Україна
Донецький окружний адміністративний суд
08 вересня 2020 р. Справа№200/7154/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Молочної І. С., розглянувши в порядку спрощеного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Іллінівської сільської ради до Костянтинівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про скасування постанов ВП №61671620,
встановив:
03.08.2020 Іллінівська сільська рада (місце знаходження: вул. Адміністративна, 42/3, с. Іллінівка, Константинівський район, Донецька область, 85143, код ЄДРПОУ 41073075), позивач, зварнувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовними вимогами до Костянтинівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (місце знаходження: вул. Торецька, буд. 285, м. Костянтинівка, Донецька область, 85114, код ЄДРПОУ 35035126) про:
- скасування постанови про накладення штрафу від 10 липня 2020 року ВП №61671620;
- скасування постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 10 липня 2020 року ВП №61671620.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 07.08.2020 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 31.08.2020 відкрито спрощене позовне провадження у даній справі. Ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами Глави 11 Розділу 2 «Розгляд окремих категорій термінових адміністративних справ» Кодексу адміністративного судочинства України та призначено судове засідання на 08.09.2020.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач отримав постанови від 10.07.2020 ВП №61671620 про накладання штрафу та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження видані позивачем.
Позивач зазаначає, що постанови не містять зазначення мотивів, з яких виконавець дійшов висновку про невиконання позивачем рішення суду, та посилання на норми законів, на підставі яких винесено постанови. Також відповідач не додав до постанов розрахунку або документа, підтверджуючого розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.
Позивач вважає постанови необгрунтованими та просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Відповідач у встановлений судом строк надав до відділу документообігу та архівної роботи суду відзив на позовну заяву, яким просив позовні вимоги задовольнити частково.
Відповідач зазначив, що 04.09.2020 начальником відділу здійснено перевірку виконавчого провадження №61671620 та скасовано постанову про накладення штрафу на Іллінівську сільську раду від 10.07.2020.
08.09.2020 представники сторін в судове засідання не з'явились. Разом з тим, 07.09.2020 представник відповідача надав до суду клопотання про розгляд справи без його участі.
Судом вирішено здійснювати розгляд справи в письмовому провадженні.
Суд, дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 24.01.2020 у справі №200/14100/19-а позов ОСОБА_1 до Іллінівської сільської ради Костянтинівського району Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення від 09.12.2019, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення матеріальної шкоди задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення 41 чергової сесії першого скликання Іллінівської сільської ради Донецької області Костянтинівського району Донецької області від 09.12.2019, яким ОСОБА_1 було відмовлено у безоплатному наданні земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.
Зобов'язано Іллінівську сільську раду Костянтинівського району Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.07.2019 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 1422483000:15:000:0159) площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства за адресою: Донецька область, Костянтинівський район Іллінівська сільська рада та надання земельної ділянки у власність на черговій сесії селищної ради, після набранням рішення суду законної сили та прийняти відповідне вмотивоване рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.
В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.
На підставі рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24.01.2020 у справі №200/14100/19-а 11.03.2020 видано виконавчий лист про «Зобов'язанння Іллінівську сільську раду Костянтинівського району Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.07.2019 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 1422483000:15:000:0159) площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства за адресою: Донецька область, Костянтинівський район Іллінівська сільська рада та надання земельної ділянки у власність на черговій сесії селищної ради, після набранням рішення суду законної сили та прийняти відповідне вмотивоване рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні».
Рішенням Іллінівської сільської ради Константинівського району Донецької області від 08.04.2020 №І/45-34 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення безоплано у власність земельної ділянки гр. ОСОБА_1 із земель сільськогосподарського призначення (землі запасу) для ведення особистого селянського господарства на території Іллінівської сільської ради Константинівського району Донецької області (за межами населених пунктів) та надання земельної ділянки (кадастровий номер 1422483000:15:000:0159) у власність» проект рішення «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення безоплано у власність земельної ділянки гр. ОСОБА_1 із земель сільськогосподарського призначення (землі запасу) для ведення особистого селянського господарства на території Іллінівської сільської ради Константинівського району Донецької області (за межами населених пунктів) та надання земельної ділянки (кадастровий номер 1422483000:15:000:0159) у власність» відхилено у зв'язку з ненабранням необхідної більшості голосів депутатів.
У зв'язку з невиконанням рішення суду від 24.01.2020 у справі №200/14100/19-а, державним виконавцем Костянтинівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) 10.07.2020 ВП №61671620 винесено постанову про накладення штрафу на позивача у розмірі 5100,00 гривень та постанову про стягнення розміру мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 141,00 гривень.
