09 вересня 2020 року № 320/6204/19
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправним та скасування наказів, поновлення на роботі,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області, в якому просить суд:
- визнати незаконним та скасувати пункт № 2 Наказу ГУНП України в Київській області № 2197 від 08.10.2019 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУНП в Київській області»;
- визнати незаконним та скасувати наказ ГУНП в Київській області № 550 о/с від 18.10.2019 в частині звільнення зі служби ОСОБА_1 ;
- поновити ОСОБА_1 на посаді дільничного офіцера поліції сектору превенції Фастівського відділення поліції Васильківського ВП Головного управління Національної поліції в Київській області;
- зобов'язати ГУНП України в Київській області нарахувати та виплатити суми грошового забезпечення та інші нарахування за весь час з моменту звільнення до поновлення на посаді.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 18.10.2019 №550 о/с до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції. Висновки службового розслідування вважає хибними та такими що не відповідають дійсності, оскільки не було перевірено коло функціональних обов'язків, які позивач мала виконувати.
Відповідач позов не визнав, подав до суду письмовий відзив, в якому вказав, що у ході проведення службового розслідування підтвердився факт неналежного виконання службових обов'язків. Наголошено, що вчинений позивачем проступок підриває довіру та авторитет до органів Національної поліції України і їх працівників в очах громадськості і є несумісними із подальшим проходженням служби.
Ухвалою суду від 15 листопада 2019 року провадження у справі відкрито та призначено справу до розгляду в судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження.
Представники сторін через канцелярію суду надали заяви про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Частиною 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані учасниками справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебувала на службі в органах внутрішніх справ України з 10.03.2017. На посаді дільничного офіцера поліції сектору превенції Фастівського відділення поліції Васильківського ВП Головного управління Національної поліції в Київській області перебувала з 08.09.2017.
03 жовтня 2019 року до Головного управління НП у Київській області з Фастівського ВП Васильківського ВП ГУНП в Київській області надійшла інформація про затримання поліцейського сектору реагування патрульної поліції № 4 Фастівського ВП Васильківського ВП ГУНП в Київській області сержанта поліції ОСОБА_2 .
З метою з'ясування всіх обставин вчинення дисциплінарного проступку, наказом ГУ НП в Київській області від 04.10.2019 № 2181 за даним фактом призначено службове розслідування.
За результатами службового розслідування дисциплінарною комісією 07.10.2019 складено висновок службового розслідування за фактом затримання поліцейського сектору реагування патрульної поліції № 4 Фастівського ВП Васильківського ВП ГУНП в Київській області сержанта поліції ОСОБА_2 .
Так, зі змісту висновку службового розслідування встановлено наступне.
У невстановленому досудовим розслідуванням місці та часі, ОСОБА_2 діючи умисно, з корисливих мотивів, в супереч свого службового становища, вступив у злочинну змову з групою невстановлених досудовим розслідуванням службовими особами Фастівського ВП Васильківського ВП ГУНП в Київської області, з метою вимагання та одержання неправомірної вигоди для себе та третіх осіб, в порушення своїх службових обов'язків та вимог Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395, шляхом незаконного повернення особі ( ОСОБА_3 ) посвідчення водія, яке вилучено у останнього працівниками Національної поліції України за керування транспортним засобом у стані алкогольного або наркотичного сп'яніння та складено адміністративні протоколи за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП.
Для здійснення своєї злочинної діяльності, у групі невстановлених досудовим розслідування службових осіб Фастівського ВП Васильківського ВП ГУНП в Київської області, ОСОБА_2 було відведено роль посібника, тобто у сприянні одержання неправомірної вигоди іншими учасниками злочинної групи та для себе, шляхом підшукання осіб у яких працівниками поліції вилучено посвідчення водія за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП, надання останнім поради та вказівок щодо їх подальших дій.
Дисциплінарною комісією, зокрема встановлено, що відповідно до наказу Фастівського ВП Васильківського ВП ГУНП в Київській області № 111 від 25.06.2019 «Про своєчасне формування інформаційних підсистем «Адмінпрактика» по лінії «ГБ», «ПДР» та «ДТП» в Інтегрованій пошуковій системі» дільничного офіцера поліції сектору превенції Фастівського відділення поліції Васильківського ВП ГУНП в Київській області ОСОБА_1 призначено відповідальною за своєчасне внесення та коригування відомостей до інформаційної підсистеми «Адмінпрактика» по лінії «ПДР».
Відповідно до наказу Фастівського ВП Васильківського ВП ГУНП в Київській області від 30.09.2019 № 162 «Про своєчасне формування інформаційних підсистем «Адмінпрактика» по лінії «ГБ», «ПДР» та «ДТП» в Інтегрованій пошуковій системі» ОСОБА_1 залишено відповідальною за своєчасне внесення та коригування відомостей до інформаційної підсистеми «Адмінпрактика».
