36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
09.09.2020 Справа № 917/636/20
Господарський суд Полтавської області у складі судді Безрук Т. М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовною заявою Комунального підприємства "Київтранспарксервіс"
до ОСОБА_1
про стягнення 19500,00 грн.
без виклику представників сторін
встановив:
Комунальне підприємство "Київтранспарксервіс" звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення 19500,00 грн. заборгованості за договором № ДНП-2017-09/05 про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування від 01.09.2017р.; а також 2102,00грн. судових витрат.
Позовну заяву обґрунтовано тим, що згідно п. 3.1 договору плата за одне місце паркування становила 6,50 грн.; згідно договору за період 01.09.2017 - 31.12.2017 вартість послуг складає 79300,00 грн.; проте позивач нарахував до оплати 59800,00 грн.; недоплата за договором становить 19500,00 грн.; вказане порушення зафіксовано Державною аудиторською службою України у акті від 28.12.2019 № 06-21/64.
Позивач у заяві (вхід. № 5266 від 15.05.2020) повідомив, що відповідач зобов'язання з оплати виконав частково, сплативши позивачу 59800,00 грн.; заборгованість відповідача перед позивачем становить 19500,00 грн.; цей борг виник за вересень 2017 року (а.с.59-62).
Відповідач відзив на позов не надав.
Ухвалою суду від 20.05.2020 було встановлено відповідачу строк у 15 днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов (а.с.85-87). Ухвала від 20.05.2020р. була вручена відповідачу 22.05.2020р., що підтверджується поштовим повідомленням (а.с.90).
Законом України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ Х Прикінцевих положень ГПК України доповнено пунктом 4, відповідно до якого строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" установлено карантин з 12.03.2020 на усій території України. який продовжено до 22.06.2020 - постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 та до 31.07.2020 - постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2020 р. № 500.
В Законі України від 18 червня 2020 року № 731-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" (далі - Закон № 731-IX) встановлено, що процесуальні строки, які були продовжені, зокрема, відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.
Закон № 731-IX набрав чинності 17 липня 2020 року.
Отже, строк для подання відзиву закінчився 07.08.2020.
Відповідач відзив на позов не надав. Клопотання про продовження цього строку до суду не направив.
Згідно ст.118 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК України) право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Інші заяви по суті справи до суду не надійшли.
У даній справі були вчинені наступні процесуальні дії.
За протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.04.2020р. даний позов було передано на розгляд судді Безрук Т. М. (а.с.52).
Ухвалою господарського суду від 27.04.2020 р. було залишено позовну заяву без руху та встановлено строк для усунення недоліків (а.с.54-55). Позивач у встановлений судом строк виправив вказані недоліки (а.с.59-78).
Ухвалою суду від 20.05.2020 року відкрито провадження у справі № 917/636/20, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (а.с.85-86).
Відповідно до ч. 6 ст. 176 ГПК України суд направив запит до органу реєстрації місця проживання відповідача - ОСОБА_1 (а.с.91).
Згідно відповіді Лазірківської сільської ради Оржицького району Полтавської області від 10.06.2020 № 254 місце проживання гр. ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.92).
На вказану адресу надсилалася відповідачу ухвала про відкриття провадження у цій справі.
Про відкриття провадження у справі позивач та відповідач повідомлені належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями від 21.05.2020р. про вручення відправлення (а.с.88-90).
Господарським судом було створено сторонам належні умови для реалізації їх процесуальних прав.
Судом встановлено, що за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа - підприємець з 17.02.2003р. по 08.04.2011р., з 07.09.2016р. по 13.12.2017, з 13.12.2017р. по 04.06.2018 (а.с.81-84).
04.06.2018 державним реєстратором було внесено до вказаного Реєстру запис № 25750060002001595 про припинення підприємницької діяльності ОСОБА_1 .
Згідно з ч. 4 ст. 8 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
При цьому, у разі припинення підприємницької діяльності фізичною особою її права й обов'язки за укладеними під час здійснення підприємницької діяльності договорами не припиняються, а залишаються за нею як за фізичною особою.
Фізична особа, яка мала статус суб'єкта підприємницької діяльності, але на дату подання позову втратила його, до 15 грудня 2017 року не могла бути стороною у господарському процесі, якщо для цього не було визначених ГПК України підстав.
15.12.2017 набрав чинності Закон України від 03.10.2017 № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII) господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Відповідно до ч. 1 ст. 45 ГПК України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.
