28 серпня 2020 року м. Ужгород№ 260/823/20
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гебеш С.А.
при секретарі судових засідань Жирош С.Ю.
та осіб, як беруть участь у справі:
позивача та її представника - не з'явився;
представника відповідача - Секерня О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, в якому просить:
- визнати бездіяльність відповідача щодо не поновлення пенсії ОСОБА_1 протиправною;
- визнати протиправним та скасувати рішення Управління пенсійного Фонду України у Закарпатській області про відмову у поновленні пенсії ОСОБА_1 викладене у листах від 26 лютого 2019 року;
- зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області провести поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 з 25 травня 2016 року відповідно до норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з проведенням індексації і компенсації втрати частини доходів.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, своїм рішенням про відмову у поновленні пенсії, грубо порушив її права та законні інтереси, оскільки право громадян України, які постійно проживають за кордоном, на отримання ними пенсійних виплат однозначно встановлено рішенням Конституційного суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 1, яким були визначені неконституційними положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", які забороняли виплату пенсій при виїзді на місце постійного проживання за кордон. Вказує на те, що починаючи з травня 2016 року і станом на сьогоднішній день пенсію не отримує. Рішення про відмову у поновленні пенсії мотивоване тим, що згідно з п. 1.5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій заява про проведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, ... подається пенсіонером особисто або його законним представником. А статтею 242 Цивільного кодексу України передбачено перелік осіб, що можуть бути уповноважені на здійснення законного представництва та підстави його виникнення.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2020 року відкрито загальне позовне провадження у даній справі та призначено підготовче судове засідання на 29 травня 2020 року.
29 травня 2020 року Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду закрито підготовче провадження в даній справі та призначено судовий розгляд на 11 червня 2020 року.
Будучи належним чином повідомленими про день, час та місце судового розгляду справи позивачка та її представник у судове засідання не з'явилися, однак скористалися правом наданим ч. 3 ст. 194 КАС України та подали 20 серпня 2020 року заяву про розгляд справи без їх участі.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечила, просила суд відмовити у задоволенні такого, з мотивів викладених у письмовому відзиві на позовну заяву. Заперечуючи проти позову, представник відповідача вказує на те, що позивачка перебувала на обліку в Ужгородському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України у Закарпатській області як внутрішньо переміщена особа з 2014 року та є отримувачем пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та згідно електронної бази даних пенсійна справа позивачки є діючою. Вказує на те, що у зв'язку з відсутністю відкритих рахунків в ПАТ "Ощадбанк" виплата пенсії позивачці не здійснюється з 01 червня 2016 року, так як у відповідача відсутні будь-які відомості та реквізити рахунку відкритого на ім'я ОСОБА_1 в Ощадбанку. Звертає увагу на те, що Пенсійному фонду не була відома інформація про те, що позивачка виїхала за кордон, як стверджує представник позивача у позовній заяві.
Розглянувши подані документи і матеріали справи, заслухавши думку представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
У судовому засіданні встановлено, що Позивачка - ОСОБА_1 є громадянкою України, що підтверджується копією паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 , що виданий 03 жовтня 2014 рок у (а.с. 47), ідентифікаційним номером - НОМЕР_2 (а.с. 48).
З копії пенсійного посвідчення, виданого Пенсійним фондом України 12 липня 2013 року вбачається, що ОСОБА_1 є отримувачем пенсії за віком (а.с. 49-50).
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проживала за адресою: АДРЕСА_1 та виїхала на постійне місце проживання до Ізраїлю, де перебуває на консульському обліку посольства України в державі Ізраїль.
У судовому засіданні встановлено, що 13 лютого 2019 року представник позивача В. Меламед надіслав до Головного Управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області нотаріально посвідчену та апостильовану заяву ОСОБА_1 про поновлення пенсії та нотаріально посвідчені копії документів (а.с. 52-53).
На звернення представника позивача, відповідач листом від 26 лютого 2019 року за вихідним № 02/В-29 повідомив йому про наступне: Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 252-1, зареєстрованого в міністерстві юстиції України за № 1566/11846 від 27 грудня 2005 року затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Згідно з п. 1.5 вищезгаданого Порядку заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії, у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, ... подається пенсіонером особисто або його законним представником. Статтею 242 Цивільного кодексу України передбачено перелік осіб, що можуть бути уповноважені на здійснення законного представництва та підстави його виникнення, а саме: батьки (усиновлювачі) є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей; опікун є законним представником малолітньої особи, визнаної недієздатної; законним представником у випадках, встановлених законом, може бути інша особа. Відповідно до п. 2.9 Порядку особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред'явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік). За документ, що засвідчує місце проживанння особи, приймаються: паспорт або довідка відповідних органів з місця проживання (реєстрації) , у тому числі органів місцевого самоврядування. Отже, для поновлення пенсії, гр. ОСОБА_1 необхідно звернутися до управління пенсійного фонду з паспортом громадянина України із зазначенням місця проживання на території України.
