Україна
Донецький окружний адміністративний суд
07 вересня 2020 р. Справа №200/8185/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Ушенко С.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення доказів,-
До Донецького окружного адміністративного суду разом з позовом надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення доказів, в якій заявник просить суд витребувати у Військової частини НОМЕР_1 належним чином завірені копії наступних документів:
- наказ № 294 від 26.06.2020 або інший наказ, яким визначено нестачу керамічної плитки, отриманої в/ч НОМЕР_1 від Металургійного комбінату ім. Ілліча влітку 2018 року;
- матеріали службового розслідування, на підставі якого постановлено наказ № 294 від 26.06.2020 або інший наказ, яким визначено нестачу керамічної плитки, отриманої в/ч НОМЕР_1 від Металургійного комбінату ім. Ілліча влітку 2018 року.
Заявник вказує на те, що перелічені вище докази потрібні саме для вирішення справи у суді з дотриманням принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.
На переконання заявника, оскільки суб'єктом владних повноважень, до якого він звертався, не надано зазначених доказів, є підстави для їх забезпечення без повідомлення відповідача.
Проаналізувавши подану заяву, суд вважає, що вона підлягає залишенню без руху, з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Відповідно до частин першої, другої статті 114 КАС України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.
Заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви.
Відповідно до статті 115 КАС України суд забезпечує докази допитом свідків, призначенням експертизи, витребуванням та оглядом доказів, у тому числі за місцем їх знаходження, забороною вчиняти певні дії щодо доказів та зобов'язанням вчинити певні дії щодо доказів.
Згідно з частинами першою, другою статті 117 КАС України заява про забезпечення доказів розглядається в судовому засіданні в загальному порядку, визначеному цим Кодексом, з особливостями, встановленими цією статтею. Заява розглядається не пізніше п'яти днів з дня її надходження до суду.
Відповідно до частини п'ятої статті 117 КАС України за результатами розгляду заяви про забезпечення доказів суд постановляє ухвалу про задоволення чи відмову у задоволенні заяви.
При цьому, у відповідності до положень частини першої статті 116 КАС України, у заяві про забезпечення доказів зазначаються:
1) найменування суду, до якого подається заява;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та адреса електронної пошти, офіційна електронна адреса за наявності;
3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) іншої сторони (сторін), якщо вона відома заявнику, а також якщо відомо відомості, що її ідентифікують: її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, відомі номери засобів зв'язку, адреса електронної пошти, офіційна електронна адреса;
4) докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні;
5) обґрунтування необхідності забезпечення доказів;
6) спосіб, у який заявник просить суд забезпечити докази, у разі необхідності - особу, у якої знаходяться докази;
7) перелік документів, що додаються до заяви.
До заяви про забезпечення доказів, яка не відповідає вимогам цієї статті, застосовуються наслідки, встановлені статтею 169 цього Кодексу (частина третя статті 116 КАС України).
Положення частини першої статті 169 КАС України вказують, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 КАС України, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк достатній для усунення недоліків.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (частина друга статті 169 КАС України).
Як вбачається з матеріалів, приєднаних до заяви, заявник просить суд забезпечити докази шляхом витребування у Військової частини НОМЕР_1 належним чином засвідчених копій наказу № 294 від 26.06.2020 або іншого наказу, яким визначено нестачу керамічної плитки, отриманої від Металургійного комбінату ім. Ілліча влітку 2018 року та матеріали службового розслідування, на підставі якого постановлено наказ № 294 від 26.06.2020 або інший наказ, яким визначено нестачу керамічної плитки, отриманої від Металургійного комбінату ім. Ілліча влітку 2018 року.
Проте заявником не надано до суду доказів, що підтверджують відмову суб'єкта владних повноважень, який володіє вказаними доказами, в наданні таких документів, не вказані обставини, для доказування яких необхідний зазначений доказ, а також не зазначено, які є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.
Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до вимог ст. 116 КАС України за подання до суду заяви про забезпечення доказів повинен бути сплачений судовий збір у розмірі, встановленому законом. Документ, що підтверджує сплату судового збору, повинен бути доданий до заяви про забезпечення доказів.
