Рішення від 08.09.2020 по справі 917/700/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.09.2020 Справа № 917/700/20

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Інфузія" пр - т. Московський 21 - А, м. Київ,04073

до відповідача Полтавського обласного комунального підприємства "Полтавафарм" вул. Горбанівська, 2, с. Розсошенці, Полтавський район, Полтавська область,38751

про стягнення 519 908,27 грн. заборгованості

Суддя Тимощенко О.М.

Секретар судового засідання Отюгова О.І.

Представники учасників справи:

від позивача: Сердюк О.В.

від відповідача: не з'явився

Обставини справи: 28.04.2020 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Інфузія" до відповідача Полтавського обласного комунального підприємства "Полтавафарм" про стягнення 519 908,27 грн. заборгованості.

Ухвалою суду від 29.04.2020 року відкрито провадження у даній справі, ухвалено справу розглядати у порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі на 28.05.2020 на 10:30 год. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 ГПК України 15 днів з дня отримання ухвали; після отримання від позивача відповіді на відзив подати до суду заперечення в строк 5 днів з дня отримання такої відповіді від позивача з урахуванням вимог ст.167, 184 ГПК України. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив з урахуванням вимог ст. 166 ГПК України 5 днів з моменту отримання від відповідачів відзиву на позов.

Ухвалою від 28.05.2020 року суд відклав підготовче засідання на 23.07.2020 року.

Ухвалою від 23.07.2020 року суд продовжив строки підготовчого провадження та відклав підготовче засідання на 13.08.2020 року.

Ухвалою від 13.08.2020 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 08.09.2020 р.

08.09.2020 року на електронну адресу суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Суд ухвалою від 08.09.2020 року повернув відповідачу без розгляду клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідач в судове засідання 08.09.2020 року не з'явився, про місце, дату та час його проведення був повідомлений належним чином (поштові повідомлення про вручення ухвали наявні у матеріалах справи). Крім того, ухвали суду у даній справі були своєчасно розміщені судом в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити в повному обсязі.

08.09.2020 р. у судовому засіданні відповідно до ст. 240 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено про термін виготовлення повного тексту судового рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

05.06.2018 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Інфузія" (постачальник, позивач) та Полтавським обласним комунальним підприємством "Полтавафарм" (покупець, відповідач) укладено договір поставки №73 (арк. с. 5-7).

Умовами даного договору сторони погодили наступне:

- постачальник зобов'язувався передати у власність, а покупець зобов'язався прийняти та сплатити вартість за лікарські засоби та товари медичного призначення (у подальшому товар) на умовах даного договору (п. 1.1. договору);

- найменування товару, кількість, асортимент, якість, ціна та загальна сума відповідної партії товару вказується у накладних, сертифікатах та інших відвантажувальних документах, які є невід'ємною частиною даного договору (п.1.2. договору);

- ціна товару визначається у виписаних накладних на відповідну партію товару (п. 3.1. договору);

- датою поставки вважається дата фактичної передачі товару, що зазначається в накладній постачальника (п.4.2. договору);

- оплата вартості товару виконується у національної валюті України у вигляді перерахувань грошових сум на розрахунковий рахунок постачальника на умовах відстрочення терміну оплати протягом 30-ти календарних днів з дати виписки видаткової накладної (п.3.3. договору);

- у випадку прострочення термінів платежу, зазначеного у п. 3.3. даного договору, покупець виплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно оплаченого чи неоплаченого Товару за кожен день прострочення оплати, за весь час прострочення (п. 6.2. договору).

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказує на те, що ним на виконання умов договору в період з 18.02.2019 року - 07.11.2019 року було поставлено відповідачу товар на загальну суму 575 332,03 грн., що підтверджується підписаними між сторонами видатковими накладними № 282 від 18.02.2019 р. на суму 201 473,94 грн., №431 від 13.03.2019 р. на суму 218 037,54 грн., № 2075 від 31.10.2019 р. на суму 143 244,15 грн., № 2076 від 31.10.2019 р. на суму 448,07 грн., № 2077 від 31.10.2019 р. на суму 11 876,45 грн., № 2143 від 07.11.2019 р. на суму 251,88 грн. (арк. с. 8-13). Дана обставина не спростовується відповідачем.

