08 вересня 2020 року м. Житомир справа № 240/7657/20
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
судді Нагірняк М.Ф.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, стягнення коштів,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про стягнення 14845,09 грн. компенсації за затримку при звільненні з посади.
Позивач зазначає, що з 31.03.2020року звільнений зі служби в Національній поліції і відповідно до вимог чинного законодавства Позивач має право на одноразову грошову допомогу, зумовлену таким звільненням через хворобу. Разом з тим, вказана одноразова грошова допомога Позивачу була виплачена не в день звільнення 31.03.2020року, а лише 29.04.2020року.
Крім того, як зазначено в позові, на день звільнення Позивач мав права на виплату компенсації за невикористану відпустку. Вказана компенсація в розмірі 6374,90грн. Позивачу також була виплачена не в день звільнення 31.03.2020року, а лише 16.04.2020року. На думку Позивача, затримка виплати вказаної одноразової грошової допомоги та компенсації за невикористану відпустку на 28 днів відповідно до вимог ст.117 КЗпП України є підставою для відшкодування середнього заробітку за весь час такої затримки, що складає 14845,09 грн.
Ухвалою суду від 28.05.2020року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.
Представник Відповідача, Головного управління Національної поліції в Житомирській області, 25.08.2020року направив до суду відзив на позов, в якому проти позову заперечується в повному обсязі. Відповідач зазначив, що заявка за виплату одноразової грошової допомоги Позивачу була зроблена до Національної поліції України зразу ж після звільнення Позивача, а була виплачена лише 29.04.2020року, а компенсація в сумі 6374,90грн. за невикористані 11 діб відпустки була виплачена Позивачу не в день звільнення 31.03.2020року, а лише 16.04.2020року. Разом з тим, представник Відповідача вважає, що така затримка відбулася не з вини Відповідача, а така одноразова грошова допомога взагалі не є складовою заробітної плати, а тому позов задоволенню не підлягає.
Дослідивши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню за таких підстав.
Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо порядку та умов виплати грошового забезпечення особам, які перебували на службі в органах Національної поліції, регулюються правовими нормами Закону України "Про Національну поліцію" від 2 липня 2015 року N 580-VIII (надалі - Закон N 580-VIII), що були чинні на день виникнення спору.
Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби особам, які перебували на службі в органах Національної поліції, регулюються правовими нормами Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 pоку N 2262-XII (надалі - Закон N 2262-XII), що були чинні на день виникнення спору.
Цей Закон N 2262-XII визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що Позивач згідно з наказом Відповідача № 80 о/с від 31.03.2020року звільнений з 31.03.2020року зі служби в органах Національної поліції України за станом здоров'я.
Сторони не заперечують, що в розумінні вимог ст.9 Закону N 2262-XII Позивач мав право на одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Сторони не заперечують щодо розміру такої одноразової грошової допомоги і щодо того, що вона Позивачу була виплачена 29.04.2020року.
Сторони не заперечують, що Позивач при звільненні мав право на компенсацію за невикористані 11 діб відпустки і, що така компенсація була виплачена Позивачу не в день звільнення 31.03.2020року, а лише 16.04.2020року.
Суть спору між сторонами по даній справі зведена виключно до наявності чи відсутності підстав, для застосування до Відповідача відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України, у вигляді виплати Позивачу середнього заробітку на загальну суму 14845,09 грн. за весь час затримки (28 робочих днів) виплати компенсації за невикористану відпустку та одноразової грошової допомоги.
Питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу (зокрема затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими заробітної плати (грошового забезпечення) не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розмір виплати грошового забезпечення.
Водночас такі питання врегульовано нормами загального трудового законодавства - Кодексом законів про працю України.
Безспірно, за приписами ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Згідно вимог ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Суд зазначає, що вказані правові норми розміщені в Главі VII "Оплата праці" Кодексу законів про працю України.
Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП заробітною платою є винагорода, яка виплачується працівникові за виконану ним роботу.
Як зазначено в ст.94 Закону N 580-VIII, поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.
Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Відповідно до пункту 3 розділу І Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року N 260 (надалі - Порядок N 260), грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
За змістом ч.10 ст.93 Закону N 580-VIII за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.