Отже, з 15 грудня 2017 року господарський суд згідно з пунктом 6 частини першої статті 231 ГПК України у редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 3 жовтня 2017 року не може закрити провадження у справі, якщо до подання позову припинено діяльність фізичної особи-підприємця, яка є однією зі сторін у справі.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 05.06.2018 р. № 14-144цс18 у справі № 338/180/17, з 15 грудня 2017 року господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України спорів, в яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.
У справі № 917/636/20 позовні вимоги заявлені з підстав невиконання відповідачем зобов'язань за договором № ДНП-2017-09/05 про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування від 01.09.2017р. Цей договір укладався між позивачем та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1
Враховуючи, що договір укладено між позивачем та ОСОБА_1 саме як фізичною особою-підприємцем, договір пов'язаний безпосередньо з підприємницькою діяльністю останнього, тому спір у даній справі підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Відповідно до частини п'ятої статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін згідно з ч.5 ст. 252 ГПК України сторони суду не надали.
За ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
За ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
В зв'язку з установленням карантину з 12.03.2020 на усій території України постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", для забезпечення процесуальних прав сторін та з метою об'єктивного дослідження обставин справи, прийняття рішення судом відкладалося.
Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.
Між Комунальним підприємством "Київтранспарксервіс" (позивачем, сторона-1) та ОСОБА_1 (відповідачем, сторона-2) було укладено договір № ДНП-2017-09/05 від 01.09.2017 року про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування (далі - Договір; а.с.17-21), за умовами якого:
- позивач (сторона-1) надає за плату відповідачу (стороні-2) право на організацію та експлуатацію 100 (ста) місць для платного паркування транспортних засобів, а також 11 (одинадцяти) спеціальних місця для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять інвалідів, що розташовані на паркувальному майданчику за адресою: м. Київ, Деснянський район, вул. Бальзака, 10-а (вздовж лінії швидкісного трамвая) в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва (надалі - «фіксовані місця для паркування»), а також здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхнього автотранспорту (п.1.1 Договору);
- фіксовані місця для паркування вважаються переданими в експлуатацію стороні-2 з моменту набрання чинності Договору (п.1.3 Договору);
- оплата сторони-2 стороні-1 згідно умов даного договору проводиться за період з дати набрання чинності Договору по дату повернення фіксованих місць для паркування (п.3.7 Договору);
- плата сторони-2 стороні-1 згідно умов даного договору становить 6,50 грн. за одне місце для платного паркування транспортних засобів на добу (п.3.1 Договору);
- загальна сума щомісячних платежів сторони-2 стороні-1 визначена у графіку платежів (п.3.2 Договору);
- розрахунок здійснюється шляхом оплати стороною-2 стороні-1 у розмірі 100 % щомісячного платежу не пізніше 15 числа, наступного за звітним місяцем, відповідно до графіку платежів (п.3.3 Договору);
- договір вступає в силу з дати підписання і діє до 31 грудня 2017 року (п.6.1 Договору).
Доказів дострокового розірвання договору сторони суду не надали і про існування таких обставин не зазначають.
В додатку № 1 до Договору від 01.09.2017 р. сторони узгодили плату за експлуатацію 100 (ста) фіксованих місць нічного паркування автотранспортних засобів в загальній сумі 79300,00 грн., у тому числі: за вересень 2017р. - 19500,00 грн. зі строком оплати - до 15.09.2017р., за жовтень 2017р. - 20150,00 грн. зі строком оплати - до 15.10.2017р., за листопад 2017р. - 19500,00 грн. зі строком оплати - до 15.11.2017р., за грудень 2017р. - 20150,00 грн. зі строком оплати - до 15.12.2017р. (а.с.22).
В підтвердження виконання умов договору позивачем було складено акти надання послуг № 8495 від 31.10.2017, № 9060 від 30.11.2017, № 9624 від 31.12.2017 (а.с.70-72). Проте, відповідач вказані акти не підписав.
Суд встановив, що сторони в п. 3.3 Договору та в додатку № 1 до Договору визначили строки платежу та щомісячні суми, які підлягають сплаті відповідачем на користь позивача. Умовами договору не передбачено, що оплата здійснюється за результатами складання актів надання послуг. Отже, не підписання відповідачем вказаних актів не підставою для невиконання зобов'язання з оплати за договором.
Отже, за умовами Договору відповідач за період вересень 2017 - грудень 2017 за експлуатацію 100 (ста) фіксованих місць нічного паркування автотранспортних засобів мав сплатити позивачу загальну суму 79300,00 грн., у тому числі: за вересень 2017р. - 19500,00 грн. зі строком оплати - до 15.09.2017р., за жовтень 2017р. - 20150,00 грн. зі строком оплати - до 15.10.2017р., за листопад 2017р. - 19500,00 грн. зі строком оплати - до 15.11.2017р., за грудень 2017р. - 20150,00 грн. зі строком оплати - до 15.12.2017р.
