09 вересня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/3556/20
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Ясиновського І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
07 липня 2020 року ОСОБА_1 (надалі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області (надалі також - Управління, відповідач) у якій просила:
- визнати протиправними дії Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області щодо відмови у наданні ОСОБА_1 містобудівних умов та обмежень для проектування об'єкта будівництва по об'єкту "Реконструкція двоповерхового житлового будинку з цокольним поверхом та господарськими спорудами, за рахунок прибудови до існуючого двоповерхового житлового будинку з цокольним поверхом та господарськими спорудами по АДРЕСА_1 ";
- зобов'язати Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області видати ОСОБА_1 містобудівні умов та обмеження для проектування об'єкта будівництва по об'єкту "Реконструкція двоповерхового житлового будинку з цокольним поверхом та господарськими спорудами, за рахунок прибудови до існуючого двоповерхового житлового будинку з цокольним поверхом та господарськими спорудами по АДРЕСА_1 ".
Позовні вимоги вмотивовані тим, що позивачем подано заяву щодо надання містобудівних умов і обмежень для проектування будівництва: «Реконструкція двоповерхового житлового будинку з цокольним поверхом та господарськими спорудами за рахунок прибудови до існуючого двоповерхового житлового будинку з цокольним поверхом та господарськими будівлями по АДРЕСА_1 » разом з визначеним законодавством переліком необхідних документів. Проте, листом № 28-06/1111/33 від 19.06.2020 Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області повідомило ОСОБА_1 , що у зв'язку з невідповідністю намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, на підставі ч. 4 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 92 Управління не може надати містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва по визначеному позивачем об'єкту у відповідності до наказу Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Кременчуцької міської ради «Про відмову в наданні містобудівних умов та обмежень для проектування об'єкта будівництва» від 19.06.2020 № 59-муо. Позивач вважає відмову протиправною та такою, що порушує її права.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 13 липня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі 440/3556/20, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
10 серпня 2020 року від відповідача до суду надійшов відзив на позов, у якому останній просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що м. Кременчук постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 №878 внесено до Списку історичних населених місць, а за приписами частини 3 статті 17 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено в якості умови розроблення та затвердження генеральних планів цих населених місць розроблення в їх складі історико-архітектурного опорного плану, в якому зазначається інформація про об'єкти культурної спадщини. Постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 №318 затверджено Порядок визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць. Історико-архітектурний опорний план м. Кременчука станом на сьогодні ще не затверджено, тому у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №92, котрою внесено зміни до попередньо згаданої постанови, проектна документація на нове будівництво, реконструкцію та капітальний ремонт у межах історичного ареалу має розроблятися з урахуванням вимог історико-містобудівного обґрунтування. Але, така норма була чинною, згідно цієї ж постанови, до 01.01.2019, а відтак, позивач звернувся із заявою про надання містобудівних умов та обмежень для проектування об'єкту будівництва: «Реконструкція двоповерхового житлового будинку з цокольним поверхом та господарськими спорудами, за рахунок прибудови до існуючого двоповерхового житлового будинку з цокольним поверхом та господарськими спорудами по АДРЕСА_1 " в той час, коли вже неможливо було застосувати норму, яка дозволяла проектування будівництва за наявності історико-містобудівного обґрунтування, про що і повідомлено позивача та надано інформацію щодо стану розроблення історико-архітектурного опорного плану м. Кременчука. З врахуванням обмежених законодавчо встановлених можливостей містобудівної документації (генерального плану міста) в плануванні забудови міста, що пов'язані з відсутністю історико-архітектурного опорного плану, надання містобудівних умов та обмежень для проектування будівництва неможливе до розроблення історико-архітектурного опорного плану, що розцінюється як невідповідність намірів забудови містобудівній документації на місцевому рівні /а.с. 19-21/.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.
17.06.2020 позивач через уповноважену особу звернулася до Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області із заявою щодо надання містобудівних умов та обмежень для проектування об'єкта будівництва: реконструкція двоповерхового житлового будинку з цокольним поверхом та господарськими спорудами за рахунок прибудови до існуючого двоповерхового житлового будинку з цокольним поверхом та господарськими будівлями по АДРЕСА_1 . До заяви додано: копію довіреності; викопіювання 1:2000; копія державного акту на земельну ділянку; копію технічного паспорту; копію свідоцтва про право власності на нерухоме майно /а.с. 28/.