Згідно з копією постанови державного виконавця Костянтинівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) 10.07.2020 ВП №61671620 про стягнення розміру мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 141,00 гривень, здійснено витрати на проведення виконавчих дій, а саме:
- витрати на оформлення документів виконавчого провадження А4 - 4,60 гривень;
- принтерне виготовлення документів - 1,32 гривень;
- конверти - 1,08 гривень;
- знаки поштової оплати (марки) - 65,00 гривень;
- плата за АСВП - 69,00 грн.
04.09.2020 постановою №16 перевірки виконавчого провадження (що прийнята в.о.начальника Костянтинівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Ю. Калініною) скасовано постанову про накладення штрафу на Іллінівську сільську раду Костянтинівського району Донецької області від 10.07.2020 по АСВП №61671620 з примусового виконання виконавчого листа у справі №200/14100/19-а від 11.03.2020 виданого Донецьким окружним адміністративним судом, винесену державним виконавцем Костянтинівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Оленою Єрьоміною.
На підставі зазначеної постанови 04.09.2020 державним виконавцем Костянтинівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Оленою Єрьоміною винесено постанову про скасування процесуального документу «Постанова про накладення штрафу» від 10.07.2020.
Не погоджуючись з постановами про накладання штрафу та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Враховуючи викладене, спірним питанням цієї справи є правомірність винесення постанов від 10.07.2020 про накладення штрафу на позивача у розмірі 5100,00 гривень та про стягнення розміру мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 141,00 гривень, які прийнято державним виконавцем Костянтинівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) у зв'язку із невиконанням рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24.01.2020 у справі №200/14100/19-а.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керувався наступним.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Частиною першою статті 255 КАС України визначено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі Закон № 1404-VIII) - виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно пункту 1 частини першої статті 3 Закону № 1404 примусовому виконанню підлягають рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 1404 примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Частиною 1 статті 18 Закону № 1404 встановлено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону № 1404 виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення; за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.
Приписами частини 1 статті 28 Закону № 1404 визначено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Відповідно до статті 63 Закону № 1404 за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Приписами статті 75 Закону № 1404 передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника юридичну особу 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
За невиконання законних вимог виконавця, порушення вимог цього Закону, у тому числі за несвоєчасне подання або неподання звітів про відрахування із заробітної плати та інших доходів боржника, неподання або подання неправдивих відомостей про доходи і майновий стан боржника, ненадання боржником на вимогу виконавця декларації чи зазначення у декларації неправдивих відомостей або неповідомлення про зміну таких відомостей, неповідомлення боржником про зміну місця проживання (перебування) чи місцезнаходження або місця роботи (отримання доходів), а також за неявку без поважних причин за викликом виконавця, винні особи несуть відповідальність відповідно до закону.
За наявності ознак кримінального правопорушення в діях особи, яка умисно перешкоджає виконанню рішення чи в інший спосіб порушує вимоги закону про виконавче провадження, виконавець складає акт про порушення і звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення (стаття 76 Закону України «Про виконавче провадження»).
Отже, обов'язковою складовою притягнення боржника або його повноважної особи законодавець встановлює вину цієї особи, а саме не виконання рішення суду без поважних причин. Поважними в розумінні наведених норм статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Частиною першою статті 13 Закону № 1404 визначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частин першої та другої статті 18 Закону № 1404 виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.
Частиною 3 статті 18 Закону 1404 визначені права виконавця під час здійснення виконавчого провадження, зокрема: державний виконавець проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.
Частиною 4 статті 18 Закону № 1404 передбачено, що вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Інструкцією з організації примусового виконання рішень затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року N 512/5 яка розроблена відповідно до Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», Закону України «Про виконавче провадження», інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Міністерства юстиції України, яка визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню, визначено наступне.
Під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами (пункт 6 Інструкції).
Відповідно до пункту 9 Інструкції вимога виконавця є письмовим документом, який складається у випадках, передбачених Законом, та є обов'язковою для виконання органами, установами, організаціями, посадовими особами і фізичними особами щодо надання виконавцю документів або їх копій, необхідних для здійснення його повноважень, вчинення інших дій, необхідних для виконання рішення.
Вимога підписується виконавцем та надсилається поштою чи іншими засобами зв'язку або вручається виконавцем особі, яка зобов'язана вчинити дії.
У вимозі виконавця обов'язково зазначаються: найменування органу державної виконавчої служби, прізвище, ім'я та по батькові державного виконавця або прізвище, ім'я та по батькові приватного виконавця; дата відкриття та номер виконавчого провадження; реквізити виконавчого документа; строк виконання; наслідки невиконання (пункт 12 Інструкції).