Позивач у позові та у заяві (вхід. № 5266 від 15.05.2020) повідомив про те, що відповідач зобов'язання з оплати виконав частково, сплативши позивачу 59800,00 грн, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 3614 (а.с.73).
Отже, заборгованість відповідача перед позивачем становить 19500,00 грн. Позивач у заяві (вхід. № 5266 від 15.05.2020) уточнив, що цей борг виник за вересень 2017 року (а.с.59-62).
В підтвердження наявності заборгованості відповідача перед позивачем, останній надав акт Державної аудиторської служби України № 06-21/64 від 28.12.2019р., в якому встановлено, що позивачем втрачено надходження коштів від укладання даного договору у розмірі 19 500,00 грн. (а.с.11-15).
Позивач звернувся до відповідача з листом-вимогою № 053/05-347 від 30.01.2020 року про сплату 19500,00 грн. заборгованості (а.с.23-25). Факт направлення цього листа підтверджено фіскальним чеком АТ «Укрпошта» від 31.01.2020, списками згрупованих відправлень від 31.01.2020, описом вкладення у цінний лист від 31.01.2020, рекомендованим повідомленням від 31.01.2020 про вручення поштового відправлення (а.с.25-29).
Відповідач відповідь на претензію не надав, заборгованість в сумі 19500,00 грн. не сплатив.
Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.
При вирішенні спору суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст. 509, ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
В статті 628 ЦК України вказано, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Доказів визнання Договору № ДНП-2017-09/05 від 01.09.2017 недійсним сторони суду не надали і про існування таких обставин не повідомляли.
Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається. Зазначені положення викладені і в ст. 193 ГК України.
Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Частиною другою цієї статті визначено, що припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Стаття 599 ЦК України та стаття 202 ГК України встановлюють, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Поряд з належним виконанням законодавство передбачає і інші підстави припинення зобов'язань (прощення боргу, неможливість виконання, припинення за домовленістю, передання відступного, зарахування). Однак, чинне законодавство не передбачає таку підставу припинення зобов'язання як закінчення строку дії договору.
Тобто, зобов'язання, не виконане належним чином, продовжує існувати, незважаючи на закінчення строку дії договору.
Судом також враховується правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 09.04.2020 у справі № 910/4962/18 про те, що зобов'язання, не виконане належним чином, продовжує існувати, незважаючи на закінчення строку дії договору. Чинне законодавство не передбачає таку підставу припинення зобов'язання як закінчення строку дії договору.
В даній справі у додатку № 1 до Договору - в графіку платежів сторони дійшли згоди, що за період вересень 2017 - грудень 2017 за експлуатацію 100 (ста) фіксованих місць нічного паркування автотранспортних засобів мав сплатити позивачу загальну суму 79300,00 грн., зокрема, за вересень 2017р. - 19500,00 грн. зі строком оплати - до 15.09.2017р.
Згідно з п. 6.1 Договору цей договір вступає в дію з 01.09.2017.
Позивач у позові та у заяві (вхід. № 5266 від 15.05.2020) повідомив про те, що відповідач зобов'язання з оплати виконав частково, сплативши позивачу 59800,00 грн.
Отже, заборгованість відповідача перед позивачем становить 19500,00 грн.
Відповідно до ст.ст.13, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказів в спростування вищевикладеного чи інших заперечень по суті спору відповідач суду не надав.
Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Позивач у позові прохає також покласти на відповідача судові витрати понесені ним у даній справі на сплату судового збору.
При подачі даного позову позивачем сплачено 2102,00 грн. судового збору за платіжним дорученням від 15.04.2020р. № 4385 (а.с.10). Факт надходження судового збору до фонду Державного бюджету України підтверджено випискою від 16.04.2020 (а.с.53).
Відповідно до ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.
Суд роз'яснює, що в разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Сторони також мають право укласти мирову угоду у процесі виконання судового рішення.
Керуючись ст.ст. 252, 232, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаціний номер НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" (вул. Леонтовича, буд. 6, м. Київ, 01030; ідентифікаційний код 35210739) 19500грн. 00 коп. основного боргу, 2102грн. 00 коп. відшкодування витрат з оплати судового збору.
Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, апеляційні скарги подаються учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суд Полтавської області.
Дата складення повного судового рішення: 09.09.2020.
Суддя Т. М. Безрук