Наказом Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області № 59-муо від 19.06.2020 ОСОБА_1 відмовлено у наданні містобудівних умов та обмежень для проектування будівництва: "Реконструкція двоповерхового житлового будинку з цокольним поверхом та господарськими спорудами, за рахунок прибудови до існуючого двоповерхового житлового будинку з цокольним поверхом та господарськими спорудами по АДРЕСА_1 " у зв'язку з невідповідністю намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні /а.с 30/.
Листом від 19.06.2020 № 28-06-111/33 Управління повідомило заявника, що з 01.01.2019 за умови відсутності затвердженого в установленому порядку історико-архітектурного опорного плану (ІАОП) будь-яке нове будівництво, реконструкція та капітальний ремонт (крім реконструкції та капітального ремонту квартир чи окремих приміщень, які здійснюються без зміни об'ємно-просторових характеристик) в історичних населених місцях, у тому числі в тих, в яких визначені історичні ареали, є неможливим. Проектна документація на вищезазначені види будівництва в історичних населених місцях повинна розроблятися виключно відповідно до затвердженого в установленому порядку ІАОП. На сьогоднішній день м. Кременчук не має затвердженого в установленому порядку ІАОП. Історико-архітектурний опорний план погоджується та затверджується у складі містобудівної документації згідно з пунктом 3 статті 17 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". Враховуючи викладене, у зв'язку з невідповідністю намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, на підставі частини 4 статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №92 управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Кременчуцької міської ради не може надати містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва по об'єкту: "Реконструкція двоповерхового житлового будинку з цокольним поверхом та господарськими спорудами, за рахунок прибудови до існуючого двоповерхового житлового будинку з цокольним поверхом та господарськими спорудами по АДРЕСА_1 " у відповідності до наказу управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Кременчуцької міської ради "Про відмову в наданні містобудівних умов та обмежень для проектування об'єкта будівництва» від 19.06.2020 № 59-муо /а.с. 29/.
Не погодившись із вказаною відмовою в наданні містобудівних умов та обмежень для проектування об'єкта будівництва, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлені Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 №3038-VI (надалі Закон №3038-VI), який спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 1 Закону №3038-VI містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об'єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.
За приписами пунктів 1, 2, 3 частини 5 статті 26 Закону №3038-VI проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: отримання замовником або проектувальником вихідних даних; розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; затвердження проектної документації.
Частиною 1 статті 29 Закону №3038-VI визначено, що основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування.
Згідно з частиною 3 статті 29 Закону №3038-VI містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника, до якої додаються: 1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію - у разі, якщо речове право на земельну ділянку не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; 2) копія документа, що посвідчує право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці - у разі, якщо право власності на об'єкт нерухомого майна не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації); 3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000.
Інформацію про речове право на земельну ділянку, право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, відомості з Державного земельного кадастру уповноважені органи містобудування та архітектури отримують відповідно до частини восьмої статті 9 Закону України "Про адміністративні послуги".
Для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовник також додає містобудівний розрахунок, що визначає інвестиційні наміри замовника, який складається у довільній формі з доступною та стислою інформацією про основні параметри об'єкта будівництва.
Цей перелік документів для надання містобудівних умов та обмежень є вичерпним.
Витяг з містобудівного кадастру для формування містобудівних умов та обмежень до документів замовника додає служба містобудівного кадастру (у разі її утворення).
Перелік об'єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.
Частиною четвертою статті 29 Закону №3038-VI передбачено, що підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є: 1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень; 2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці; 3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.
Відмова у наданні містобудівних умов та обмежень здійснюється шляхом направлення листа з обґрунтуванням підстав такої відмови відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури у строк, що не перевищує встановлений строк їх надання.
За змістом частини шостої статті 29 Закону №3038-VI надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову в їх наданні здійснюється відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури протягом 10 робочих днів з дня реєстрації заяви, затверджується наказом такого органу.