При службовому розслідуванні встановлено, що адміністративний протокол № 058050 стосовно ОСОБА_3 складений 17.08.2019, проте до Журналу обліку адміністративних правопорушень Фастівського ВП Васильківського ВП ГУНП в Київській області цей протокол занесений лише 29.08.2019. До інформаційної системи даний протокол, на прохання ОСОБА_1 , внесений іншою особою, яка не відповідає за внесення даних по лінії «ПДР» 30.08.2019.
Крім того, під час перевірки, дисциплінарною комісією встановлено, що до Журналу реєстрації адміністративних матеріалів, складених відносно порушників Правил дорожнього руху, відповідальність за які передбачена ст. 130 КУпАП, інформація вноситься невчасно, не в повному об'ємі або взагалі не вноситься.
За результатами проведеної перевірки 08.10.2019 ГУ НП України в Київській області прийнято наказ № 2197 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУНП в Київській області» та 18.10.2019 наказ № 550 о/с, якими ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за пунктом шостим (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».
Позивач, вважаючи, що зазначені накази відповідача щодо його звільнення є протиправними та такими, що прийняті з порушенням вимог чинного законодавства, звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законами України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII), «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15.03.2018 № 2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут).
Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Відповідно до частин першої статті 17 Закону № 580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Статтею 18 Закону № 580-VIII визначено, що поліцейський зобов'язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
У статті 59 Закону № 580-VIII визначено, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.
Видавати накази по особовому складу можуть керівники органів, підрозділів, закладів та установ поліції відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, та номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України.
Згідно зі статтею 19 Закону № 580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна - це дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента країни і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
У статті 11 Дисциплінарного статуту визначено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.
Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції (ст. 12 Дисциплінарного статуту).
Відповідно до статті 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень, як, зокрема, звільнення з посади.
Згідно з порядком накладання дисциплінарних стягнень, визначеним у статті 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Відповідно до статті 16 Дисциплінарного статуту службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником.
Статтею 18 Дисциплінарного статуту визначено, що під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій.
Відповідно до статті 19 Дисциплінарного статуту у висновку за результатами службового розслідування зазначаються: 1) дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; 2) підстава для призначення службового розслідування; 3) обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку; 4) пояснення поліцейського щодо обставин справи; 5) пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; 6) пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; 7) документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 8) відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; 9) причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; 10) висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; 11) вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.
Висновок підписується всіма членами дисциплінарної комісії, що проводила розслідування. Члени дисциплінарної комісії мають право на окрему думку, що викладається письмово і додається до висновку.
Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
У разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.
Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Перевіривши надані суду матеріали службового розслідування, судом встановлено, що саме розслідування відбулось із чітким дотриманням вимог Дисциплінарного статуту.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби.
Наказом Міністерства внутрішніх справ від 09 листопада 2016 року №1179 затверджено Правила етичної поведінки поліцейських (далі - Правила), які є узагальненим зібранням професійно-етичних вимог щодо правил поведінки поліцейських та спрямовані на забезпечення служіння поліції суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку на засадах етики та загальнолюдських цінностей.
Відповідно до частини першої Розділу ІІ Правил передбачено, під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати; контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку.
У постановах Верховного Суду України від 29 вересня 2015 року (справа №21-1288а15) та від 20 жовтня 2015 року (справа № 21-2103а15) зазначено, що дискредитація звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (національної поліції) за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет таких органів і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.
На думку суду, дії позивача, встановлені за результатами проведеної службової перевірки є вчинком, який дискредитує систему органів поліції та поліцейських в очах громадськості, відтак, є підставою для звільнення.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Проте, позивачем не надано суду жодних пояснень та доказів у спростування здійснення нею дисциплінарного проступку, наслідком чого слугувало її подальше звільнення із займаної посади в ГУ Нацполіції. Єдиним запереченням свого звільнення позивач зазначила, що її функціональними обов'язками не встановлено ведення «Адмінпрактики», а тому вона не мала ні повноважень ні обов'язків виконувати цю роботу.
Так, судом було досліджено наявні в матеріалах справи функціональні обов'язки дільничних офіцерів поліції сектору превенції Фастівського ВП Васильківського ГУНП в Київській області та конкретно функціональні обов'язки дільничного офіцера поліції сектору превенції Фастівського відділення поліції Васильківського ВП ГУНП в Київській області лейтенанта поліції ОСОБА_1 , що затверджені начальником Фастівського ВП Васильківського ГУНП в Київській області, в яких встановлені обов'язки по контролю, організації, своєчасності реєстрації адміністративних протоколів у Інформаційно-пошуковій системі «Армор» та «Адмінпрактика», що спростовує твердження позивача.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що під час прийняття оскаржуваних наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, а тому позовні вимоги стосовно визнання протиправним та скасування наказів в частині притягнення до відповідальності та звільнення позивача задоволенню не підлягають. Інші позовні вимоги не підлягають задоволенню, як такі що є похідними.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку суду відповідачем доведена правомірність винесення у відношенні позивача оскаржуваних наказів з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 72-77, 194, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Василенко Г.Ю.