Як вказує позивач, відповідач взяті на себе зобов'язання щодо оплати отриманого за договором товару здійснив лише частково в сумі 158 072,57 грн., внаслідок чого за ним рахується заборгованість у розмірі 417 259,46 грн.

Вважаючи свої права порушеними позивач звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою про стягнення з відповідача 519 908,27 грн. заборгованості за договором поставки №73 від 05.06.2018 року, яка складається з:

1) основної заборгованості у розмірі 417 259,46 грн.;

2) 88 218,34 грн. пені за періоди:

- з 21.03.2019 року - 17.04.2020 року (на заборгованість за поставлений товар в загальній сумі 43 401,37 грн. (з урахуванням проплати відповідача) за видатковою накладною №282 від 18.02.2019 року);

- з 13.04.2019 року - 17.04.2020 року (на заборгованість за поставлений товар в загальній сумі 218 037,54 грн. за видатковою накладною №431 від 13.03.2019 року);

- з 01.12.2019 року - 17.04.2020 року (на заборгованість за поставлений товар в загальній сумі 143 244,15 грн. за видатковою накладною №2075 від 31.10.2019 року);

- з 01.12.2019 року - 17.04.2020 року (на заборгованість за поставлений товар в загальній сумі 448,07 грн. за видатковою накладною №2076 від 31.10.2019 року);

- з 01.12.2019 року - 17.04.2020 року (на заборгованість за поставлений товар в загальній сумі 11 876,45 грн. за видатковою накладною №2077 від 31.10.2019 року);

- з 08.12.2019 року - 17.04.2020 року (на заборгованість за поставлений товар в загальній сумі 251,88 грн. за видатковою накладною №2143 від 07.11.2019 року);

3) 9 834,19 грн. 3% річних за періоди:

- з 21.03.2019 року - 17.04.2020 року (на заборгованість за поставлений товар в загальній сумі 43 401,37 грн. (з урахуванням проплати відповідача) за видатковою накладною №282 від 18.02.2019 року);

- з 13.04.2019 року - 17.04.2020 року (на заборгованість за поставлений товар в загальній сумі 218 037,54 грн. за видатковою накладною №431 від 13.03.2019 року);

- з 01.12.2019 року - 17.04.2020 року (на заборгованість за поставлений товар в загальній сумі 143 244,15 грн. за видатковою накладною №2075 від 31.10.2019 року);

- з 01.12.2019 року - 17.04.2020 року (на заборгованість за поставлений товар в загальній сумі 448,07 грн. за видатковою накладною №2076 від 31.10.2019 року);

- з 01.12.2019 року - 17.04.2020 року (на заборгованість за поставлений товар в загальній сумі 11 876,45 грн. за видатковою накладною №2077 від 31.10.2019 року);

- з 08.12.2019 року - 17.04.2020 року (на заборгованість за поставлений товар в загальній сумі 251,88 грн. за видатковою накладною №2143 від 07.11.2019 року);

4) 4 596,28 грн. інфляційних за періоди:

- з квітня 2019 року - березень 2020 року (на заборгованість за поставлений товар в загальній сумі 43 401,37 грн. (з урахуванням проплати відповідача) за видатковою накладною №282 від 18.02.2019 року);

- з травня 2019 року - березень 2020 року (на заборгованість за поставлений товар в загальній сумі 218 037,54 грн. за видатковою накладною №431 від 13.03.2019 року);

- з грудня 2019 року - березень 2020 року (на заборгованість за поставлений товар в загальній сумі 143 244,15 грн. за видатковою накладною №2075 від 31.10.2019 року);

- з грудня 2019 року - березень 2020 року (на заборгованість за поставлений товар в загальній сумі 448,07 грн. за видатковою накладною №2076 від 31.10.2019 року);

- з грудня 2019 року - березень 2020 року (на заборгованість за поставлений товар в загальній сумі 11 876,45 грн. за видатковою накладною №2077 від 31.10.2019 року);

- з січня 2020 року - березень 2020року (на заборгованість за поставлений товар в загальній сумі 251,88 грн. за видатковою накладною №2143 від 07.11.2019 року) (розрахунок арк. с. 16-23).

На підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивач надав наступні докази: копію договору поставки товару №73 від 05.06.2018 року; видаткові накладні № 282 від 18.02.2019 р. на суму 201 473,94 грн., №431 від 13.03.2019 р. на суму 218 037,54 грн., № 2075 від 31.10.2019 р. на суму 143 244,15 грн., № 2076 від 31.10.2019 р. на суму 448,07 грн., № 2077 від 31.10.2019 р. на суму 11 876,45 грн., № 2143 від 07.11.2019 р. на суму 251,88 грн.; акт звірки; розрахунок заборгованості.

При прийнятті рішення суд керувався наступним.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається. Зазначені положення викладені і в ст.193 Господарського кодексу України.

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договори купівлі-продажу.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Судом встановлено, що факт поставки позивачем та прийняття відповідачем товару на загальну суму 575 332,03 грн. за період з 18.02.2019 року - 07.11.2019 року підтверджується підписаними між сторонами видатковими накладними № 282 від 18.02.2019 р. на суму 201 473,94 грн., №431 від 13.03.2019 р. на суму 218 037,54 грн., № 2075 від 31.10.2019 р. на суму 143 244,15 грн., № 2076 від 31.10.2019 р. на суму 448,07 грн., № 2077 від 31.10.2019 р. на суму 11 876,45 грн., № 2143 від 07.11.2019 р. на суму 251,88 грн. (арк. с. 8-13). Дана обставина не спростована відповідачем.

Відповідач взяті на себе зобов'язання щодо оплати отриманого за договором товару здійснив лише частково в сумі 158 072,57 грн. Отже, за відповідачем рахується заборгованість за договором у розмірі 417 259,46 грн.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що у даному випадку мало місце порушення договірних зобов'язань з боку відповідача щодо оплати вартості поставленого товару і позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 417 259,46 грн. є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно статті 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

У пункті 6.2. договору сторони погодили, що у випадку прострочення термінів платежу, зазначеного у п. 3.3. даного договору, покупець виплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно оплаченого чи неоплаченого Товару за кожен день прострочення оплати, за весь час прострочення.

За ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

На підставі вищевикладеного позивачем заявлено до стягнення з відповідача:

1) 88 218,34 грн. пені за періоди:

- з 21.03.2019 року - 17.04.2020 року (на заборгованість за поставлений товар в загальній сумі 43 401,37 грн. (з урахуванням проплати відповідача) за видатковою накладною №282 від 18.02.2019 року);

- з 13.04.2019 року - 17.04.2020 року (на заборгованість за поставлений товар в загальній сумі 218 037,54 грн. за видатковою накладною №431 від 13.03.2019 року);

- з 01.12.2019 року - 17.04.2020 року (на заборгованість за поставлений товар в загальній сумі 143 244,15 грн. за видатковою накладною №2075 від 31.10.2019 року);

- з 01.12.2019 року - 17.04.2020 року (на заборгованість за поставлений товар в загальній сумі 448,07 грн. за видатковою накладною №2076 від 31.10.2019 року);

- з 01.12.2019 року - 17.04.2020 року (на заборгованість за поставлений товар в загальній сумі 11 876,45 грн. за видатковою накладною №2077 від 31.10.2019 року);

- з 08.12.2019 року - 17.04.2020 року (на заборгованість за поставлений товар в загальній сумі 251,88 грн. за видатковою накладною №2143 від 07.11.2019 року);

2) 9 834,19 грн. 3% річних за періоди:

- з 21.03.2019 року - 17.04.2020 року (на заборгованість за поставлений товар в загальній сумі 43 401,37 грн. (з урахуванням проплати відповідача) за видатковою накладною №282 від 18.02.2019 року);

- з 13.04.2019 року - 17.04.2020 року (на заборгованість за поставлений товар в загальній сумі 218 037,54 грн. за видатковою накладною №431 від 13.03.2019 року);

- з 01.12.2019 року - 17.04.2020 року (на заборгованість за поставлений товар в загальній сумі 143 244,15 грн. за видатковою накладною №2075 від 31.10.2019 року);

- з 01.12.2019 року - 17.04.2020 року (на заборгованість за поставлений товар в загальній сумі 448,07 грн. за видатковою накладною №2076 від 31.10.2019 року);