Таким чином, з аналізу наведених норм слідує, що відповідний уповноважений орган містобудування та архітектури протягом 10 робочих днів з дня реєстрації заяви повинен прийняти одне з можливих рішень, зокрема, про надання містобудівних умов та обмежень або про відмову у їх наданні. При цьому, вичерпний перелік підстав для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень передбачено частиною четвертою статті 29 Закону №3038-VI.
У даному випадку, відмовляючи позивачу в наданні містобудівних умов та обмежень для проектування об'єкта будівництва, відповідач не заперечує фактичного надання заявником до заяви про надання містобудівних умов та обмежень для проектування об'єкта будівництва усіх документів із визначеного законом переліку.
Підставою відмови послугували висновки відповідача про невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні з огляду на відсутність на сьогоднішній день у м. Кременчук затвердженого в установленому порядку ІАОП.
З цього приводу суд вважає за доцільне зазначити, що згідно з частиною першою статті 16 Закону №3038-VI планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.
Відповідно до частини третьої статті 17 Закону №3038-VI для населених пунктів, занесених до Списку історичних населених місць України, в межах визначених історичних ареалів у складі генерального плану населеного пункту визначаються режими регулювання забудови та розробляється історико-архітектурний опорний план, в якому зазначається інформація про об'єкти культурної спадщини.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №92 "Про внесення змін до Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць" постановлено внести зміни до Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 р. №318 (Офіційний вісник України, 2002 р., № 12, ст. 587), виклавши пункти 8 і 9 в такій редакції:
"8. Проектна документація на нове будівництво, реконструкцію та капітальний ремонт (крім реконструкції та капітального ремонту квартир чи окремих приміщень, які здійснюються без зміни об'ємно-просторових характеристик) у межах історичних ареалів населених місць розробляється з урахуванням вимог затвердженого в установленому законом порядку історико-архітектурного опорного плану.
9. У разі незатвердження історико-архітектурного опорного плану населеного місця, що внесене до Списку історичних населених місць України, проектна документація на нове будівництво, реконструкцію та капітальний ремонт (крім реконструкції та капітального ремонту квартир чи окремих приміщень, які здійснюються без зміни об'ємно-просторових характеристик) у межах історичного ареалу розробляється з урахуванням вимог історико-містобудівного обґрунтування, порядок розроблення якого визначається наказом Мінкультури та Мінрегіону. ".
При цьому, вказаною постановою установлено, що вимоги, зазначені в абзаці третьому пункту 1 цієї постанови, застосовуються до 01.01.2019.
Судом не заперечується та обставина, що м. Кременчук постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 №878 внесено до Списку історичних населених місць і станом на момент звернення позивача до Управління із заявою про надання містобудівних умов та обмежень вимоги, зазначені в абзаці третьому пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №92, вже не застосовувалися.
Разом з тим, суд зауважує, що на теперішній час м. Кременчук не має затвердженого в установленому порядку історико-архітектурного опорного плану.
Таким чином, зважаючи на подання представником позивача до Управління разом із заявою про надання містобудівних умов та обмежень усіх документів, визначених частиною третьою статті 29 Закону №3038-VI та враховуючи відсутність будь-якої вини ОСОБА_1 у не затвердженні в установленому порядку відповідним органом місцевого самоврядування історико-архітектурного опорного плану м. Кременчука, суд вважає, що у відповідача були відсутні правові підстави для відмови у наданні позивачу містобудівних умов та обмежень для проектування об'єкта будівництва: "Реконструкція двоповерхового житлового будинку з цокольним поверхом та господарськими спорудами, за рахунок прибудови до існуючого двоповерхового житлового будинку з цокольним поверхом та господарськими спорудами по бульв. Автокразівському, 19, в м. Кременчуці".
Надаючи правову оцінку відмові у видачі містобудівних умов та обмежень, суд, відповідно до частин 1, 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Так, відповідно до статті 1 Першого протоколу про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до рішення ЄСПЛ в справі "EAST/WEST ALLIANCE LIMITED" ПРОТИ УКРАЇНИ" (Заява №19336/04) згідно з усталеною практикою суду стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див., серед інших джерел, рішення у справах "Іммобіліаре Саффі проти Італії" [ВП], заява N22774/93, п. 44, ECHR 1999-V, та "Вістіньш і Перепьолкінс проти Латвії" [ВП], заява N71243/01, п. 93, від 25 жовтня 2012 року).
