08 вересня 2020 року м. Житомир справа № 240/8668/20
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
судді Шимоновича Р.М.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
Позивач звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом, у якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області щодо невиплати ОСОБА_1 індексації та не проведення остаточного розрахунку із ним при звільненні;
- зобов'язати Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення без зміни для нарахування індексації базового місяця в січні 2016 року за період з 01.01.2016 року до 01.03.2018 року, із встановленням для обчислення індексації базового місяця липень 2015 та одночасно щомісячною виплатою фіксованої суми індексації 442,95 грн., в загальній сумі 17670,81 грн.;
- зобов'язати Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації за весь час затримки виплати за період з 01.01.2016 року по день фактичної виплати індексації;
- зобов'язати Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 02.04.2020 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення шляхом множення середньоденного розміру грошового забезпечення на кількість днів затримки виплати.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що станом на день виключення зі списків особового складу позивач не отримав в повному обсязі кошти, на які має право за час проходження служби у ДСНС України, а саме позивачу не виплачувалася індексація грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року до 01.03.2018 року. Представником позивача було надіслано запит до ДСНС України в Житомирській області із проханням нарахувати та виплатити позивачу індексацію за вказаний період. На вказане звернення надійшов лист від 29.05.2020 року №5101-1736/5117 та довідка про нарахування та виплату індексації, яким відповідачем підтвереджено факт невиплати позивачу індексації та відмовлено у її виплаті та фактично відмовлено у виплаті індексації грошового забезпечення. Також зазначив, що оскільки посадовий оклад позивача не змінювався, індексація грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до 01.03.2018 має бути нарахована та виплачена без зміни для обчислення індексації місяця підвищення (базового місяця) в січні 2016 року із встановленням для обчислення індексації базового місяця липень 2015 року та одночасно щомісячною виплатою фіксованої суми індексації 442,95 грн.
Вважаючи дії відповідача щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 30.06.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
08 липня 2020 року на адресу суду надійшла заява від позивача про зменшення позовних вимог, у якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області щодо невиплати ОСОБА_1 індексації та не проведення остаточного розрахунку із ним при звільненні;
- зобов'язати Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення без зміни для нарахування індексації базового місяця в січні 2016 року за період з 01.01.2016 року до 01.03.2018 року, із встановленням для обчислення індексації базового місяця липень 2015 та одночасно щомісячною виплатою фіксованої суми індексації 442,95 грн., в загальній сумі 17670,81 грн.
Слідуючи приписам норм КАС України, суд приходить до висновку, що заява про зменшення позовних вимог позивача підлягає задоволення та прийняттю до розгляду.
Відповідач, скориставшись своїм правом, надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечує. Свою позицію обгрунтовує тим, що фінансування управління за період з січня 2016 по жовтень 2018 на вказаний вид видатків (індексації) не здійснювалось, що підтвержується кошторисом для виплати грошового забезпечення, яке виплачувалось позивачу, у вказаний період індексація не виплачувалася та не нараховувалася. Крім того,зазначив, що здійснити нарахування та виплату позивачу за вказані періоди не є можливим, адже механізм здійснення нарахування за попередні періоди не визначений. При цьому, відповідач, як розпорядник бюджетних коштів, проводить видатки виключно у межах бюджетних коштів, які встановлені кошторисом.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Наказом начальника Управління ДСНС України у Житомирській області від 01.04.2020 року №152 позивач звільнений з військової служби та виключений зі списків особового складу з 02.04.2020 року.
Представником позивача було надіслано адвокатський запит до ДСНС України в Житомирській області щодо нарахування та виплатити позивачу індексації грошового забезпечення.
За результатами розгляду запиту, відповідачем надано лист від 29.05.2020 року №5101-1736/5117 та довідку про нарахування та виплату індексації за період з 01.01.2015 по 02.04.2020 року. У вказаній довідці зазначено, що індексація грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 року не виплачувалась по причині відсутності кошторисних призначень на зазначені цілі за відповідні роки.