Зазначене свідчить, що компенсація за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, є складовою грошового забезпечення Позивача.
Таким чином, доводи Позивача в цій частині позову щодо застосування наслідків, передбачених ст.117 КЗпП України, за несвоєчасну виплату компенсації за невикористану в році звільнення відпустку є обґрунтованими.
Одночасно суд зазначає, що в розумінні вимог ст.9 Закону N 2262-XII та ст.102 Закону N 580-VIII вказана одноразова грошова допомога особами, які мають право на пенсію за цим Законом, є складовою гарантії їхнього конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, а не складовою заробітної плати Позивача.
Правовими нормами Закону N 2262-XII не передбачено жодних строків для виплати такої одноразової допомоги і, відповідно, не передбачено жодної відповідальності, в тому числі у вигляді виплати середнього заробітку за весь час затримки такої виплати.
Більш того, суд враховує, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.07.2020 р. N 539 до Порядку N 260 внесені зміни і п.8 розділу VI прямо передбачено, що одноразова грошова допомога при звільненні виплачується не пізніше двох місяців з дня звільнення із служби, а в разі надходження коштів пізніше цього терміну - протягом п'яти робочих днів після їх надходження в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання центрального органу управління поліцією, органів поліції, державних органів, установ та організацій, до яких відряджені (прикомандировані) поліцейські.
Таким чином, одноразова грошова допомога Позивачу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби в органах Національної поліції не є складовою грошового забезпечення поліцейських і її виплата здійснюється безпосередньо Національною поліцією України за рахунок коштів, виділених у державному бюджеті для цих цілей, а тому не може ототожнюватися із коштами, що належать звільненому Позивачу у вигляді його грошового забезпечення та повинні виплачуватися саме Відповідачем в день звільнення Позивача.
До несвоєчасної виплати такої одноразової грошової допомоги не можуть застосовуватися наслідки, передбачені ст.117 КЗпП України.
Така правова позиція викладена також в Ухвалі ВАС України від 23.04.2013року №К/9991/1764/11, в якій прямо зазначено, що міра відповідальності передбачена ст.ст.116,117 Кодексу законів про працю України не застосовується при затримці виплати разової грошової допомоги при звільненні з органів внутрішніх справ.
Зазначене свідчить, що позовні вимоги Позивача в частині щодо стягнення компенсації за затримку при виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні з Головного управління Національної поліції в Житомирській області не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а тому задоволенню не підлягають.
При визначенні способу захисту порушеного права Позивача в результаті несвоєчасної сплати компенсації за невикористану відпустку, суд враховує, що встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 червня 2019 року у справі N761/9584/15-ц (провадження N 14-623цс18) дійшла висновку, що оцінка таких втрат працівника, пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати Позивач, та за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 квітня 2016 року у справі за провадженням N 6-113цс16, зазначивши, що, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:
- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;
- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;
- ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;
- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
В зв'язку з цим суд враховує, що грошове забезпечення Позивача за березень 2020року становило 18115,49грн., а середньоденний розмір грошового забезпечення становив 530,18грн.. Компенсація за невикористану відпустку складала 6374,90грн., а затримка в її виплаті мала місце протягом 15 днів.
Ураховуючи зазначене, суд визначає розмір відшкодування Позивачу середнього заробітку (грошового забезпечення) за час затримки розрахунку в результаті затримки на 15 днів виплати компенсації на невикористану відпустку в сумі 4000,00грн.
Відповідно до вимог ст.ст.139-143 КАС України судові витрати Позивача у вигляді судового збору підлягають відшкодуванню пропорційно задоволеним позовним вимогам в сумі 420,40грн. шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Житомирській області.
Керуючись статтями 2, 90, 139-143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов задовольнити частково, стягнути з Головного управління Національної поліції в Житомирській області (вул. Старий Бульвар, 5/37 м. Житомир, 10008, код ЄДРПОУ 40108625) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) компенсацію за затримку розрахунку при звільненні в розмірі 4000,00грн.
Судові витрати ОСОБА_1 у вигляді судового збору в сумі 420,40грн. підлягають відшкодуванню шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Житомирській області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.Ф. Нагірняк