03 вересня 2020 року (15 год. 10 хв.)Справа № 280/3422/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Калашник Ю.В.,
за участю секретаря судового засідання Лузан К.Ю.,
представника позивача - Маркової Н.В.,
відповідача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача- Вельможка О.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області (69005, м.Запоріжжя, вул.Сєдова, буд.12, код ЄДРПОУ 41320207) до ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) про стягнення капіталізованих платежів,
25.05.2020 Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області (далі - позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення капіталізованих платежів у розмірі 159130,04 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, до Запорізького відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області за даними електронного обміну інформацією з Державним реєстром загальнообов'язкового державного соціального страхування вперше надійшла інформація про припинення державної реєстрації фізичної особи-підприємця (далі - ФОП) ОСОБА_1 . Зазначає, що відповідно до ст.52 Цивільного кодексу України фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення. Таким чином, фізична особа і після припинення підприємницької діяльності має продовжувати відповідати за своїми зобов'язаннями, а обсяг такої відповідальності не повинен змінюватися. Вказує, що у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи, вимоги її кредиторів задовольняються у такій черговості: у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом. Частиною 2 ст. 1205 ЦК України встановлено, що у разі ліквідації юридичної особи платежі, належні потерпілому або особам, визначеним ст. 1200 цього Кодексу, мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому або цим особам у порядку, встановленому законом або іншим нормативно-правовим актом. Капіталізація платежів здійснюється щодо кожної особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідності виплати майбутніх платежів. У відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Запоріжжі з 19.02.2016 на обліку перебував ОСОБА_2 , дружина якого - ОСОБА_3 загинула під час роботи у ФОП ОСОБА_1 , про що складений акт про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом. ОСОБА_2 є інвалідом та отримує страхові виплати від Фонду як утриманець. Постановою Запорізького відділення від 21.04.2020 №0802/9758/9758/9 ОСОБА_2 призначені страхові виплати як особі, яка має право у разі смерті потерпілого. З огляду на припинення державної реєстрації позивача як ФОП, виникла потреба у капіталізації коштів для відшкодування шкоди ОСОБА_2 , що підтверджується відповідним розрахунком потреби в капіталізації коштів. Просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 06.07.2020 відкрито спрощене позовне провадження та призначено судове засідання на 27.07.2020.
22.07.2020 відповідач надав суду відзив на позовну заяву, у якій позов не визнає. Зазначає, що у зв'язку із карантином відповідач тимчасово припинив підприємницьку діяльність, проте процедуру ліквідації не проходив, банкрутом не визнавався. Припинення підприємницької діяльності не є тотожним із ліквідацією юридичної особи. Також зазначає, що у зв'язку із послабленням карантину відповідач відновив підприємницьку діяльність, а тому не має формального приводу сплачувати капіталізовані платежі. Також пояснює, що нещасний випадок із ОСОБА_3 стався внаслідок скоєння злочину, вини відповідача встановлено не було. Також зазначає, що позивач не направив. Просить відмовити у задоволенні позову.
27.07.2020 позивач надав відповідь на відзив. Зазначає, що із внесенням до ЄДР запису про припинення підприємницької діяльності у відповідача виникає зобов'язання перед Фондом сплатити капіталізовані платежі. Також зазначає, що законом не передбачається відновлення правовідносин, які існували до припинення підприємницької діяльності при новій реєстрації особи як ФОП.
У судовому засіданні 27.07.2020 розгляд справи відкладений до 03.09.2020.
05.08.2020 відповідач надав суду заперечення, у яких зазначає, що припинення підприємницької діяльності не є ліквідацією. Відповідач не проходив процедуру ліквідації. Ліквідація застосовується щодо юридичної особи. Також зазначає, що капіталізація такого виду виплат, які були призначені ОСОБА_2 не визначений порядком.
У судовому засіданні 03.09.2020 позивач позовні вимоги підтримав та надав пояснення, відповідно до змісту позовної заяви та відповіді на заперечення.
Представник відповідача та відповідач проти позову заперечили з підстав, викладених у відзиві та запереченнях.
У судовому засіданні 03.09.2020 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 з 27.04.2004 був зареєстрований як фізична особа-підприємець.
26.11.2015 з працівником ФОП ОСОБА_1 - ОСОБА_3 стався нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, що підтверджено актом про нещасний випадок від 01.02.2016 та актом проведення розслідування нещасного випадку від 01.02.2016.
Відповідно до постанови Запорізького відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області від 19.02.2016 №0809/9758/9758/1 «Про взяття на облік осіб, які мають право на страхові виплати у разі смерті потерпілого, та реєстрацію страхових випадків» чоловіка померлої ОСОБА_2 взято на облік та зареєстровано по ньому страховий випадок «втрата годувальника». Постановою Запорізького відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області від 21.04.2020 №0802/9758/9758/9 ОСОБА_2 призначено перераховану суму щомісячної страхової виплати у сумі 928,63грн. безстроково.