Вважаючи, що відповідачем протиправно не виплачено йому індексацію грошового забезпечення за вказаний період, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 року № 2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
Згідно з частинами 1-4 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Згідно з Преамбулою до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 року № 1282-XII, цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Статтею 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Таким чином, основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.
Положеннями статті 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Відповідно до статті 6 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
В силу вимог статей 18, 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" індексація доходів населення відноситься до державних соціальних гарантій, які є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, визначаються Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ від 17 липня 2003 р. № 1078 (далі - Порядок №1078 ).
Згідно з пунктом 4 Порядку № 1078, індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
У рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 року у справі № 9-рп/2013 щодо офіційного тлумачення положення частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Таким чином, індексація доходів громадян, зокрема грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних соціальних гарантій, а проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.08.2019 року у справі № 825/694/17.
Що стосується посилання відповідача на відсутність коштів для виплати індексації грошового забезпечення, суд зазначає наступне.
Положеннями ст. 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Кечко проти України" зауважував, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Відсутність у відповідача належного фінансового забезпечення у спірний період, в тому числі для покриття витрат з індексації грошового забезпечення військовослужбовців, не може впливати на наявність або відсутність у позивача права на отримання такої індексації, оскільки відповідне право гарантується законом, а проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін є безумовним обов'язком роботодавця.
Суд зазначає, що обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі.
У рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі № 9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07.08.2019 у справі № 825/694/17, від 20.11.2019 у справі №620/1892/19.
Посилання відповідача на відсутність коштів для виплати індексації суд не може взяти до уваги, оскільки індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовців є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, тому підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті.
Матеріалами справи підтвереджено, що відповідачем фактично відмовлено у виплаті індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 року по причині відсутності кошторисних призначень на зазначені цілі за відповідні роки
Проте, вказані відповідачем обставини не позбавляють його обов'язку провести індексацію грошового забезпечення позивача у встановленому законом порядку, а тому бездіяльність Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області щодо невиплати позивачу індексації грошового забезпечення в період з 01.01.2016 до 01.03.2018 є протиправною.
Щодо позовної вимоги зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення без зміни для нарахування індексації базового місяця в січні 2016 року за період з 01.01.2016 року до 01.03.2018 року, із встановленням для обчислення індексації базового місяця липень 2015 та одночасно щомісячною виплатою фіксованої суми індексації 442,95 грн., в загальній сумі 17670,81 грн., суд звертає увагу позивача, що питання визначення базового місяця, наявності факту перевищення індексом споживчих цін порогу індексації у взаємозв'язку з розміром грошового забезпечення, що має виплачуватись позивачу, належить до компетенції відповідача при нарахуванні та виплаті відповідних сум.
Отже, суд не може встановити базовий місяць для нарахування позивачу індексації грошового забезпечення, так як уповноважений лише встановити право позивача на її отримання та надати правову оцінку діям відповідача стосовно нарахуванню чи не нарахуванню такої індексації. Однак, на момент розгляду даної справи, відповідач жодних дій по фактичному нарахуванню певного розміру індексації не здійснив.
Суд зазначає, що у процесі виконання рішення суду відповідачем, в порядку встановленому Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" та Порядком №1078, буде визначено базовий місяць для проведення індексації грошового забезпечення позивача, а тому вимога позивача в частині зобов'язання відповідача встановити базовий місяць для обчислення індексації не підлягає задоволенню, оскільки є передчасною та спрямована на захист ще не порушеного права, що суперечить ст. 5 КАС України, тоді як судовий захист може надаватися лише порушеним правам.
З огляду на викладене, оскільки індексація позивачу за спірний період не нарахована, вимога зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення із встановленням для обчислення індексації базових місяців є передчасною та задоволенню не підлягає.
За приписами ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовній вимоги підлягають частковому задоволенню.
Зважаючи на те, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до Закону України "Про судовий збір" та не надав доказів понесення інших судових витрат, підстави для їх розподілу відсутні.
Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
вирішив:
Аміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області (вул. Героїв Пожежних, 67-б, м. Житомир, 10006) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення.
Зобов'язати Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року до 01.03.2018 року.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 08 вересня 2020 року.
Суддя Р.М.Шимонович