07 вересня 2020 рокум. Ужгород№ 260/2629/20
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Скраль Т.В.,
з участю секретаря судового засідання - Гонтового Ю.О.,
учасники справи :
позивач: ОСОБА_1 - у судове засідання не з'явилася;
відповідач: приватний виконавець Лукеча Олександр Васильович,
третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ТзОВ «Фінансова компанія «Прайм Альянс»» - представник у судове засідання не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до приватного виконавця Лукеча Олександра Васильовича (Закарпатська область, пл. Кирила і Мефодія, 1/59), третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ТзОВ «Фінансова компанія «Прайм Альянс»» (м. Київ, вул. С.Стрільців,77, код ЄДРПОУ 41677971) про визнання неправомірним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
28 липня 2020 року, ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до приватного виконавця Лукеча Олександра Васильовича, якою просить: 1) визнати неправомірним рішення приватного виконавця № 4313 від 16 липня 2020 року щодо не зняття арешту з рахунка № НОМЕР_2 відкритого в AT КБ «Приватбанк»; 2) зобов'язати приватного виконавця Лукечу Олександра Васильовича адреса: м. Ужгород, пл. Кирила і Мефодія 1, офіс 59, зняти арешт з рахунку № НОМЕР_2 відкритого в AT КБ «Приватбанк», оскільки останній використовується виключного для зарахування соціальної допомоги (аліментів на дітей) і порушує їх право на розпорядження останніми.
19 серпня 2020 року, ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній адміністративній справі.
1. Позиції сторін.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 13 липня 2020 року приватним виконавцем Лукечею О.В. керуючись ст.56 ЗУ «Про виконавче провадження» винесено постанову про арешт коштів боржника і направлено на виконання до банківських установ. 13 липня 2020 року, їй на електронну адресу надійшов лист від AT КБ «Приватбанк», щодо зупинення всіх видаткових операцій по її рахункам на підставі постанови про арешт коштів. Оскільки на рахунок № НОМЕР_2 , який вона відкрила в AT КБ «Приватбанк» виключно для перерахування їй соціальної допомоги Управлінням соціального захисту населення Мукачівської районної державної адміністрації на 2-х дітей так як її колишній чоловік ухиляється від сплати аліментів. 15 липня 2020 року користуючись свої правом звернення, згідно ч.1 ст. 19 ЗУ «Про виконавче провадження» позивач написала заяву до Приватного виконавця Лукечі О.В. в якій аргументовано посилаючись на відповідні статті ЗУ «Про виконавче провадження» (п.10 ч.1 ст.73 і п.1 ч.4 ст. 59) попросила зняти арешт з вищесказаного рахунку, оскільки останній використовується нею виключно для перерахуванню їй коштів, а саме соціальної допомоги Управлінням соціального захисту населення Мукачівської районної державної адміністрації на 2-х дітей і арешт даних коштів (рахунку на якому вони знаходяться) позбавляє її джерел по догляду за дітьми і порушує їх право на участь у розпорядженні аліментами на їх утримання, які спрямовуються на забезпечення їх першочергових потреб, зокрема у одязі, харчуванні, лікуванні, гігієні, тощо. Однак, відповідачем було відмовлено у знятті арешту, оскільки це банківські співробітники, які виконували постанову про арешт коштів від 13 липня 2020 року, всупереч вимог постанови про арешт коштів - зупинили всі операції по її рахунку.