30.04.2020 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 .
Враховуючи, що згідно з розрахунком потреби в капіталізації коштів ФОП ОСОБА_1 для розрахунку з потерпілим на виробництві станом на 05.05.2020 потреба в капіталізації складає 159130,04 грн., позивач звернувся до суду із позовом про стягнення вказаних коштів.
Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я визначено Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105-XIV, в редакції чинній на час звернення із позовом до суду (далі - Закон № 1105-XIV).
Відповідно до пункту 10 частини 1 статті 1 Закону № 1105-XIV, страховим випадком за соціальним страхуванням від нещасних випадків є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання (у тому числі встановлене чи виявлене в період, коли потерпілий не перебував у трудових відносинах з підприємством, на якому він захворів), що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму; нещасний випадок або професійне захворювання, яке сталося внаслідок порушення застрахованим нормативних актів про охорону праці.
Згідно з частиною 1 статті 12 Закону № 1105-XIV кошти, що надходять до Фонду від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, повинні забезпечувати: 1) виплату застрахованим особам матеріального забезпечення та надання соціальних послуг, передбачених цим Законом; 2) створення резерву коштів Фонду в розмірі суми, необхідної для виплати всіх видів матеріального забезпечення, страхових виплат, передбачених цим Законом, в розрахунку не менш як на п'ять календарних днів; 3) фінансування витрат на утримання та забезпечення діяльності Фонду, його робочих органів, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління, матеріальне та соціально-побутове забезпечення його працівників; розвиток та функціонування інформаційно-аналітичних систем Фонду; 4) фінансування заходів з профілактики страхових випадків.
Пунктом 5 частини 1 статті 11 Закону № 1105-XIV встановлено, що джерелами формування коштів Фонду є капіталізовані платежі, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону № 1105-XIV, роботодавець зобов'язаний: надавати та оплачувати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідний вид матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг згідно із цим Законом; повернути Фонду суму виплаченого матеріального забезпечення та вартість наданих соціальних послуг потерпілому на виробництві у разі невиконання своїх зобов'язань щодо сплати страхових внесків.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 112 Цивільного кодексу України, у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом.
Суд зазначає, що ліквідація юридичної особи через банкрутство має наслідком повне припинення будь-якої діяльності такої особи та неможливість набувати права чи виконувати обов'язки. Припинення підприємницької діяльності фізичної особи також має наслідком втрату такою особою статусу учасника правовідносин, пов'язаних з підприємницькою діяльністю, зокрема обов'язків страхувальника.
Відповідно до частини 3 статті 110 Цивільного кодексу України якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа здійснює всі необхідні дії, встановлені законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом.
Положеннями статті 1205 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі припинення юридичної особи, зобов'язаної відшкодувати шкоду, завдану каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, і встановлення її правонаступників виплата щомісячних платежів покладається на її правонаступників. У разі ліквідації юридичної особи платежі, належні потерпілому або особам, визначеним статтею 1200 цього Кодексу, мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому або цим особам у порядку, встановленому законом або іншим нормативно-правовим актом.
Відповідно до статті 51 Цивільного кодексу України, до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Згідно зі статтею 53 Цивільного кодексу України фізична особа, яка неспроможна задовольнити вимоги кредиторів, пов'язані із здійсненням нею підприємницької діяльності, може бути визнана банкрутом у порядку, встановленому законом.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 №986 затверджено Порядок капіталізації платежів до Фонду соціального страхування України у випадках ліквідації страхувальників - банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю, відповідно до якого здійснюється капіталізація платежів до Фонду соціального страхування України у випадках ліквідації (зокрема у зв'язку з банкрутством) страхувальника (далі - платежі) для задоволення вимог, що виникли із його зобов'язань внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю застрахованим особам.
Відповідно до зазначеного Порядку, термін "капіталізація платежів" означає визначення суми грошових зобов'язань страхувальника у випадку його ліквідації (зокрема у зв'язку з банкрутством), що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю застрахованим особам, які належить сплатити до Фонду соціального страхування України для забезпечення страхових виплат і витрат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.
Терміни "застрахована особа" та "страхувальники" вживаються у значенні, наведеному в Законі України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Системним аналізом положень Закону № 1105-XIV, Цивільного кодексу України встановлено, що законодавець зобов'язав страхувальника проводити капіталізацію страхових виплат у всіх випадках ліквідації (не лише у випадку ліквідації підприємства-банкрута, але й за інших підстав, передбачених законодавством), із застосуванням порядку, який передбачений постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 №986.
Враховуючи викладене, суд вважає, що до спірних правовідносин слід застосовувати нормативно-правові акти, що регулюють порядок капіталізації платежів юридичної особи, оскільки інше не встановлено законом та не випливає із суті відносин.
