зоні гарантованого добровільного відселення не мав правового значення для вирішення питання щодо призначення йому пенсії зі зниженням пенсійного віку.
З врахуванням того, що на час звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку за ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», позивачу виповнилося 54 роки, Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області правомірно і підставно відмовило йому у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку, так як для застосування пільги, пов'язаної з роботою та/або проживанням у зоні посиленого радіологічного контролю у вигляді зниження пенсійного віку на 5 років, він не досягнув необхідного віку 55 років, а підстав для застосування пільги пов'язаної з роботою та/або проживанням у зоні гарантованого добровільного відселення немає.
Доводи позивача про зворотне не знайшли свого підтвердження в суді.
Також суд відхиляє, як необґрунтовані доводи позивача про те, що для підтвердження особливого статусу достатньо посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та трудової книжки, натомість подання інших первинних документів, в яких зазначено період роботи та населений пункт, де особа проживала, не є обов'язковим.
Так, згідно статті 15 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-XII від 28.02.1991, підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.
Відповідно до пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 (у відповідній редакції), при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особа надає, зокрема, посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідку про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видану органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями).
Оскільки право на пенсію зі зниженням пенсійного віку на умовах статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначається з урахуванням періодів проживання або роботи на території радіоактивного забруднення, то вимога про подання відповідних довідок є цілком логічним заходом.
З огляду на встановлене, суд вважає, що відмовляючи 24.06.2020 позивачу у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку за ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, обґрунтовано, добросовісно і розсудливо, що, в свою чергу, вказує на відсутність підстав для задоволення позову.
Підстави для відшкодування судових витрат у справі, відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України,- відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 ) в позові до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (код ЄДРПОУ 21084076, вул.Короленка, 7, м. Рівне, 33028) про визнання протиправною відмови у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку за ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та про зобов'язання призначити пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку за ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з дня звернення, - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Повний текст рішення складений 02 вересня 2020 року.
Суддя Н.В. Друзенко