04 вересня 2020 року, засобами електронного зв'язку та 07 вересня 2020 року до канцелярії суду відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволенні позову відмовити. Відзив обґрунтовано тим, що посилання заявниці на положення ч. 4 ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження», як підставу зняття арешту з коштів, є необґрунтованим з огляду на зміст п.1 постанови про арешт коштів боржника ВП № 62029473 від 13 липня 2020 року та відсутність підтвердження з боку заявниці про те, що її рахунок має спеціальний режим використання. Оскільки постанову про арешт коштів боржника ВП № 62029473 від 13 липня 2020 року, в якій чітко зазначено про кошти, на які заборонено накладати арешт, направлено на примусове виконання до AT КБ «ПриватБанк», саме співробітники банку несуть відповідальність за її виконання і вони приймають рішення про те, на які кошти клієнта банку заборонено звертати стягнення. Це саме стосується і наявності інформації про спеціальний режим використання рахунку їх клієнта. Додатково зазначає, що ОСОБА_1 не надано жодних доказів, які б свідчили про те, що вона зверталась до AT КБ «ПриватБанк» з клопотанням зняти арешт з коштів, що надійшли у вигляді соціальної допомоги на дитину, з посиланням на положення п. 1 постанови про арешт коштів боржника ВП № 62029473 від 13 липня 2020 року.
Позивач у судове засідання не з'явилася. 07 вересня 2020 року на електронну адресу суду надійшла заява про розгляд справи без її участі.
Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача, однак про час і дату судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується відстеженням із сайту «Укрпошта» про отримання рекомендованого повідомлення.
Відповідно до статті 268 частин 1,2 та 3 КАС України, у справах, визначених статтями 273-277,280-283,285-289цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку. Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Таким чином, оскільки учасників справи було належним чином повідомлено про розгляд справи, суд вважає за можливе дану справу розглядати за їх відсутності.
Відповідач в судовому засіданні, проти задоволення позову заперечив та просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
2. Обставини, встановлені судом.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 17 червня 2014 року між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 2008882506.
19 березня 2020 року, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравцовим Олександром Олександровичем, видано виконавчий напис № 394, яким пропонує звернути стягнення з ОСОБА_1 , яка є боржником за кредитним договором № 2008882506 від 17 червня 2014 року, укладеного з ПАТ «ОТП Банк», право вимоги яким було відступлене на нового кредитора - ТзОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія». В подальшому, 29 січня 2019 року між ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» та ТзОВ «Фінансова компанія «Прайм Альянс» укладено договір факторингу, відповідно до якого ТОВ «ФК «Прайм Альянс» набуло право нового кредитора до позичальника за кредитним договором. Сума повної заборгованості складає 7 102,88 грн.
07 травня 2020 року, ТзОВ «Фінансова компанія «Прайм Альянс» звернулася до приватного виконавця Лукеча Олександра Васильовича із заявою про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого напису № 394 від 19 березня 2020 року.
08 травня 2020 року, приватним виконавцем виконавчого округу Закарпатської області Лукеча Олександром Васильовичем, розглянуто заяву стягувача про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання виконавчого напису № 394, виданого 19 березня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравцовим О.О. та постановлено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 62029473, постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та постанову про стягнення з боржника основної винагороди.
13 липня 2020 року, приватним виконавцем виконавчого округу Закарпатської області Лукеча О.В. постановлено постанову про арешт майна боржника.
13 липня 2020 року, приватним виконавцем виконавчого округу Закарпатської області Лукеча Олександром Васильовичем постановлено постанову про арешт коштів боржника, а саме: накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та коштів, які надходять як соціальні виплати, пенсія, стипендія, заробітна плата, що належить боржнику.
15 липня 2020 року, позивач звернулася до приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Лукеча О. В. із заявою, в якій просить зняти арешт з рахунку № НОМЕР_2 , який відкрий в AT КБ «Приватбанк» виключно для виплати соціальної допомоги (виплат) на дитину. До заяви додано довідку з АТ КБ "Приватбанк" про рух коштів по рахунку№ НОМЕР_2 за період з 01.02.2020 р. по 14.07.2020 р.
16 липня 2020 року, приватний виконавець виконавчого округу Закарпатської області надав відповідь № 4313 на звернення позивача про відмову у знятті арешту з коштів, оскільки арешт може бути знятий тільки за рішенням суду.
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.
3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом.
Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII), Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" № 1403-VIII від 02.06.2016.