Відповідно до пункту 8 Інструкції, акт це документ, що підтверджує певні встановлені факти або події. Текст акта складається з реквізитів виконавчого документа із зазначенням суті проведених дій; за зведеним виконавчим провадженням - повного найменування (прізвища, імені та по батькові) боржника та дати об'єднання виконавчих проваджень у зведене, а також вступної і констатуючої частин. У вступній частині зазначаються назва акта, дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я, по батькові виконавця, підстава для складання акта, особи, які були присутні під час його складання, із зазначенням їхнього статусу у виконавчому провадженні, місця проживання (місцезнаходження), посад, інших наявних даних, зазначається кількість аркушів, на яких складено акт. У констатуючій частині викладаються мета і завдання складання акта, суть і характер проведених виконавчих дій, встановлені факти, події, а також у разі потреби висновки і пропозиції.
Суд зазначає, що Законом № 1404 передбачено, що державний виконавець здійснює заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом, проводить перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону та приймає відповідне рішення в рамках виконавчого провадження.
Передумовою для прийняття постанови про накладення штрафу є проведення перевірки виконавчого провадження, щодо виконання рішення боржником, суд зазначає, що державний виконавець повинен пересвідчитись чи отримав боржник постанову про відкриття виконавчого провадження, чи сплив строк визначений на виконання рішення боржником визначений постановою про відкриття виконавчого провадження а також пересвідчитись у поважності причин у разі невиконання рішення боржником. За результатами чого державний виконавець складає вимогу про виконання боржником виконавчого документа з визначенням строку виконання рішення а також складає акт в якому зазначаються суть і характер проведених виконавчих дій, встановлені факти, події, а також у разі потреби висновки і пропозиції.
Щодо вимоги про оскарження постанови про накладення штрафу від 10 липня 2020 року ВП №61671620.
Судом встановлено, що оскаржувана постанова про накладення штрафу державним виконавцем надіслана боржнику у встановлені законом строки і отримана боржником.
З наведених положень статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» випливає, що накладення штрафу за невиконання рішення, яке зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання (виконати судове рішення). Така відповідальність настає за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин і в строк, встановлений державним виконавцем. Тобто, даючи оцінку тому, чи правомірно на боржника накладено штраф за невиконання судового рішення, потрібно з'ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом) і в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк. У цьому зв'язку сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з'ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до статті 75 Закону України «Про виконавче провадження».
Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об'єктивно) перешкодило виконати судове рішення. Вказана позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.12.2018 в справі № 821/1568/16.
Отже, державний виконавець зобов'язаний провести перевірку виконання судового рішення боржником, а підставою для накладення штрафу є невиконання рішення боржником без поважних причин. Тобто, державний виконавець має встановити відсутність поважних причин невиконання рішення.
Поважними в розумінні Закону України «Про виконавче провадження» можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення. Аналогічна позиція висловлена постановою Верховного Суду від 07.03.2018 року у справі №127/3770/17.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не виконано виконавчий лист у справі №200/14100/19-а. Вказаного висновку суд дійшов з урахуванням наступного.
Так, на підтвердження виконання рішення суду та виконавчого листа у справі №200/14100/19-а, Іллінівська сільська рада надала рішення Іллінівської сільської ради Константинівського району Донецької області від 08.04.2020 №І/45-34 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення безоплано у власність земельної ділянки гр. ОСОБА_1 із земель сільськогосподарського призначення (землі запасу) для ведення особистого селянського господарства на території Іллінівської сільської ради Константинівського району Донецької області (за межами населених пунктів) та надання земельної ділянки (кадастровий номер 1422483000:15:000:0159) у власність», яким повідомило, що проект рішення «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення безоплано у власність земельної ділянки гр. ОСОБА_1 із земель сільськогосподарського призначення (землі запасу) для ведення особистого селянського господарства на території Іллінівської сільської ради Константинівського району Донецької області (за межами населених пунктів) та надання земельної ділянки (кадастровий номер 1422483000:15:000:0159) у власність» відхилено у зв'язку з ненабранням необхідної більшості голосів депутатів.
Суд не приймає як доказ виконання рішення суду та виконавчого документа зазначене рішення Іллінівської сільської ради Константинівського району Донецької області від 08.04.2020 №І/45-34 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення безоплано у власність земельної ділянки гр. ОСОБА_1 із земель сільськогосподарського призначення (землі запасу) для ведення особистого селянського господарства на території Іллінівської сільської ради Константинівського району Донецької області (за межами населених пунктів) та надання земельної ділянки (кадастровий номер 1422483000:15:000:0159) у власність». Адже його неможливо вважати належним виконанням рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24.01.2020 у справі №200/14100/19-а.