Однак, заявником у клопотанні від 02.09.2020 зазначено, що ст. 5 ч. 1 пунктами 12 та 13 Закону України «Про судовий збір» передбачено звільнення від сплати судового збору, однак докази на підтвердження звільнення заявника від судового збору не надані до заяви про забезпечення доказів, що також є порушенням вимог ст. 116 КАС України.
Частиною другою статті 132 КАС України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Умови, за яких суд може, зокрема, звільнити від сплати судового збору або відстрочити його сплату та перелік суб'єктів, до яких таке звільнення (відстрочення) застосовується, обумовлені статтею 8 Закону України "Про судовий збір".
Відповідно до статей 1 та 2 Закону України "Про судовий збір" судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом; судовий збір включається до складу судових витрат; платники судового збору - це громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення.
Таким чином, судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.
Суд також зазначає, що саме на заявника покладається обов'язок щодо доведення фактів відповідно до його прохання про звільнення (відстрочення) від сплати судового збору; обов'язок сплатити судові збори, встановлений відповідно до закону, має законну мету, а тому, за загальним правилом, не визнається судом непропорційним чи накладеним свавільно; застосовані згідно із законом процесуальні обмеження у формі обов'язку сплатити судовий збір, за загальним правилом, не зменшують для заявника можливості доступу до суду та не ускладнюють йому цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права.
При прийнятті таких висновків суд враховує положення пункту 1 частини другої статті 129 Конституції України, згідно з яким однією із основних засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. У зв'язку із цим обставини, пов'язані небажанням сторони сплатити судовий збір, не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення від такої сплати.
Суд звертає увагу на практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд), за якою вимога сплатити судовий збір не порушує право заявників на доступ до правосуддя, оскільки судовий збір є певним законним обмежувальним заходом, який є формою регулювання доступу до суду, а також попередження подання необґрунтованих та безпідставних позовів та перенавантаження судів. Таке обмеження не може розглядатись як таке, що саме по собі суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована згідно із Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР та набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, який гарантує кожному право на розгляд його справи судом.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України “Про судовий збір”, судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України “Про судовий збір”, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14 листопада 2019 року №294-IX визначено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб, у місячному розмірі станом на 1 січня 2020 року становить 2102, 00 грн.
Згідно частиною 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду заяви про забезпечення доказів ставка судового збору становить 0,3 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином позивач мав сплатити при зверненні до суду судовий збір у розмірі 840, 80 грн.
Отже, позивачу необхідно надати належний доказ сплати судового збору (оригінал квитанції) у розмірі 630,60 грн. за подання до Донецького окружного адміністративного суду заяви про забезпечення доказів за наступними реквізитами: отримувач коштів Слов'янське УК/м.Слов'янськ/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37803368; банк отримувача Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача UA408999980313121206084005075; код класифікації доходів бюджету 22030101. Призначення платежу: “Судовий збір, за подання заяви про забезпечення доказів (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Донецький окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа), код ЄДРПОУ 35099148 (суду, де розглядається справа)” або належні документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин, відповідно до вимог статті 169 КАС України заяву про забезпечення доказів слід залишити без руху та встановити позивачу десятиденний строк для усунення недоліків, встановлених цією ухвалою суду.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 114, 116, 122, 123, 160, 161, 169 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення доказів, - залишити без руху і встановити десятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали для усунення виявлених судом недоліків заяви.
Заявнику необхідно надати до суду:
- заяву про забезпечення доказів, приведену у відповідність до вимог ст. 116 КАС України, із зазначенням обґрунтування необхідності забезпечення доказів, обставин, для доказування яких необхідний зазначений доказ, а також підставі для припущення, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим;
- належний доказ сплати судового збору (оригінал квитанції) у розмірі 630,60 грн. за подання до Донецького окружного адміністративного суду заяви про забезпечення доказів за наступними реквізитами: отримувач коштів Слов'янське УК/м.Слов'янськ/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37803368; банк отримувача Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача UA408999980313121206084005075; код класифікації доходів бюджету 22030101. Призначення платежу: “Судовий збір, за подання заяви про забезпечення доказів (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Донецький окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа), код ЄДРПОУ 35099148 (суду, де розглядається справа)” або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Роз'яснити заявнику, що при невиконанні вимог даної ухвали, зазначена заява буде повернута.
Повернення заяви не позбавляє заявника права повторного звернення до суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя С.В. Ушенко