Правовою основою діяльності органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є Конституція України, цей Закон, міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, інші закони, нормативно-правові акти, прийняті на їх виконання, що визначено ст.2 Закону № 1403-VIII .
Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За приписами статті 5 Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону, крім: 1) рішень про відібрання і передання дитини, встановлення побачення з нею або усунення перешкод у побаченні з дитиною; 2) рішень, за якими боржником є держава, державні органи, Національний банк України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, державні та комунальні підприємства, установи, організації, юридичні особи, частка держави у статутному капіталі яких перевищує 25 відсотків, та/або які фінансуються виключно за кошти державного або місцевого бюджету; 3) рішень, за якими боржником є юридична особа, примусова реалізація майна якої заборонена відповідно до закону; 4) рішень, за якими стягувачами є держава, державні органи; 5) рішень адміністративних судів та рішень Європейського суду з прав людини; 6) рішень, які передбачають вчинення дій щодо майна державної чи комунальної власності; 7) рішень про виселення та вселення фізичних осіб; 8) рішень, за якими боржниками є діти або фізичні особи, які визнані недієздатними чи цивільна дієздатність яких обмежена; 9) рішень про конфіскацію майна; 10) рішень, виконання яких віднесено цим Законом безпосередньо до повноважень інших органів, які не є органами примусового виконання; 11) інших випадків, передбачених цим Законом та Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Спосіб дій виконавця, зокрема, приватного, визначений частиною 1 статті 13 Закону України "Про виконавче провадження", де вказано, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 18 частини 2 пункту 3 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зобов'язаний розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання
Відповідно до статті 287 частини 1 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Слід зазначити, що в порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.
За частиною першою статті 13 Закону України "Про виконавче провадження" під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
У даній справі відповідач на звернення позивача від 15 липня 2020 року надав відповідь від 16 липня 2020 року № 4313 у формі листа, однак таку відповідь суд не може розцінити як таку, що вчинена у відповідності до статті 2 КАС України.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов'язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями статті 129-1 Конституції України закріплено обов'язковість виконання судового рішення.
Крім того, однією з конституційних гарантій є право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Частинами першою та дугою статті 18 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний, серед іншого, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Загальний порядок звернення стягнення на кошти боржника визначено у розділі VII Закону № 1404-VIII.
Так, згідно з частиною першою та другою статті 48, частиною третьою статті 52 Закону № 1404-VIII, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
Не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
Відповідно до частин першої та другої статті 56 Закону № 1404-VIII, арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Разом з тим, положеннями пункту 8 розділу VІІІ "Порядок звернення стягнення на майно боржника" Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця. У постанові зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчим документом, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця та вказуються реквізити рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів.
За зведеним виконавчим провадженням арешт накладається на загальну суму заборгованості за зведеним виконавчим провадженням з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця.
Арешт на кошти боржника може бути накладено в національній та/або в іноземній валюті, про що зазначається у постанові.
Як встановлено судом 13 липня 2020 року, приватним виконавцем виконавчого округу Закарпатської області Лукеча О.В. винесено постанову про арешт коштів боржника на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса № 394 від 19.03.2020 року, а саме: накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та коштів, які надходять як соціальні виплати, пенсія, стипендія, заробітна плата, що належить боржнику.
Водночас, положеннями статті 52 Закону № 1404-VIII також визначено, що не підлягають арешту кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
Тобто, у випадку накладення виконавцем арешту на кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом, передбачено відповідний порядок дій банку, іншої фінансової установи, при цьому постанова про арешт коштів боржника в цій частині не підлягає до виконання.
Судом встановлено, що позивачем відкрито рахунок № НОМЕР_2 в AT КБ «Приватбанк», підтвердженням чого є банківська виписка по даному рахунку.
Банківською установою на виконання вимог постанови про накладення арешту на кошти боржника, зупинено видаткові операції ОСОБА_1 , що підтверджено листом банку від 13 липня 2020 року про накладення арешту на рахунок позивача, (а.с. 8).
Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. При цьому стаття 48 Закону № 1404-VIII встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.
Отже, виконуючи виконавчий напис нотаріуса, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону № 1404-VIII повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов'язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону № 1404-VIII.
Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону № 1404-VIII).
Згідно з вимогами частини 5 статті 13 Закону "Про виконавче провадження", постанова про зняття арешту виноситься виконавцем не пізніше наступного робочого дня після надходження до нього документів, що підтверджують наявність підстав, передбачених частиною четвертою статті 59 цього Закону, та надсилається в той самий день органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.
Разом з тим, 15 липня 2020 року позивач звернулася до приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Лукеча Олександра Васильовича із заявою, в якій просить знати арешт з рахунку № НОМЕР_2 , який відкритий в AT КБ «Приватбанк» виключно для виплати соціальної допомоги (виплат) на дитину.
До заяви було надано довідку з АТ КБ «Приватбанк» про рух коштів по рахунку № НОМЕР_2 за період з 01 лютого 2020 року по 14 липня 2020 року.
16 липня 2020 року, приватний виконавець виконавчого округу Закарпатської області Лукеча Олександр Васильович надав відповідь № 4313 на звернення позивача, де відмовив у знятті арешту з коштів, оскільки арешт може бути знятий тільки за рішенням суду, згідно частини 5 статті 59 Закону "Про виконавче провадження".
З аналізу дослідженої судом виписки з банку встановлено, що даний рахунок, позивачем використовується виключно для нарахування соціальних виплат, а відтак даний рахунок відносить до рахунків, накладення арешту на які заборонено законом.
Слід сказати, що приватним виконавцем не накладався арешт на вказаний вид рахунку за постановою про накладення арешту на кошти боржника 13 липня 2020 року, однак встановивши, що таке обмеження було допущено банком, приватний виконавець зобов'язаний був зняти арешт з рахунку № НОМЕР_2 на підставі п.1 ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», щоб не допустити порушення прав, що визначені частиною 2 статтею 48 Закону № 1404-VIII.
Разом з тим, відповідач надаючи відповідь на заяву позивача від 15 липня 2020 року, не дослідив даний факт та не зняв арешт з рахунку № НОМЕР_2 на підставі п.1 ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження».
З аналізу встановлених судом обставин, суд приходить до переконання, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Нормами частини 2 зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Позивачем при поданні адміністративного позову сплачено судовий збір у розмірі 840, 80 грн., що підтверджується квитанцією від 25 липня 2020 року, (а.с. 4).
Таким чином, вказана сума судового збору підлягає стягненню з відповідача відповідно до частини першоїстатті 139 КАС України.
Керуючись статтями 9, 14, 90, 139, 242-246, 265, 271, 287 КАС України, суд
1. Позов ОСОБА_1 до приватного виконавця Лукеча Олександра Васильовича, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ТзОВ «Фінансова компанія «Прайм Альянс»» про визнання неправомірним рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
2. Визнати неправомірним рішення приватного виконавця № 4313 від 16 липня 2020 року щодо не зняття арешту з рахунка № НОМЕР_2 відкритого в AT КБ «Приватбанк».
3. Зобов'язати приватного виконавця Лукечу Олександра Васильовича зняти арешт з рахунку № НОМЕР_2 відкритого в АТ КБ "Приватбанк".
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок приватного виконавця Лукеча Олександра Васильовича ( Закарпатська область, пл. Кирила і Мефодія, 1/59 ) судові витрати у розмірі 840,80 грн. (вісімсот строк гривень, 80 коп.).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції та може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адмінсуду шляхом подання апеляційної скарги через Закарпатський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складання повного тексту рішення.
У відповідності до частини 1 статті 271 КАС України, судом виготовлено повне судове рішення 07 вересня 2020 року.
СуддяТ.В.Скраль