Згідно зі ст. 609 ЦК України, зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
Проте до підприємницької діяльності фізичних осіб згідно зі ст. 51 ЦК України застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
Відповідно до частини 1 статті 52 Цивільного кодексу України, фізична особа-підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
При цьому, суд зазначає, що відповідальною особою стосовно фізичної особи-підприємця є така фізична особа, припинення фізичною особою-підприємцем підприємницької діяльності не припиняє її зобов'язань, що виникли під час провадження підприємницької діяльності та не змінює порядків виконання відповідних зобов'язань, а відтак суми капіталізованих платежів, що виникли із зобов'язань суб'єкта підприємницької діяльності, що припинив свою діяльність, підлягають стягненню з фізичної особи.
Таким чином, припинення підприємницької діяльності позбавляє права відповідача на заняття господарською діяльністю та статусу підприємця, однак не звільняє таку фізичну особу виконувати обов'язки та нести відповідальність за своїми зобов'язаннями перед Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювання, що виникли під час здійснення нею підприємницької діяльності.
Суд також зазначає, що дійсно, позивач не надав суду доказів перебування ФОП ОСОБА_1 у статусі банкрута. Останній припинив підприємницьку діяльність через державну реєстрацію її припинення. До цієї реєстрації в Управління не було підстав провадити капіталізацію страхових платежів, оскільки ФОП ОСОБА_1 до дати реєстрації припинення підприємницької діяльності здійснював таку і зобов'язаний був сплачувати страхові внески до Фонду в порядку, встановленому законом. Підстава провести капіталізацію платежів і вимагати їх сплати виникла тоді, коли відповідач позбувся статусу суб'єкта підприємницької діяльності поза процедурою банкрутства.
Аналогічна позиція висловлена у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.05.2020 №809/1738/17.
Щодо доводів відповідача про те, що він тимчасово призупинив свою підприємницьку діяльності, а потім знов поновив, то суд зазначає таке.
Підприємницька діяльність здійснюється особою на підставі вільного волевиявлення. Діюче законодавство не містить для фізичної особи обмежень щодо можливості припинення підприємницької діяльності чи прийняття рішення про початок такої діяльності.
Також законом не передбачається при новій реєстрації фізичною особою-підприємцем відновлення правовідносин, які існували до припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою при попередній реєстрації.
В даному випадку, суд вважає, що нова реєстрація фізичної особи-підприємця та виникнення у зв'язку з цим обов'язку сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не звільняє його від обов'язку здійснити сплату капіталізованих платежів.
Щодо доводів представника відповідача, що позивач не надсилав відповідачу вимоги, то суд зазначає наступне.
Відповідно до Порядку від 04.12.2019 №986, у кредиторських вимогах Фонду соціального страхування України до страхувальника, щодо якого розпочато ліквідацію, зазначається сума грошових зобов'язань, обчислена з урахуванням кожного платежу, що підлягає капіталізації.
Суми капіталізованих платежів відповідно до зазначених кредиторських вимог у випадках ліквідації страхувальника перераховуються робочому органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України, у якому страхувальник перебуває на обліку.
Таким чином, Порядком встановлена необхідність виставлення кредиторської вимоги у випадку ліквідації страхувальника.
Оскільки у цьому випадку відповідач не проходить процедуру ліквідації, то, відповідно, позивач не зобов'язаний надсилати йому вимогу.
Щодо твердження відповідача, що капіталізація такого виду виплат, які були призначені ОСОБА_2 не визначений порядком, то суд зазначає наступне.
Відповідно до матеріалів справи, ОСОБА_2 отримує страхові виплати, по ньому зареєстровано страховий випадок «втрата годувальника».
Відповідно до п. 3 Порядку від 04.12.2019 №986, капіталізація платежів проводиться щодо кожної застрахованої особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідних подальших платежів для забезпечення страхових виплат і витрат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності. Під час капіталізації платежів враховуються заробітна плата потерпілого, відсоток втрати професійної працездатності, витрати на догляд за потерпілим, на реабілітацію, протезування, придбання транспортних засобів, види соціальної допомоги відповідно до медичного висновку, одноразова допомога в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого, а також інші виплати, передбачені законодавством.
Суд зазначає, що приписами Закону № 1105-XIV передбачений такий вид виплат як виплати у разі втрати годувальника.
Відтак, суд вважає, що позивачем правомірно здійснено Розрахунок перерахованої щомісячної виплати, на підставі Порядку від 04.12.2019 №986.
Таким чином, підсумовуючи зазначене вище, суд вважає, що позовні вимоги є доведеними та підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 241, 243-246, 250 КАС України, суд, -
Позовні вимоги Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області (69005, м.Запоріжжя, вул.Сєдова, буд.12, код ЄДРПОУ 41320207) до ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) про стягнення капіталізованих платежів, - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області капіталізовані платежі у розмірі 159130,04 грн. (сто п'ятдесят дев'ять тисяч сто тридцять грн. 04 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 08.09.2020.
Суддя Ю.В. Калашник