В п. 167 вказаного рішення зазначено, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року).
Відповідно до п. 168 зазначеного рішення ЄСПЛ, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).
Як вказано у п. 60 рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції" "…заборони на будівництво, безперечно, обмежували право заявників на користування своїм майном".
Суд також визнав (п.72 наведеного рішення), що "система, яка допускає спричинення власникам майна шкоди внаслідок тривалої дії заборон, не може існувати в державі, що керується верховенством права".
Таким чином, ненадання органом місцевого самоврядування позивачу містобудівних умов та обмежень, однозначно є порушенням права позивача на мирне володіння його майном.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
У спірному випадку відповідачем у відмові не зазначено жодної з вимог містобудівної документації на місцевому рівні, яким не відповідав би намір забудови об'єкта будівництва позивача, а лише вказано на не розроблення історико-архітектурного опорного план населеного пункту.
При цьому суд наголошує, що позовні вимоги про визнання протиправними дій Управління містобудування та архітектури Кременчуцької міської ради щодо відмови у наданні ОСОБА_1 містобудівних умов та обмежень для проектування об'єкта будівництва по об'єкту: "Реконструкція двоповерхового житлового будинку з цокольним поверхом та господарськими спорудами, за рахунок прибудови до існуючого двоповерхового житлового будинку з цокольним поверхом та господарськими спорудами по АДРЕСА_1 ", - є такими, що задоволенню не підлягають з огляду на те, що вчинення дій суб'єктом владних повноважень є способом реалізації наданої суб'єкту владних повноважень компетенції. Здійснення дії являє собою процес реалізації наданих законом функцій суб'єкту владних повноважень. Водночас дії не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків для особи. Правові наслідки для позивача несе наказ від 19.06.2020 № 59-муо "Про відмову в наданні містобудівних умов та обмежень для проектування об'єкта будівництва" /а.с. 30/.
Згідно із частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верхового Суду України від 16.09.2015 року у справі №21-1465а15 та від 02.02.2016 року у справі №804/14800/14.
З урахуванням викладеного, з метою повного та ефективного захисту прав позивача, відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог і визнати протиправним та скасувати наказ Управління містобудування та архітектури Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради від 19.06.2020 № 59-муо "Про відмову в наданні містобудівних умов та обмежень для проектування об'єкта будівництва".
Відповідно до приписів статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Відтак, резюмуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та необхідність задоволення позовних вимог в частині зобов'язання Управління містобудування та архітектури Кременчуцької міської ради видати ОСОБА_1 містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва по об'єкту: "Реконструкція двоповерхового житлового будинку з цокольним поверхом та господарськими спорудами, за рахунок прибудови до існуючого двоповерхового житлового будинку з цокольним поверхом та господарськими спорудами по АДРЕСА_1 ".
Таким чином, позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн, що підтверджено квитанцією від 02.07.2020 № 02-7520658/С /а.с. 5/.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Разом з цим, як визначено частиною восьмою цієї статті, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
А відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Оскільки передумовою для виникнення цього спору є протиправні дії відповідача щодо ненадання містобудівних умов та обмежень для проектування об'єкта будівництва, суд вважає за необхідне компенсувати судові витрати позивача у розмірі сплаченого судового збору повністю.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмір 840,80 грн, а інші судові витрати у справі відсутні, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені позивачем судові витрати у розмірі 840,80 грн.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області (пл. Перемоги, 2, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, ідентифікаційний код 02498790) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області (пл. Перемоги, 2, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, ідентифікаційний код 02498790) від 19.06.2020 № 59-муо "Про відмову в наданні містобудівних умов та обмежень для проектування об'єкта будівництва".
Зобов'язати Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області (пл. Перемоги, 2, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, ідентифікаційний код 02498790) видати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) містобудівні умови і обмеження для проектування об'єкта будівництва по об'єкту: "Реконструкція двоповерхового житлового будинку з цокольним поверхом та господарськими спорудами, за рахунок прибудови до існуючого двоповерхового житлового будинку з цокольним поверхом та господарськими спорудами по АДРЕСА_1 ".
У задоволенні інших вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області (площа Перемоги, 2, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, ідентифікаційний код 02498790) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в загальному розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень сорок копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.Г.Ясиновський