08 вересня 2020 року Справа № 280/4516/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування наказу,
08 липня 2020 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати наказу ГУ ДФС у Запорізькій області «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_1 » від 15.11.2018 №3885.
Ухвалою суду від 13.07.2020 відкрито спрощене провадження, розгляд справи призначено без виклику/повідомлення учасників справи.
Ухвалою суду від 31.07.2020 замінено відповідача ГУ ДФС у Запорізькій області її правонаступником - Головним управлінням ДПС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, 166, код ЄДРПОУ 43143945).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що спірний наказ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки є протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Так, позивач зазначає, що спірний наказ про проведення перевірки позивача був направлений контролюючим органом на адресу: АДРЕСА_1 , проте, позивач зазначає, що з 04.05.2017 по теперішній час позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . Позивач зазначає, що незважаючи на те, що наказ про проведення перевірки направлений на неправильну адресу позивача повернутий до контролюючого органу з відміткою відділення поштового зв'язку «за закінченням терміну зберігання», контролюючим органом все одно проведено перевірку та прийнято податкові повідомлення - рішення, якими позивачу визначено суму грошового зобов'язання. Позивач вважає, що відповідач не мав право проводити перевірку без повідомлення платника податків про її призначення. Просить задовольнити позовні вимоги.
Відповідач проти позову заперечив. В обґрунтування заперечень посилається на те, що контролюючим органом на підставі вимог чинного законодавства України призначено та проведено позапланову перевірку позивача. Відповідач зазначає, що вся кореспонденція щодо призначення позапланової перевірки направлялась на адресу відповідача, яка міститься в базах даних контролюючого органу, а саме АДРЕСА_1 . Відповідач вважає, що саме на позивача, як на платника податків покладено обов'язок повідомляти контролюючий орган про зміну облікових даних, зокрема і щодо зміни місця проживання. За таких обставин, відповідач вважає, що оскільки позивач не повідомляв контролюючий орган про зміну місця проживання, то відповідач не мав об'єктивної можливості направити кореспонденцію на іншу адресу. Відповідач вважає, що ним правомірно призначено позапланову перевірку та видано відповідний наказ, у зв'язку з чим просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Суд, всебічно та повно встановивши обставини справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, зазначає наступне.
З матеріалів справи судом встановлено, що відповідно до інформації відділу Державного реєстру ДФС України («Відомості з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів») встановлено, що фізичною особою ОСОБА_1 у 2016 році отримано дохід у сумі 502189,12 грн. від АТ «ОТП Банк» за ознакою доходу 126 - «Дохід, отриманий платником податку, як додаткове благо» (крім випадків, передбачених статтею 165 розділу IV Кодексу) (підпункт 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 розділу IV Кодексу)».
Листом від 14.11.2018 року №03-05-19-6/8834, АТ «ОТП Банк» надано контролюючому органу підтвердження інформації, зазначеної у податковому розрахунку за формою 1-ДФ про дохід, отриманий платником податку, як додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту), встановленого пп.«д» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України.
Василівським управлінням ГУ ДФС у Запорізькій області направлено поштою позивачу ,на адресу: АДРЕСА_1 , лист №07/8851/14/08-01 від 02.10.2018, в якому вказувалось про необхідність подання до Василівського управління ГУ ДФС у Запорізькій області декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік, задекларувати доходи, отримані як додаткове благо та сплатити відповідні податки до 31.07.2017.
Лист №07/8851/14/08-01 від 02.10.2018 повернувся до Василівського управління ГУ ДФС у Запорізькій області з позначкою «за закінченням терміну зберігання».
15.11.2018 ГУ ДФС у Запорізькій області, на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.2 п.78.1 ст.78, ст.79 ПК України, видано наказ №3885 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_2 », яким наказано провести документальну позапланову перевірку платника податку - фізичної особи, яка не є суб'єктом господарювання ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ), податкова адреса: АДРЕСА_1 , з 12.12.2018 тривалістю 10 робочих днів.
За результатами проведеної перевірки, на підставі наказу віл 15.11.2018 №3885, складено Акт від 03.01.2019 №15/08-01-13-05/ НОМЕР_1 .