- з 01.12.2019 року - 17.04.2020 року (на заборгованість за поставлений товар в загальній сумі 11 876,45 грн. за видатковою накладною №2077 від 31.10.2019 року);

- з 08.12.2019 року - 17.04.2020 року (на заборгованість за поставлений товар в загальній сумі 251,88 грн. за видатковою накладною №2143 від 07.11.2019 року);

3) 4 596,28 грн. інфляційних за періоди:

- з квітня 2019 року - березень 2020 року (на заборгованість за поставлений товар в загальній сумі 43 401,37 грн. (з урахуванням проплати відповідача) за видатковою накладною №282 від 18.02.2019 року);

- з травня 2019 року - березень 2020 року (на заборгованість за поставлений товар в загальній сумі 218 037,54 грн. за видатковою накладною №431 від 13.03.2019 року);

- з грудня 2019 року - березень 2020 року (на заборгованість за поставлений товар в загальній сумі 143 244,15 грн. за видатковою накладною №2075 від 31.10.2019 року);

- з грудня 2019 року - березень 2020 року (на заборгованість за поставлений товар в загальній сумі 448,07 грн. за видатковою накладною №2076 від 31.10.2019 року);

- з грудня 2019 року - березень 2020 року (на заборгованість за поставлений товар в загальній сумі 11 876,45 грн. за видатковою накладною №2077 від 31.10.2019 року);

- з січня 2020 року - березень 2020року (на заборгованість за поставлений товар в загальній сумі 251,88 грн. за видатковою накладною №2143 від 07.11.2019 року);

Перевіряючи розмір заявлених позивачем до стягнення 3% річних та пені, суд звертає увагу на наступне.

При нарахуванні пені та 3% річних за періоди з 01.12.2019 року - 17.04.2020 року (на заборгованість за поставлений товар в загальній сумі 143 244,15 грн. за видатковою накладною №2075 від 31.10.2019 року, на заборгованість за поставлений товар в загальній сумі 448,07 грн. за видатковою накладною №2076 від 31.10.2019 року, на заборгованість за поставлений товар в загальній сумі 11 876,45 грн. за видатковою накладною №2077 від 31.10.2019 року та за період з 08.12.2019 року - 17.04.2020 року на заборгованість за поставлений товар в загальній сумі 251,88 грн. за видатковою накладною №2143 від 07.11.2019 року) позивачем невірно визначено початок перебігу строку прострочення, а саме без врахування положень ст. 254 ЦК України.

Частина 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Крім того, при нарахуванні пені за періоди з 21.03.2019 року - 17.04.2020 року (на заборгованість за поставлений товар в загальній сумі 43 401,37 грн. (з урахуванням проплати відповідача) за видатковою накладною №282 від 18.02.2019 року) та з 13.04.2019 року - 17.04.2020 року (на заборгованість за поставлений товар в загальній сумі 218 037,54 грн. за видатковою накладною №431 від 13.03.2019 року) позивачем не враховано приписи п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України

Пунктом 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З урахуванням вищевикладеного за перерахунком, здійсненим судом за допомогою калькулятору "ЛІГА: ЗАКОН ЕЛІТ 9.1.3", до стягнення підлягає пеня в сумі 31 457,25 грн. грн. та 3% річних в сумі 9 798,45 грн.

Вимоги в частині стягнення з відповідача 4 596,28 грн. інфляційних нарахувань відповідають вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

На підставі матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 417 259,46 грн., 31 457,25 грн. пені, 9 798,45 грн. 3% річних та 4 596,28 грн. інфляційних є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 129, 232-233,237-238,240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Полтавського обласного комунального підприємства "Полтавафарм" (вул. Горбанівська, 2, с. Розсошенці, Полтавський район, Полтавська область, 38751, ідентифікаційний код 32986923) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Інфузія", пр - т. Московський 21 - А, м. Київ, 04073, ідентифікаційний код 36187858) 417 259,46 грн. основного боргу, 4596,28 грн. інфляційних, 9 798,45 грн. річних , 31457,25 грн. пені, 6946,67 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ із набранням цим рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити в задоволенні вимог

Рішення підписано 09.09.2020 року

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Тимощенко О.М.