Так, рішенням суду зобов'язано Іллінівську сільську раду Костянтинівського району Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.07.2019 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 1422483000:15:000:0159) площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства за адресою: Донецька область, Костянтинівський район Іллінівська сільська рада та надання земельної ділянки у власність на черговій сесії селищної ради, після набранням рішення суду законної сили та прийняти відповідне вмотивоване рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.
Водночас, мотивувальною частиною рішення чітко констатовано, що «… законодавцем встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких заявникові може бути відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. У такому випадку відмова може бути визнана обґрунтованою лише тоді, коли компетентним суб'єктом владних повноважень встановлюється невідповідність місця розташування об'єкта вимогам, зазначеним у ЗК Україні, які повинні бути затверджені у встановленому законом порядку, або вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко - економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно - територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Отже, відмова у виділенні земельної ділянки може бути тільки з однієї підстави (невідповідність місця розташування об'єкта вимогам). В даному випадку, мала місце відмова у зв'язку із не набранням необхідної більшості голосів депутатів, що суперечить вимогам статті 118 ЗК України…..».
Відтак, з огляду на те, що позивачем у даній справі не надано відповідачеві у даній справі доказів виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24.01.2020 у справі №200/14100/19-а та виконавчого листа у справі №200/14100/19-а, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова про накладення штрафу від 10 липня 2020 року ВП №61671620 прийнята відповідачем з дотриманням принципів, визначених положеннями статті 2 КАС України, та положень Закону України «Про виконавче провадження».
Таким чином, сианом на 10 липня 2020 року у державного виконавця були відсутні докази виконання зазначеного рішення суду, отже позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Разом з тим, за результатами дослідження доказів у справі, суд зазначає, що відповідач скористався повноваженнями, наданими Законом України «Про виконавче провадження», та скасував зазначену постанову 04 вересня 2020 року.
Щодо вимоги про оскарження постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 10 липня 2020 року ВП №61671620.
Заявляючи вказану вимогу, позивач зазначає, що відповідач не додав до постанов розрахунку або документа, що підтверджують розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 42 Закону №1404 кошти виконавчого провадження складаються з:
1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця;
2) авансового внеску стягувача;
3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження (частина 2 статті 42).
Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.
Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів.
Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України (частина 3 статті 42).
На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення (частина 4 статті 42).
Закон №1404 та Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за №489/20802 (далі - Інструкція), не містять вимог про обов'язкове зазначення у постанові про стягнення мінімальних витрат виконавчого провадження розрахунку або документу, підтверджуючого розмір мінімальних витрат виконавчого провадження (фіскальних чеків, копії договору на надання відповідних послуг), як зазначає позивач.
Отже, такі доводи не свідчать про протиправність оскаржуваної постанови і наявність підстав для її скасування.
Види та розміри витрат виконавчого провадження затверджені наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 №2830/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.09.2016 за №1300/29430.
Позивач мав право та не був позбавлений можливості звернутися до відповідача із заявою, або запитом про отримання необхідної інформації з метою встановлення повноти та правильності наведеного у постанові розрахунку. У разі встановлення невідповідності розрахунку фактичним витратам чи відсутності документального підтвердження такого розрахунку позивач міг надати такі докази до суду, або просити суд витребувати такі докази, якщо вони не були надані відповідачем. Позивач таких доказів не надав, про їх витребування клопотання не заявляв, тому доводи позивача ґрунтуються на припущеннях, а не на відповідних доказах.
Отже, доводи позивача про те, що постанова не містить зазнанчення посилання на норми законів, на підставі яких винесено постанови, та доказів, що підтверджують розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, не знайшли свого підтвердження у даній справі.
За результатом розгляду справи суд дійшов висновку що оскаржуване рішення прийнято з дотриманням законодавства про виконавче провадження та відповідає принципам, визначеним статтею 2 КАС України.
Таким чином позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Враховуючи вищезазаначене, суд приходить висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Питання судових витрат не вирішується у зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог.
Керуючись статтями 2, 17, 77, 90, 139, 242-246, 255, 287, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
В задоволенні адміністративного позову Іллінівської сільської ради (місце знаходження: вул. Адміністративна, 42/3, с. Іллінівка, Константинівський район, Донецька область, 85143, код ЄДРПОУ 41073075) до Костянтинівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (місце знаходження: вул. Торецька, буд. 285, м. Костянтинівка, Донецька область, 85114, код ЄДРПОУ 35035126) про скасування постанов ВП №61671620 - відмовити повністю.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 08.09.2020.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення відповідно до частини 6 статті 287 КАС України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.С. Молочна