Позивачка не погодившись із вказаними доводами відповідача звернулася до суду з даним позовом.
Як вбачається зі змісту позовної заяви та відзиву на позов, спірними питанням у справі є неправомірність невиплати пенсії позивачу з травня 2016 року.
Отже, по суті спірних правовідносин суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 24 Конституції України визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Згідно з частиною 2 статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 року № 1382-IV реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначено Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV).
За визначенням наведеним в статті 1 Закону № 1058-ІV, пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Конституційний Суд України у рішенні № 25-рп/2009 від 07.10.2009 року визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV.
У пункті 3.3 цього рішення Конституційний Суд України зазначив, що оспорюваними нормами Закону № 1058-ІV держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Таким чином, положення пункту 2 частини 1 статті 49 та другого речення статті 51 Закону № 1058-ІV втратили чинність з 07.10.2009 року, тобто від дати прийняття Конституційним Судом України рішення № 25-рп/2009.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07.02.2014 року, право на отримання пенсії, як таке, стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення).
Отже, суд дійшов висновку, що позивачка як громадянка України має право на виплату призначеної їй пенсії.
Відповідно до частини 1 статті 45 Закону № 1058-ІV, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.
Згідно з частиною 2 статті 49 Закону № 1058-ІV, поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління ПФУ від 25.11.2005 року № 22-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846; далі - Порядок № 22-1).
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 № 13-1, далі Порядок № 22-1).
Заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім'ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії (пункт 1.5).
Отже, передбачено можливість подачі заяви як особисто пенсіонером, так і його уповноваженим представником, при цьому, відсутні вказівки на те, що останній повинен звертатися до органу ПФУ особисто та позбавлений можливості надіслати заяву та належні документи поштою.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 20.02.2018 року у справі № 757/12134/14-а.
Поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії (пункт 2.8).
За документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або довідка відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування. Іноземці та особи без громадянства подають також посвідку на постійне проживання (пункт 2.22.).
Орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2) (пункт 4.1.).
Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України. Рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (заступником начальника управління відповідно до розподілу обов'язків) та завіряється печаткою управління (пункт 4.3).
Також пунктом 4.10 Порядку № 22-1 передбачено, що не пізніше 10 днів після надходження всіх необхідних документів для виплати пенсії орган, що призначає пенсію, повинен їх розглянути та прийняти відповідне рішення, яке оформлюється розпорядженням. Надані документи та заява зберігаються в пенсійній справі.
Згідно з частиною 2 статті 49 Закону № 1058-ІV, поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.
Отже, після отримання відповідної заяви від позивача про поновлення виплати пенсії відповідач повинен був розглянути цю заяву та прийняти мотивоване рішення, у разі необхідності у відповідності з вимогами пункту 4-2 Порядку № 22-1 вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством.
Проте, за наслідками розгляду заяви позивача відповідач не прийняв рішення про поновлення виплати пенсії чи про відмову в поновленні її виплати, чим порушив вимоги статті 45 Закону № 1058-ІV та пунктів 4.3, 4.10 Порядку № 22-1, а лише вказав на те, що позивачці потрібно особисто звернутися в управління пенсійного фонду з паспортом громадянина України із зазначенням місця проживання на території України (а.с. 26-27).
Пунктом 1.7 Порядку № 22-1 встановлено, що днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви. Як вбачається з матеріалів справи, 13 лютого 2019 року уповноважений представник позивача на підставі довіреності подав заяву до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, з усіма необхідними документами, в якій просив поновити та виплачувати раніше призначену пенсію (а.с. 52-53).
Пункти 1.1, 1.5 Порядку № 22-1 визначають можливість подання заява про поновлення виплати пенсії як особисто пенсіонером так і його уповноваженим представником.
Отже, суд зазначає, що заява про поновлення виплати пенсії може бути подана особою через її законного представника.
Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 27.02.2018 року по справі № 127/20588/17, та відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, підлягають врахуванню судами.
При цьому згідно з п 2.8 Порядку № 22-1 поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі.
З матеріалів пенсійної справи, оглянутої в судовому засіданні вбачається, що позивачка не отримує пенсію з травня 2016 року. Разом з тим, судом встановлено, що відповідачем рішення про припинення виплати пенсії ОСОБА_1 , взагалі не приймалося, але з 25 травня 2016 року така і не нараховувалася. Даний факт представником відповідача у судовому засіданні не заперечувався.
Оскільки позивачка звернулася до суду з позовом про поновлення виплати пенсії, право на яку відповідачем не заперечується, з підстав та у спосіб, які не суперечать вимогам Конституції та законів України, згідно з ч. 2 ст. 46 Закону № 1058-IV, виплата пенсії позивачу підлягає поновленню з моменту її припинення, отже з 25 травня 2016 року.
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року та у відповідності до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, викладена правова позиція, відповідно до якої позбавлення громадянина, який виїхав на постійне місце проживання за кордон права на пенсійне забезпечення в Україні, де він набув відповідний стаж і сплачував страхові внески, та/або обмеження такого права є порушенням принципу недискримінації, визначеного у ст. 14 Конвенції, та порушенням права особи мирно володіти своїм майном, визначеним у Протоколі першому до Конвенції.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" від 11.12.2003 року № 1382-IV, де встановлено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачка, хоча і проживає постійно за кордоном, однак є громадянином України, а тому має такі ж самі конституційні права, як й інші громадяни цієї держави, оскільки Конституція України і пенсійне законодавство України не допускають обмеження права на соціальний захист, зокрема, права на отримання пенсії за ознакою місця проживання.
Отже, виходячи з вищевикладеного, суд вважає, бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати пенсії ОСОБА_1 протиправною, а отже позовні вимоги в частині визнання бездіяльності відповідача щодо непоновлення виплати пенсії позивачці та визнання рішення про відмову у поновленні пенсії протиправною підлягають задоволенню, з урахуванням встановлених обставин, а саме невиплати з 25 травня 2016 року позивачу пенсії.
Щодо позовних вимог виплати пенсії з проведенням індексації, то суд зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії.
Відповідно до ст. 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно ст. 6 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у разі виникнення обставин, передбачених ст. 4 цього Закону, у встановленому законом порядку здійснюється перегляд розмірів у тому числі пенсій. Перегляд зазначених у частині першій цієї статті гарантій здійснюється у розмірах, що визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.
У разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації (абзац 1 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення).
Відповідно до абзацу 6 пункту 4 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, сума індексації грошових доходів, визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків. Отже, у разі відсутності перевищення індексом споживчих цін порогу індексації, встановленого у розмірі 101%, підстав для проведення індексації грошових доходів населення немає.
Тобто, в місяцях, коли величина приросту індексу споживчих цін не подолала поріг індексації, сума індексації грошових доходів залишається фіксованою.
Таким чином, суд приходить до висновку, що нарахування та виплату пенсії позивачці слід провести з врахуванням індексації.
Щодо вимог стосовно компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії відповідно до частини 2 статті 46 Закону №1058, слід зазначити наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Статтею 2 вказаного закону передбачено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється лише у випадку, якщо відповідні виплати були нараховані, проте не виплачені. В даному випадку позивачеві нарахування пенсійних виплат не здійснювалося, що свідчить про відсутність законних підстав для виплати компенсації.
У зв'язку з викладеним, у адміністративного суду відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог позивача у вказаній частині.
Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 11.07.2018 року у справі 487/6923/16-а, від 10.07.2018 року у справі № 404/6317/16-а, від 18.09.2018 року у справі № 522/535/17, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).
Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача.
Частиною 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Керуючись статтями 6, 9, 72-76, 242 -246, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код - НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ - 20453063 про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
2. Визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, код ЄДРПОУ - 20453063) щодо невиплати та не нарахування пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код - НОМЕР_2 ) протиправною.
3. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, код ЄДРПОУ - 20453063) викладене в листі від 26 лютого 2019 року за № 02/В/-29.
4. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, код ЄДРПОУ - 20453063) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код - НОМЕР_2 ) пенсію з 25 травня 2016 року відповідно до норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з врахуванням індексації.
5. В решті позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текс рішення виготовлено та підписано 07 вересня 2020 року.
СуддяС.А. Гебеш