Документальною позаплановою перевіркою, встановлено порушення:
пп. «д» 164.2.17 пп. 164.2.17 п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167, пп.1.3 п.16-1 підрозділу 10 Податкового кодексу України, у зв'язку із чим донараховано податок на доходи фізичних осіб за 2016 рік у сумі 90 270,02 грн.;
пп. «д» 164.2.17 пп. 164.2.17 п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167, підпункт 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 Податкового кодексу України, у зв'язку із чим донараховано військового збору за 2016 рік у сумі 7 522,50 грн.;
пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49, пп.179.1, пп. 179.7 ст.179 Податкового кодексу України щодо ненадання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік, у зв'язку із чим застосовано штрафні санкції у сумі 170,00 гривень.
На підставі висновків Акту документальної позапланової невиїзної перевірки від 03.01.2019 №15/08-01-13-05/ НОМЕР_1 , Головним управлінням ДФС у Запорізькій області прийнято податкові повідомлення - рішення:
№0003501305 від 01.03.2019, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування (код платежу 11010500) у розмірі 90 270,02 грн. та застосовано штрафні санкції у сумі 22 567,51 грн.;
№0003521305 від 01.03.2019, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір (код платежу 11011001) у розмірі 7 522,50 грн. та застосовано штрафні санкції у сумі 1 880,63 грн.;
№0003511305 від 01.03.2019, яким застосовано штрафні санкції за платежем податок на доходи фізичних осіб (код платежу 11010500) у сумі 170,00 грн.
Позивач, не погодившись з правомірністю прийняття спірного наказу, звернувся з даним позовом до суду.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Контролюючі органи у силу приписів підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Згідно пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.
Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.
Вичерпний перелік обставин, за наявності яких у контролюючого органу виникає право на здійснення документальної позапланової перевірки, закріплено у статті 78 Податкового кодексу України.
Так, відповідно до пп.78.1.2 ст.78.1 ст.78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звіт про контрольовані операції або документацію з трансфертного ціноутворення, якщо їх подання передбачено законом.
Як встановлено під час розгляду справи підставою для видання спірного наказу стало те, що позивачем у встановлені строки не було подано до контролюючого органу податкову декларацію щодо отриманого доходу від АТ «ОТП Банк» у сумі 502189,12 грн., у зв'язку з чим відповідач мав право на призначення позапланової перевірки.
Відповідно до положень статті 79 ПК України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.
Отже, виходячи з системного аналізу зазначених норм права, присутність платника податків на невиїзній перевірці не є обов'язковою, проте, такий платник податків повинен бути повідомлений про її призначення до початку податкової перевірки.
Разом з тим, суд зазначає, що правомірність прийняття наказу про призначення позапланової перевірки не ставиться в залежність від подальших дій контролюючого органу по направленню чи не направленню копії такого наказу платнику податків.
Не направлення копії наказу про перевірку, направлення його не на ту адресу, тощо, не надає контролюючому органу право на її початок, проте, жодним чином не впливає на правомірність наказу.
В даному випадку зміст позовної заяви вказує на незгоду позивача саме з діями контролюючого органу щодо вручення наказу на перевірку, направлення, тощо.
Разом з тим, суд зазначає, що перевірка за наказом, що є предметом оскарження у даній справі, фактично відбулась та за її результатами прийнято податкові повідомлення - рішення.
Суд звертає увагу на правовий висновок Верховного Суду викладений у постанові від 21.02.2020 по справі №826/17123/18, відповідно до якого: «оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства».
Тобто, у разі якщо позивач вважає, що відповідачем порушено порядок проведення перевірки, то відповідно такі доводи повинні бути предметом розгляду справи щодо оскарження саме податкових повідомлень - рішень.
Правовий висновок Верховного Суду викладений у постанові від 21.02.2020 по справі №826/17123/18 вказує на те, що у разі якщо контролюючим органом була проведена перевірка на підставі наказу про її проведення і за наслідками такої перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення чи інші рішення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження після допуску платником податків посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки не є належним способом захисту права платника податків, оскільки наступне скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права. Належним способом захисту порушеного права платника податків у такому випадку є саме оскарження рішення, прийнятого за результатами перевірки.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування наказу ГУ ДФС у Запорізькій області «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_1 » від 15.11.2018 №3885, оскільки спірний наказ вже реалізовано, а тому позивачем обрано не вірний спосіб захисту порушеного права.
При цьому, суд враховує, що оскарження податкових повідомлень - рішень прийнятих в наслідок реалізації спірного наказу є предметом окремого судового провадження у справі №280/458/20.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, 166) про визнання протиправним та скасування наказу - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.В. Новікова