Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про залишення позовної заяви без руху
07 вересня 2020 р. Справа №200/8185/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Ушенко С.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про часткове скасування наказу як незаконного та протиправного, -
ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про часткове скасування наказу №294 від 26.06.2020 командира військової частини НОМЕР_1 як незаконного та протиправного.
Відповідно до ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); чи немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, її подано з порушенням вимог ст. 161 КАС України.
Згідно ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Так, позивач, як на підставу звільнення його від сплати судового збору, посилається на ст. 13 Закону України «Про судовий збір», про що надав копію посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_2 від 08 лютого 2019 року.
За статтею 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до статті 131 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Законом України «Про судовий збір» визначено правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
За статтями 1, 2 цього Закону судовий збір справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом, і включається до складу судових витрат. Платниками цього платежу є: громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи-підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Статтею 5 Закону України «Про судовий збір» передбачені пільги щодо сплати судового збору, зокрема, відповідно до пункту 13 частини першої зазначеної норми від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Статус, права, пільги учасників бойових дій встановлені Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Відповідно до частини другої статті 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» ветерани війни та особи, на яких поширюється дія цього Закону, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань.
Аналіз пункту 13 частини першої статті 5 Закону «Про судовий збір» в сукупності з частиною другою статті 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» вказує на те, що учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору стосовно пільг, прав та гарантій закріплених законодавством саме через набуття такого статусу.
Отже, сама по собі наявність статусу учасника бойових дій не гарантує звільнення від сплати до бюджету судового збору з усіх спорів.
Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, підставою для звернення до адміністративного суду з даною позовною заявою стало оскарження наказу відповідача, який винесено на підставі службового розслідування, яким встановлено нестачу у розмірі 50% від обсягу керамічної плитки, яка виникла під час проходження позивачем служби за контрактом.
Враховуючи викладене, Суд приходить висновку, що вимоги позивача не пов'язані з порушенням його права на соціальний захист, саме як учасника бойових дій, тому пункт 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» в даних правовідносинах не застосовується.
Однак, згідно із п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема, військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов'язаних з виконанням військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків, проте позивачем до позовної заяви не надано доказів на підтвердження проходження служби за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 .
Таким чином, судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.
Суд також зазначає, що саме на заявника покладається обов'язок щодо доведення фактів відповідно до його прохання про звільнення (відстрочення) від сплати судового збору; обов'язок сплатити судові збори, встановлений відповідно до закону, має законну мету, а тому, за загальним правилом, не визнається судом непропорційним чи накладеним свавільно; застосовані згідно із законом процесуальні обмеження у формі обов'язку сплатити судовий збір, за загальним правилом, не зменшують для заявника можливості доступу до суду та не ускладнюють йому цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права.
При прийнятті таких висновків суд враховує положення пункту 1 частини другої статті 129 Конституції України, згідно з яким однією із основних засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. У зв'язку із цим обставини, пов'язані небажанням сторони сплатити судовий збір, не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення від такої сплати.
Суд звертає увагу на практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд), за якою вимога сплатити судовий збір не порушує право заявників на доступ до правосуддя, оскільки судовий збір є певним законним обмежувальним заходом, який є формою регулювання доступу до суду, а також попередження подання необґрунтованих та безпідставних позовів та перенавантаження судів. Таке обмеження не може розглядатись як таке, що саме по собі суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована згідно із Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР та набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, який гарантує кожному право на розгляд його справи судом.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України “Про судовий збір” судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України “Про судовий збір” судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14 листопада 2019 року №294-IX визначено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб, у місячному розмірі станом на 1 січня 2020 року становить 2102, 00 грн.
Згідно частиною 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином позивач мав сплатити при зверненні до суду судовий збір у розмірі 840, 80 грн.
Отже, позивачу необхідно надати належний доказ сплати судового збору (оригінал квитанції) у розмірі 840,80 грн. за подання адміністративного позову до Донецького окружного адміністративного суду за наступними реквізитами: отримувач коштів Слов'янське УК/м.Слов'янськ/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37803368; банк отримувача Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача UA408999980313121206084005075; код класифікації доходів бюджету 22030101. Призначення платежу: “Судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Донецький окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа), код ЄДРПОУ 35099148 (суду, де розглядається справа)” або належні документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно п. 4 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначаються, зокрема, зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Відповідно до п. 5 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначається виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Суд зазначає, що позивачем, в порушення зазначених правових норм, у позовній заяві зазначено, що вона не є матеріально-відповідальною особою, проте не надано доказів на підтвердження цього, а саме контракт, посадову інструкцію, розпорядження про призначення тощо.
Крім того, позивачем не обґрунтовано з посиланням на приписи діючого законодавства свої позовні вимоги, а також не зазначено доказів, що підтверджують вказані обставини.
Крім того, статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені строки звернення до адміністративного суду.
Позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч.ч. 1, 2 ст. 122 КАС України).
Згідно частини 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Приписами частини 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Суд зазначає, що зазначена справа належить до категорії справ, предметом спору у яких є проходження публічної служби, а, отже, позивачеві діючим законодавством надано місячний строк звернення до адміністративного суду з даним позовом.
Згідно з ч. 6 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Як зазначено позивачем у позовній заяві, вона дізналася про порушене, на її думку, право на початку липня 2020 року, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що позивачеві саме тоді стало відомо про можливе порушення її прав, а тому ним порушено місячний строк звернення до суду за захистом своїх прав, оскільки до суду вона звернулася лише 12 вересня 2020 року.
При цьому суд зазначає, що позивачем не додано до позову заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з даним позовом та доказів поважності причин його пропуску.
З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позивачем порушено встановлений чинним законодавством строк для звернення до суду із даною позовною заявою.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Таким чином, позивачеві слід надати до суду письмову заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду з даним позовом із зазначенням причин поважності його пропуску та докази в їх підтвердження.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Отже, позивачеві слід надати до суду письмову заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду з даним позовом та докази поважності причин його пропуску.
Згідно з частинами 1 та 2 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.
Беручи до уваги наведене, суд дійшов висновку про необхідність залишення даного позову без руху та надання позивачеві строку для усунення вказаних недоліків.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 123 та 169 КАС України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про часткове скасування наказу як незаконного та протиправного, - залишити без руху і встановити десятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали для усунення виявлених судом недоліків позовної заяви.
Позивачу необхідно надати до суду:
- належний доказ сплати судового збору (оригінал квитанції) у розмірі 840,80 грн. за подання адміністративного позову до Донецького окружного адміністративного суду за наступними реквізитами: отримувач коштів Слов'янське УК/м.Слов'янськ/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37803368; банк отримувача Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача UA408999980313121206084005075; код класифікації доходів бюджету 22030101. Призначення платежу: “Судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Донецький окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа), код ЄДРПОУ 35099148 (суду, де розглядається справа)” або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону;
- належним чином оформлену позовну заяву (у двох екземплярах) з обґрунтуванням своїх позовних вимог з посиланням на приписи діючого законодавства, а також зазначенням доказів, що підтверджують вказані обставини;
- докази, що позивач не є матеріально-відповідальною особою;
- письмову заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду з даним позовом із зазначенням причин поважності його пропуску та докази в їх підтвердження.
При невиконанні вимог даної ували позовна заява буде повернута позивачеві. Повернення позовної заяви не позбавляє позивача права повторного звернення до суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя С.В. Ушенко